ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 927/696/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
за участю представників сторін:
Приватного підприємства "4К-СОФТ ПЛЮС" - Сіра А.В., Конопліцький І.А.
Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" - Косар Б.М., Дубров Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "4К-СОФТ ПЛЮС"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (у складі колегії суддів: Корсака В.А. (головуючий), Євсікова О.О., Алданової С.О.)
за позовом Приватного підприємства "4К-СОФТ ПЛЮС"
до Акціонерного товариства "АСВІО БАНК"
про стягнення 738 686,00 грн,
за зустрічним позовом Акціонерного товариства "АСВІО БАНК"
до Приватного підприємства "4К-СОФТ ПЛЮС"
про розірвання договору, зобов`язання вчинити дії та стягнення 65 304,33 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. У травні 2023 року Приватне підприємство "4К-СОФТ ПЛЮС" (надалі - Підприємство, Виконавець, Скаржник) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Акціонерного товариства "АСВІО БАНК" (надалі - Банк, Замовник) про стягнення 738 686,00 грн заборгованості за договором № І/2017-АБ від 12.04.2017.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Підприємство зазначало, що укладений між сторонами договір є чинним та у встановленому ним порядку пролонгований до 31.12.2027, оскільки жодна зі сторін у погоджений строк не заявила про його припинення або перегляд умов.
Підприємство вказувало, що належно виконувало передбачені договором обов`язки з надання у користування та технічної підтримки програмного забезпечення "4К-БАНК", а Банк приймав та оплачував відповідні послуги включно до березня 2023 року. Водночас з квітня 2023 року Банк припинив оплату, посилаючись на одностороннє припинення використання програмного забезпечення, хоча умовами договору такого способу припинення зобов`язань не передбачено. Оскільки оплата за договором мала здійснюватися у формі 100 % передоплати до 24 числа місяця, що передував оплачуваному, Підприємство вважало, що у Банку виникла заборгованість за квітень та травень 2023 року у загальному розмірі 738 686,00 грн, що становило гривневий еквівалент 20 000 доларів США.
На обґрунтування позовних вимог Підприємство посилалося, зокрема, на статті 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України та статті 173, 193 Господарського кодексу України.
1.3. Банк звернувся до суду із зустрічним позовом до Підприємства, в якому просив розірвати договір № І/2017-АБ від 12.04.2017, зобов`язати Підприємство надати Банку можливість для вивантаження із системи "4К-БАНК" архівної інформації шляхом передачі необхідних облікових даних та параметрів доступу на рівні SQL-запитів до баз даних або передати таку інформацію іншим способом, а також стягнути з Підприємства 65 304,33 грн.
1.4. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Банк посилався на систематичне неналежне виконання Підприємством обов`язків з технічного супроводу системи "4К-БАНК", зокрема ненадання належних консультацій, неусунення програмних помилок та непостачання необхідних оновлень.
Банк зазначав, що Підприємство належним чином не реагувало на його неодноразові звернення щодо помилок у роботі модулів "Excel" і "Репозитарій", а 25.03.2023 програмне забезпечення "4К-БАНК" повністю припинило функціонування та його роботу відновлено не було.
У зв`язку з неможливістю використання системи з 25.03.2023 Банк вважав сплачену за березень 2023 року попередню оплату частково невикористаною та просив повернути 65 304,33 грн за п`ять днів, протягом яких, за його твердженням, послуги не надавалися. Крім того, Банк посилався на невиконання Підприємством вимог щодо забезпечення можливості вивантаження архівної інформації, створеної та накопиченої в системі "4К-БАНК" у період дії договору, яка належить Банку, містить банківську таємницю та підлягає належному зберіганню.
На обґрунтування зустрічних позовних вимог Банк посилався, зокрема, на статті 526, 610, 611, 651, частину шосту статті 762, статтю 1212 Цивільного кодексу України, Закон України "Про банки і банківську діяльність" та нормативно-правові акти Національного банку України.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2026 первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Банку на користь Підприємства 738 686,00 грн заборгованості; зустрічний позов задоволено частково шляхом розірвання договору № І/2017-АБ від 12.04.2017, укладеного між Підприємством та Банком; в іншій частині зустрічного позову відмовлено.
2.2. Задовольняючи первісний позов, суд виходив з доведеності заборгованості Банку за квітень та травень 2023 року. Суд зазначив, що договір у спірний період залишався чинним, а тому погоджений сторонами обов`язок Банку щодо 100 % попередньої оплати підлягав виконанню.
Твердження Банку про повне припинення роботи програмного забезпечення "4К-БАНК" з 25.03.2023 суд визнав недоведеним, пославшись, зокрема, на висновок експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, яким зафіксовано наявність лог-файлів про роботу системи 25.03.2023. Місцевий господарський суд урахував відомості про перехід Банку на іншу автоматизовану банківську систему "SCROOGE" та дійшов висновку про відсутність належних доказів ненадання Підприємством передбачених договором послуг і можливості користування програмним забезпеченням.
Щодо зустрічної вимоги про розірвання договору суд дійшов висновку про істотне порушення Підприємством його умов.
Суд урахував встановлену експертизою від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 невідповідність версії операційної системи умовам договору, а також обставини, пов`язані з невідповідністю програмного забезпечення "4К-БАНК" регуляторним вимогам та фактичним припиненням її використання Банком.
Відмовляючи у стягненні 65 304,33 грн частини попередньої оплати за березень 2023 року, суд виходив з того, що непрацездатність системи з 25.03.2023 належними доказами не підтверджена, договір залишався чинним, а підстав для повернення частини сплаченого авансу не встановлено.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про забезпечення Банку доступу до архівної інформації, суд виходив з того, що у зв`язку з розірванням договору підстав для покладення на Підприємство відповідного обов`язку немає.
Оцінюючи висновок судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, суд також зазначив, що експерти не змогли встановити окремі обставини щодо причин припинення роботи бази даних та її цілісності через ненадання необхідних облікових даних до СУБД та резервних копій.
Свої висновки суд обґрунтував, зокрема, положеннями статей 525, 530, 610, 611, 612, 629, 651, 653, 901, 903 Цивільного кодексу України, Закону України "Про судову експертизу" та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.03.2026 скасовано в частині задоволення первісного позову Підприємства про стягнення 738 686,00 грн та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Банку про стягнення 65 304,33 грн і зобов`язання забезпечити можливість вивантаження архівної інформації із програмного забезпечення "4К-БАНК". У цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено, а зазначені зустрічні позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
2.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний господарський суд виходив з того, що укладений сторонами Договір є змішаним та містить елементи договору найму (оренди) майнового права на програмне забезпечення і договору про надання послуг з його технічного супроводу.
Щодо первісного позову Північний апеляційний господарський суд визнав доведеним припинення працездатності програмного забезпечення "4К-БАНК" наприкінці березня 2023 року. При цьому суд урахував висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24, за яким причиною припинення роботи системи став розрив зв`язку з мережевим сокетом SQL Anywhere 25.03.2023, а відновлення її працездатності було неможливим без участі Підприємства як розробника, а також висновок комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 щодо наявності технічних несправностей у роботі системи.
Апеляційний господарський суд виходив із того, що наявність у лог-файлах відомостей про роботу програмного забезпечення "4К-БАНК" 25.03.2023 не спростовує факту подальшого припинення його працездатності, оскільки фіксація окремих технічних подій сама по собі не підтверджує належного функціонування системи після виникнення збою.
Посилання Підприємства на перехід Банку на іншу автоматизовану банківську систему "SCROOGE" суд також відхилив, зазначивши, що сам по собі такий перехід не свідчить про добровільну відмову Банку від використання програмного забезпечення "4К-БАНК" та не звільняв Підприємство від виконання чинного Договору, оскільки можливість одночасного використання Банком декількох автоматизованих систем не була виключена.
