УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/4485/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 (головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 (суддя Літвінова М.Є.)
у справі №910/4485/26
за позовом ОСОБА_1
до 1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3
про визнання недійсними договору дарування та акта приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати частку розміром 5%, що становить 15 000 грн у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" (далі також за текстом - ТОВ "Термоізол-К") до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а також заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно ТОВ "Термоізол-К", що стосуватимуться його учасника - ОСОБА_3 , а саме щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з Товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 29.06.2026 у справі №910/4485/26, яку Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 26.08.2026, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовив повністю.
ОСОБА_1 звернувся 18.09.2026 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у цій справі скасувати і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2026 для розгляду справи №910/4485/26 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, судді Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу.
Предметом оскарження є постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026, якою переглянута ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2026, про відмову у забезпеченні позову.
Втім, ухвали про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини першої статті 255 ГПК) до переліку ухвал, передбачених пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК, не віднесено, а тому, відповідно, не підлягають касаційному оскарженню.
Таким чином, оскаржуване судове рішення не відноситься до судового рішення, на яке може бути подана касаційна скарга. Вказаний висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 287 ГПК відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.
Наявність переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечити сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
В цьому випадку Верховний Суд також ураховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №757/47946/19-ц, щодо переліку ухвал на які може бути подана скарга.
Верховний Суд також враховує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 255, 293 ГПК, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець