ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 484/3301/25
провадження № 61-4804св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Балабан Наталія Іванівна, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2025 року у складі судді Медведєвої Н. А. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Коломієць В. В., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була двоюрідною сестрою її та відповідача.
Між нею та ОСОБА_5 були дружні відносини, вони спілкувалися, позивачка відвідувала її, допомагала у лікуванні.
Стверджувала, що після смерті ОСОБА_5 у неї з відповідачем була домовленість, що оформлювати спадщину вони будуть разом, однак через свій стан здоров`я вона не змогла вчасно цим займатись.
Пояснила, що у 2018 року вона, маючи онкологічне захворювання, проходила лікування у Миколаївському обласному центрі онкології, а саме процедури хімічної терапії, які потребують тривалого часу для відновлення, що в подальшому вплинуло на стан її фізичного та психологічного здоров`я. Після цього вона ще неодноразово зверталась до лікарів через значне погіршення здоров`я, постійно перебуває під медичним наглядом у лікаря невропатолога, має багато захворювань, зокрема високий тиск.
04 червня 2025 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 , але отримала роз`яснення про те, що нею пропущено строк звернення із такою заявою.
Також вона дізналась, що відповідач прийняв спадщину.
Посилаючись на викладене, позивачка вважає, що пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а саме через тяжкий стан свого здоров`я, воєнний стан, через який вона перебувала у стресі, її вік та юридичну необізнаність.
Крім того зазначала, що ще однією обставиною, через яку вона вчасно не подала заяву про прийняття спадщини у встановлений строк, була постанова Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року, яка передбачала, що на час дії воєнного стану був зупинений строк прийняття спадщини. За змінами, які вносилися до постанови, вона не слідкувала через власні хвороби та воєнний стан. Позивачка вважала, що в період бойових дій вона має право у будь-який час звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
З огляду на викладене, ОСОБА_3 просила суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 березня 2026 року, у задоволенні позову відмолено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували наявність об`єктивних та непереборних обставин, які б позбавили її можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Доказів на підтвердження того, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини (з 12 липня 2024 року по 13 січня 2025 року) позивачка перебувала на лікуванні або у стані, який перешкоджав їй звернутися до нотаріуса, суду не надано.
Також суди вказали на те, що законодавство України передбачає альтернативні варіанти процедури прийняття спадщини, що спрощує процес реалізації прав спадкоємців. Зокрема, позивачка не була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини через засоби електронного або поштового зв`язку в установлені законом строки.
Доказів, які б свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивачка не надала.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
07 квітня 2026 року ОСОБА_3 в особі представника - адвоката Балабан Н. І. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 березня 2026 року.
В касаційній скарзі заявниця просить скасувати вказані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , яка була двоюрідною сестрою сторін у справі.
Після її смерті приватним нотаріусом Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчаном А. С. заведена спадкова справа № 76/2024.
19 липня 2024 року ОСОБА_2 звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
03 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.
03 квітня 2025 року державним нотаріусом Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Сіраченко Т. П. видані ОСОБА_2 : свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-277, на житловий будинок, з усіма господарськими та побутовими спорудами і будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-278, на земельну ділянку площею 0,0956 га, кадастровий номер [номер приховано]:07:061:0025, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 .
12 червня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
12 червня 2025 року державним нотаріусом Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Сіраченко Т. П. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-434, на грошові внески з належними відсотками, що зберігаються в Миколаївському обласному управлінні Акціонерного товариства «Ощадбанк» у ТВБВ № 10014/0118, із залишком вкладів на загальну суму 90 358,25 грн.
23 червня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса з додатковою заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
23 червня 2025 року державним нотаріусом Першої Первомайської державної нотаріальної контори Миколаївської області Сіраченко Т. П. видані ОСОБА_2 : свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-466, на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:080:0004, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 ; свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-467, на частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:080:0005, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_3 ; свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 2-468, на частку в праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий номер [номер приховано]:03:080:0005, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_3 .
04 червня 2025 року ОСОБА_3 звернулась до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякової О. В. з усним запитом щодо подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякової О. В. вих. № 191/01-16 від 04 червня 2025 року ОСОБА_3 роз`яснено, що вона вважається такою, що не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки пропустила строк звернення із заявою про прийняття спадщини.
Встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в КНП «Миколаївський обласний центр онкології» з 19 березня 2018 року.
З виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3525/32 КНП ММР міської лікарні № 3 вбачається, що ОСОБА_3 перебувала там на стаціонарному лікуванні з 17 по 23 травня 2023 року (терапевтичне відділення). Діагноз: ангіоневротичний набряк Квінке, атероселеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба III стадії, I ступеня, ризик високий, СН ІІ-А, NYHA ІІ. По закінченню лікування рекомендовано диспансерний нагляд сімейного лікаря, гіпоалергенну дієту, один місяць вживання ліків та мазі.
Згідно з консультативними висновками невролога ТОВ Медичний центр «Авіценна Медікал» ОСОБА_6 від 09 травня 2024 року, 09 вересня 2024 року та 25 травня 2025 року ОСОБА_3 зверталась до вказаного центру за медичною допомогою. У результаті досліджень встановлено діагноз: гіпертонічна атеросклеротична енцефалопатія ІІ ст. з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, вестибуло-атактичний синдром, порушення сну, гіпертонічна хвороба, ризик високий. Після кожного обстеження вказано рекомендації щодо застосування ліків (пігулки, краплі).
У відзиві на позовну заяву, подану у листопаді 2025 року до суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_7 . Зокрема вважав, що стан здоров`я позивачки не був перешкодою для своєчасного її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (частини перша, друга статті 1272 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 127/2149/21, від 30 грудня 2024 року у справі № 527/1229/24 та інших.
З урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18 та багатьох інших.
Практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Установивши, що спадкодавець ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивачка, як спадкоємець за законом, звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини після її смерті лише 04 червня 2025 року, тобто із значним пропуском встановленого статтею 1270 ЦК України строку, надавши належну правову оцінку зазначеним позивачем у позовній заяві причинам пропуску строку для прийняття спадщини (стан здоров`я, воєнний стан, її вік, юридичну необізнаність), суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визначення ОСОБА_3 додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що наведені позивачем обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Доказів на підтвердження того, що у шестимісячний строк після відкриття спадщини (з 12 липня 2024 року по 13 січня 2025 року) позивачка перебувала на тривалому лікуванні або у стані, які перешкоджали їй звернутися до нотаріуса, до матеріалів справи не надано.
Суди також правильно відхилили як необґрунтовані посилання позивачки на наявність постанови Кабінету Міністрів України № 164 від 28 лютого 2022 року, яка передбачала, що на час дії воєнного стану був зупинений строк прийняття спадщини, з наступних підстав.
Так, дійсно, 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі - постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), яка постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».
Разом із цим, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року.
Таким чином, станом на час відкриття спадщини (11 липня 2024 року) зазначений вище пункт вже тривалий час не діяв.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цими судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального
і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення місцевого суду та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник - адвокат Балабан Наталія Іванівна, залишити без задоволення.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 грудня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 11 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: І. А. Воробйова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун