Постанова № 140308877 у справі № 916/5286/24 від 30.09.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 916/5286/24(916/2403/25)

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Васьковський О.В., Жуков С.В., Огороднік К.М., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

ТОВ "Українське агропромислове підприємство": не з`явився,

ОСОБА_1 : не з`явився,

ОСОБА_2 : не з`явився,

ОСОБА_3 : ОСОБА_5.,

ОСОБА_4 : ОСОБА_6.,

ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс": Грищенко О.М.,

АТ КБ "ПриватБанк": Калашнікова М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 (колегія суддів у складі: Діброва Г.І. - головуючий, Савицький Я.Ф., Ярош А.І.)

у справі №916/5286/24(916/2403/25)

за заявою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" арбітражного керуючого Кочин Наталії Василівни

до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4

за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"; 2) Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"

про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника та солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у сумі 3119694,72 грн,

у межах справи №916/5286/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Хід розгляду справи

1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (далі - Боржник) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", визнано грошові вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до Боржника у сумі 1077887,78 грн і 24224,00 грн судового збору, введено процедуру розпорядження майном боржника.

2. Ухвалами Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 і від 04.03.2025 визнано грошові вимоги до Боржника, відповідно: ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у сумі 247256,43 грн і 4844,80 грн судового збору; Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" у сумі 1759425,71 грн та 6056,00 грн судового збору.

3. Постановою Господарського суду Одеської області від 22.04.2025 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру тощо.

Стислий зміст заяви

4. 19.06.2025 ліквідатор Боржника подав заяву про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника у межах справи про банкрутство (далі - Заява), в якій заявлено вимоги про покладення на ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, та солідарне стягнення з перелічених осіб на користь Боржника 3119694,72 грн.

5. Заяву мотивовано тим, що фінансовий стан Боржника характеризується неплатоспроможністю понад три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; в результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності Боржника; бухгалтерську та іншу документацію Боржника розпоряднику майна та ліквідатору Боржника не передано; фінансову звітність Боржника востаннє подано за 2015 рік; за даними обліку та звітності Боржника до 31.12.2015 розмір чистих активів Боржника протягом усього періоду, що досліджувався, не мав позитивного значення; на день відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника залишилися непогашеними вимоги кредиторів на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014- 2017 років.

6. Проте відповідачі як керівники ( ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ) та власники ( ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) Боржника порушили вимоги частини 6 статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не подавши заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

7. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником Боржника з 01.09.2013 до 20.02.2017 був ОСОБА_2 , а з 21.02.2017 є ОСОБА_1 . Засновниками (учасниками) Боржника з 2014 року є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

8. Відповідно до звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, долученого ліквідатором, та інших доказів, отриманих у межах ліквідаційної процедури, Боржник перебуває з 2016 року в стані надкритичної неплатоспроможності. Згідно з аналізом показників, що визначають фінансово-господарську діяльність, Боржник не одержував доходів та не здійснював витрат, у зв`язку із чим фінансовий результат протягом усього періоду був нульовим; протягом усього періоду власний капітал мав від`ємне значення; власні оборотні активи та функціонуючий капітал були від`ємними протягом усього періоду.

9. Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності, характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов`язань за позиковим капіталом (довгострокові та поточні зобов`язання). Граничне значення - 0. Протягом усього періоду через відсутність оборотних активів мав нульове значення - протягом усього періоду нижче норми. Динаміка змін відсутня. Коефіцієнт покриття характеризує достатність оборотних активів для покриття зобов`язань, тобто показує, наскільки всі наявні оборотні активи достатні для задоволення поточних зобов`язань. Вважається, що цей коефіцієнт повинен перебувати в межах від одиниці до трьох. Перевищення короткострокових активів над зобов`язаннями більш ніж утричі вважається також небажаним, оскільки може свідчити про порушення структури капіталу. Через відсутність оборотних активів протягом усього періоду мав нульове значення - протягом усього періоду нижче норми. Динаміка змін відсутня.

10. Коефіцієнт швидкої ліквідності демонструє прогнозні можливості розрахунку за зобов`язаннями за умови сплати дебіторської заборгованості. Вважається більше твердим тестом на ліквідність, тому щодо його розрахунку не береться до уваги найменш ліквідна частина оборотних активів - запаси й витрати майбутніх періодів. Протягом усього періоду через відсутність оборотних активів мав нульове значення - нижче нормативного. Динаміка змін відсутня.

11. Від`ємне значення поточної платоспроможності та нульове значення абсолютної ліквідності вказують на відсутність у підприємства коштів та їх еквівалентів для погашення своїх зобов`язань протягом усього періоду. Протягом усього періоду підприємство не мало активів, функціонуючого капіталу та власних оборотних активів - підприємство не мало власного капіталу, який міг бути джерелом покриття його поточних активів.

12. Відповідно до значення показників платоспроможності та фінансової стійкості структура балансу підприємства протягом усього періоду та станом на 31.12.2016 є незадовільною.

13. Незадовільна структура балансу - це такий стан майна і зобов`язань боржника, коли за рахунок його майна не може бути забезпечене виконання зобов`язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.

14. За відсутності даних фінансової звітності Боржник не здійснював фінансово-господарську діяльність, починаючи з грудня 2015 року, тому коефіцієнти, які характеризують ділову активність підприємства, не розраховувалися.

15. Наведені відомості вказують на те, що станом на 31.12.2015 Боржник мав ознаки надкритичної неплатоспроможності - поточна платоспроможність мала від`ємне значення, його коефіцієнт покриття дорівнював нулю і підприємство не отримувало прибутку.

16. У Боржника немає власних коштів і активів.

Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

17. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.08.2025 у задоволенні Заяви відмовлено.

18. Рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи про банкрутство Боржника не постановлено ухвал, якими було б встановлено порушення відповідачами приписів частини 6 статті 34 КУзПБ, що могло б стати підставою для подальшого звернення до них вимог кредиторів Боржника.

19. При цьому місцевий господарський суд виходив із того, що правом звернення з вимогами про таке солідарне стягнення наділені саме кредитори, а не ліквідатор Боржника. Натомість ліквідатор Боржника має право на звернення з вимогами про притягнення керівників, учасників, засновників Боржника тощо до субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ.

20. Також господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що частина 6 статті 34 КУзПБ передбачає солідарну відповідальність саме органів управління боржника, а не його окремих учасників (засновників), що унеможливлює задоволення вимог, заявлених до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

21. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 скасовано рішення господарського суду першої інстанції, Заяву задоволено, покладено на відповідачів солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Боржника, стягнуто з відповідачів на користь Боржника грошові кошти у сумі 3119694,72 грн як солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника.

