29.09.26
22-ц/812/1469/26
Єдиний унікальний номер судової справи 478/243/26
Номер провадження 22-ц/812/1469/26
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
29 вересня 2026 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Тищук Н.О.,
з секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем, додаткове рішення, яке ухвалено Казанківським районним судом Миколаївської області 19 травня 2026 року, під головуванням судді Сябренко І.П. в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Дар Ланів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Фермерське господарство «Союз» про скасування договору оренди землі та визнання дій неправомірними,-
УСТАНОВИЛА:
У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Дар Ланів» (далі - ПП «Дар Ланів»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Фермерське господарство «Союз», про скасування договору оренди землі та визнання дій неправомірними.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 28 березня 1995 року було створено ФГ «Союз», головою якого було обрано ОСОБА_3 , а членами господарства відповідно ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_6 .
Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 3.75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради з кадастровим номером [номер приховано]:27:000:0091, призначеної для ведення фермерського господарства, яку він отримав в порядку спадкування від батька ОСОБА_7 , яка в свою чергу належала останньому на підставі державного акту на право приватної власності на землю для ведення селянського (фермерського) господарства серії МК №44 від 17 березня 1995 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації державних актів за №67.
10 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 зареєстрував право власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, кадастровий номер [номер приховано]:27:000:0091, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 27939933.
17 вересня 2018 року позивач звернувся із заявою до ФГ «Союз» про внесення земельної ділянки площею 3.75 га ріллі до земель ФГ «Союз». Протоколом загальних зборів членів фермерського господарства цього ж числа вирішено продовжити використання вказаної земельної ділянки, яка внесена позивачем до складеного капіталу ФГ «Союз», згідно Закону України «Про фермерське господарство» та статуту ФГ «Союз», безстроково.
Позивач ОСОБА_1 на даний час є членом ФГ «Союз» із заявою про вихід з членів господарства та про виділення належної йому на праві власності земельної ділянки з безстрокового користування ФГ «Союз» не звертався і не заявляв.
19 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3.75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради, для ведення фермерського господарства, кадастровий номер [номер приховано]:27:000:0091 строком на 10 років, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за номером 28304928.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 11 грудня 2019 року визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3.75 га ріллі в межах території Казанківської селищної ради для ведення фермерського господарства, кадастровий номер [номер приховано]:27:000:0091, укладений між ОСОБА_1 та ПП «Дар Ланів» 19 вересня 2018 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2018 року за номером 28304928.
Позивач вважав, що відповідач ПП «Дар Ланів» достеменно знаючи про те, що 19 вересня 2018 року протиправно за підробленими підписами від його імені уклало договір оренди земельної ділянки площею 3.75 га з кадастровим номером [номер приховано]:27:000:0091, яка перебувала безстроково в оренді ФГ «Союз» навмисно в порушення вимог закону не повернуло до ФГ «Союз» земельну ділянку, а передало в оренду відповідачу ОСОБА_2 .
Про наявність договору оренди земельної ділянки площею 3,75 га з кадастровим номером [номер приховано]:27:000:0091, яка перебуває в оренді ФГ «Союз» та рахується за даним господарством в оренді безстроково, укладеного між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 від 15 липня 2022 року, позивач довідався 09 вересня 2024 року на засіданні комісії Казанківської селищної ради.
Посилаючись на існування подвійної державної реєстрації прав на оренду землі, що суперечить актам цивільного законодавства та створює перешкоди позивачу ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться безстроково у користуванні ФГ «Союз», що позбавляє його можливості отримувати прибутки, позивач просив скасувати договір оренди землі площею 3.75 га за кадастровим номером [номер приховано]:27:000:0091, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 липня 2022 року; визнати неправомірними дії ПП «Дар Ланів» щодо вчинення перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 3.75 га з кадастровим номером [номер приховано]:27:000:0091, а саме неповернення її до ФГ «Союз», та передання її в оренду ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 31 211 грн. 20 коп.
Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
08 травня 2026 року представник відповідача ПП «Дар Ланів» - адвокат Рознін В.А., через систему «Електронний суд», звернувся до суду з заявою про ухвалення у цивільній справі додаткового рішення.
Заяву обґрунтовував тим, що рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ПП «Дар Ланів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ФГ «Союз», про скасування договору оренди землі та визнання дій неправомірними відмовлено.
27 березня 2026 року відповідачем ПП «Дар Ланів» в особі представника - адвоката Розніна В.А., на виконання вимог ч.8 ст.141 ЦПК України було подано до суду клопотання про зазначення орієнтовного розрахунку судових витрат із зазначенням вартості правничої допомоги та орієнтовним розміром судових витрат, які будуть понесені відповідачем, що станом на 27 березня 2026 року орієнтовно складали 30 000 грн.
