РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
з питань забезпечення позову
05 жовтня 2026 року м. Рівне №460/17611/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши клопотання ОСОБА_1 з питань забезпечення адміністративного позову по справі за позовом
ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И В :
16.09.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом №38 від 10.09.2026 та зобов`язання надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації як здобувачу освіти (студенту), який не порушив послідовність здобуття освіти, на підставі ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою суду від 18.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 18.09.2026 відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №460/17611/26.
02.10.2026 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також усім іншим територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки України вчиняти будь-які активні дії щодо призову, примусового переміщення, направлення до військових частин чи навчальних центрів, або мобілізації на військову службу громадянина до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Національній поліції України (в особі Департаменту патрульної поліції, Головного управління Нацполіції в Рівненській області та усіх інших головних управлінь Національної поліції в областях України, а також усім їхнім структурним та територіальним підрозділам) вчиняти будь-які активні дії щодо адміністративного затримання, примусової доставки, обмеження свободи пересування, зупинення, примусового утримання чи передачі органам ТЦК та СП на підставі будь-яких запитів, звернень, повідомлень чи розпоряджень ІНФОРМАЦІЯ_2 (або його 1 відділу) про розшук та доставку, пов`язаних із мобілізаційними заходами, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представник заявника вказує, що наразі виникла невідкладна та критична загроза примусової мобілізації позивача, яка повністю унеможливить виконання рішення суду та захист його прав. Повідомлено, що у мобільному застосунку "Резерв+" позивача відобразився критичний статус: "наявна інформація про звернення ТЦК до НАЦПОЛІЦІЇ", що свідчить про те, що позивач перебуває під постійним ризиком бути затриманим правоохоронцями в будь-якому місці та примусово доставленим до будь-якого ТЦКСП для негайного відправлення у військову частину. Зазначив, що без вжиття судом заходів забезпечення позову, захист його прав стане повністю унеможливленим, а також наявні очевидні ознаки протиправності рішення та дискримінаційного утиску з боку суб`єкта владних повноважень. Тому вважає, що заходи забезпечення позову мають бути вжиті судом до ухвалення рішення у справі.
Розпорядженням керівника апарату суду від 02.10.2026 № 1917 призначено повторний автоматичний розподіл картки додаткових матеріалів справи у зв`язку з перебуванням судді Зозулі Д.П. у відпустці.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду поданої заяви призначено суддю Дуляницьку С.М.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.2 ст. 154 КАС України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні здійснюється виключно у разі, якщо матеріали адміністративної справи та заяви про забезпечення позову перешкоджають можливості об`єктивного розгляду заяви без участі сторін.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією із гарантій захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб - позивачів (майбутніх позивачів) в адміністративному процесі; механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, ухваленого в адміністративній справі на користь позивача.
Водночас заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їхнього відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача), та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Із наведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог останнього щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №640/16003/22.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими (репутаційними, службовими, іншими) наслідками.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №580/244/23.
Підстави для забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №160/8773/23.
Позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Суд зазначає, що сам собою факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність (в даному випадку рішення про відмову у наданні відстрочки) не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Також мають досліджуватися достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду; чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2024 у справі №440/3038/24.
Наразі позивачем не доведено існування та вплив на нього обставин, виходячи з яких позивач просив вжити заходи забезпечення позову. Недоведеність цих обставин є підставою для відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки обов`язковою передумовою для співставлення інтересів сторін є встановлення реальності впливу або можливості впливу на такі інтереси спірних правовідносин, в той час як в цій справі наразі відсутні жодні докази на підтвердження настання обставин, про які вказував позивач. Вжиття заходів забезпечення позову на основі одних лише тверджень є невиправданим та порушує правову визначеність відповідних правовідносин.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Наведені позивачем обґрунтування зводяться до незгоди із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки, однак наразі така протиправність не підтверджена жодним доказом, їх існування має ймовірний характер та обґрунтовується лише доводами позивача.
Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною другою статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі №300/5005/22.
В цій справі наявні обставини не вказують на очевидну протиправність спірного рішення про відмову у наданні відстрочки, а перевірка відповідних доводів потребує встановлення фактичних обставин справи та доведення на підставі відповідних доказів, що не може характеризувати оскаржуване рішення, як очевидно протиправне.
Суд зауважує, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності дій суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення такими діями прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 10.10.2023 у справі №120/2284/23.
Наявність очевидної протиправності спірного правового акту в даному випадку може бути виявлена судом при розгляді справи по суті, на підставі з`ясування фактичних її обставин, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їхній сукупності.
Аналогічні правові висновки міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 13.07.2023 у справі №640/16003/22, від 24.05.2023 у справі №640/10883/22.
Наявні обставини справи не дають підстав вважати існуючими підстави для забезпечення позову, оскільки наразі доводи позивача про дійсне настання подій, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, не підтверджені жодним чином.
Відтак, правомірність та оцінка дій відповідачів підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених частиною 2 статті 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має на меті звернутися до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Зважаючи на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, а отже заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали складений 05 жовтня 2026 року.
Суддя С.М. Дуляницька