22. Постанову мотивовано тим, що фінансовий стан Боржника характеризується неплатоспроможністю понад три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, зокрема, станом на 17.12.2024 залишилися непогашеними вимоги двох кредиторів (ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", АТ КБ "ПриватБанк") на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014 - 2017 років. Наведене зумовило виникнення у Боржника обов`язку звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, однак у результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності Боржника, які полягають у неподанні власниками та/або керівниками Боржника до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство всупереч вимогам частини 6 статті 34 КУзПБ.

Стислий зміст вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

23. ОСОБА_3 і ОСОБА_4 подали касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову господарського суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції.

24. Касаційні скарги подано з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

25. Скаржники посилаються, зокрема, на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 13.08.2025 у справі №921/372/22, від 27.07.2022 у справі №902/1023/19, від 09.03.2023 у справі №904/6900/20, від 27.11.2024 у справі №904/6740/20, щодо застосування частини 1 статті 58 Конституції України.

26. При цьому скаржники наголошують, що на момент виникнення загрози неплатоспроможності Боржника відповідні правовідносини було врегульовано Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), який не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також положень про відповідальність за незвернення з такою заявою.

27. У зв`язку з наведеним ОСОБА_4 зазначає про неможливість застосування частини 6 статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, та притягнення керівника (органу управління) Боржника до солідарної відповідальності на підставі вказаної норми.

28. Також скаржники посилаються на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2025 у справі №925/367/20 (925/142/24), від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі №902/1023/19, від 30.03.2023 у справі №910/13909/20, від 20.07.2023 у справі №924/408/21, від 19.11.2024 у справі №924/784/23, від 19.11.2024 у справі №910/3070/21, про застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ, зокрема, щодо належного та ефективного способу захисту при зверненні із заявою про покладення солідарної відповідальності.

29. ОСОБА_4 посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 15.09.2022 у справі №910/12525/20, щодо можливості задоволення позову судом лише в разі належності та ефективності обраного позивачем способу захисту.

30. При цьому ОСОБА_4 у своїй касаційній скарзі вказує на неефективність обраного ліквідатором Боржника способу захисту права, оскільки він не заявив вимоги щодо встановлення порушення, яке було допущено керівником (органом управління), а лише заявив вимогу про покладення солідарної відповідальності та стягнення з відповідачів грошових коштів. Водночас при розгляді цієї справи про банкрутство Боржника господарський суд не постановив ухвал, якими було б встановлено порушення відповідними особами вимог частини 6 статті 34 КУзПБ.

31. Крім того, за доводами ОСОБА_4 , частиною 6 статті 34 КУзПБ покладено зобов`язання про звернення до суду із заявою про визнання боржника банкрутом у разі виникнення його неплатоспроможності саме на органи управління боржника, а не окремих учасників (акціонерів). Водночас вимога про покладення солідарної відповідальності на органи управління може бути заявлена виключно кредиторами, а не самим боржником або ліквідатором.

32. ОСОБА_3 заперечує проти встановленого в оскаржуваній постанові факту, що він є учасником Боржника з 2014 року, стверджуючи, що він набув права та обов`язки учасника Боржника в червні 2016 року.

33. ОСОБА_3 вважає, що його бездіяльність не мала наслідком виникнення неможливості виконання грошових зобов`язань Боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами як підставу для покладення солідарної відповідальності, оскільки така неможливість виникла в 2014 році, тобто до моменту набуття ОСОБА_3 статусу учасника Боржника.

34. ОСОБА_3 зазначає, що він не є особою, яка мала обов`язок звертатися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідно до частини 6 статті 34 КУзПБ; з моменту набуття статусу учасника Боржника не здійснював дій, спрямованих на участь у господарській чи управлінській діяльності Боржника; не був повідомлений керівником Боржника про наявність ознак неплатоспроможності або загрози її виникнення відповідно до вимог частини 3 статті 4 КУзПБ; був позбавлений доступу до інформації про фінансовий стан Боржника та не мав об`єктивної можливості ініціювати або підтримати звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

35. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало відзиви на касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , в яких просить залишити скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

36. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" вважає, що оскаржувану постанову ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, а касаційні скарги є необґрунтованими, зводяться до правового пуризму та ґрунтуються на суперечливій поведінці.

37. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" наголошує, що сутність бездіяльності полягає в нездійсненні відповідних дій і заходів з боку органів управління боржника, наслідком чого є притягнення їх до солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ. Водночас скаржники не надали доказів на спростування своєї бездіяльності, а навпаки, у касаційній скарзі підтвердили, що перебуваючи у складі засновників Боржника з 2016 року, вони самоусунулися від участі у діяльності Боржника та свідомо не здійснювали як власники / засновники Боржника управління та контроль за його діяльністю в межах своєї компетенції.

38. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" посилається на висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.04.2023 у справі №910/15018/19, від 04.07.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22), згідно з яким обов`язок боржника звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності зберігається весь час, коли тривають (і не змінюються) такі фінансово-господарські показники діяльності боржника, що підтверджують загрозу неплатоспроможності боржника.

39. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" стверджує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) Боржника були та залишаються незмінними з 2014 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

40. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" зазначає, що ОСОБА_4 не спростувала факту своєї обізнаності про осіб, призначених на посаду керівника Боржника, зокрема, ОСОБА_1 як мешканця міста Донецьк, на той час окупованого військами рф.

41. Також ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало клопотання про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені в касаційних скаргах висновки Верховного Суду є нерелевантними для вирішення цього спору.

42. Крім того, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 25.04.2026 звернулося із додатковими поясненнями у справі, які за своїм змістом є доповненнями до відзивів на касаційні скарги, поданими після закінчення встановленого судом строку на їх подання, тому підлягають залишенню без розгляду відповідно до вимог статей 118, 295 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційне провадження

43. Ухвалами Верховного Суду від 24.02.2026 і від 09.03.2026 відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами, об`єднано касаційні скарги в одне касаційне провадження, призначено їх до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2026. Ухвалами Верховного Суду від 09.04.2026, від 21.05.2026 оголошено перерви в розгляді справи, відповідно, до 21.05.2026, 28.05.2026.

44. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2026 справу за вказаними касаційними скаргами передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

45. Зазначену ухвалу мотивовано необхідністю визначення того, який із наведених в ухвалі висновків Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ у подібних правовідносинах підлягає застосуванню до встановлених у справі обставин, а за потреби - відступу від одного з них у порядку, передбаченому статтею 302 Господарського процесуального кодексу України.

46. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 прийнято справу за вказаними касаційними скаргами до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначено її до розгляду на 17.06.2026.