З огляду на встановлену непрацездатність системи та невідновлення її роботи Підприємством апеляційний суд застосував положення статті 538 Цивільного кодексу України про зустрічне виконання зобов`язань та дійшов висновку, що Банк не був зобов`язаний здійснювати попередню оплату за квітень і травень 2023 року за відсутності зустрічного виконання з боку Підприємства. У зв`язку з цим суд відмовив у стягненні 738 686,00 грн.
Щодо зустрічної вимоги про стягнення 65 304,33 грн апеляційний суд виходив з того, що Банк здійснив попередню оплату за березень 2023 року, однак після припинення працездатності системи фактично був позбавлений можливості користуватися нею. Пославшись, зокрема, на частину шосту статті 762 Цивільного кодексу України, суд визнав наявними підстави для повернення Банку частини сплаченої суми за період, протягом якого програмне забезпечення не використовувалося.
Щодо вимоги про забезпечення можливості вивантаження архівної інформації апеляційний суд виходив з того, що відповідні дані створені та накопичені в програмному забезпеченні "4К-БАНК" у результаті діяльності Банку, належать йому та містять банківську таємницю.
Суд також урахував умови договору, якими обмежувалося самостійне втручання Банку в систему управління базами даних та зміну її конфігурації, і виходив з того, що необхідні адміністративні облікові дані та параметри доступу перебували у розпорядженні Підприємства як розробника системи.
За таких обставин Північний апеляційний господарський суд визнав помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що розірвання договору виключає право Банку на отримання власної архівної інформації. Апеляційний господарський суд зазначив, що припинення договірних відносин не позбавляє Банк права на доступ до даних, створених у процесі його діяльності, та не звільняє його від обов`язку забезпечувати належне зберігання інформації, яка містить банківську таємницю.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зобов`язання Підприємства надати Банку можливість вивантаження відповідної інформації шляхом передання необхідних облікових даних і параметрів доступу на рівні SQL-запитів або передати таку інформацію іншим способом.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
3.1. У касаційній скарзі Підприємство просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову про стягнення 738 686,00 грн та задоволення зустрічних вимог Банку про стягнення 65 304,33 грн і зобов`язання надати доступ до бази даних, залишивши в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.
3.2. Ухвалою Верховного Суду від 27.08.2026 відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та призначено справу до розгляду.
3.3. В обґрунтування касаційної скарги, поданої на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник вказує на:
- неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 538 Цивільного кодексу України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 та від 06.04.2021 у справі № 910/2188/20. За твердженням Скаржника, передбачений договором обов`язок Банку здійснити 100 % передоплату за квітень 2023 року виник до 24.03.2023, тобто до дати технічного збою 25.03.2023, на який посилається Банк, а тому обставини, що виникли пізніше, не могли бути підставою для невиконання вже простроченого грошового зобов`язання. Щодо платежу за травень 2023 року Скаржник зазначає, що договір продовжував діяти, програмне забезпечення залишалося встановленим на обладнанні Банку, а одностороння відмова від виконання зобов`язань Договором не передбачалася;
- неправильне застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України без урахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16. Скаржник наголошує, що для звільнення наймача від плати має бути встановлена не лише неможливість використання майна, а й те, що така неможливість виникла з причин, за які наймач не відповідає. Натомість, на його переконання, апеляційний господарський суд фактично поклав на Підприємство обов`язок доводити відсутність своєї вини, не з`ясувавши належним чином причин технічного збою та не надавши оцінки доводам про можливий вплив дій самого Банку, зокрема щодо кількості ліцензованих підключень до СУБД та переходу на іншу автоматизовану банківську систему;
- неврахування правової природи та окремих складових щомісячного платежу за договором, а також висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19. Скаржник зазначає, що щомісячний платіж у розмірі, еквівалентному 10 000 доларів США, складався з окремих платежів за оренду програмного забезпечення, його технічний супровід та поставку систем "Клієнт-Банк". Водночас Північний апеляційний господарський суд, звільнивши Банк від сплати всієї суми за квітень і травень 2023 року, не встановив підстав для несплати кожної зі складових окремо та не врахував, що програмний продукт протягом спірного періоду залишався встановленим на серверах Банку;
- порушення статей 80, 86, 118, 119, 236 Господарського процесуального кодексу України під час прийняття та оцінки висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24. Скаржник зазначає, що цей висновок поданий Банком лише 23.01.2024, тобто майже через вісім місяців після закінчення встановленого судом строку для подання доказів, без належного обґрунтування неможливості його своєчасного подання. Крім того, Підприємство заперечувало повноту і достовірність цього дослідження з огляду на склад наданих експерту вихідних даних, технічні умови проведення дослідження, невстановлення повного складу та версії програмних модулів, відсутність перевірки ліцензій СУБД та інші обставини. За доводами Скаржника, Північний апеляційний господарський суд поклав цей висновок в основу постанови, не надавши належної відповіді на зазначені заперечення;
- неповне дослідження та оцінку у сукупності висновків проведених у справі експертиз, а також неправильний розподіл тягаря доказування. Підприємство посилається на те, що комісійний висновок судових експертів від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 містить відомості про запуск і зупинку служб СУБД після 25.03.2023 та про дії, які могли свідчити про налаштування Банком альтернативної бази даних. Водночас у цьому висновку зазначено про неможливість встановити окремі технічні обставини через ненадання необхідних даних та резервних копій. У зв`язку із цим Скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, усупереч статтям 74, 86, 109 Господарського процесуального кодексу України, не з`ясував, яка саме сторона не забезпечила експертів необхідними матеріалами, та необґрунтовано поклав негативні наслідки неповноти експертного дослідження на Підприємство;
- порушення статей 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України та необґрунтованість задоволення зустрічної вимоги про надання доступу до бази даних. Скаржник зазначає, що апеляційний суд, переоцінивши ті самі докази, дійшов протилежного порівняно із судом першої інстанції висновку щодо припинення роботи системи, не спростувавши належним чином мотивів місцевого суду. Крім того, комісійною експертизою від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 встановлено фізичне знаходження файлів бази даних на серверному обладнанні самого Банку, що, на переконання Скаржника, суперечить висновку про необхідність покладення на Підприємство обов`язку забезпечити її передачу. Скаржник також вважає відповідну частину резолютивної частини постанови невизначеною та такою, що допускає альтернативні способи виконання - шляхом передачі параметрів SQL-доступу або передачі бази даних іншим способом.
3.4. 11.09.2026 Банк подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 927/696/23 - без змін.
Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, Банк зазначає, що вони фактично зводяться не до обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм права чи неврахування висновків Верховного Суду, а до незгоди Скаржника з установленими судом фактичними обставинами справи та оцінкою доказів. Зокрема, за твердженням Банку, Скаржник фактично порушує питання про повторну оцінку доказів щодо причин непрацездатності програмного забезпечення "4К-БАНК", належності виконання сторонами договірних зобов`язань, а також висновків експертів та інших наявних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Крім того, Банк просить покласти на Підприємство судові витрати, пов`язані з касаційним переглядом справи. Орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу Банк визначив у сумі 75 000,00 грн та зазначив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 12.04.2017 між Підприємством як виконавцем та Публічним акціонерним товариством "АСВІО БАНК", яке у подальшому змінило найменування на Банк як замовником, укладено Договір № І/2017-АБ (надалі - договір), за умовами якого Підприємство зобов`язалося передати Банку в користування програмне забезпечення "4К-БАНК" версії 4.9 та забезпечувати його технічну підтримку. До складу системи, зокрема, входили бази даних, що працювали під СУБД Adaptive Server Anywhere, а технічний супровід передбачав усунення програмних збоїв, консультування працівників Банку та поставку оновлених версій програмного забезпечення.
4.2. Вартість оренди, робіт та послуг за Договором становила гривневий еквівалент 10 000 доларів США на місяць, з яких еквівалент 8 000 доларів США становила оренда системи "4К-БАНК", 1 000 доларів США - технічний супровід та 1 000 доларів США - поставка системи "Клієнт-Банк". Оплата здійснювалася у формі 100 % передоплати до 24 числа місяця, що передував оплачуваному, а виконання робіт та послуг підтверджувалося відповідними актами.
4.3. Суди встановили, що строк дії договору, визначений пунктом 1.4 до 31.12.2022, було автоматично продовжено на п`ять років відповідно до пункту 1.5 договору, оскільки жодна зі сторін у погоджений строк не заявила про перегляд його умов або припинення.
4.4. Банк здійснив оплату послуг за січень, лютий та березень 2023 року. Водночас оплату за квітень та травень 2023 року не здійснив, у зв`язку з чим Підприємство звернулося з первісним позовом про стягнення 738 686,00 грн заборгованості. За твердженням Підприємства, з урахуванням погодженого сторонами порядку попередньої оплати платіж за квітень мав бути внесений до 24.03.2023, а за травень - до 24.04.2023.
4.5. Заперечуючи проти первісного позову та обґрунтовуючи зустрічні вимоги, Банк посилався на неналежне виконання Підприємством обов`язків з технічного супроводу системи програмного забезпечення "4К-БАНК". Зокрема, протягом 2022-2023 років Банк неодноразово повідомляв про помилки у роботі програмного забезпечення та необхідність його оновлення, однак, за твердженням Банку, відповідні недоліки Підприємством усунуті не були.
4.6. 25.03.2023 Банк виявив припинення роботи програмного забезпечення "4К-БАНК" та звернувся до Підприємства з вимогою відновити його функціонування, посилаючись на передбачений Договором обов`язок Виконавця здійснювати технічний супровід. Підприємство, зі свого боку, пов`язувало проблеми у роботі системи з діями Банку та належного технічного супроводу не здійснило.
4.7. З огляду на наведене Банк у зустрічному позові просив розірвати Договір, стягнути з Підприємства 65 304,33 грн частини попередньої оплати за період, протягом якого, на його думку, система не могла використовуватися, а також зобов`язати Підприємство забезпечити можливість вивантаження із системи "4К-БАНК" архівної інформації шляхом передачі необхідних облікових даних та параметрів доступу на рівні SQL-запитів (команд для безпосереднього звернення до бази даних з метою отримання та вивантаження інформації) або передати таку інформацію іншим способом.
4.8. Обґрунтовуючи останню вимогу, Банк зазначав, що архівна інформація створена та накопичена в системі програмного забезпечення "4К-БАНК" у результаті його діяльності за період з 12.04.2017 по 25.03.2023, належить Банку та містить банківську таємницю. Після припинення роботи системи Банк був позбавлений можливості отримати до неї доступ.
4.9. Банк неодноразово звертався до Підприємства з проханням забезпечити можливість вивантаження цієї інформації або передати її іншим способом, однак такі звернення залишилися без задоволення.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Підприємства не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.3. Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову Підприємства про стягнення 738 686,00 грн та задоволення зустрічних позовних вимог Банку про стягнення 65 304,33 грн і зобов`язання Підприємства забезпечити Банку можливість вивантаження даних. Судові рішення в частині розірвання договору не оскаржуються, а тому в цій частині касаційному перегляду не підлягають.
5.4. З огляду на мотиви оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги предметом касаційного дослідження у цій частині є правильність застосування судами статей 538, 762, 901, 903 Цивільного кодексу України при вирішенні питання про наявність у Банку обов`язку зі сплати передбачених договором платежів, підстав для зупинення виконання цього обов`язку або звільнення від відповідної плати. Перевірці також підлягає дотримання судами вимог статей 74, 80, 86, 102, 104, 107, 109, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України щодо розподілу тягаря доказування, своєчасності подання та підстав для врахування доказів, повноти їх дослідження й оцінки у сукупності, зокрема висновків експертів, а також застосування процесуальних наслідків неповноти експертного дослідження.
Наведене передбачає перевірку достатності встановлених судами обставин для висновку про повну або часткову неможливість користування програмним забезпеченням та причини такої неможливості, а також правильності визначення її правових наслідків для кожної зі складових погодженого сторонами платежу.
З цього приводу Суд зазначає таке.
Щодо наявності підстав для сплати Банком платежів за квітень - травень 2023 року.
5.5. Суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо наявності у Банку обов`язку зі сплати платежів за квітень і травень 2023 року та підстав для повернення частини платежу за березень 2023 року.
Так, місцевий господарський суд виходив з недоведеності припинення виконання Підприємством передбачених Договором зобов`язань. Натомість суд апеляційної інстанції визнав доведеною неможливість використання Банком програмного забезпечення "4К-БАНК" з кінця березня 2023 року та неналежне виконання Підприємством обов`язку щодо відновлення її працездатності, з чим пов`язав відсутність підстав для стягнення спірних платежів та виникнення у Банку права на повернення частини раніше сплачених коштів.
5.6. Отже, вирішення спору у відповідній частині залежить насамперед від встановлення правової природи передбачених договором зобов`язань, змісту кожної зі складових погодженого сторонами платежу, а також фактичних та правових підстав, з якими закон і договір пов`язують виникнення, збереження або припинення обов`язку Банку з їх оплати.
5.7. Як установили суди, за договором Підприємство зобов`язалося передати Банку в користування програмне забезпечення "4К-БАНК", забезпечувати його технічний супровід, а також здійснювати поставку систем "Клієнт-Банк".
Пунктом 2.1 договору сторони окремо визначили складові щомісячного платежу: еквівалент 8 000,00 доларів США за користування системою, 1 000,00 доларів США за її технічний супровід та 1 000,00 доларів США за поставку систем "Клієнт-Банк". Загальний розмір щомісячного платежу становив еквівалент 10 000 доларів США.
5.8. Дослідивши зміст договору, суд апеляційної інстанції кваліфікував його як змішаний, що містить елементи договору найму щодо користування майновим правом на програмне забезпечення та договору про надання послуг щодо його технічного супроводу. Скаржник не заперечує правильності наведеної правової кваліфікації спірних правовідносин, а тому відповідні висновки суду апеляційної інстанції не є предметом касаційного перегляду.
5.9. За частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України до відносин сторін за змішаним договором застосовуються у відповідних частинах положення законодавства про договори, елементи яких він містить, якщо інше не встановлено самим договором або не випливає із суті змішаного договору.
Отже, погодження сторонами єдиного порядку внесення щомісячного платежу не змінює правової природи окремих зобов`язань, платою за виконання яких такий платіж є.
Тому вирішення питання про наявність у Банку обов`язку зі сплати всієї суми щомісячного платежу передбачає окремого встановлення підстав для сплати кожної його складової.
5.10. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
При цьому приписами частин четвертої та шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Відтак, закон розрізняє зменшення можливості користування майном та повну неможливість такого користування, пов`язуючи з цими обставинами різні правові наслідки.
5.11. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виходила з того, що застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачає встановлення об`єктивної неможливості використання предмета найму внаслідок обставин, за які наймач не відповідає, а наявність таких обставин установлюється судом за загальними правилами доказування.
Тому, саме по собі обмеження можливості використання предмета договору певним способом або виникнення окремої технічної несправності не є достатнім для звільнення від плати, якщо не встановлено неможливості використання об`єкта за передбаченим договором призначенням.
