ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"05" жовтня 2026 р. м. Ужгород Справа № 910/18257/23
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., за участю секретаря судового засідання Мельник І.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
до відповідача-1 Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89",
та до відповідача-2 Акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Хліб України"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -
1) Міністерство економіки України
2) Кабінет міністрів України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів -
3) Фонд державного майна України
4) ОСОБА_1
про визнання недійсним правочину
За участю представників:
позивача - Михайлик Л.Г., адвокат за довіреністю № 372 від 16.12.2025 - в режимі відеоконференції
відповідача-1 - не з`явився
відповідача-2 - не з`явився
третьої особи-1 - Колода Є.Г., представник в порядку самопредставництва- в режимі відеоконференції
третьої особи-2 - Борискевич Ю.В., представник в порядку самопредставництва- в режимі відеоконференції
третьої особи-3 - не з`явився
третьої особи-4 - Білоцерковець Н.В., адвокат, ордер серії АІ №2237760 від 23.06.2026 - в режимі відеоконференції
ВСТАНОВИВ:
22.06.2026 матеріали справи № 910/18257/23 надійшли до Господарського суду Закарпатської області за підсудністю та автоматизованою системою документообігу суду для розгляду вказаної справи визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026.
23.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6148/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 (третя особа у справі) про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2026 суд постановив прийняти справу № 910/18257/23 до провадження, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 05.08.2026 о 10:00 год.
03.07.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6531/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від Кабінету міністрів України заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху.
Також, 03.08.2026 за вх.№ 02.3.1-02/7591/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху.
15.09.2026 за вх.№ 02.3.1-02/9022/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення представника ОСОБА_1 щодо заперечень інших учасників справи проти клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху.
16.09.2026 судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 05.10.2026 о 10:30 год.
28.09.2026 за вх.№ 02.3.1-02/9550/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 щодо правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, в частині визначення характеру заявлених у справі позовних вимог.
Розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи щодо поданого третьою особою клопотання про залишення позовної заяви без руху, судом встановлені підстави для залишення її без руху після відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому частиною 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на наступне.
Відповідно до статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Відповідно до приписів частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (на час звернення позивача із позовом до суду) встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року - 2 684,00 грн.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлена ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач, звертаючись із позовом про визнання недійсним акта повернення майна Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89" від 30.06.2023 б/н, укладеного між філією Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Хлібна база № 89" та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Хлібна база № 89", сплатив відповідну суму судового збору у розмірі 2 684,00 грн (платіжна інструкція № 12099 від 23.11.2023), тобто ставку, визначену законом як за одну немайнову вимогу.
Суд зазначає, що заявлена позивачем вимога у цій справі по своїй суті є майновою, оскільки спрямована на захист речового права власності Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", об`єктом якого виступає нерухоме майно, що підтверджується наступним.
Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, зокрема в постанові від 04.10.2025 у справі № 906/1026/22, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 908/3413/21 (908/2262/22) зроблено наступний правовий висновок: "Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17)".
Отже, у даній справі № 910/18257/23 позивач фактично заявляє вимогу, спрямовану на захист своїх речових прав щодо нерухомого майна - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Горонда, вул. Елеваторна, буд. 9 (далі також - "ЦМК").
При цьому судом також враховується позиція Верховного Суду у цій справі щодо характеру даного спору як спору про право власності.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у пунктах 47-49, 53-54 постанови Верховного Суду від 01.10.2025 (здійснених при перегляді цієї справи №910/18257/23 по суті судом касаційної інстанції), а саме:
"Суди встановили, що внаслідок виконання наказів Мін`юсту про анулювання реєстраційних дій право власності на спірну нерухомість було знову зареєстроване в Реєстрі за позивачем, що створило презумпцію належності права такій особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (Buchbesitz (нім.) - книжкове володіння).
Однак здійснене Мін`юстом у межах адміністративної процедури анулювання реєстраційних дій не вирішило спір про право власності на комплекс будівель елеватора та не призвело і не могло призвести до втрати юридичної сили документами, використаними державним реєстратором в якості правової підстави для прийняття рішення про державну реєстрацію прав на це майно спочатку за ДП "Хлібна база № 89", а потім за ОСОБА_1 .
Як вже зазначено вище, вирішення існуючого (за твердженням позивача) спору про право власності на комплекс будівель елеватора належить виключно до компетенції суду.
У даному випадку набутий позивачем внаслідок оскарження до Мін`юсту рішень державного реєстратора статус титульного володільця комплексу будівель елеватора позбавляє його, як власника, можливості захистити своє право за допомогою речово-правових способів захисту (зокрема, шляхом витребування майна).
Позаяк у даних правовідносинах позивачу недоступні інші можливості захисту його прав, то саме зобов`язально-правовий спосіб захисту прав у формі оспорення правочину (ресцисорний позов), який оформлений актом повернення майна (у розумінні статті 202 ЦК України), є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків позивача в розумінні статті 16 ЦК України і статті 20 ГК України".
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" хоч і не звернулося з вимогою про витребування майна (саме через недоступність цього способу захисту внаслідок оскарження рішень державного реєстратора до Мін`юсту), водночас такий спір є спором про право власності.
Також, у пункті 56 постанови Верховного Суду від 01.10.2025 у даній справі зазначено, що у спірних правовідносинах рішення суду про визнання недійсним правочину, за змістом якого позивач позбавився права на майно, є юридичним фактом, який усуває правову невизначеність у приналежності відповідного права певній особі та відновлює первісний суб`єктний склад, який мав місце до укладання акта.
З наведених висновків Верховного Суду у цій справі вбачається, що у спірних правовідносинах позивачу були недоступні речово-правові способи захисту права власності, зважаючи на специфіку спірних правовідносин, у зв`язку з чим оспорення правочину, оформленого актом повернення майна, є належним способом захисту його прав, тобто позов про визнання недійсним зазначеного акта повернення майна у цій справі використовується позивачем як інструмент захисту його речових прав на ЦМК.
Окрім того, судом також враховується позиція Північного апеляційного господарського суду викладена у постанові від 04.06.2026 у даній справі щодо кваліфікації даного спору як спору, об`єктом якого є нерухоме майно.
Так, у зазначеній постанові суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку:
"Отже, спірні правовідносини мають майновий, а не корпоративний характер, оскільки стосуються доведеності позивачем прав, у тому числі на нерухоме майно, та пов`язаних з ними правомочностей, що складає предмет спірного Акта, тоді як корпоративні права учасників спору у справі оскаржуваним актом не визначалися, не змінювалися та не порушувалися. За відсутності ознак корпоративного спору у справі, яка натомість має виключно майновий характер та виникла, зокрема, щодо нерухомого майна, відсутні будь-які правові підстави вважати, що спір має вирішуватися за місцезнаходженням відповідача-2 у Господарському суді м. Києва".
Таким чином, суд висновує, що об`єктом спору у даній справі № 910/18257/23 є майнове благо майно, що має самостійну економічну цінність та підлягає грошовій оцінці. Саме тому спір у цій справі має майновий характер, спрямований на захист права власності позивача та підтвердження прав Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на нерухоме майно, а заявлена вимога повинна кваліфікуватися як вимога майнового характеру.
При цьому судом відхиляються аргументи позивача в частині того, що обраний позивачем зобов`язально-правовий спосіб захисту свідчить про немайновий характер спору.
Зокрема, позивач у запереченні зазначає, що на відміну від речових позовів (які мають майновий характер і захищають безпосередньо право на річ, наприклад віндикаційний чи негаторний позов), ресцисорний позов має немайновий характер і є зобов`язально-правовим способом захисту, оскільки позивачем оскаржується саме правова підстава - правочин.
Тобто, позивач фактично ототожнює правову природу обраного способу захисту до майнового чи немайнового характеру заявленої позовної вимоги,.
Разом з тим, судом враховується, що вимога, що передбачає зобов`язально-правовий спосіб захисту, може мати майновий характер у випадках, коли така вимога спрямована на захист права або інтересу, об`єктом якого виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Наведене також вбачається із аналізу судової практики, відповідно до якої Верховний Суд не обмежує поняття майнового спору виключно позовами про стягнення коштів, витребування майна чи визнання права власності. До нього належать також спори, предметом яких є підтвердження прав на майно, володіння ним та будь-які форми його використання (постанова Велика Палата Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №906/1026/22 - визнано майновою вимогу про визнання права іпотекодержателя; постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 - позивач обрав саме зобов`язально-правовий спосіб захисту, заявивши вимогу про зобов`язання відповідача виконати умови договору поставки та поставити товар, водночас Велика Палата Верховного Суду з таким підходом не погодилася та кваліфікувала відповідну вимогу як майнову, оскільки вона стосувалася товару відповідною та мала відповідне вартісне вираження; ухвала Верховного Суду від 08.09.2026 у справі № 922/3462/25, в якій позовні вимоги сформульовані як зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, зокрема здійснити перерахунок обсягів спожитої електричної енергії та виставити відповідні рахунки).