47. 13.06.2026 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" подало додаткові пояснення у справі з урахуванням передачі її на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в яких підтримує вимоги, викладені у відзивах на касаційні скарги. Верховний Суд враховує зазначені пояснення, оскільки вони стосуються правового питання, яке стало підставою передачі справи на розгляд судової палати.

48. Зазначені додаткові пояснення мотивовано тим, зокрема, що обов`язок боржника звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника був встановлений і Законом про банкрутство, і КУзПБ, цей обов`язок зберігається у боржника весь час, коли тривають (і не змінюються) такі фінансово-господарські показники діяльності боржника, що підтверджують загрозу неплатоспроможності боржника.

49. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" наголошує, що органи управління Боржника, а також інші відповідальні особи фактично самоусунулися від виконання своїх обов`язків, не здійснюють жодного управління юридичною особою, не забезпечують збереження документів, активів чи правочинної діяльності підприємства, що свідчить про навмисне або злочинне недбальство та ігнорування ними своїх обов`язків, зокрема, щодо вчасного реагування на стан неплатоспроможності та ініціювання відповідних заходів реагування. За результатами прийнятих управлінських рішень (або їх відсутності) з боку учасників товариства та його керівництва не виявлено майнових активів (у тому числі грошових), що підлягали би включенню до ліквідаційної маси. Тобто Боржник набув стану банкрутства з вини власників і керівника.

50. Ухвалами Верховного Суду від 17.06.2026, 09.09.2026 оголошено перерви в розгляді справи, відповідно, до 09.09.2026, 30.09.2026.

Позиція Верховного Суду

51. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг.

52. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за результатами розгляду Заяви ліквідатора Боржника про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на його керівників та засновників (учасників).

Щодо застосування норм КУзПБ за темпоральним критерієм

53. За доводами ліквідатора Боржника, загроза неплатоспроможності Боржника існувала понад три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника 17.12.2024. Зокрема, непогашені вимоги кредиторів Боржника виникли протягом 2014- 2017 років, тоді як за даними обліку та останньої поданої Боржником у 2015 році звітності розмір чистих активів Боржника не мав позитивного значення.

54. З огляду на таке під час розгляду цієї справи, зокрема, постало питання про застосування до спірних у цій справі правовідносин норм законодавства, які передбачають притягнення до зазначеної відповідальності, за темпоральним критерієм.

55. У силу статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

56. Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

57. Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності та припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

58. Отже, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (подібний висновок щодо застосування частини першої статті 58 Конституції України, викладено в постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

59. У статті 5 Цивільного кодексу України також закріплено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

60. Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку (які) він був зобов`язаний і міг вчинити. Бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

61. Хоча чинне законодавство України не містить поняття "триваюче правопорушення", проте за загальноприйнятим у теорії права визначенням триваючим вважають правопорушення, яке починається з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, коли винна особа не виконує конкретного покладеного на неї обов`язку або виконує його неповністю чи неналежно, а потім така бездіяльність триває протягом певного проміжку часу до моменту виконання установлених обов`язків або виявлення правопорушення. Тобто протиправна бездіяльність не закінчується після спливу законодавчо визначеного строку, а продовжує тривати доти, доки не будуть установлені обставини, які дозволять визначити, чи було дотримано приписів закону в точному його розумінні.

62. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №904/8884/21, від 16.04.2026 у справі №990/555/25.

63. Викладене надає підстави для висновку, що норми законодавства поширюють свою дію не лише на ті правовідносини, які виникли з моменту набрання чинності такими нормами, а й на ті правовідносини, які виникли до зазначеного моменту, але не закінчилися (продовжують існувати) після набрання чинності відповідними нормами. Зокрема, певне діяння може бути визнано правопорушенням лише в тому разі, якщо на час його вчинення неправомірність відповідної поведінки була визнана нормами права. Особа може бути притягнена лише до тієї відповідальності, яка була встановлена нормами права на час вчинення діяння. У разі триваючого правопорушення особа може бути притягнута до відповідальності певного виду та розміру за умови, якщо: певна поведінка почалася після набрання чинності нормою, якою таку поведінку визнано протиправною та встановлено відповідальність за її вчинення; або якщо зазначена поведінка, хоча й почалася до набрання чинності відповідною нормою, але продовжувалася після визнання її протиправною та запровадження відповідальності за неї. При цьому незалежно від початку бездіяльності вона може бути визнана неправомірною та може тягнути за собою відповідальність лише за той період невиконання обов`язку, який припадає на час після набрання чинності нормою закону, яким встановлено таку відповідальність.

64. Відповідно до частини 1 статті 215 Господарського кодексу України (чинного з 01.01.2004 до 28.08.2025, зокрема, на момент подання Заяви) у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва - боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

65. Частиною 5 статті 11 Закону про банкрутство (у редакції, що була чинною з 18.01.2013 до 21.10.2019) було передбачено обов`язок боржника звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення загрози неплатоспроможності, зокрема встановлення неможливості боржника задовольнити всі вимоги кредиторів під час ліквідації боржника не у зв`язку з процедурою банкрутства, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

66. Однак Закон про банкрутство не містив положень про відповідальність керівника (органів управління) боржника за невиконання зазначеного обов`язку. Передбачена частиною 6 статті 95 Закону про банкрутство солідарна відповідальність стосувалася іншого порушення - недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з частиною 1 статті 95 Закону про банкрутство.

67. Із введенням КУзПБ у дію 21.10.2019 запроваджено солідарну відповідальність за порушення вимоги цього Кодексу щодо обов`язку зі звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема у разі загрози неплатоспроможності), визначено суб`єктом цієї відповідальності керівника боржника та встановлено строк для виконання боржником відповідного обов`язку - один місяць.

68. Так, згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ (у редакції, чинній на момент введення в дію КУзПБ) боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

69. Якщо керівник боржника допустив порушення цих вимог, він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення керівником боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів зі своїми вимогами до зазначеної особи.

70. У подальшому Законом України №2971-ІХ від 20.03.2023, який набрав чинності 15.04.2023, до вказаної норми внесено зміни, зокрема, щодо визначення суб`єктами відповідальності органів управління боржника.

71. Крім того, Законом України №3985-ІХ від 19.09.2024, який набрав чинності 01.01.2025, абзац перший частини 6 статті 34 КУзПБ викладено в іншій редакції, згідно з якою обов`язок звернутися до господарського суду виникає у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника. Оскільки бездіяльність, що оцінюється у цій справі, припинилася до набрання чинності Законом України №3985-ІХ, передбачена ним редакція вказаної норми не визначає матеріально-правових передумов відповідальності відповідачів.

