ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
про залишення позову без розгляду
м. Київ
28.09.2026 Справа № 910/8100/26
За позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
до 1) Приватного акціонерного товариства "АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД "АБ СТОЛИЧНИЙ"
2) Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району"
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 111.360,40 грн
Суддя Сергій Балац
Секретар судового засідання Молодід Д.С.
Представники сторін:
від позивача: Холодна Н.С.;
від відповідача-1: Герасименко С.В.;
від відповідача-2: не з`явився;
прокурор: Геращенко В.І.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/8100/26 за позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (далі також - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі також - позивач, рада) до Приватного акціонерного товариства "АСФАЛЬТОБЕТОННИЙ ЗАВОД "АБ СТОЛИЧНИЙ" (далі також - відповідач-1) та Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Печерського району" (далі також - відповідач-2) про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 111.360,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами порушено положення Закону України "Про публічні закупівлі" у вигляді підвищення ціни за товар шляхом укладення додаткових угод до укладеного між відповідачами договору поставки асфальтобетонної суміші від 25.05.2022 № 19, що призвело до звернення прокурора до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача-1 суми безпідставно сплачених грошових коштів в розмірі 111.360,40 грн та визнання недійсними додаткових угод до вказаного договору, а саме: від 13.09.2022 № 1 та від 14.09.2022 № 1.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження в змішаній формі. Призначено підготовче засідання у справі на 03.08.2026.
Відповідачі скористалися своїм правом на подання відзивів у порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), а прокурор подав відповіді на відзиви в порядку ст. 166 ГПК України.
Крім того, відповідач-1 подав заяву про проведення підготовчого засідання 03.08.2026 без його участі.
У підготовчому засіданні 03.08.2026 суд, зокрема, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 07.09.2026.
07.09.2026 відповідач подав письмові заперечення в порядку ст. 167 ГПК України.
Суд у підготовчому засіданні 07.09.2026 на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 28.09.2026.
Відповідач-2 подав заяву про розгляд справи в судовому засіданні 28.09.2026 без участі його представника.
У судовому засіданні 28.09.2026 було заслухано доводи представників сторін щодо наявності у прокурора підстав для представництва.
Оголошено перерву для постановлення ухвали, після якої суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали про залишення позову без розгляду.
Позов Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Відповідно частини 2 цієї статті організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Господарський процесуальний кодекс України у частинах третій та четвертій статті 53 визначає:
- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави представництва прокурором інтересів держави в суді визначені також статтею 23 Закону України «Про прокуратуру».
Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тій частині, в якій вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
Конституційний Суд України виходив, зокрема, з того, що поняття «не здійснює» та «неналежним чином здійснює» є оцінними, тоді як законодавством не визначено чітких критеріїв установлення відповідних виключних випадків, що надає прокурору надмірну дискрецію та не відповідає вимозі юридичної визначеності як складовій принципу верховенства права.
Конституційний Суд України також зазначив, що таке нормативне регулювання фактично перетворює передбачений пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України винятковий процесуальний інструмент прокуратури на універсальний механізм представництва інтересів держави в суді, що не узгоджується з конституційно визначеним винятковим характером такого представництва.
При цьому, Конституційний Суд України визначив, що зазначені приписи Закону втрачають чинність з 01.01.2027.
Отже, представництво прокурором інтересів держави має винятковий характер, а сам лише факт наявності, на думку прокурора, порушення інтересів держави не є достатньою підставою для заміни прокурором компетентного органу, який наділений повноваженнями щодо самостійного захисту відповідних інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а прокурор не є альтернативним суб`єктом звернення до суду та не може замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Як установлено судом, 01.07.2026 керівник Печерської окружної прокуратури міста Києва, з посиланням на ст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 3 та 4 ст. 53 ГПК України, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 111.360,40 грн.
Обґрунтовуючи підстави для представництва, прокурор зазначає, що укладення спірних додаткових угод із порушенням вимог законодавства про публічні закупівлі завдало шкоди місцевому бюджету, тоді як невжиття радою заходів щодо визнання цих угод недійсними та повернення сплачених за ними коштів свідчить про неналежне здійснення компетентним органом захисту інтересів держави.
Проте матеріали справи не підтверджують бездіяльності компетентного органу.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, 02.12.2025 № 15/2-970ВИХ-25 на адресу Київської міської ради прокуратурою скеровано запит в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжитих заходів цивільно-правового характеру з метою захисту інтересів територіальної громади міста та стягнення з товариства надмірно сплачених грошових коштів.
У відповідь на вказаний запит Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) листом від 10.12.2025 № 053-10795 повідомив, що за інформацією КП «ШЕУ Печерського району» заходи цивільно-правового характеру за спірним договором не вживалися, оскільки постачальником було надано всі необхідні документи, що підтверджують коливання ціни товару.
Крім того, за результатами повторного звернення прокуратури Департамент транспортної інфраструктури листом від 13.04.2026 № 053-2861 повідомив про відсутність підстав для вжиття заходів цивільно-правового характеру, оскільки не вбачає порушень вимог законодавства під час укладення додаткових угод, які є предметом даного спору.
Таким чином, компетентний орган не залишив звернення прокуратури без реагування та не ухилився від здійснення наданих йому повноважень, а здійснив оцінку обставин спірних правовідносин і дійшов висновку про відсутність порушень законодавства та, відповідно, підстав для звернення до суду.
Саме по собі те, що прокурор не погоджується з такою оцінкою компетентного органу, не свідчить про нездійснення останнім захисту інтересів держави та не створює самостійної підстави для заміни цього органу прокурором у судовому процесі.
Інше тлумачення фактично надавало б прокурору можливість перебирати на себе повноваження компетентного органу щоразу, коли правова оцінка відповідного органу не збігається з позицією прокуратури, що не узгоджується з винятковим характером представництва прокурором інтересів держави, закріпленим пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.
При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25, щодо застосування положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025.
Суд також враховує, що відповідно до частин шостої, сьомої статті 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності передбаченого пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України виключного випадку, який надавав би йому право здійснювати представництво інтересів держави в особі ради у цьому спорі.
Більше того, на момент подання прокурором позову в інтересах ради до господарського суду (01.07.2026) йому мало бути відомо про спростовану Конституційним Судом України презумпцію конституційності окремих приписів абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру", яка діяла до 03.12.2025, і неможливість розширеного тлумачення повноважень прокурора на рівні правозастосовної практики.
Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Також, схожу за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 08.07.2026 у справі № 910/16365/25.
З урахуванням наведеного суд вважає, що даний спір не належить до виключних випадків для представництва прокурором інтересів держави в суді відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 викладені правові висновки, згідно з якими якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак позов у цій справі підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України як такий, що підписаний особою, яка не має права його підписувати.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 120, п. 2 ч. 1 ст. 226, с.ст. 233, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
УХВАЛИВ:
Позов залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2026 року.
Cуддя Сергій Балац