ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 736/2930/25
Головуючий у першій інстанції - Чигвінцев М. С.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1623/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючої - судді Шитченко Н.В.,
суддів Висоцької Н.В., Любчика О.В.,
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» на рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» (далі ТОВ «Макс Кредит») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року у сумі 17 086,40 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 600 грн заборгованість за комісією, 4 286,40 грн заборгованість за процентами, 3 200 грн заборгованість за штрафами.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10 липня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 10474083, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, надісланого на номер мобільного телефону відповідача. Відповідно до умов договору товариство надало ОСОБА_1 кредит у сумі 8 000 грн строком на 360 днів, який він зобов`язався повернути, сплатити проценти за його користування та виконати інші обов`язки, передбачені правочином. Відповідач порушив зобов`язання з повернення кредитних коштів, внаслідок чого станом на день звернення з позовом утворилась заборгованість у сумі 17 086,40 грн, з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 1 600 грн заборгованість за комісією, 4 286,40 грн заборгованість за процентами, 3 200 грн заборгованість за штрафами.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року у розмірі 12 286,40 грн, судовий збір у розмірі 1 741,95 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «Макс Кредит», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про стягнення заборгованості за комісією у сумі 1 600 грн, штрафами у сумі 3 200 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши вказані вимоги, а також здійснити перерозподіл судових витрат.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення комісії, районний суд послався на правові висновки Верховного Суду, з-поміж інших і постанову від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, які стосуються комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касового обслуговування та надання інформації про стан кредитної заборгованості, натомість предметом спору у цій справі є одноразова комісія за надання кредиту, передбачена п. 1.6 договору кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року. Нарахування зазначеної комісії здійснюється одноразово в момент укладення договору та не пов`язано з подальшим обслуговуванням кредитної заборгованості чи надання інформації про стан кредиту.
Скаржник наголошує на правомірності нарахування штрафних санкцій. Указує, що Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, пункт 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» викладено в новій редакції: звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань поширюється виключно на договори про споживчий кредит, укладені до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, тобто до 23 січня 2024 року включно. Натомість договір кредитної лінії № 00-10474083 укладено 10 липня 2025 року, тобто після спливу встановленого законом строку, а отже передбачене зазначеною нормою звільнення споживача від відповідальності не поширюється на спірні правовідносини.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у встановлений судом строк не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ «Макс Кредит» належить частково задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції частково таким вимогам не відповідає.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Макс Кредит» 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту, 4 286,40 грн заборгованості за процентами не оскаржується та відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у цій справі лише в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Макс Кредит» про стягнення з відповідача заборгованості за комісією та штрафами.
Відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення заборгованості за комісією, суд першої інстанції виходив з того, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Дійшовши висновку про безпідставність заявленої ТОВ «Макс Кредит» вимоги про стягнення заборгованості за штрафами, суд виснував про її нарахування у період дії воєнного стану, що суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
У справі встановлено, що 10 липня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-10474083, який підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженого працівника кредитодавця та ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 80553, який відправлено 10 липня 2025 року 17:39:54 та введено 10 липня 2025 року 17:40:09 (електронний підпис позичальника відтворено шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і надіслано на номер моб. телефону НОМЕР_1 ) (а.с. 12-16).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Сума ліміту кредитної лінії складає 8 000 грн. Тип кредиту - кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення кредиту (мета отримання кредиту): на споживчі потреби. Строк дії кредитної лінії (строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути кредит кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) 10 липня 2026 року згідно умов пункту 3.6 цього договору (п. 1.2., 1.3. кредитного договору).
Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 0,94% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в п. 1.3. цього договору (п. 1.5.1. кредитного договору).
Кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від суми кредиту, що складає 1 600 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.5 цього договору (п. 1.6. кредитного договору).
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору для отримання кредиту, позичальник має зареєструватися на сайті кредитодавця https://treba.credit та мати доступ до особистого кабінету. При здійсненні реєстрації позичальнику необхідно пройти процедури ідентифікації/верифікації, керуючись підказками сайту. Ідентифікація/верифікація здійснюється у спосіб, передбачений Постановою НБУ № 107 від 28 липня 2020 року «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу» (із змінами та доповненнями), та залежно від технічних особливостей, результатів належної перевірки, умов фінансової послуги використовується один (або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації клієнта: отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних.
Цей договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» (п. 2.2. кредитного договору). З метою укладення цього договору кредитодавець надсилає позичальнику одноразовий ідентифікатор погодженим із позичальником засобом зв`язку, зокрема в месенджер (Viber та/або Telegram), прив`язаний до фінансового номера клієнта, та/або на електронну пошту позичальника та/або шляхом надсилання SMS повідомлення на фінансовий номер позичальника та/або шляхом введення останніх чотирьох цифр номера, з якого кредитодавцем здійснюється дзвінок. Кредитодавець має право у кожному конкретному випадку надсилати одноразовий ідентифікатор одним із погодженим з позичальником засобів зв`язку, що технічно доступні для реалізації підписання кожного документу, пов`язаного з укладанням цього договору.