Посилаючись на цю норму як на підставу звільнення від орендної складової платежу, Банк мав довести сукупність юридично значущих обставин: повну неможливість використання програмного забезпечення за погодженим сторонами призначенням, період існування такої неможливості та те, що причини її виникнення не належали до сфери його відповідальності.
При цьому застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України не залежить від встановлення вини наймодавця. Визначальним є характер неможливості користування та причини її виникнення.
Інший правовий режим має складова платежу за технічний супровід системи.
За приписами статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
5.12. Відтак, заперечуючи наявність підстав для сплати передбаченого договором платежу у повному обсязі, Банк мав довести обставини, які виключали таку оплату, а саме повну неможливість використання програмного забезпечення "4К-БАНК" з причин, за які він не відповідає, а також ненадання Підприємством передбачених Договором послуг з технічного супроводу у відповідний період.
Щодо доведеності Банком непрацездатності програмного забезпечення "4К-БАНК" та виконання Підприємством обов`язків із технічного супроводу.
5.13. Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо прийняття та оцінки експертних висновків, колегія суддів виходить із того, що за змістом статей 74, 80 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а докази мають подаватися у встановлені законом або судом строки; доказ, поданий із пропуском такого строку, може бути врахований лише за умови обґрунтування неможливості його своєчасного подання. Відповідно до статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України жодний доказ, у тому числі висновок експерта, не має для суду заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами з наведенням мотивів його врахування або відхилення.
Також за статтями 102, 107 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити причини неповноти експертного дослідження та, за необхідності, призначити додаткову або повторну експертизу, не підміняючи експерта у вирішенні питань, що потребують спеціальних знань.
5.14. У матеріалах справи наявні два експертні висновки, які сторони та суди використовували для встановлення технічного стану автоматизованої системи "4К-БАНК", причин припинення її роботи та можливості подальшого використання Банком.
5.15. Верховний Суд у пунктах 21.31- 21.33 постанови від 15.06.2021 у справі № 916/2479/17 та пунктах 139- 142 постанови від 12.02.2020 у справі № 910/21067/17, на які посилається Скаржник, виходив з того, що висновок експерта не має для суду заздалегідь установленої сили та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. При його перевірці суд має, зокрема, з`ясувати достатність наданих експертові об`єктів дослідження, повноту відповідей на поставлені питання, їх відповідність іншим фактичним даним, узгодженість дослідницької частини з підсумковими висновками, а також обґрунтованість висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
Аналогічний підхід викладений у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 520/8073/16-ц, від 12.02.2020 у справі № 457/906/17 та від 07.06.2022 у справі № 916/302/16.
5.16. Судом апеляційної інстанції встановлено, що висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24 складено на замовлення Банку. У ньому, зокрема, зазначено, що на час огляду система "4К-БАНК" перебувала у непрацездатному стані, а безпосередньою причиною припинення її роботи був розрив зв`язку з мережевим сокетом програмного засобу SQL Anywhere 25.03.2023 о 15:53:30 внаслідок переходу останнього у стан часткової зупинки. Експерти також вказали на необхідність участі Підприємства у відновленні системи та відсутність у Банку відповідної технічної документації.
5.17. Щодо доводів Скаржника про порушення судом апеляційної інстанції вимог процесуального закону у зв`язку з урахуванням висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 Суд зазначає таке.
5.18. Верховний Суд у постанові від 26.11.2025 у справі № 911/417/24, на яку звертає увагу Скаржник, наголосив, що дотримання порядку подання доказу є складовою оцінки можливості його використання судом, а доказ, поданий після спливу встановленого строку, може бути прийнятий лише за умови доведення об`єктивних причин неможливості його своєчасного подання.
5.19. Як убачається з матеріалів справи, 23.01.2024 Банк подав висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24 та одночасно просив визнати поважними причини його несвоєчасного подання і долучити цей доказ до матеріалів справи.
Усупереч доводам Скаржника, питання щодо можливості прийняття зазначеного доказу не залишилося невирішеним судом першої інстанції.
Так, у судовому засіданні 07.02.2024 суд розглянув відповідне клопотання Банку та протокольною ухвалою, визнавши наявність підстав для його задоволення, долучив висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24 до матеріалів справи.
Подальший перебіг розгляду справи також свідчить, що суд не обмежився формальним долученням цього доказу, а вжив процесуальних заходів для перевірки викладених у ньому відомостей.
Зокрема, у судовому засіданні 15.04.2024 експерт був допитаний судом та надав пояснення щодо проведеного дослідження і складеного ним висновку від 17.01.2024 № 04/24.
Після цього 22.04.2024 Підприємство звернулося з клопотанням про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи, посилаючись, зокрема, на надані експертом пояснення щодо меж проведеного ним дослідження, недослідження умов Договору, технічних характеристик системи та архівних даних.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 26.04.2024 це клопотання задоволено частково та призначено у справі комп`ютерно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експертів поставлено питання щодо технічного стану програмного забезпечення "4К-БАНК", його програмних компонентів та причин припинення належного функціонування; у розпорядження експертів направлено матеріали справи, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
5.20. Отже, матеріали справи не спростовують доводи Скаржника про врахування висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 без вирішення питання щодо дотримання процесуального порядку його подання.
Зокрема суд першої інстанції розглянув заявлене Банком клопотання, вирішив питання щодо прийняття цього доказу, забезпечив отримання пояснень експерта, а після їх надання розглянув клопотання Підприємства про призначення судової комп`ютерно-технічної експертизи та призначив її у справі.
5.21. Суд ураховує, що Верховний Суд висловлювався щодо можливості вирішення питання про поновлення процесуального строку на подання доказів протокольною ухвалою.
Так, у пункті 79 постанови від 16.07.2024 у справі № 927/166/23 Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції протокольною ухвалою визнав поважними причини пропуску строку на подання додаткових доказів та задовольнив клопотання про його поновлення, у зв`язку із чим процесуальних порушень щодо подальшого дослідження таких доказів не встановлено.
Подібний підхід застосований у пунктах 267- 270 постанови Верховного Суду від 25.09.2025 у справі № 916/287/23, у яких суд касаційної інстанції, перевіряючи вирішення клопотання про поновлення строку на подання доказів ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, не встановив порушення вимог процесуального закону у зв`язку із застосуванням такої форми процесуального рішення.
Отже, вирішення клопотання про поновлення процесуального строку, у тому числі визнання причин його пропуску поважними та задоволення такого клопотання, шляхом постановлення протокольної ухвали саме по собі не суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України.
5.22. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, не встановив порушень процесуального закону під час вирішення місцевим господарським судом питання про прийняття висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 та дослідив його як один із наявних у справі доказів. При цьому правомірність прийняття зазначеного висновку судом першої інстанції не становила предмета апеляційного оскарження.
За таких обставин саме по собі подання цього доказу поза встановленим процесуальним строком не свідчить про неможливість його врахування судом, оскільки місцевий господарський суд розглянув відповідне клопотання Банку, оцінив наведені ним причини несвоєчасного подання висновку та визнав наявність підстав для його прийняття.
У частині, в якій доводи Скаржника зводяться до повторної оцінки обставин, якими Банк обґрунтовував причини несвоєчасного подання висновку експерта, вони виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та самі по собі не свідчать про порушення апеляційним господарським судом порядку дослідження цього доказу.
5.23. Зі змісту рішення Господарського суду Чернігівської області вбачається, що висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24 залишився поза оцінкою саме суду першої інстанції, який вирішив спір без урахування викладених у ньому відомостей.
Натомість суд апеляційної інстанції дослідив зазначений висновок у сукупності та взаємозв`язку з висновком комісійної судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 та іншими доказами у справі.
За результатами такої оцінки Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність повної непрацездатності програмного забезпечення "4К-БАНК" після технічної події 25.03.2023 та неможливість самостійного відновлення його роботи Банком. При цьому суд не встановив доказів того, що зазначена непрацездатність виникла з причин, за які відповідає Банк.
5.24. Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо правомірності врахування апеляційним господарським судом висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 як доказу обставин, пов`язаних із технічним станом та функціонуванням програмного забезпечення "4К-БАНК", у тому числі у взаємозв`язку з висновком комісійної судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, колегія суддів касаційної інстанції виходить з такого.
5.25. Заперечуючи проти врахування судом апеляційної інстанції висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24, Скаржник посилається на проведення дослідження без участі представників Підприємства та на підставі матеріалів, наданих Банком, неповноту вихідних даних, невстановлення повного складу і версій програмних модулів, недослідження окремих технічних параметрів та відсутність відомостей про логін і пароль користувача. Скаржник зазначає про можливість виникнення зафіксованих експертом несправностей унаслідок неправильного введення облікових даних, блокування системи, видалення або пошкодження конфігураційних файлів. Він також заперечує проти використання внутрішнього документа Банку як джерела відомостей для дослідження, ставить під сумнів належність експертної спеціалізації особи, яка склала висновок, указує на відсутність відомостей про ліцензії на використані програмні засоби та недотримання Банком порядку заявлення претензій, передбаченого пунктом 3.7 договору.
5.26. Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів ураховує, що стаття 101 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасника справи подати висновок експерта, складений на його замовлення, а частина перша статті 102 цього Кодексу допускає надання матеріалів для такого дослідження відповідним учасником справи. Отже, самі обставини замовлення експертизи Банком та надання ним матеріалів не свідчать про порушення порядку одержання цього доказу.
Відсутність представників Підприємства під час проведення дослідження також сама по собі не позбавляє висновок доказового значення. Після його долучення до матеріалів справи Підприємство мало можливість ознайомитися зі змістом дослідження, надати заперечення та обґрунтувати незгоду з відповідями експерта. Крім того, експерт викликався до судового засідання та надавав пояснення щодо проведеного ним дослідження.
Таким чином, Підприємство не було позбавлене можливості заперечувати проти цього доказу під час судового розгляду, а саме лише проведення експертизи за його відсутності не є достатньою підставою для відхилення її результатів.
5.27. Посилання на неповноту вихідних даних, невстановлення складу та версій окремих програмних модулів і недослідження певних технічних параметрів стосуються обсягу проведеного дослідження та меж використання його результатів.
Зазначені обставини мають оцінюватися з огляду на те, чи перешкоджали вони наданню обґрунтованих відповідей на конкретні питання та які саме висновки експерта ставлять під сумнів. Неповнота дослідження окремих характеристик програмного забезпечення не означає недостовірності всіх установлених експертом відомостей та не зумовлює автоматичного відхилення висновку в цілому.
Водночас доказове значення такого висновку обмежується обставинами, які були предметом дослідження та щодо яких експерт надав обґрунтовані відповіді. Саме в цих межах він підлягає оцінці у взаємозв`язку з іншими доказами.
5.28. Відсутність відомостей про логін і пароль користувача також сама по собі не підтверджує, що під час дослідження було використано неправильні облікові дані або що саме їх введення спричинило виявлені несправності.
Посилання Скаржника на можливе блокування системи, видалення чи пошкодження конфігураційних файлів указують на ймовірні, на його думку, причини зафіксованого технічного стану. Проте наведення можливих причин несправності не є підтвердженням того, що вони мали місце у спірних правовідносинах.
За відсутності відповідних технічних даних чи інших доказів такі твердження мають характер припущень та самі по собі не спростовують результатів проведеного дослідження.
5.29. Не є достатнім для відхилення висновку від 17.01.2024 № 04/24 і посилання Підприємства на те, що використаний експертом внутрішній документ Банку не є технічною документацією розробника системи.
Зі змісту висновку вбачається, що експерт не ототожнював цей документ із технічною документацією Підприємства, а зазначив про відсутність у спеціалістів Банку документації та інших даних, необхідних для самостійного відновлення функціонування програмного забезпечення "4К-БАНК".
Тому заперечення щодо змісту та характеристики зазначеного документа не спростовує наведеного експертом висновку. Для цього з боку Скаржника підлягало обґрунтуванню, які саме відомості документа були використані помилково та яким чином це вплинуло на відповідь щодо можливості самостійного відновлення роботи системи Банком.
5.30. Стосовно посилань на непідтвердження окремої експертної спеціалізації Суд зазначає, що відповідність кваліфікації експерта змісту проведеного дослідження має оцінюватися окремо від повноти та переконливості його висновків.
Саме по собі загальне твердження про непідтвердження спеціалізації, без обґрунтування того, яких вимог до особи експерта не дотримано та які досліджені ним питання виходили за межі його компетенції, не є достатньою підставою для висновку про недопустимість доказу. Відповідні заперечення належить зіставляти з відомостями про освіту, спеціальність та кваліфікацію експерта, а також із предметом фактично проведеного дослідження.
Посилаючись на непідтвердження окремої експертної спеціалізації, Підприємство не зазначає, яких саме обов`язкових вимог до кваліфікації експерта не було дотримано, та не обґрунтовує, які вирішені ним питання виходили за межі його компетенції. Наведені заперечення не містять зіставлення відомостей про освіту, спеціальність і кваліфікацію експерта зі змістом фактично проведеного дослідження. За такого обґрунтування ці доводи не є достатньою підставою для висновку про проведення дослідження неналежним суб`єктом та, відповідно, про недопустимість висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24.
5.31. Відсутність у висновку відомостей про ліцензії на використані програмні засоби також не тотожна встановленню неправомірності їх використання.
Посилаючись на зазначену обставину, Скаржник не конкретизує порушення порядку чи методики дослідження та не обґрунтовує, які саме його результати є недостовірними у зв`язку з використанням відповідного програмного забезпечення.
Отже, у такому випадку саме лише ненаведення відомостей про ліцензії, без підтвердження конкретного порушення вимог до проведення дослідження, не є також достатньою підставою для відхилення висновку.
5.32. Доводи щодо недотримання Банком порядку заявлення претензій, передбаченого пунктом 3.7 договору, стосуються належності виконання сторонами договірних обов`язків та правових наслідків їхньої поведінки.
Ці обставини підлягають оцінці під час вирішення відповідних вимог і заперечень сторін. Водночас можливе порушення порядку заявлення претензій саме по собі не спростовує зафіксованого експертом технічного стану програмного забезпечення та не свідчить про неможливість дослідження висновку як доказу у справі.
5.33. Суд також ураховує, що відомості, наведені у висновку від 17.01.2024 № 04/24, могли бути перевірені шляхом їх зіставлення з результатами призначеної судом комісійної експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, оформленими висновком від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7.
Значення цієї обставини полягає у можливості оцінити узгодженість результатів двох досліджень, урахувати відмінності в їх обсязі та вихідних даних і визначити, які обставини підтверджуються сукупністю доказів. Сам факт проведення подальшої експертизи не надає жодному з висновків наперед установленої сили.
З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції дослідив висновок від 17.01.2024 № 04/24, зіставивши його з комісійним висновком та іншими матеріалами справи.
5.34. Отже, наведені у касаційній скарзі заперечення стосуються оцінки повноти та переконливості висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24, однак не свідчать про наявність обставин, які б виключали можливість його дослідження та врахування судом у сукупності з іншими доказами.
5.35. За таких обставин суд апеляційної інстанції, усунувши допущену місцевим господарським судом неповноту оцінки доказів у частині неврахування висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24, обґрунтовано надав йому оцінку та врахував викладені у ньому відомості у сукупності з висновком комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 та іншими доказами під час встановлення обставин, пов`язаних із технічним станом та функціонуванням програмного забезпечення "4К-БАНК".
