ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 732/912/26
Головуючий у першій інстанції - Бойко А. О.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/2067/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Супруна О.П.,
суддів: Мамонової О.Є., Луговця О.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Бойко А.О. від 16.07.2026 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В :
09.06.2026 ТОВ «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 12.09.2025-100000663 від 12.09.2025 у розмірі 69 720,00 грн та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 12.09.2025-100000663, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 21 000,00 грн строком на 217 днів, із датою повернення кредиту 16.04.2026. За умовами договору протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом застосовується фіксована процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом, а протягом наступних чергових періодів - фіксована процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом. Крім того, договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1 890,00 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1 890,00 грн за кожен із двох чергових періодів.
Позивач зазначав, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином та в повному обсязі, перерахувавши 12.09.2025 ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 21 000,00 грн на зазначений нею рахунок із використанням інтернет-еквайрингу. Водночас відповідач належним чином свої договірні зобов`язання не виконувала, своєчасно кредит, проценти та комісії не сплачувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно з розрахунком позивача, станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості за кредитним договором становив 69 720,00 грн, із яких 21 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 32 550,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 1 890,00 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту, 3 780,00 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 10 500,00 грн - проценти річних, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.
Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору та наявність непогашеної заборгованості, ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з відповідача на свою користь 69 720,00 грн заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви, у розмірі 123,78 грн.
Городнянський районний суд Чернігівської області своїм рішенням від 16.07.2026 (повний текст рішення складений 17.07.2026) задовольнив частково позов, стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 12.09.2025-100000663 від 12.09.2025 у розмірі 59 220,00 грн, із яких: 21 000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту, 32 550,00 грн - сума заборгованості за відсотками, 1 890,00 грн - сума заборгованості за комісією за надання кредиту, 3 780,00 грн - додаткова комісія (за обслуговування кредитної заборгованості), а також судовий збір у розмірі 2 260,38 грн та витрати, пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі, у розмірі 105,09 грн. В іншій частині позову суд відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами в належній електронній формі укладено кредитний договір, умови якого відповідач не оспорювала, як і факт отримання кредитних коштів та неналежного виконання зобов`язань. Суд установив, що позивач належним чином виконав свої договірні обов`язки, перерахувавши ОСОБА_1 21 000,00 грн кредитних коштів, тоді як остання кредит у встановлений договором строк не повернула, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.
Відхиляючи доводи відповідача про несправедливість умов договору щодо розміру процентів, суд зазначив, що процентну ставку сторони погодили за взаємною згодою, відповідач при укладенні договору була ознайомлена з його умовами, реальною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту. Із огляду на це суд не знайшов підстав уважати погоджений сторонами розмір процентів несправедливим чи таким, що порушує принципи розумності та добросовісності.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 21 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 35 790,00 грн процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до умов договору та в межах строку його дії.
Щодо комісій суд виходив із того, що Закон України «Про споживче кредитування» відносить комісії кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом та допускає їх встановлення в договорі. При цьому кредитним договором чітко визначено розмір, порядок нарахування та строки сплати комісії за надання кредиту і комісії за обслуговування кредитної заборгованості, із умовами яких відповідач погодилася при укладенні договору. Відтак суд визнав обґрунтованим стягнення 1 890,00 грн комісії за надання кредиту та 3 780,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Водночас суд відмовив у стягненні 10 500,00 грн процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, зазначивши, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на період дії воєнного стану позичальник за кредитним договором звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 цього Кодексу, за прострочення виконання грошового зобов`язання. Тому передбачена договором умова про нарахування процентів річних за прострочення не може бути підставою для їх стягнення за спірний період.
У зв`язку з частковим задоволенням позову суд також здійснив пропорційний розподіл судових витрат.
17.08.2026 до Чернігівського апеляційного суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга від представника відповідача, адвоката Загальця О.М., у якій апелянт просить рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026 скасувати в частині стягнення комісії за видачу кредиту в сумі 1 890,00, додаткової комісії за обслуговування кредиту в сумі 3 780,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 32 550,00 грн та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом у розмірі 11 000,00 грн, а в задоволенні вимог про стягнення комісій відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції, стягуючи комісію за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості, не врахував, що такі платежі мають бути платою за реально надані споживачу послуги, тоді як позивач не надав доказів надання відповідачу будь-яких самостійних послуг, за які передбачено сплату зазначених комісій. На думку апелянта, умови договору в цій частині є нікчемними, а тому підстави для стягнення 1 890,00 грн комісії за надання кредиту та 3 780,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості відсутні. На підтвердження зазначеного посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 09.12.2019 у справі № 524/5152/15 та Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19.
Також апелянт не погоджується з розміром стягнутих процентів за користування кредитом, посилаючись на їхню неспівмірність із сумою отриманого кредиту та несправедливість таких умов для споживача. Зазначає, що за кредит у розмірі 21 000,00 грн позивач нарахував 32 550,00 грн процентів, тобто суму, що істотно перевищує розмір основного боргу. Уважає, що такі нарахування створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків сторін і суперечать принципам справедливості, добросовісності та розумності.
На обґрунтування цих доводів апелянт посилається, зокрема, на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, у якій звернуто увагу на неприпустимість стягнення зі споживача явно завищених процентів, що за своїм розміром перетворюються на несправедливо непомірний тягар для позичальника та джерело невиправданих додаткових прибутків кредитодавця. Посилаючись також на положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та принципи розумності, добросовісності й пропорційності, апелянт уважає, що розмір процентів підлягає зменшенню до 11 000,00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Споживчий центр» заперечив проти її задоволення та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що відповідач не надала власного розрахунку, який би спростовував правильність визначеної позивачем заборгованості, а також не заперечувала факту отримання кредитних коштів. Указав, що нараховані проценти визначені відповідно до умов кредитного договору та в межах строку кредитування, а встановлена договором денна процентна ставка відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування». Щодо комісій зазначив, що вони передбачені умовами договору та пов`язані, зокрема, з наданням кредиту шляхом перерахування коштів із використанням інтернет-еквайрингу, а тому є складовою загальних витрат за споживчим кредитом. Посилався на правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо розмежування процентів за користування кредитом і відповідальності за прострочення, а також щодо правової природи комісій за кредитним договором. Просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення, викладені у відзиві на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд установив, що 12.09.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 12.09.2025-100000663 шляхом прийняття Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (далі - Пропозиція), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням Заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора Е829, отриманого позичальником в sms-повідомленні на її фінансовий номер [номер приховано].
Відповідно до пункту 1.1 Пропозиції (а. с. 21-24) дана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченим Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні статті 633 ЦК України.
Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (пункт 1.13 Пропозиції).
Кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (пункт 3.1 Пропозиції).
Відповідно до пункту 3.2 Пропозиції кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.
Зі змісту пункту 3.3 та підпунктів 3.3.1-3.3.8 Пропозиції вбачається, що основні умови кредитування, зокрема дата надання та сума кредиту, строк кредитування, дата його повернення, розмір процентів за користування кредитом, а також графік платежів визначаються у Заявці, яка є невід`ємною частиною Пропозиції.
Згідно з пунктом 4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-3931.
Пропозицію підписано Голик Г.О. із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е829.
12.09.2025 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору Е829 ОСОБА_1 підписала Заявку до кредитного договору № 12.09.2025-100000663, яка є невід`ємною частиною Пропозиції, із якою позичальник ознайомилася 12.09.2025 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 35-37).
За умовами Заявки до Кредитного договору № 12.09.2025-100000663 ОСОБА_1 надано кредит на суму 21 000,00 грн строком на 217 днів із дати його надання (12.09.2025). Дата повернення (виплати) кредиту - 16.04.2026.
Пунктами 6 та 7 Заявки передбачено дві фіксовані процентні ставки - «Стандарт» та «Економ».
Процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Згідно з пунктом 8 Заявки комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 9 % від суми кредиту та дорівнює 1890,00. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів.
Пунктом 9 Заявки передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості - 1890,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,72% (денна процентна ставка) = (32921.56 / 21000)/ 217 х 100 % (пункт 12 Заявки).
У пункті 14 Заявки міститься Графік платежів.
Зі змісту пункту 5 Заявки вбачається, що в позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором.
Зі змісту пункту 17 Заявки вбачається, що в разі прострочення грошового зобов`язання позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити проценти річних відповідно до статті 625 ЦК України, які за договором визначені у розмірі 170 000 % річних, із встановленням граничного розміру їх нарахування - 315 грн за один день прострочення.
У Заявці ОСОБА_1 також зазначила реквізити належного їй електронного платіжного засобу для надання їй коштів за даними та наступними договорами: 5355-28XX-XXXX-3931 (а.с. 35).
12.09.2025 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору «Е829» ОСОБА_1 підписала Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 12.09.2025-100000663 (кредитної лінії) (а.с. 38-39) та Додаток до кредитного договору № 12.09.2025-100000663 (кредитної лінії) від 12.09.2025 інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 40-42).
