КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа № 947/11396/26
Провадження № 2-о/947/210/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Швидкій В. М.,
за участі:
- представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Царевої Наталії Анатоліївни,
- заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою
ОСОБА_1 ,
за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
про встановлення факту родинних відносин,
ВСТАНОВИВ:
До Київського районного суду міста Одеси 17.03.2026 року надійшла заява ОСОБА_1 , за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту родинних відносин, в якій заявник просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що він є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого відкрилась спадщина.
Як вказує у своїй заяві заявник, він - ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 є двоюрідними братами, однак, документи, що підтверджують їх родинні зв`язки не збереглися.
Заявник зазначає, що заінтересована особа - ОСОБА_2 є рідним дядьком померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 та заявника ОСОБА_1 . Також заявник стверджує, що ОСОБА_5 є його матір`ю та є рідною тіткою померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , а батько померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 є рідним братом заінтересованих осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .
Також заявник у заяві зазначає, що звернувся до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса з заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну частку спадкового майна, що належало спадкодавцю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, 10.02.2026 року державний нотаріус Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Мельник Л. В. надала лист №355/02-14 щодо роз`яснення питань спадкування, в якому вказано, що в матеріалах спадкової справи відсутні всі необхідні документи, які підтверджують факт родинних відносин, а тому, неможливо встановити, що ОСОБА_1 є двоюрідним братом померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Приймаючи те, що документи, які підтверджують родинні зв`язки між заявником та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - не збереглися, останній вказує, що позбавлений можливості належним чином підтвердити свої родинні зв`язки з двоюрідним братом, а встановлення факту йому необхідно для реалізації своїх спадкових прав.
Дані обставини зумовили звернення заявника до суду з цією заявою.
Також, разом з заявою, заявником надано до суду клопотання про витребування доказів.
Вказана заява сформована в системі «Електронний суд» та зареєстрована судом 17.03.2026 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.03.2026 року, вказану заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, розгляд справи здійснено в порядку окремого провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.
13.04.2026 року від заявника надійшла до суду заява про виклик свідків та клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні, призначеному на 27.04.2026 року судом заяву ОСОБА_1 про виклик свідків задоволено та викликано до судового засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Вказані свідки були допитані судом у судовому засіданні, призначеному на 02.07.2026 року.
Також, ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.04.2026 року, клопотання заявника ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України інформацію щодо актового запису про народження ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження с. Мажарка, Кегичівського району, Харківської області. Витребувано з Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 73981399, заведеної до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
18.05.2026 року від державного нотаріуса Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмили надійшла належним чином завірена копія спадкової справи №269/2025 до майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час розгляду справи відповідь на виконання ухвали суду від 27.04.2026 року з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не надходила.
04.06.2026 року від представника заявника надійшло до суду клопотання про витребування доказів, за наслідком розгляду якого ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 06.07.2026 року останнє було задоволено та витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «ШТОРМ» (код ЄДРПОУ 14311608, місцезнаходження: вул. Героїв Крут, 27, м. Одеса, 65078) належним чином завірену копію автобіографії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який працював з 15.11.1974 року по 21.12.1979 року в НИИ «ШТОРМ».
07.08.2026 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «ШТОРМ» надійшла витребувана судом копія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
До судового засідання призначеного на 23.09.2026 року з`явились:
- представник заявника ОСОБА_1 - адвоката Царева Наталія Анатоліївна, яка заяву підтримала та просила суд її задовольнити;
- заінтересована особа - ОСОБА_2 , який зазначив, що проти задоволення заяви не заперечує та підтвердив факт родинних відносин між заявником та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заінтересована особа - ОСОБА_3 13.04.2026 року надала до суду заяву, в якій остання просить суд розглянути цивільну справу за її відсутністю, заяву ОСОБА_1 задовольнити та встановити факт родинних відносин між останнім та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також в заяві ОСОБА_3 підтвердила, що її дошлюбне прізвище є « ОСОБА_10 », вона є мамою заявника та рідною тіткою померлого ОСОБА_4 , батько померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 є її рідним братом, а ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_4 - двоюрідними братами. Переклад вказаної заяви здійснено з англійської мови на українську мову, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. та зареєстровано в реєстрі за №4546.
За наслідком розгляду даної справи, суд перейшовши до стадії ухвалення судового рішення та у відповідності до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав судове засідання до 05.10.2026 року о 10 год. 00 хв. для ухвалення та проголошення судового рішення.
