УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 438/699/24
провадження № 61-11543ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2025 року
та постанову Львівського апеляційного суду від 16 липня 2026 року у справі
за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь суму боргу у розмірі 6 000,00 доларів США.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області заочним рішенням від 26 липня 2024 року, з урахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 серпня 2024 року про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 вересня 2023 року у сумі 6 000,00 доларів США та судові витрати
у розмірі 2 330,62 грн.
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 26 липня 2024 року у цій справі.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 03 березня
2025 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду
Львівської області від 26 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 залишив без розгляду.
Львівський апеляційний суд постановою від 11 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня
2025 року скасував та постановив нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_1
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року повернув без розгляду.
Верховний Суд постановою від 28 січня 2026 року касаційну скаргу постанову Львівського апеляційного суду від 11 липня 2025 року скасував, справу направив
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Львівський апеляційний суд постановою від 16 липня 2026 року ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2025 року залишив без змін.
01 вересня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електтронний суд» надіслав
до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 липня 2026 року у зазначеній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вбачається, що оскаржену ухвалу Львівський апеляційний суд постановив 16 липня 2026 року, повний текст постнови складено 31 липня 2026 року, касаційну скаргу надіслано через підсистему «Електронний суд» 01 вересня 2026 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, яке мотивовано тим, що оскаржену постанову суду апеляційної інстанції від 16 липня 2026 року заявник отримав через підсистему «Електронний суд» 04 серпня 2026 року, на підтвердження чого надав картку руху документа.
А тому заявник вважає, що існують поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень та просить його поновити.
Відповідно до положень статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку
на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів
з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску
з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належному судовому процесі.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення
чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами окремої особи. Дотримання строків стосується всіх учасників спору, які мають право на справедливий суд.
Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Проаналізувавши наведені заявником обставини справи, дослідивши надані заявником докази, Верховний Суд вважає, що сукупність вказаних обставин
дає підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення
на підставі частини третьої статті 390 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку
про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин другої-четвертої статті 284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене
у день його проголошення, має право на поновлення прощеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви
про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних
дій передбачені у статті 126 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом
або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).
Отже, законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі
№ 756/11081/20 зауважувала, що встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення
є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.
Крім того, відступаючи від висновків, сформульованих у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, Велика Палата Верховного Суду констатувала наявність у суду першої інстанції повноважень на залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду з підстав пропуску відповідачем строку на звернення до суду та відсутності передумов для його поновлення судом.
У цій справі, суди установили, що Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області заочним рішенням від 26 липня 2024 року, з урахуванням ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 серпня 2024 року
про виправлення описки, позов ОСОБА_2 задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 28 вересня 2023 року у сумі 6 000,00 доларів США та судові витрати
у розмірі 2 330,62 грн.
13 серпня 2024 року ОСОБА_1 отримав заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року, що підтверджується в сукупності списком № Р-2-01.08.2024/351 згрупованих відправлень рекомендованих листів, фіскальним чеком про відправлення рекомендованого листа та витягом з офіційного веб-сайту «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення.
12 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року,
що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, у якому вона надіслана
на адресу суду.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 03 жовтня 2024 року відмовив у прийнятті та повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року.
18 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 25 листопада
2024 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року у цій справі.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року залишив
без розгляду.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня
2024 року, що підтверджується поштовим штемпелем на конверті, у якому вона надіслана на адресу суду.
21 лютого 2025 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня
2024 року.
Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області ухвалою від 03 березня
2025 року відмовив ОСОБА_1 у поновленні строку на подання заяви
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 залишив без розгляду.
Суди зазначили, що оскільки заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року отримано ОСОБА_1 13 серпня
2024 року, враховуючи вимоги статті 284 ЦПК України, строк на подання заяви
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року закінчився 02 вересня 2024 року.
Однак, повторно заяву про перегляд заочного рішення суду відповідач подав лише 21 лютого 2025 року, тобто з пропуском двадцятиденного строку з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.
У заяві про перегляд заявочного рішення суду ОСОБА_1 звернувся
з клопотанням про поновлення строку на подання такої, мотивуючи тим, що не мав можливості подати заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я у період з 08 серпня 2024 року по 18 лютого 2025 року.
Суди установили, що згідно з консультативним висновком спеціаліста від 08 травня 2024 року, наданим КНП «Центральна міська лікарня міста Борислава» Бориславської міської ради, ОСОБА_1 рекомендовано стаціонарне лікування.
Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2397 підтверджується,
що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Центральна міська лікарня міста Борислава» Бориславської міської ради з 22 жовтня 2024 року
по 04 листопада 2024 року.
Згідно з актом дослідження стану здоров`я з 07 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні за направленням
ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 лютого 2025 року № 533/21.
Згідно з довідкою № 44 від 13 лютого 2025 року, виданою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 тимчасово непридатний до військової служби.
Разом з тим, матеріали справи не мітять доказів, які б підтверджували, що за станом здоров`я ОСОБА_1 не мав можливості подати заяву про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня
2024 року у передбачений законом строк, а також перебування ОСОБА_1
на стаціонарному лікуванні у межах строку оскарження заочного рішення суду.
Доводи заяви про перегляд заочного рішення суду про те, що підготовку процесуальних документів ускладнило те, що поширений псоріаз та псоріатичний артрит вразили суглоби пальців, не свідчать про поважність пропуску строку
на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки рентгенівські знімки, які заявник надав на підтвердження зазначених обставин виготовлено
у лютому 2025 року, а відтак не свідчать, що такі обставини існували у межах визначеного законом строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.
Незважаючи на те, що захворювання у ОСОБА_1 діагностовано 08 травня
2024 року, рекомендоване стаціонарне лікування розпочато лише 22 жовтня
2024 року, що дає підстави для висновку про те, що саме з цього часу розпочалося загострення захворювання та погіршення стану здоров`я відповідача, на яке він покликається як на підставу для поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, а не в період встановленого законом строку для її подання.
Відтак, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовив у поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки відповідачем не доведено об`єктивної неможливості подання заяви про перегляд заочного рішення у встановлений законом строк, а також не надано доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку
на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду.
На суд першої інстанції покладено обов`язок надати оцінку поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення через призму своїх дискреційних повноважень.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює
або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд дослідив доводи ОСОБА_1 щодо поважності наведених ним підстав пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду
та не встановив обставин, які об`єктивно перешкоджали поданню заяви
про перегляд заочного рішення та унеможливлювали здійснення ним такої процесуальної дії у визначений законом строк.
Доводи касаційної скарги значною мірою зводяться до незгоди відповідача
із заочним рішенням суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі
№ 990/115/22 вказала, що суд може поновити особі процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є причини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась до суду
з вимогою про вчинення процесуальної дії, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установивши відсутність у ОСОБА_1 об`єктивних непереборних труднощів
для подання заяви про перегляд заочного рішення в строки, визначені частиною другою статті 284 ЦПК України, з дня отримання тексту заочного рішення
та відсутність безумовних підстав для поновлення строку на звернення до суду
з такою заявою, передбачених у частині третій статті 284 цього Кодексу, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку
про залишення заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України
Отже, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, постановлені
з додержанням норм процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає,
що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 16 липня 2026 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 03 березня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 16 липня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1
про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити особі,
яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання
та оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
А. А. Калараш