5.36. Аналізуючи доводи Скаржника щодо повноти та належності оцінки доказів, які стосуються технічного стану програмного забезпечення "4К-БАНК", Суд ураховує, що матеріали справи містять два експертні висновки, предметом дослідження яких були, зокрема, обставини припинення роботи зазначеного програмного забезпечення, його технічний стан та можливість подальшого функціонування.
5.37. Так, відповідно до висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 на час проведення огляду автоматизована система "4К-БАНК", у тому числі пов`язана з нею система "4К-Едок", перебувала у непрацездатному стані.
Експерт установив, що безпосередньою причиною припинення роботи системи став розрив з`єднання з мережевим сокетом програмного засобу SQL Anywhere, який є критичним елементом її інфраструктури. Зазначена подія відбулася 25.03.2023 о 15:53:30 внаслідок переходу SQL Anywhere у стан часткової зупинки.
За висновком експерта, після цієї події повністю працездатний стан SQL Anywhere відновлений не був, а відновлення функціонування системи потребувало участі Підприємства як її розробника. Можливість самостійного відновлення роботи системи Банком експерт виключив з огляду на відсутність у його технічних спеціалістів необхідної технічної документації, зокрема робочого або техноробочого проєкту системи.
5.38. Висновок комісійної судової експертизи від 23.12.2025 містить додаткові відомості щодо технічного стану та функціонування програмного забезпечення "4К-БАНК".
Так, експерти встановили, що операційна система Microsoft Windows 10, інстальована на дослідженому робочому місці, не відповідала умовам Договору. Водночас виявлене на сервері Банку програмне забезпечення Sybase ASA 12.0.1.4104, яке використовувалося системою "4К-БАНК", відповідало погодженим сторонами умовам.
Установити цілісність програмних модулів системи та актуальність їх версій експерти не змогли у зв`язку з відсутністю необхідних облікових даних, можливості з`єднання з базою даних, наявністю системних помилок, а також переходом Банку на іншу автоматизовану банківську систему.
З аналогічних причин експерти не змогли встановити актуальність бази даних станом на 25.03.2023, зокрема через ненадання облікових даних для доступу до СУБД і бази даних системи та/або її резервних копій.
Разом із тим комісійною судовою експертизою встановлено, що 28.03.2023 о 17:35:48 сервіс "SQLANYs_Work" не здійснив запуск у зв`язку з неможливістю відкриття файлу журналу d:4k-bank.win, що, за висновком експертів, могло впливати на працездатність та функціонування системи в цілому.
Водночас досліджені лог-файли містили відомості про успішне функціонування системи 25.03.2023.
5.39. Оцінюючи доводи Скаржника щодо суперечностей між експертними висновками, Суд ураховує, що наведені в них відомості про роботу програмного забезпечення "4К-БАНК" 25.03.2023 та виникнення цього ж дня технічної несправності не є взаємовиключними.
Так, у висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 зазначено про наявність у лог-файлах відомостей щодо успішної роботи системи 25.03.2023. Однак конкретного часу такої роботи експерти не встановили, а тому ці відомості не дають підстав стверджувати, що система належно функціонувала після 15:53:30 зазначеного дня.
Натомість у висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 зафіксовано конкретну технічну подію, яка відбулася 25.03.2023 о 15:53:30, а саме розрив з`єднання з мережевим сокетом програмного засобу SQL Anywhere унаслідок переходу останнього у стан часткової зупинки.
Отже, сама по собі наявність записів про успішну роботу системи протягом певного дня без установлення часу відповідних операцій не спростовує виникнення несправності у конкретний момент цього ж дня. Такі записи могли стосуватися роботи системи до зазначеної технічної події (до 15:53:30 25.03.2023).
5.40. Крім того, комісійною судовою експертизою встановлено, що 28.03.2023 о 17:35:48 сервіс "SQLANYs_Work" не здійснив запуск через неможливість відкриття файлу журналу d:4k-bank.win. За висновком експертів, ця обставина могла впливати на працездатність та функціонування системи в цілому.
Зазначені відомості також не суперечать зафіксованому у висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 факту виникнення технічної несправності 25.03.2023. Водночас їх доказове значення належить визначати з урахуванням того, що експерти вказали на можливий вплив виявленої обставини на роботу системи.
5.41. Таким чином, посилання Скаржника на відомості про успішну роботу системи 25.03.2023 як на обставину, що спростовує висновок експерта від 17.01.2024 № 04/24, є необґрунтованим. Висновок комісійної судової експертизи не містить даних про належне функціонування системи після 15:53:30 цього дня або про відновлення її працездатності після зазначеної технічної події.
Відомості про успішну роботу системи 25.03.2023 стосуються твердження Банку про припинення її функціонування з 00 год 01 хв цього дня. Однак за відсутності даних про конкретний час зафіксованої роботи вони не дають змоги самостійно визначити момент припинення функціонування системи та не спростовують установленого експертом факту виникнення технічної несправності о 15:53:30.
5.42. При цьому неможливість експертів під час проведення комісійної судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, за результатами якої складено висновок від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, надати категоричні відповіді на окремі поставлені питання сама по собі не свідчить про працездатність програмного забезпечення "4К-БАНК".
У такий спосіб відсутність достатніх вихідних даних для встановлення актуальності бази даних, цілісності та версій окремих програмних модулів означає лише неможливість з`ясування відповідних технічних обставин у межах проведеного дослідження та не спростовує встановлених на підставі інших доступних експертам даних обставин технічного збою і неможливості запуску сервісу "SQLANYs_Work".
Північний апеляційний господарський суд при цьому надав оцінку причинам відсутності частини необхідних для проведення експертизи даних та врахував, що матеріали справи не підтверджують наявності у Банку фактичної технічної можливості самостійно отримати відповідні облікові дані, забезпечити повний доступ до СУБД та відновити функціонування системи.
Натомість висновком експерта від 17.01.2024 № 04/24 установлено, що відновлення роботи програмного забезпечення "4К-БАНК" потребувало участі Підприємства як його розробника, тоді як можливість самостійного відновлення системи Банком була відсутня у зв`язку з відсутністю у його технічних спеціалістів необхідної технічної документації та відповідного доступу.
5.43. За таких обставин саме по собі ненадання експертам окремих облікових даних або інших технічних матеріалів не може покладатися в основу негативних для Банку висновків без установлення того, що він володів такими даними, мав реальну можливість їх надати та безпідставно цього не зробив.
Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не пов`язав неповноту комісійного експертного дослідження виключно з поведінкою Банку, а оцінив відповідні обставини у взаємозв`язку з установленою експертами відсутністю у нього технічної можливості самостійно забезпечити необхідний доступ та відновити працездатність системи.
5.44. Не спростовує висновків суду апеляційної інстанції і встановлена під час проведення комісійної судової експертизи комп`ютерної техніки та програмних продуктів, за результатами якої складено висновок від 23.12.2025 № 584- 95/2025.01- 7, невідповідність операційної системи Microsoft Windows 10 на дослідженому робочому місці умовам Договору.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку цій обставині у сукупності з іншими результатами експертних досліджень. Водночас зазначений висновок не містить даних про те, що саме використання Microsoft Windows 10 спричинило розрив з`єднання із SQL Anywhere 25.03.2023 або подальшу неможливість запуску відповідного сервісу.
Натомість на сервері Банку експертами виявлено програмне забезпечення Sybase ASA 12.0.1.4104, версію якого визнано такою, що відповідала умовам Договору.
Отже, сама по собі обставина невідповідності операційної системи одного з робочих місць передбаченим Договором технічним вимогам за відсутності встановленого причинного зв`язку з виявленою несправністю не спростовує висновків щодо фактичного стану та подальшого функціонування програмного забезпечення "4К-БАНК".
5.45. Щодо доводів Скаржника про те, що припинення функціонування програмного забезпечення "4К-БАНК" було наслідком переходу Банку на іншу автоматизовану банківську систему "SCROOGE", Суд зазначає таке.
У висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 перехід Банку на іншу автоматизовану банківську систему зазначено як одну з обставин, що ускладнила встановлення цілісності та актуальності версій окремих програмних модулів "4К-БАНК".
Водночас експертами не встановлено, що такий перехід перебував у причинному зв`язку з розривом з`єднання із SQL Anywhere 25.03.2023 або спричинив подальшу непрацездатність програмного забезпечення "4К-БАНК".
Отже, сам по собі факт переходу Банку на систему "SCROOGE", за відсутності встановленого технічного зв`язку між цією обставиною та несправністю програмного забезпечення "4К-БАНК", не підтверджує доводів Скаржника про те, що припинення його роботи стало наслідком дій Банку.
Стверджуючи про технічний вплив переходу на систему "SCROOGE" на працездатність програмного забезпечення "4К-БАНК", Скаржник не посилається на висновок експерта чи інші спеціальні технічні дані, якими було б установлено, які саме дії Банку під час такої міграції спричинили відповідну несправність, коли вони були вчинені та яким чином могли призвести до розриву з`єднання із SQL Anywhere.
За відсутності встановленого технічного причинного зв`язку між переходом Банку на іншу автоматизовану банківську систему та несправністю програмного забезпечення "4К-БАНК" наведені доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо втрати працездатності системи після технічної події 25.03.2023 та відсутності її подальшого відновлення.
5.46. Обґрунтовуючи неправильність висновків суду апеляційної інстанції щодо причин непрацездатності системи "4К-БАНК", Скаржник посилається на розбіжність між відомостями про кількість ліцензованих підключень до СУБД.
Зокрема, Скаржник зазначає, що у висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 наведено інформацію про 10 000 ліцензованих місць, тоді як долучені ним сертифікати Sybase, за його твердженням, підтверджують ліцензування лише п`яти користувачів на кожному із двох серверів. На думку Скаржника, зазначене могло свідчити про порушення Банком ліцензійних умов та спричинити нестабільну роботу системи.
5.47. Оцінюючи ці доводи, колегія суддів ураховує, що розбіжність у відомостях про обсяг ліцензування сама по собі не встановлює фактичного перевищення Банком ліцензійних обмежень. Зазначення у висновку експертів інформації про 10 000 ліцензованих місць не підтверджує їх фактичного використання, а посилання на передбачену сертифікатами кількість користувачів не доводить недотримання Банком відповідних умов.
Крім того, висновок про виникнення технічної несправності саме із зазначеної Скаржником причини потребує встановлення зв`язку між фактичним режимом використання СУБД та порушенням її роботи. Однак жодним із наведених експертних висновків не встановлено ані перевищення допустимої кількості підключень, ані того, що застосування ліцензійних обмежень спричинило розрив з`єднання із SQL Anywhere 25.03.2023 або подальшу непрацездатність системи.
5.48. Отже, доводи Скаржника ґрунтуються на припущенні про можливий вплив ліцензійних обмежень на функціонування системи. Саме лише наведення можливої причини несправності без підтвердження обставин її виникнення та зв`язку з установленою технічною подією не доводить, що непрацездатність системи була зумовлена недотриманням Банком ліцензійних умов.
5.49. Отже, на відміну від суду першої інстанції, який не надав оцінки висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 та поклав в основу своїх висновків окремі відомості висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584- 95/2025.01- 7 щодо роботи системи 25.03.2023, суд апеляційної інстанції дослідив обидва експертні висновки у їх сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами і умовами Договору.
При цьому апеляційний суд навів мотиви, з яких установлені у висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 відомості про роботу системи 25.03.2023 не спростовують установленої висновком експерта від 17.01.2024 № 04/24 обставини втрати її працездатності о 15:53:30 цього дня та відсутності подальшого відновлення.
Такий підхід узгоджується з вимогами статей 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки жодному з експертних висновків суд не надав наперед установленої сили, а їх доказове значення визначив за результатами оцінки у сукупності з іншими встановленими у справі обставинами.
5.50. Аргументи касаційної скарги у цій частині зводяться переважно до припущень щодо можливих інших причин несправності програмного забезпечення "4К-БАНК".
Водночас Скаржник не посилається на висновок експерта чи інший доказ, яким було б установлено відновлення працездатності системи після 15:53:30 25.03.2023, визначено іншу конкретну причину її подальшої непрацездатності або підтверджено, що така непрацездатність виникла внаслідок дій чи бездіяльності Банку.
Не наведено і доказів того, що зафіксована у висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 робота системи 25.03.2023 мала місце після моменту технічного збою, встановленого у висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24.
5.51. За таких обставин наведені у касаційній скарзі заперечення щодо змісту та повноти висновку експерта від 17.01.2024 № 04/24 і висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 не спростовують здійсненої судом апеляційної інстанції оцінки доказів та встановлених ним обставин втрати працездатності програмного забезпечення "4К-БАНК" після технічної події 25.03.2023, відсутності його подальшого відновлення у спірний період, а також відсутності доказів того, що така непрацездатність виникла з причин, за які відповідає Банк.
Доводи Скаржника у цій частині фактично спрямовані на іншу оцінку вже досліджених доказів та надання переваги окремим відомостям висновку комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 без урахування їх взаємозв`язку з висновком експерта від 17.01.2024 № 04/24 та іншими доказами у справі, що саме по собі не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції встановлених процесуальним законом правил оцінки доказів.
5.52. З огляду на наведене Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про доведеність повної непрацездатності програмного забезпечення "4К-БАНК" у спірний період.
Такий висновок ґрунтується на сукупності доказів, зокрема встановленому 25.03.2023 розриві з`єднання із SQL Anywhere, неможливості подальшого запуску відповідного сервісу, відсутності доказів відновлення системи та встановленій висновком експерта від 17.01.2024 № 04/24 неможливості її самостійного відновлення Банком без участі Підприємства.
Водночас матеріали справи та висновки експерта від 17.01.2024 № 04/24 і комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 не підтверджують, що непрацездатність системи виникла з причин, за які відповідає Банк.
5.53. За таких обставин, установивши повну непрацездатність програмного забезпечення "4К-БАНК", відсутність вини Банку у виникненні такої непрацездатності та невиконання Підприємством дій, необхідних для відновлення її роботи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з відсутності підстав для покладення на Банк обов`язку зі сплати передбачених Договором платежів за період, у якому він фактично був позбавлений можливості користуватися програмним забезпеченням та отримувати пов`язані з його функціонуванням послуги.
Зазначене стосується всіх складових погодженого сторонами щомісячного платежу, оскільки за встановленої судами повної непрацездатності системи Банк не міг користуватися програмним забезпеченням "4К-БАНК", а послуги з його технічного супроводу та належного функціонування пов`язаних систем фактично не надавалися.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з Банку заявленої Підприємством заборгованості за спірний період та, відповідно, про безпідставність первісного позову є обґрунтованим.
З тих самих підстав Суд погоджується і з висновком апеляційного суду про наявність підстав для задоволення зустрічного позову у відповідній частині, пов`язаній із поверненням сплаченої Банком суми за період, протягом якого використання системи було неможливим.
5.54. З огляду на наведене колегія суддів визнає необґрунтованими посилання Скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 538 Цивільного кодексу України як на підставу для скасування оскаржуваної постанови.