Про дату, час і місце судового засідання з проголошення судового засідання, сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи - ОСОБА_2 , вивчивши, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, на ім`я якого 16 вересня 2019 року видано паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган що видав 5112, РНОКПП: НОМЕР_2 , та відповідно до довідки №К4-168330-ф/л від 16.10.2019 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Державна реєстрація народження заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проведена 14 травня 1974 року Київським РАЦС міста Одеси, про що складено актовий запис №1186.
Дані обставини підтверджуються копією повторно виданого 14 травня 1974 року свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , у відповідності до якого, мовою оригіналу « ОСОБА_1 », народився в місті Одеса ІНФОРМАЦІЯ_5 , а в графі відомості про батьків зазначено відомості про осіб російською мовою, а саме мовою оригіналу: батько - « ОСОБА_11 », матір - « ОСОБА_12 ».
У відповідності до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 15 грудня 1952 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_13 , яка в свою чергу за наслідком реєстрації шлюбу 09 травня 1950 року з ОСОБА_14 , змінила прізвище на « ОСОБА_15 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 15 лютого 1973 року.
Отже, ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є матір`ю заявника - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Матір ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка України, на ім`я якої 30 липня 1999 року Київським РВ УМВС України в Одеській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , в якому на аркуші 12 наявний запис про зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_14 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 06 жовтня 1993 року.
Також судом встановлено, що заінтересована особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України, на ім`я якого ІНФОРМАЦІЯ_10 Приморським РВ УМВС України в Одеській області видано паспорт громадянина України серії НОМЕР_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 50 років помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 25 березня 2025 року складено відповідний актовий запис №1090, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 25.03.2025 року.
27 березня 2025 року між ОСОБА_2 та ритуальною службою міста Одеси - Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» укладено договір-замовлення на організацію та проведення поховання №159997.
Внаслідок смерті особи відкривається спадщина (ст.1220 ЦК України).
Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч.1 ст.1216 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. (ст.1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
У відповідності до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ч. 1 ст. 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (стаття 1263 ЦК України).
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
У відповідності до приписів статті 1265 ЦК України, у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї.
Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
У відповідності до висновків висловлених у постановах Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 644/6925/19 (провадження № 61-14618св20) та від 12 липня 2021 року у справі № 449/496/18 (провадження № 61-2557св20), від 26 квітня 2023 року у справі № 2-350/2004 (провадження № 61-7128св20), від 14 лютого 2024 року у справі № 404/7153/20 (провадження № 61-2913св23), від 28 лютого2024 року у справі № 201/8818/21 (провадження № 61-8705св23), від 31 січня 2025 року у справі № 539/8/24 (провадження № 61-16741св24), у п`яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п`ятий ступінь споріднення); троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, чотириюрідні брати та сестри (шостий ступінь споріднення).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. (ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України).
Отже, як вбачається внаслідок смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилась спадщина на належне останньому за час життя майно.
Згідно з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80935266 від 24 квітня 2025 року, вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24 квітня 2025 року заведено спадкову справу, номер у реєстрі №73981399 та номер у нотаріуса №269/2025.
Як вбачається з матеріалів вказаної спадкової справи, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 звернувся також ОСОБА_1 , який зазначив, що належить до кола спадкоємців, оскільки є двоюрідним братом померлого.
10 лютого 2026 року державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмилою Василівною скеровано лист щодо роз`яснення питань спадкування на адресу ОСОБА_1 за вих. №355/02-14 в якому останньою зазначено, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на належну ОСОБА_17 частку спадкового майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_4 , необхідно надати документи, які є доказом родинних зв`язків спадкоємця із спадкодавцем. З наданих ОСОБА_18 на огляд нотаріусу документів, встановити, що останній є двоюрідним братом ОСОБА_4 неможливо, оскільки надано не всі документи, що підтверджують факт родинних відносин з померлим, а саме, що ОСОБА_3 , є рідною тіткою померлого, батько якого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , був рідним братом матері ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , а також наявні розбіжності у документах. Також у листі від 10 лютого 2026 року нотаріусом роз`яснено ОСОБА_17 право на звернення до суду з питань встановлення факту, що має юридичне значення.
Як вказує у своїй заяві заявник, оскільки документи, які підтверджують родинні зв`язки, що він та померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є двоюрідними братами не збереглися, вказані підстави є причиною неможливості підтвердити родинні відносини між ним та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наслідком чого, з метою доведення відповідного факту, заявник звернувся до суду з даною заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил. Встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5 наголошено на тому, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного суду №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів.