Кредитодавець зобов`язаний надати кредит у дату надання/видачі кредиту 10 липня 2025 року. Кредит перераховується кредитодавцем в сумі 8 000 грн на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п. 2.10. кредитного договору).
10 липня 2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 80553 ОСОБА_1 підписав графік платежів, який є додатком до кредитного договору № 00-10474083 від 10 липня 2025 року (а.с. 23).
Листом директора ТОВ «Профіт Гід» підтверджено успішність операції з перерахування 10 липня 2025 року о 17:40 грошових коштів в сумі 8 000 на банківську картку НОМЕР_2 , емітент платіжної картки отримувача Monobank (Universal Bank) (а.с. 25).
Відповідно до інформації АТ «Універсал Банк» від 04 квітня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 . На картковий рахунок платіжної картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 зараховано платіж у сумі 8 000 грн 10 липня 2025 року (а.с. 77).
За розрахунком заборгованості, проведеним ТОВ «Макс Кредит», станом на 04 вересня 2025 року за кредитним договором № 00-10474083 від 10 липня 2025 року утворилась заборгованість у розмірі 17 086,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 8 000 грн, заборгованість за відсотками 4 286,40 грн, заборгованість за комісією 1 600 грн та штрафних санкцій 3 200 грн (а.с. 26).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Приписами ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Зважаючи на вищенаведені норми та дослідивши обставини справи в сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що висновок районного суду про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ТОВ «Макс Кредит» про стягнення заборгованості за штрафами у сумі 3 200 грн відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року дотепер, уключаючи дату постановлення оскаржуваного судового рішення.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно з п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, чинній до 24 грудня 2023 року) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року.
У цій справі договір кредитної лінії між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено 10 липня 2025 року. Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до боржника не застосовуються положення п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит.
Системний аналіз приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.
Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що нарахування штрафу у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні з 24 січня 2024 року регулюється виключно ЦК України, а відтак у цьому випадку правильно застосував п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що районний суд обґрунтовано відмовив ТОВ «Макс Кредит» у стягненні заборгованості за штрафами у сумі 3 200 грн.
Позивач заявив з-поміж інших вимогу про стягнення з ОСОБА_1 1 600 грн заборгованості за комісією.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, відмовив у задоволенні позову в цій частині заявлених вимог, пославшись на те, що положення договору кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією, колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1.6 договору № 00-10474083 від 10 липня 2025 року передбачено, що кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту, що складає 1 600 грн, яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього договору.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, з-поміж інших комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
Постановою правління НБУ від 11 лютого 2021 року № 16 затверджено Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Відповідно до п. 5 Правил кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил.
Додатком 2 до правил є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, в якій у колонках 7-16 зазначаються всі платежі споживача за розрахунковий період у гривнях, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, серед яких передбачена комісія на надання кредиту (колонка 8).
Указані Правила розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій кредитодавця щодо встановлення у кредитному договорі комісії за надання кредиту, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає, що умова договору про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 1 600 грн відповідає вимогам діючого законодавства. Стверджуючи про неправомірність нарахування комісії, суд першої інстанції помилково ототожнює її із щомісячними комісіями за обслуговування кредитної заборгованості, які мають іншу природу, і які позивачем не стягуються за цим кредитним договором.
Таким чином, визначена договором кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року комісія є складовою загальної вартості кредиту та враховується при обчисленні загальної вартості кредиту для позичальника.
Виходячи з наведеного, рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України слід змінити в частині визначеного судом першої інстанції до стягнення з відповідача на користь ТОВ «Макс Кредит» розміру заборгованості, збільшивши його з 12 286,40 грн до 13 886,40 грн за рахунок задоволення позовних вимог про стягнення комісії за видачу кредиту.
Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Звернувшись з позовом, ТОВ «Макс Кредит» сплатило 2 422,40 грн судового збору (а.с. 9). Ураховуючи те, що апеляційний суд змінює розмір стягнутої суми боргу за договорами, задовольнивши позовні вимоги товариства на 81,27% (13 886,40 грн від заявлених вимог 17 086,40 грн), слід також змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь ТОВ «Макс Кредит», збільшивши його з 1 741,95 грн до 1 968,68 грн (2 422,40 грн х 81,27%).
При подачі апеляційної скарги ТОВ «Макс Кредит» сплатило 3 633,60 грн судового збору (а.с. 111). Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено частково, відтак з відповідача на користь ТОВ «Макс Кредит» пропорційно задоволеним вимогам належить стягнути 2 953,02 грн у відшкодування сплаченого судового збору за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» задовольнити частково.
Рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії за видачу кредиту - скасувати, задовольнити ці вимоги.
Рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 04 травня 2026 року - змінити, збільшивши загальний розмір заборгованості за договором кредитної лінії № 00-10474083 від 10 липня 2025 року, що стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», з 12 286,40 грн до 13 886,40 грн, суму судового збору - з 1 741,95 грн до 1 968,68 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит» 2 953,02 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.В. Шитченко
Судді Н.В. Висоцька
О.В. Любчик