72. Тобто до введення в дію КУзПБ законодавство про банкрутство не передбачало солідарної відповідальності керівника (органів управління) боржника за неподання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у місячний строк після виникнення загрози неплатоспроможності.

73. Водночас згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ у редакції, чинній до 01.01.2025, умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного вказаною нормою) наявність таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір усіх активів боржника є меншим за сукупний розмір зобов`язань перед усіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не дає змоги забезпечити виконання зобов`язань перед усіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

74. При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими. Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов`язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов`язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.

75. Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов`язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов`язання в повному обсязі перед усіма кредиторами.

76. Фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не тимчасовим, а стійким і незворотним для боржника. Наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами.

77. Саме така стійкість та незворотність стану фінансово-господарської діяльності боржника, зокрема в частині розрахунків з кредиторами, і відрізняє загрозу неплатоспроможності боржника від іншого його стану фінансово-господарської діяльності, що має тимчасовий характер і передбачає реальну (обґрунтовану матеріально-фінансовими показниками) можливість боржника у межах звичайної господарської діяльності у розумні строки змінити та відновити свої фінансові й економічні показники, що нададуть можливість боржнику в межах звичайного режиму господарської діяльності виконувати свої зобов`язання перед контрагентами та задовольняти грошові вимоги кредиторів. Подібні за змістом висновки викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.08.2025 у справі №904/9266/21.

78. Викладене надає підстави для висновку, що загроза неплатоспроможності є не одномоментною подією, а триваючим станом, який характеризується стійкою та незворотною неможливістю продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів через нездатність боржника виконувати свої грошові зобов`язання перед кредиторами. З огляду на таке неподання боржником в особі керівника (органу управління) до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є пасивною поведінкою, що триває з часу виникнення загрози неплатоспроможності боржника до подання ним відповідної заяви або відкриття провадження у справі про його банкрутство за заявою іншої особи.

79. При цьому триваючий характер невиконання Боржником обов`язку звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не означає, що поведінка всіх осіб, які послідовно здійснювали повноваження керівника, утворює одне неподільне правопорушення. Щодо кожного керівника наявність складу правопорушення визначається окремо з урахуванням періоду його повноважень. Зокрема, якщо стан загрози неплатоспроможності продовжував існувати після призначення нового керівника, у такої особи виникає власний обов`язок забезпечити звернення боржника до суду; порушення цією особою частини 6 статті 34 КУзПБ може бути встановлено після спливу місячного строку в період здійснення нею відповідних повноважень.

80. До введення в дію КУзПБ законодавство про банкрутство не передбачало солідарної відповідальності керівника (органів управління) боржника за вказану бездіяльність. Однак після запровадження зазначеної відповідальності подальше невиконання керівником боржника відповідного обов`язку може утворювати самостійний склад цивільного правопорушення, передбаченого частиною 6 статті 34 КУзПБ.

81. Наведене стосується саме тієї бездіяльності боржника, яка мала місце після 21.10.2019, однак не лише випадків, коли загроза неплатоспроможності боржника виникла після зазначеної дати. Якщо передбачені абзацом першим частини 6 статті 34 КУзПБ у редакції, чинній до 31.12.2024, обставини загрози неплатоспроможності виникли до 21.10.2019 та продовжили існувати після цієї дати, однак боржник протягом місяця з дня введення в дію КУзПБ не звернувся до господарського суду з відповідною заявою, то за наявності повного складу відповідного цивільного правопорушення його керівник може бути притягнутий до запровадженої КУзПБ солідарної відповідальності. Водночас поведінка керівника до 21.10.2019 не перетворюється на правопорушення внаслідок введення КУзПБ у дію. Оцінці підлягає саме подальше невиконання чинним керівником обов`язку після набрання чинності КУзПБ.

82. Необхідно зауважити, що зазначена бездіяльність не закінчується внаслідок самого лише факту спливу передбаченого законом строку для вчинення відповідної дії, а юридична відповідальність має індивідуальний характер, тобто особа може бути притягнена до відповідальності лише за власне правопорушення. З огляду на це особа може бути притягнена до солідарної відповідальності лише за невиконання відповідного обов`язку, яке мало місце в період здійснення нею повноважень, у зв`язку з якими редакція частини шостої статті 34 КУзПБ, чинна в цей період, визначала її суб`єктом такої відповідальності.

83. Наведене надає підстави, з одного боку, для висновку про неприпустимість притягнення до солідарної відповідальності особи, яка припинила здійснення відповідних повноважень до спливу місячного строку, у межах якого вона мала виконати встановлений законом обов`язок, оскільки за таких обставин її поведінка не утворює закінченого складу відповідного правопорушення. З іншого боку, можливим є притягнення до відповідальності кількох осіб, які в різний час протягом періоду існування загрози неплатоспроможності Боржника після 21.10.2019 здійснювали повноваження його керівника понад один місяць, але не забезпечили звернення Боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

84. Подібного за змістом висновку про можливість притягнення до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ не лише особи, яка була керівником боржника на момент виникнення загрози його неплатоспроможності, що тривала більше одного місяця, а й іншої особи, яка стала керівником боржника вже під час існування зазначеної загрози, але, перебуваючи на посаді більше одного місяця, не подала до господарського суду відповідну заяву, дійшов Верховний Суд у постановах від 04.07.2023 і від 30.11.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22), від 27.08.2024 у справі №914/3052/23.

85. Зокрема, у постанові від 04.07.2023 у справі №911/293/21 (911/682/22) Верховний Суд зазначив, що якщо у справі про банкрутство, попри обставини керівництва юридичною особою в стані загрози неплатоспроможності більше місяця декількома особами, вимога про встановлення порушення положень абзацу першого частини 6 статті 34 КУзПБ буде заявлена лише до одного із суб`єктів цього порушення (одного із керівників, протягом повноважень якого юридична особа більше одного місяця перебувала в стані загрози неплатоспроможності), то це не є підставою для відмови судом у встановленні вказаного порушення щодо цього керівника. Водночас судове рішення із встановленням порушення абзацу першого частини 6 статті 34 КУзПБ щодо одного із керівників не виключає можливості надалі ініціювати у справі про банкрутство питання про встановлення цього порушення та притягнення до солідарної відповідальності іншого / інших відповідних керівників за наявності для цього підстав.

86. У постанові від 30.11.2023 у зазначеній справі Верховний Суд наголосив, що попри невиконання попереднім керівником чи керівниками боржника обов`язку з подання заяви про його банкрутство протягом місяця з моменту виникнення загрози його неплатоспроможності та наявності правових підстав для притягнення такого керівника (керівників) до солідарної відповідальності (в разі доведення таких обставин), з моменту призначення нового керівника боржника саме він є особою, відповідальною за виконання вимог частини 6 статті 34 КУзПБ та за наслідки порушення цих вимог під час виконання ним відповідних повноважень.

87. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду під час розгляду цієї справи погоджується з наведеними висновками щодо правильного застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ за темпоральним критерієм.

88. Водночас Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду вважає за необхідне уточнити висновки, зокрема, викладені в постановах Верховного Суду від 13.08.2025 у справі №921/372/22, від 27.11.2024 у справі №904/6740/20 (на які посилаються скаржники у касаційних скаргах) щодо неможливості застосування частини 6 статті 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, та відсутності підстав для застосування до керівника боржника солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів відповідно до положень вказаної норми у зв`язку з тим, що загроза неплатоспроможності боржника мала місце до того, як відповідач став директором боржника, а чинний на той момент Закон про банкрутство не містив приписів щодо місячного строку для звернення керівника боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та не містив наслідків незвернення з такою заявою.

89. Виходячи з викладеного, Верховний Суд конкретизує межі застосування наведених висновків так: вони підлягають застосуванню у випадках, коли особа, до якої заявлено вимоги про притягнення до солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника, припинила здійснення повноважень його керівника до спливу місячного строку з дня введення КУзПБ у дію, а поведінка, що ставиться їй у вину, не охоплювала періоду після спливу цього строку. Натомість якщо обставини загрози неплатоспроможності виникли до 21.10.2019, але продовжували існувати після цієї дати, власна бездіяльність особи, яка після введення КУзПБ у дію продовжувала здійснювати повноваження керівника Боржника, підлягає оцінці за частиною 6 статті 34 КУзПБ у редакції, чинній у період такої бездіяльності, щодо невиконання обов`язку після спливу встановленого місячного строку.

Щодо кола суб`єктів солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ

90. Оскільки у цій справі заявлено вимоги про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника як на його керівників, так і на його засновників (учасників), під час розгляду справи постало питання щодо необхідності окреслення кола суб`єктів зазначеної відповідальності.

91. Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника (органів управління) боржника, який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство у місячний строк у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так і після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника. Подібний за змістом висновок наведено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, на яку посилаються скаржники.

92. Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 (на яку посилаються скаржники в касаційних скаргах та апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові) зауважив, що застосуванням "солідарної відповідальності" законодавець стимулює виконання боржником обов`язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених / невиконаних боржником зобов`язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини 1, 2 статті 34, частина 6 статті 39 КУзПБ).

93. У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов`язань боржника у повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.

94. У зв`язку з цим Верховний Суд у зазначеній постанові у справі №908/3236/21 дійшов висновку, що термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями Цивільного кодексу України. Тому положення частини 6 статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 Цивільного кодексу України та mutatis mutandis висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.

95. Солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

96. Також Верховний Суд у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 зауважив, що КУзПБ визначає суб`єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - суб`єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності є органи управління боржника, які можуть бути одноособовими або колективними.

97. Водночас термін "органи управління боржника" у частині 6 статті 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями Цивільного кодексу України.

98. Так, відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. За приписами частини 1 статті 92 зазначеного Кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

99. Тож, оскільки органи управління юридичної особи не є учасниками цивільних відносин, суб`єктами права, вони не можуть нести відповідальність, а при належному тлумаченні частини 6 статті 34 КУзПБ під суб`єктами відповідальності слід розуміти членів органів управління боржника - юридичної особи.

100. Притягнення керівників, засновників (учасників, акціонерів) боржника, інших осіб боржника до солідарної, субсидіарної відповідальності є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів. У його застосуванні необхідно враховувати як сутність конструкції юридичної особи, яка передбачає майнову відособленість цього суб`єкта, його самостійну відповідальність, наявність у засновників, які входять до складу органів управління юридичної особи, широкої свободи розсуду при прийнятті (узгодженні) ділових рішень, а також заборону заподіяння ними шкоди незалежним учасникам обороту у вигляді недобросовісного використання інституту юридичної особи.

101. Кожен учасник цивільного / господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, досягнення якого можливе лише в разі платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема, щодо контрагентів боржника.

102. Отже, визначення керівника боржника (а з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - членів органів управління боржника) суб`єктом солідарної відповідальності узгоджується з наведеними положеннями частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладено обов`язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство та, відповідно, нести відповідальність у разі невиконання цього обов`язку.

103. Для покладення солідарної відповідальності на керівника (члена органу управління) боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

104. З огляду на таке передумовою для притягнення певної особи до солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника внаслідок незвернення в установлений законом строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про його банкрутство, попри наявність загрози неплатоспроможності, є з`ясування обсягу її повноважень, зокрема, на отримання актуальної інформації про фінансовий стан боржника та прийняття рішення про звернення з відповідною заявою, неналежне виконання яких надавало б підстави для висновку про її бездіяльність.

105. Необхідно зауважити, що у справі №908/3236/21 вимоги про притягнення до солідарної відповідальності було заявлено до особи, яка здійснювала повноваження керівника боржника, а питання відповідальності такої особи саме як учасника (засновника) господарського товариства окремо не вирішувалося. Водночас необхідність вирішення такого питання постала при розгляді цієї справи.

106. КУзПБ (у редакції, чинній у період, який підлягає оцінці у цій справі) не передбачав можливості подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство від імені боржника - юридичної особи його учасником (засновником) або іншою особою. Водночас за змістом частини 2 статті 92 Цивільного кодексу України окремий учасник юридичної особи може діяти від її імені лише у випадках, встановлених законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства.

107. Аналіз наведених норм надає підстави для висновку, що за загальним правилом, окремий учасник (засновник) товариства з обмеженою відповідальністю не має повноважень на подання заяви про банкрутство боржника навіть у тому разі, якщо наявна у нього інформація надає підстави для висновку про наявність загрози неплатоспроможності. Такі повноваження належать органам відповідної юридичної особи.

108. За загальним правилом, органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, який може складатися з однієї (директор) або кількох осіб (правління, дирекція тощо) (статті 97, 98 Цивільного кодексу України).

109. Зокрема, виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До його компетенції належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення).

110. Водночас вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, до компетенції яких віднесено, серед іншого: визначення основних напрямів діяльності товариства; обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу товариства; створення інших органів товариства; затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період тощо (статті 29, 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" у редакції, чинній у період, який підлягає оцінці у цій справі).

111. Статтею 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (у зазначеній редакції) передбачено, що річні загальні збори учасників скликаються протягом шести місяців наступного за звітним року, якщо інше не встановлено законом (частина 2). Згідно з чинною редакцією зазначеної норми таке скликання загальних зборів є обов`язковим.

112. Однак якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження. До порядку денного таких загальних зборів учасників включаються питання про заходи, які мають бути вжиті для покращення фінансового стану товариства, про зменшення статутного капіталу товариства або про ліквідацію товариства (частина 3).

113. У разі порушення вказаного обов`язку та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів, передбаченого частиною третьою цієї статті, члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями товариства. Члени виконавчого органу, які доведуть, що не знали і не мали знати про таке зниження вартості чистих активів товариства або голосували за рішення про скликання загальних зборів учасників у зв`язку із зниженням вартості чистих активів товариства, звільняються від відповідальності за порушення цього обов`язку (частина 4).

114. Статтею 4 КУзПБ (у редакції, чинній на час введення його в дію та відкриття провадження у цій справі) встановлено обов`язок засновників (учасників, акціонерів) боржника, власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника тощо у межах своїх повноважень своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника (частина 1). Керівник боржника зобов`язаний надіслати відомості щодо наявності ознак банкрутства (у разі їх виникнення) засновникам (учасникам, акціонерам) боржника, власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника (частина 2), які у межах заходів щодо запобігання банкрутству можуть надати боржнику фінансову допомогу (частина 3).

115. Порядок скликання загальних зборів учасників товариства, врегульований статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", передбачає повідомлення учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлено статутом товариства.

116. З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю, на відміну від виконавчого органу такого товариства, не здійснюють управління поточною діяльністю товариства, а лише визначають її основні напрями та періодично контролюють результати діяльності виконавчого органу та товариства в цілому.

117. З огляду на таке немає підстав презюмувати, що засновники (учасники) товариства в будь-який момент часу володіють або повинні володіти вичерпною та актуальною інформацією про фінансове (майнове) становище товариства, зокрема, про виникнення стану неплатоспроможності або її загрози. Про наявність таких обставин, зокрема про відповідне зниження вартості чистих активів товариства, учасників товариства повинен повідомити голова або виконавчий орган товариства, скликавши у визначений законом строк загальні збори товариства.

118. Однак навіть володіючи відповідною інформацією про виникнення неплатоспроможності товариства, його учасники (окрім єдиного учасника, що володіє 100 відсотками статутного капіталу), за загальним правилом, протягом місячного строку не мають можливості вирішити питання щодо звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, зважаючи на колегіальний порядок прийняття ними рішень та встановлену законом процедуру скликання загальних зборів учасників, яка передбачає обов`язкове завчасне повідомлення про їх проведення не менше ніж за 30 днів до запланованої дати, якщо інший строк не встановлено статутом товариства.

119. Виходячи з викладеного, за загальним правилом, немає підстав визнавати незвернення засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю, які беруть участь в управлінні товариством шляхом прийняття рішень загальними зборами учасників, до господарського суду з відповідною заявою у визначений частиною 6 статті 34 КУзПБ місячний строк неправомірною винною поведінкою (бездіяльністю). Притягнення засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю саме до передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ солідарної відповідальності за зобов`язаннями такого товариства як боржника у справі про банкрутство не відповідало б деліктній природі такої відповідальності в розумінні вказаної норми.

120. Саме лише членство особи у загальних зборах товариства, право брати участь у їх скликанні та голосуванні не є тотожним повноваженню діяти від імені товариства у правовідносинах із іншими особами, вчиняти від його імені юридично значущі дії, зокрема, подавати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство. Тому корпоративний статус засновника (учасника), який не здійснює повноважень керівника або члена виконавчого органу боржника, сам по собі не утворює передбаченого частиною 6 статті 34 КУзПБ особистого обов`язку звернутися від імені боржника до господарського суду та не є достатньою підставою для покладення на нього солідарної відповідальності, передбаченої вказаною нормою.

121. Виходячи з викладеного, до суб`єктів солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ, належать керівник або члени виконавчого органу боржника, тоді як засновник (учасник, акціонер) може бути притягнутий до вказаної відповідальності лише в тому разі, якщо він водночас є керівником або членом виконавчого органу боржника. Саме лише надання положеннями статуту представницьких повноважень засновнику (учаснику, акціонеру) або іншій особі не є підставою для віднесення відповідної особи до кола суб`єктів солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ.

Щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності

122. Щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ, необхідно звернутися до актуальних висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21.

123. У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, зокрема, що за змістом абзацу другого частини 6 статті 34 КУзПБ передумовою для звернення кредиторами своїх вимог щодо зобов`язань боржника до суб`єкта солідарної відповідальності (керівника або члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником (органами управління боржника) вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.

124. Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб`єкта солідарної відповідальності (керівника або члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням кредитора (кредиторів).

125. Тобто законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб`єкта відповідної суми.

126. Що ж до характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником або органами управління боржника відповідного обов`язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб`єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов`язаннями боржника. Відповідний похідний інтерес кредитора до солідарного боржника задовольняється через інститут солідарної відповідальності.

127. Уявлення щодо застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ, відповідно до якого стягнення з винних осіб відбувається на користь кредиторів, а не боржника, не відповідає природі правовідносин, які полягають у заподіянні збитків саме боржнику. Крім того, таке уявлення не відповідає духу КУзПБ, який спрямований на погашення вимог кредиторів з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги і недопущення порушення принципу конкурсного імунітету. Таке порушення призвело б до очевидно несправедливих результатів. Адже, якщо з члена органу управління боржника будуть стягнуті кошти на користь окремого кредитора, інші кредитори можуть не отримати задоволення своїх вимог через брак коштів у такого члена органу управління боржника. Тоді кредитор, який першим отримав на свою користь судове рішення, яке набрало законної сили, матиме можливість позачергово задовольнити свої вимоги на шкоду іншим кредиторам, у тому числі і тим, які належать до вищих черг, встановлених законом.

128. Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі частини 6 статті 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

129. При цьому арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині 6 статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.

130. Виходячи з викладеного, Верховний Суд у зазначеній постанові сформулював, зокрема, такі висновки з наведених питань:

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому КУзПБ.

131. Крім того, необхідно звернутися до усталеної правової позиції Верховного Суду (зокрема викладеної в постанові від 30.03.2023 у справі №910/13909/20), згідно з якою у частині 6 статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника (члена органу управління) боржника у недотриманні ним імперативного обов`язку, визначеного абзацом першим цієї норми, зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство протягом місячного строку.

132. Наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник Боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, має право довести відсутність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, встановленого абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ.

133. Згідно з частинами 1 - 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

134. Відповідно до частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

135. Частиною 2 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

136. Тлумачення норм статей 13, 92 Цивільного кодексу України у взаємозв`язку з положеннями статті 34 КУзПБ свідчить, що керівник (член органу управління) боржника зобов`язаний діяти добросовісно і розумно не лише щодо юридичної особи, а й щодо її кредиторів, ураховуючи їхні права та законні інтереси; зокрема, він повинен своєчасно інформувати їх про стан неплатоспроможності боржника та сприяти отриманню такої інформації, що має вплив на прийняття кредиторами рішень щодо порядку взаємодії з боржником.

137. Невиконання керівником вимог абзацу першого частини 6 статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.

138. Керівник (член органу управління) боржника як особа, яка притягується до солідарної відповідальності, спростовуючи названу презумпцію, має право довести добросовісність, розумність своїх дій у недотриманні вимог зазначеної норми КУзПБ.

139. Якщо керівник (член органу управління) боржника доведе, що виникнення обставин, якими обґрунтовано заяву про притягнення його до солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ, не свідчило про дійсний стан загрози неплатоспроможності, тобто об`єктивне банкрутство (критичний момент, з настанням якого боржник через зниження вартості чистих активів став нездатним у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів, у тому числі щодо сплати обов`язкових платежів), і він, незважаючи на тимчасові фінансові ускладнення, добросовісно розраховував на їх подолання у розумний строк, доклав залежних від себе максимальних зусиль для досягнення такого результату, то такий керівник (член органу управління) з урахуванням загальноправових принципів юридичної відповідальності може бути звільнений від солідарної відповідальності.

Щодо розгляду касаційних скарг по суті

140. У цій справі ліквідатор Боржника у Заяві заявив вимоги про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Боржника у розмірі 3119694,72 грн на: ОСОБА_2 , який був керівником Боржника з 01.09.2013 до 20.02.2017; ОСОБА_1 , який є керівником Боржника з 21.02.2017; ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є засновниками Боржника з 2014 року.

141. Відмовляючи у задоволенні Заяви, господарський суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що господарський суд у справі про банкрутство Боржника не постановляв ухвал, якими було б встановлено порушення відповідними особами вимог частини 6 статті 34 КУзПБ. Водночас навіть у разі наявності такої ухвали або ухвал правом на подальше звернення до господарського суду з вимогами про солідарне стягнення з відповідачів були б наділені саме кредитори, а не ліквідатор, який відповідно до положень частини 1 статті 61 КУзПБ виконує повноваження керівника Боржника.

142. ОСОБА_4 у касаційній скарзі також посилається на відсутність у цій справі відповідної ухвали про встановлення порушення відповідачами вимог частини 6 статті 34 КУзПБ, стверджуючи у зв`язку з цим про неефективність обраного ліквідатором Боржника способу захисту права, оскільки він не заявив вимог щодо встановлення допущеного керівником (органом управління) порушення, а лише заявив вимогу щодо покладення солідарної відповідальності та стягнення з відповідачів коштів. Крім того, ОСОБА_4 наголошує, що згідно з частиною 6 статті 34 КУзПБ вимога про покладення солідарної відповідальності на органи управління може бути заявлена виключно кредиторами, а не самим боржником або ліквідатором.

143. Верховний Суд вважає безпідставними наведені твердження господарського суду першої інстанції та ОСОБА_4 , оскільки вони суперечать висновкам Верховного Суду щодо порядку ініціювання, розгляду та вирішення спору про покладення солідарної відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ, викладеним у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21. Відповідно, слід визнати нерелевантними посилання ОСОБА_4 на висновки, викладені в постановах Верховного Суду, перелічених у касаційній скарзі в контексті неналежного та неефективного способу захисту в цій справі.

144. Натомість господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові врахував наведену правову позицію Верховного Суду та слушно виходив із того, що відповідні обставини щодо наявності або відсутності порушення відповідачами вимог частини 6 статті 34 КУзПБ (зокрема обставин виникнення ознак неплатоспроможності, невиконання керівниками (органами управління) Боржника своїх обов`язків відповідно до статуту та вимог законодавства, розміру кредиторських вимог, які не можуть бути задоволені через відсутність майна боржника тощо) входять до предмета доказування в цій справі.

145. Надавши правову оцінку наявним у справі доказам, зокрема звіту про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Боржника, апеляційний господарський суд встановив, що фінансовий стан Боржника характеризується неплатоспроможністю понад три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності Боржника у зв`язку з неподанням власниками та/або керівниками Боржника в установлений строк до господарського суду заяви про відкриття справи про банкрутство; бухгалтерську та іншу документацію Боржника розпоряднику майна та ліквідатору Боржника не передано; фінансову звітність Боржника востаннє подано за 2015 рік; відповідно до відомостей обліку та звітності Боржника, поданих 31.12.2015, розмір чистих активів Боржника протягом усього періоду не мав позитивного значення. Водночас на момент відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника (17.12.2024) залишалися непогашеними грошові вимоги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" і АТ КБ "ПриватБанк" до Боржника на загальну суму 3119694,72 грн, які виникли протягом 2014- 2017 років.

146. З огляду на викладене господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невиконання Боржником вимог частини 6 статті 34 КУзПБ через неподання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство попри існування загрози неплатоспроможності Боржника протягом тривалого періоду.

147. Проте, задовольняючи Заяву в повному обсязі, господарський суд апеляційної інстанції не врахував, що з огляду на індивідуальний характер солідарної відповідальності наявність складу правопорушення та підстав для її покладення має встановлюватися окремо щодо кожного відповідача з урахуванням його правового статусу, періоду та змісту повноважень.

148. Зважаючи на викладений у цій постанові правовий висновок щодо застосування положень частини 6 статті 34 КУзПБ у часі, Верховний Суд вважає безпідставним притягнення до солідарної відповідальності за зобов`язаннями Боржника на підставі вказаної норми ОСОБА_2 . Адже на час виконання зазначеною особою повноважень керівника Боржника - з 01.09.2013 до 20.02.2017, законодавство про банкрутство не передбачало місячного строку для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство з моменту виникнення загрози неплатоспроможності, а також відповідальності за неподання такої заяви. Притягнення зазначеної особи до зазначеної відповідальності за діяння (бездіяльність), за які не було передбачено відповідальності на час їх вчинення, суперечило б вимогам частини 1 статті 58 Конституції України.

149. Водночас згідно з обставинами, встановленими господарськими судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 став керівником Боржника з 21.02.2017, продовжував здійснювати такі повноваження, зокрема, до відкриття провадження у цій справі за заявою кредитора 17.12.2024. Однак попри існування стану загрози неплатоспроможності Боржника на момент введення в дію КУзПБ ОСОБА_1 не подав заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника протягом місяця з 21.10.2019. З огляду на таке Верховний Суд погоджується з висновком, що зазначена особа є суб`єктом відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ.