У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо твердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.
У постанові Великої Палати Верховного Суду № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) від 10.04.2019 року зазначено, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Крім того, судом враховується правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року по справі №560/17953/21, згідно з яким, неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Частиною 1 ст. 319 ЦПК України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У відповідності до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Під час надання оцінки доказам у справі та застосуванні стандартів оцінки доказів, судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Приймаючи вищевикладене та розглядаючи заяву в межах заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Як вже судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне останньому за час життя майно.
З наданої на виконання ухвали суду від 27.04.2026 року державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмили Василівни належним чином завіреної спадкової справи №269/2025, заведеної 24 квітня 2025 року до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 вбачається, що 24 квітня 2025 року до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса звернулись з заявами про прийняття спадщини: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Також до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса надійшла заява від ОСОБА_3 , підписана 04 червня 2025 року про відмову від прийняття спадщини на користь двоюрідного брата померлого - ОСОБА_1 , переклад якої здійснено з англійської мови на українську мову, засвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горлач М. А. та зареєстровано в реєстрі за №1292. Вказана заява зареєстрована 28.08.2025 року в книзі обліку реєстрації спадкових справ №1450, спадкова справа №269/2025.
Згідно з наявного в спадковій справі №269/2025 повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано] від 24 квітня 2025 року, ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 , про що 10 липня 1974 року Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції складено актовий запис №1803, в якому відомості про батька зазначено: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про матір зазначено: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .
Батько ОСОБА_4 - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 у віці 70 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_10 від 21 листопада 2014 року, а також повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0[телефон приховано] від 24 квітня 2025 року.
У відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0[телефон приховано] від 10 червня 2025 року, наявний актовий запис про смерть №9503, складений 28.12.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складений відносно ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 , місце проживання якої зазначено за адресою: АДРЕСА_2
Згідно з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80622212 від 27.03.2025 року інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину у Спадковому реєстрі - відсутня.
Згідно з інформаційної довідки із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №80935154 від 24 квітня 2025 року та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №80935223 від 24 квітня 2025 року, інформація у Спадковому реєстрі - відсутня. Інформаційні довідки надані у зв`язку з відкриттям спадкової справи до майна ОСОБА_4 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмилою Василівною 24 квітня 2025 року за вих. №2214/02-14 на адресу: АДРЕСА_3 , скеровано листа спадкоємцям ОСОБА_4 з пропозицією до спливу шестимісячного строку встановленого ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини надати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини до майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Крім того, державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмилою Василівною скеровано запит до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради щодо надання інформації з якого по який час був зареєстрований ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з довідки №Д1-107331-ю/о від 09 травня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 10 жовтня 1990 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою де було зазначено місце проживання ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_15 .
Згідно з довідки №Д1-107376-ю/о від 09 травня 2025 року, за адресою: АДРЕСА_2 , була зареєстрована одна особа лише - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 10 жовтня 1990 року.
Також державним нотаріусом Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мельник Людмилою Василівною скеровано запит до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо надання копії актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батька померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Харківській області Управління державної реєстрації Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 19.05.2025 року повідомлено, що проведеною перевіркою облікових даних органів державної реєстрації актів цивільного стану Харківської області та за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актовий запис про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено.
Додатково, на виконання ухвали суду від 06.07.2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ «ШТОРМ» надано до суду копію автобіографії ОСОБА_6 , який працював у товаристві з 15 листопада 1974 року по 21 грудня 1979 року.
З вказаної автобіографії від 10 вересня 1974 року, складеної ОСОБА_6 , вбачається, що ним повідомлено про наступні обставини, що він - ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_16 , в с. Мажарка, Кегичевського району Харківської області, сім`ю якого складають, а саме мовою оригіналу: «сын - ОСОБА_20 , 1974 года рождения, жена - ОСОБА_21 , 1948 года рождения, отец - ОСОБА_22 , 1906 года рождения, мать - ОСОБА_23 , 1922 года рождения, сестра - ОСОБА_24 , 1948 года рождения, брат - ОСОБА_25 , 1960 года рождения, отец жены - ОСОБА_26 , 1906 года рождения, мать жены - ОСОБА_27 , 1919 года рождения, сестра жены - ОСОБА_28 , 1946 года рождения».