Отже, суд висновує, що сам по собі спосіб захисту у вигляді визнання правочину (акта повернення майна) недійсним не виключає майнової природи спору, якщо наслідком задоволення позову є вплив на склад майна сторін або правовий режим такого майна.
Таким чином, об`єктом спору у даній справі № 910/18257/23 є майнове благо майно, що має самостійну економічну цінність та підлягає грошовій оцінці.
Саме тому спір у цій справі має майновий характер, спрямований на захист права власності позивача та підтвердження прав Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на нерухоме майно, а заявлена вимога кваліфікується судом як вимога майнового характеру.
Щодо належного розміру судового збору суд враховує таке.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Таким чином, оскільки позовна вимога у цій справі № 910/18257/23 стосується визнання недійсним акта повернення майна, тобто правочину, предметом якого є повернення ЦМК, то для встановлення ціни позову та правильного розрахунку судового збору необхідно виходити з вартості майна, яке є предметом спірних правовідносин.
Зважаючи на те, що саме акт приймання-передачі ЦМК від 22.01.2014 б/н (долучений позивачем до матеріалів позову) є документом, складеним сторонами спірних правовідносин, ідентифікує об`єкти ЦМК та містить чітко визначену вартість як кожного зі складових елементів ЦМК, так і загальну вартість ЦМК, суд зазначає, що судовий збір у даній справі мав обчислюватися виходячи з вартості ЦМК, зазначеної в акті приймання-передачі від 22.01.2014 б/н, як документально підтвердженої вартості майна, що є предметом спору.
Так, визначена в акті приймання-передачі ЦМК від 22.01.2014 б/н загальна вартість ЦМК (необоротні активи) становить 12 145 715,90 грн
При співставленні акта приймання-передачі ЦМК від 22.01.2014 б/н з оспорюваним актом повернення майна від 30.06.2023 б/н судом встановлено, що за актом повернення майна Дочірньому підприємству ДАК "Хліб України" було повернуто не всі складові частини ЦМК. Зокрема, в акті повернення майна від 30.06.2023 б/н відсутні 19 одиниць необоротних активів, а саме позиція № 284, позиції № 310-313 та позиції № 327-340 з акта приймання-передачі.
Отже, вартість ЦМК для визначення розміру судового збору у даній справі №910/18257/23 підлягає обчисленню виходячи із загальної вартості необоротних активів, визначеної в акті приймання-передачі, за вирахуванням вартості майна, яке відсутнє в акті повернення майна.
Відповідно, ціна позову для розрахунку судового збору становить: 12 145 715,90 грн - 2 736,39 грн = 12 142 979,51 грн.
Таким чином, враховуючи положення підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" та вартість ЦМК, що був переданий за актом повернення майна, при подані позовної заяви Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" мало сплатити 182 144,69 грн судового збору (1,5 % від ціни позову).
Водночас з урахуванням вже сплаченого позивачем у цій справі судового збору в сумі 2 684,00 грн відповідно до наявної у матеріалах справи платіжної інструкції № 12099 від 23.11.2023, належна суми доплати судового збору за заявленою за заявленою позовною вимогою складає 179 460,69 грн.
Проте, матеріали даної позовної заяви не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до частини 11 статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
У зв`язку із зазначеним вище, враховуючи недотримання позивачем вимог ГПК України щодо сплати судового збору, суд доходить висновку про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі № 907/18257/23.
Керуючись статтями 174, 176, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання ОСОБА_1 від 23.06.2026 за вх.№ 02.3.1-02/6148/26 про залишення позовної заяви без руху задовольнити.
2. Залишити позовну заяву Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" без руху після відкриття провадження у справі.
3. Встановити Акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" десятиденний строк з дня отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області заяви про усунення недоліків позовної заяви з долученням доказу сплати судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Повідомити позивача, що в разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення у відповідності до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та не може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду на підставі статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Д. Є. Мірошниченко