Так, за змістом пункту 2.2 договору Банк мав здійснювати стовідсоткову передоплату до 24 числа місяця, який передував оплачуваному. Отже, строк внесення платежу за квітень 2023 року настав до події 25.03.2023, з якою Банк пов`язує припинення належного функціонування системи.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, розкриваючи зміст статті 538 Цивільного кодексу України, звернула увагу, що право сторони зупинити зустрічне виконання не означає автоматичного припинення передбаченого чинним договором зобов`язання іншої сторони. Водночас при вирішенні вимоги про стягнення платежу мають оцінюватися заперечення сторони щодо невиконання або очікуваної неможливості виконання контрагентом його зустрічних обов`язків.
Втім суд касаційної інстанції зазначає, що хоча технічна несправність системи виникла після настання строку внесення передоплати за квітень 2023 року та не могла усунути допущене Банком прострочення, ця обставина сама по собі не зумовлює виникнення у Підприємства права на оплату за період, у якому програмне забезпечення фактично не могло використовуватися, а передбачені Договором послуги не надавалися.
Отже, наведені доводи Скаржника не спростовують правильності висновку суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для стягнення заявленої плати за квітень 2023 року.
5.55. Відтак аргументи Скаржника у цій частині, наведені на обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
Щодо забезпечення Банку можливість вивантаження/отримання даних із системи програмного забезпечення "4К-БАНК".
5.56. Судами обох інстанцій установлено наявність підстав для розірвання договору. Судові рішення у цій частині в касаційному порядку не оскаржуються, а тому відповідні висновки судів не є предметом касаційного перегляду.
Водночас щодо вимоги про забезпечення Банку доступу до архівної інформації суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї вимоги, пов`язавши відсутність підстав для покладення на Підприємство відповідного обов`язку із розірванням Договору. Натомість суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірна інформація створена та накопичена в результаті діяльності Банку, належить йому, містить банківську таємницю, а припинення договірних відносин саме по собі не усуває необхідності забезпечити Банку можливість отримати доступ до такої інформації.
5.57. Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України, інформація є об`єктом цивільних прав.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію", кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
За змістом статей 60, 61 Закону України "Про банки і банківську діяльність" інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнтів, яка стала відома банку у процесі обслуговування клієнтів та взаємовідносин з ними чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці.
5.58. Суд погоджується з підходом апеляційного господарського суду та вважає мотиви суду першої інстанції у цій частині необґрунтованими.
Сам по собі факт розірвання договору не може бути підставою для висновку про втрату Банком права отримати інформацію, створену та накопичену внаслідок його власної діяльності у період дії договірних правовідносин.
Припинення договору припиняє відповідні договірні права та обов`язки на майбутнє, однак не може мати наслідком позбавлення сторони фактичної можливості отримати належні їй дані, сформовані під час виконання такого договору. Відмінне застосування фактично означає, що припинення користування програмним забезпеченням одночасно позбавляє Банк можливості отримати власну архівну інформацію лише з тієї причини, що така інформація була сформована із використанням програмного продукту Підприємства.
5.59. Скаржник заперечує проти висновку суду апеляційної інстанції щодо необхідності забезпечення Підприємством доступу Банку до відповідної інформації, посилаючись на встановлене висновком комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7 фізичне знаходження файлів бази даних на серверному обладнанні Банку.
Однак саме по собі знаходження файлів бази даних на обладнанні Банку не свідчить про наявність у нього фактичної можливості отримати доступ до інформації, що міститься у цих файлах, забезпечити її вивантаження та подальше використання.
Як установлено висновком комісійної судової експертизи від 23.12.2025 № 584-95/2025.01-7, файли бази даних системи "4К-БАНК" знаходилися на сервері Банку, однак перевірити їх цілісність експерти не змогли, зокрема через відсутність облікових даних для доступу до СУБД.
Отже, доводи Скаржника ґрунтуються на ототожненні фізичного знаходження файлів із фактичною можливістю доступу до інформації, що в них міститься, тоді як установлені у справі обставини такого висновку не підтверджують.
5.60. При цьому за умовами Договору саме Підприємство як розробник програмного забезпечення передало Банку в користування систему "4К-БАНК", здійснювало її технічний супровід, усунення програмних збоїв, консультування працівників Банку та поставку оновлених версій програмного забезпечення.
Тому відсутність у Банку облікових даних, необхідних для доступу до СУБД, підлягає оцінці з урахуванням характеру договірних правовідносин сторін та обсягу зобов`язань Підприємства щодо технічного супроводу системи.
5.61. За таких обставин сам факт знаходження бази даних на серверному обладнанні Банку не спростовує висновку суду апеляційної інстанції про необхідність забезпечення Підприємством можливості доступу Банку до інформації, сформованої у процесі використання програмного забезпечення "4К-БАНК".
Предметом заявленої Банком вимоги є не передача йому інформації, яка знаходиться у володінні Підприємства, а усунення перешкод у доступі до власних даних, які фізично знаходяться на обладнанні Банку, проте без відповідних технічних параметрів доступу не можуть бути ним належним чином отримані та використані.
5.62. Суд відхиляє також доводи Скаржника щодо неналежного формулювання цієї позовної вимоги, зокрема у зв`язку з тим, що Банк просив надати можливість для вивантаження інформації шляхом передачі облікових даних та параметрів доступу на рівні SQL-запитів або передати базу даних іншим способом.
Зміст позовної вимоги визначається не виключно її буквальним словесним викладом, а насамперед матеріально-правовим результатом, якого позивач прагне досягти обраним способом захисту.
У цьому випадку такий результат є визначеним та полягає у забезпеченні Банку фактичної можливості отримати архівну інформацію, створену та накопичену в системі "4К-БАНК" у період з 12.04.2017 по 25.03.2023.
5.63. Зазначення Банком декількох технічно можливих способів досягнення такого результату не змінює предмета вимоги та не свідчить про її невизначеність.
Передача облікових даних і параметрів доступу та передача самої архівної інформації іншим способом є не самостійними матеріально-правовими вимогами, а способами виконання одного обов`язку - забезпечити Банку реальне отримання належної йому інформації.
При цьому конкретизовані як сама інформація, щодо якої заявлена вимога, так і період її формування, система, в якій вона накопичувалась, та результат, що має бути досягнутий унаслідок виконання судового рішення.
Тому використане у позовній вимозі формулювання "або передати іншим способом базу даних" у контексті всієї заявленої вимоги не створює невизначеності щодо змісту покладеного на Підприємство обов`язку. Альтернативність у цьому випадку стосується виключно технічного способу виконання, вибір якого залежить від особливостей функціонування програмного забезпечення, тоді як кінцевий результат виконання залишається незмінним - надання Банку можливості отримати належну йому архівну інформацію.
5.64. За таких обставин доводи Скаржника про те, що знаходження файлів бази даних на серверному обладнанні Банку виключає необхідність забезпечення Підприємством доступу до них, а формулювання позовної вимоги є невизначеним, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Встановлені судами у справі обставини свідчать про те, що фізичне зберігання файлів Банком не забезпечує йому фактичного доступу до інформації, а визначені у позовній вимозі способи спрямовані на досягнення одного й того самого матеріально-правового результату.
5.65. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічної позовної вимоги щодо зобов`язання Підприємства забезпечити Банку можливість отримання архівної інформації, створеної та накопиченої в системі програмного забезпечення "4К-БАНК", є обґрунтованим, а наведені у касаційній скарзі доводи цього висновку не спростовують.
5.66. У зв`язку з викладеним аргументи Скаржника у цій частині, наведені на обґрунтування підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
6.3. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частина друга цієї ж статті забороняє скасовувати правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.4. Оскільки наведені Скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення у справі - залишенню в силі.
7. Розподіл судових витрат
7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "4К-СОФТ ПЛЮС" залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 927/696/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Зуєв
Судді І. Берднік
І. Міщенко