У відповідності до вимог ч.8 ст.141 ЦПК України, представником відповідача ПП «Дар Ланів» - адвокатом Розніним В.А. також було повідомлено суд, що після ухвалення рішення суду, ними протягом п`яти днів буде подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на правничу допомогу, а також документи які їх підтверджують.
Враховуючи те, що при ухвалені рішення судом не було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених відповідачем ПП «Дар Ланів» судових витрат на правничу допомогу, розмір яких станом на 08 травня 2026 року складає сукупно 15 000 грн., тому представник відповідача ПП «Дар Ланів» - адвокат Рознін В.А. просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПП «Дар Ланів» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко М.Д., звернувся до районного суду із письмовим клопотанням, в якому заперечував щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що витрати на професійну правничу допомогу, визначені відповідачем ПП «Дар Ланів» не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Додатковим рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2026 року заяву представника відповідача ПП «Дар Ланів» - адвоката Розніна В.А. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПП «Дар Ланів» судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Оцінивши подані представником відповідача ПП «Дар Ланів» - адвокатом Розніним В.А. докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги, окрім того враховуючи заперечення представника позивача Ляшенка М.Д. на заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважав за можливе стягнути із ОСОБА_1 на користь ПП «Дар Ланів» витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 5 000 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ляшенко М.Д., посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ПП «Дар Ланів» про ухвалення додаткового рішення.
Позивач вказував, що відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Звертав увагу, що у відзиві на позов ПП «Дар Ланів» не зазначало попереднього розрахунку суми судових витрат, сплачених за надання професійної правничої допомоги.
Також зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такі докази відповідачем ПП «Дар Ланів» не подавалися та відсутні в матеріалах справи.
Звернуто увагу, що в змісті договору про надання правової допомоги від 27 березня 2026 року в розділах адвокат та клієнт чітко видно, що поставлено не підписи сторін, а кліше сторін із інших процесуальних документів. Тому, вказаний договір від 27 березня 2026 року викликає сумнів в його складені за волею сторін, а може являтися підробкою офіційних документів особи, яка подає до суду вказаний доказ.
В матеріалах заяви про додаткове рішення маються опис дій, які здійснив адвокат Рознін В.А. та акт прийому-передачі виконаних робіт, а доказів про сплату судових витрат ПП «Дар Ланів» до суду не надано, тільки написано про зменшення витрат на 50% так, як адвокат в судових засіданнях не приймав участі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ПП «Дар Ланів» - адвокат Рознін В.А., посилаючись на безпідставність доводів скарги, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення - без змін.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає в повному обсязі.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Вирішуючи справу, районний суд вважав за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 3 статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч.4 ст.141 ЦПК України).
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №211/3113/16 (провадження №61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18 (провадження №61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та співмірності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Сторона позивача у суді першої інстанції посилалася на те, що витрати на професійну правничу допомогу, визначені стороною відповідача - ПП «Дар Ланів», не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їх розміру, а тому просив відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення.
Водночас у постанові від 26 червня 2024 року у справі №686/5757/23 Велика Палата Верховного Суду у пунктах 139-145 дійшла таких правових висновків: «У разі недотримання вимог частини 4 статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною 3 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям.»
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції представником відповідача було надано суду:
- копію договору про надання правової допомоги від 27 березня 2026 року, укладеного між адвокатом Розніним В.А. та ПП «Дар Ланів» (том 1 а.с.198);
- копію ордеру серії ВЕ №1190066 від 27 березня 2026 року (том 1 а.с.77);
- копію акту приймання-передачі послуг від 08 травня 2026 року, складеного між адвокатом Розніним В.А. та ПП «Дар Ланів», в якому зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги (том 1 а.с.199).
Отже, з огляду на наявність заперечень позивача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що судовим рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 05 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.
При цьому, районним судом враховано характер правовідносин, конкретні обставини у даній справі, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, такі як, їх співмірність зі складністю справи, перелік виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на їх виконання.
Доводи представника позивача про порушення відповідачем ПП «Дар Ланів» вимог ч.1 ст.134, ч.8 ст.141 ЦПК України колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у відзиві на позовну заяву, поданому представником ПП «Дар Ланів» - адвокатом Розніним В.А. до районного суду 27 березня 2026 року на виконання п.п.9-10 ч.3 ст.175 ЦПК України, повідомлено про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає 30 000 грн. Крім того, у відзиві зазначено, що документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ПП «Дар Ланів» професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів та повторного викладення аргументів, кожному з яких було надано належної оцінки судом, і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених позивачем в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Ляшенком Миколою Дмитровичем - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 19 травня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.О. Тищук
Повний текст судового рішення
складено 05 жовтня 2026 року