150. При цьому Верховний Суд враховує, що під час розгляду цієї справи господарські суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б спростовували закріплену в частині 6 статті 34 КУзПБ презумпцію вини щодо ОСОБА_1 , зокрема, які б підтверджували наявність у зазначеної особи об`єктивних підстав вважати, що відповідний стан фінансово-господарської діяльності Боржника не мав незворотного характеру та безпосередньо не впливав на стан розрахунків із кредиторами, а також вжиття ОСОБА_1 конкретних заходів для відновлення фінансових та економічних показників Боржника до того рівня, який би забезпечив повне виконання ним зобов`язань перед кредиторами.

151. ОСОБА_1 постанову господарського суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржив. Оскаржуючи постанову господарського суду апеляційної інстанції в повному обсязі, зокрема в частині притягнення до солідарної відповідальності ОСОБА_1 , скаржники не навели посилання на певні наявні у справі, але помилково не враховані господарськими судами попередніх інстанцій докази, які, на їх думку, могли спростувати зазначену презумпцію. Крім того, у касаційних скаргах немає доводів, які б заперечували розмір солідарної відповідальності, визначений господарським судом апеляційної інстанції з урахуванням відсутності у Боржника власних засобів та активів, нездійснення ним господарської діяльності з 2015 року.

152. Викладені у касаційній скарзі ОСОБА_4 аргументи про неможливість притягнення керівника (органу управління) Боржника до солідарної відповідальності на підставі зазначеної норми у зв`язку з тим, що загроза неплатоспроможності мала місце до введення у дію КУзПБ, підлягають відхиленню з огляду на викладені у цій постанові висновки щодо застосування частини 6 статті 34 КУзПБ за темпоральним критерієм.

153. Аналогічно підлягають відхиленню доводи ОСОБА_3 про те, що загроза неплатоспроможності Боржника виникла до моменту набуття ним статусу учасника Боржника. При цьому твердження ОСОБА_3 про те, що він набув права та обов`язки учасника Боржника саме у червні 2016 року, а не з 2014 року, по суті зводяться до незгоди з висновком господарських судів попередніх інстанцій щодо оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, тоді як переоцінка доказів, вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими не входять до меж розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

154. Водночас Верховний Суд зауважує, що у наведеному контексті факт набуття ОСОБА_3 статусу учасника Боржника у 2014 або 2016 році не має вирішального значення, позаяк сам корпоративний статус не є підставою відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ. Притягнення ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 до такої відповідальності було б можливим лише за умови, що вони щонайменше протягом одного місяця здійснювали повноваження керівника Боржника після введення КУзПБ у дію та/або повноваження члена виконавчого органу Боржника після 15.04.2023 (дати набрання чинності Законом України №2971-ІХ від 20.03.2023 щодо внесення змін до частини 6 статті 34 КУзПБ) і до відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника.

155. Проте господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви не встановили, що ОСОБА_3 та/або ОСОБА_4 здійснювали відповідні повноваження у зазначені періоди. Ліквідатор Боржника у Заяві на такі обставини не посилався та їх не доводив. Тому слід погодитися з висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суб`єктами відповідальності, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ.

156. Не врахувавши наведеного, господарський суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові натомість виходив з того, що неплатоспроможність Боржника настала внаслідок бездіяльності, зокрема, його учасників, які не здійснювали належний контроль. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" у відзиві на касаційну скаргу підтримує наведені тези, зазначаючи, що, перебуваючи у складі засновників Боржника, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2016 року самоусунулися від участі у діяльності Боржника та свідомо не здійснювали управління та контроль за його діяльністю в межах своєї компетенції, а призначили на посаду керівника боржника ОСОБА_1 , який є мешканцем окупованого військами рф міста Донецьк.

157. Не вдаючись до встановлення наведених ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" обставин, Верховний Суд зазначає, що його доводи у зазначеній частині та висновки господарського суду апеляційної інстанції щодо причин виникнення неплатоспроможності Боржника внаслідок бездіяльності перелічених осіб виходять за межі доказування у цій справі, адже стосуються наявності або відсутності підстав для притягнення відповідних осіб до субсидіарної відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 61 КУзПБ за доведення до банкрутства, що наразі не є предметом судового розгляду з огляду на предмет і підстави, визначені у Заяві.

158. Виходячи з викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що господарський суд апеляційної інстанції безпідставно задовольнив вимоги Заяви про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ОСОБА_2 до солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Боржника, передбаченої частиною 6 статті 34 КУзПБ. Господарський суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні Заяви у зазначеній частині, однак навів на обґрунтування такого висновку частково помилкові мотиви. Водночас ОСОБА_1 обґрунтовано притягнуто до зазначеної відповідальності згідно з оскаржуваною постановою господарського суду апеляційної інстанції.

159. Крім того, Верховний Суд відхиляє заявлені ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" клопотання про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України. Заявник належним чином не обґрунтував наведені у клопотаннях твердження про нерелевантність для вирішення цього спору висновків, на які посилаються скаржники, зокрема, не навів конкретних доводів, які б надавали підстави для висновку про неподібність відповідних правовідносин. Водночас під час розгляду цієї справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність врахування висновків, зокрема викладених у деяких із наведених скаржниками постанов.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

160. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови господарського суду апеляційної інстанції у частині задоволення вимог, заявлених до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 . У зазначеній частині рішення господарського суду підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови. У частині задоволення вимог, заявлених до ОСОБА_1 , постанову господарського суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

161. Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

162. Понесені скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Боржника в частині задоволених вимог касаційних скарг, а у решті - на скаржників.

163. Оскільки касаційні скарги задоволено в частині відповідальності трьох із чотирьох відповідачів, на користь кожного скаржника підлягає стягненню сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги, що становить 1996,80 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 у справі №916/5286/24(916/2403/25) скасувати у частині задоволення вимог про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

3. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.01.2026 у справі №916/5286/24(916/2403/25) залишити без змін.

4. Рішення Господарського суду Одеської області від 29.08.2025 у справі №916/5286/24(916/2403/25) у частині відмови в задоволенні вимог про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Резолютивну частину рішення у зазначеній частині залишити в силі.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 29, ЄДРПОУ 20229199) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українське агропромислове підприємство" (73000, м. Херсон, вул. Червонофлотська, 29, ЄДРПОУ 20229199) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) гривень 80 копійок.

7. Видачу наказів доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді О. Васьковський

С. Жуков

К. Огороднік

В. Пєсков

В. Погребняк