Отже, з відомостей зазначених померлим батьком ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 , - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_17 , вбачається, що батьками ОСОБА_6 зазначені наступні особи, мовою оригіналу: «отец - ОСОБА_22 , 1906 года рождения, мать - ОСОБА_23 , 1922 года рождения», а сестрою: « ОСОБА_24 , 1948 года рождения».
Одночасно судом враховується, що у відповідності до свідоцтва про народження матері заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , яка за наслідком реєстрації 15.02.1978 року шлюбу з ОСОБА_14 , змінила прізвище на « ОСОБА_15 », батьками ОСОБА_29 зазначені мовою оригіналу: «отец - ОСОБА_22 , мать - ОСОБА_30 ».
Судом під час розгляду справи були досліджені надані представником заявника та на виконання ухвал суду докази. Вивчаючи родовід заявника з метою встановлення факту родинного зв`язку між ним та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , судом надано належну оцінку письмовим доказам, за допомогою яких прослідковуються усі ланцюжки кровного споріднення.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 638/15738/17 (провадження № 61-15921св19), зроблено висновок про те, що до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися не тільки такі письмові докази, як свідоцтва про народження, шлюб, смерть, актові записи про народження та смерть. Доказами, які підтверджують наявність цього юридичного факту також можуть бути: акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб. Крім того, судами підлягають врахуванню довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. Також мають враховуватися показання свідків, яким достовірно відомо про стосунки померлого із заявником. Цей перелік не є вичерпним.
У судовому засіданні, призначеному на 02 липня 2026 року за заявою заявника було допитано в якості свідків громадян: ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .
Свідок - ОСОБА_9 надала свідчення, під час яких повідомила, що знайома з сім`єю ОСОБА_10 починаючи з 1964 року. Свідок повідомила, що сім`я складалась з п`яти осіб: ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та їх дітей: старший син - ОСОБА_6 , донька - ОСОБА_13 та молодший син - ОСОБА_2 , які проживали за адресою: АДРЕСА_4 . Також свідок повідомила, що ОСОБА_6 - помер, ОСОБА_33 проживає у Сполучених Штатах Америки, а ОСОБА_34 проживає у місті Одесі. Свідок зазначила, що у померлого ОСОБА_35 була дружина та син - ОСОБА_36 , які померли; ОСОБА_37 був неодружений, дітей не мав. ОСОБА_33 , яка є рідною сестрою ОСОБА_38 має трьох дітей: синів ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , а також доньку ОСОБА_41 . Свідок повідомила, що ОСОБА_42 є двоюрідним братом померлого ОСОБА_4 .
Свідок - ОСОБА_8 повідомила суду, що знайома близько 60 років з ОСОБА_2 та проживає з ним по сусідству. Також свідок повідомила, що у ОСОБА_2 був старший брат ОСОБА_43 , який помер та старша сестра ОСОБА_33 , яка проживає у Сполучених Штатах Америки. Свідок зазначила, що у ОСОБА_35 були дружина та син - ОСОБА_37 , які померли, а у ОСОБА_44 є син ОСОБА_45 . У ОСОБА_4 дітей не було.
Статтею 90 ЦПК України передбачено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані. За відсутності можливості допитати особу, яка надала первинне повідомлення, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами цього Кодексу.
Досліджуючи отримані свідчення свідків за наслідком їх допиту, суд вважає відсутніми підстави для ставлення їх під сумнів, а також відсутність сумнівів у їх достовірності, правдивості фактів повідомлених свідками, приймаючи, що дані свідчення узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку показанням свідків у поєднанні з письмовими доказами наявними в матеріалах справи, суд вважає, що факт родинних відносин між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між двоюрідними братами, підтверджується належними доказами та є встановленим.
У зв`язку з чим, викладені заявником в обґрунтування своїх вимог доводи є підтвердженими письмовими доказами, а також показаннями свідків, сумніву у суду не викликають і вважаються судом доведеними, за наслідком чого заява підлягає задоволенню.
Також судом встановлено, що заявлений факт необхідний заявнику по справі для реалізації своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом не встановлено можливе порушення прав та інтересів третіх осіб, за наслідком встановлення заявленого факту.
Крім того, під час розгляду справи заінтересовані особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтримали заявлені вимоги, та факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є двоюрідним братом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалюючи дане рішення суду, суд враховує, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
При ухваленні судом рішення, судом у відповідності до положень ч. 7 ст. 294 ЦПК України, судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), за участі заінтересованих осіб: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), про встановлення факту родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , є двоюрідним братом - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий Л. В. Калініченко