Того ж дня за допомогою одноразового ідентифікатора «Е829» відповідач підписала Паспорт споживчого кредиту (а.с. 24-26).
Як убачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.06.2026 № 1-0506 між підприємствами ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено Договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого 12.09.2025 о 10 год. 57 хв. на платіжну картку клієнта (номер картки НОМЕР_1 ) було успішно перераховано кошти в сумі 21 000,00 грн, із призначенням платежу: видача за договором кредиту № 12.09.2025-100000663. Номер транзакції в системі iPay.ua - 861110719 (а.с. 23).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 12.09.2025-100000663 від 12.09.2026, сформованого станом на 28.05.2026, заборгованість ОСОБА_1 становить 69 720,00 грн, із яких: 21 000,00 грн - основний борг, 32 550,00 грн - залишок відсотків, 10 500,00 грн - залишок відсотків за статтею 625 ЦК України, 5 670,00 - залишок комісій (а.с. 43-48).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Наведені положення законодавства в своїй сукупності свідчать про те, що укладення кредитного договору в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи є належним способом його укладення та породжує для сторін відповідні цивільні права й обов`язки за умови дотримання встановленого законом порядку ідентифікації та підписання такого правочину.
Разом із тим, у цій справі факт укладення між сторонами Кредитного договору № 12.09.2025-100000663 від 12.09.2025 та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 21 000,00 грн не оспорюється. Апелянт у скарзі не заперечує обставин укладення кредитного договору та отримання коштів. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 10 500,00 грн процентів за статтею 625 ЦК України позивач не оскаржує. Водночас апелянт не погоджується з розміром нарахованих процентів та правомірністю стягнення передбачених договором комісій, уважаючи проценти такими, що підлягають зменшенню, а комісії - такими, що не підлягають стягненню.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як установлено судом, у пункті 6 Заявки сторони погодили фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів, а пунктом 7 Заявки - фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. При цьому зазначені ставки є незмінними та не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку.
Отже, розмір процентів, порядок їх нарахування та періоди застосування були визначені сторонами безпосередньо при укладенні договору та доведені до відома позичальника до його підписання. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 не була ознайомлена із зазначеними умовами або що вони були змінені кредитодавцем в односторонньому порядку.
При цьому кредитний договір укладено 12.09.2025, тобто після набрання чинності Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX, яким частину п`яту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено положенням про те, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Умови укладеного між сторонами договору щодо встановлення фіксованої стандартної процентної ставки за кредитом 1% та 0,5% відповідає вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки на дату укладення договору (12.09.2025), максимальний допустимий розмір такої ставки, визначений цим Законом, не перевищував 1%.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 звернула увагу, що зазначене обмеження є імперативним, а умова договору про споживчий кредит, яка перевищує встановлений законом максимальний розмір денної процентної ставки, є нікчемною та підлягає врахуванню судом за власною ініціативою. Водночас за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки 1 % застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24.12.2023.
У цій справі погоджена сторонами максимальна ставка «Стандарт» становить 1 % за день користування кредитом, тобто не перевищує встановленого законом граничного розміру, а ставка «Економ» становить 0,5 % за день. Таким чином, підстав для висновку про нікчемність умов договору щодо розміру процентної ставки у зв`язку з перевищенням установленого законом обмеження немає.
Водночас сама по собі обставина, що загальна сума нарахованих процентів перевищує суму отриманого кредиту, не є передбаченою законом підставою для їх механічного зменшення. У зазначеній постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду, відступивши від висновків, викладених у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23, зазначила, що за відсутності підстав для застосування нікчемності умови договору способами коригування процентів можуть бути, зокрема, оспорювання відповідної умови чи договору, зміна договору або тлумачення його умов. При цьому суд без відповідної позовної вимоги споживача не може самостійно змінювати договір чи зменшувати розмір процентів; за відсутності позовної вимоги допустимим є, зокрема, тлумачення нечітких або двозначних умов договору.
У цій справі умови щодо процентних ставок є чіткими, визначають конкретний розмір ставки за кожний день користування кредитом та періоди її застосування. Апелянт не заявляла вимог про визнання відповідних умов кредитного договору недійсними чи про зміну договору, а її вимога про зменшення суми процентів до 11 000,00 грн фактично зводиться до одностороннього коригування погодженого сторонами розміру плати за користування кредитом.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про неспівмірність 32 550,00 грн процентів із сумою отриманого кредиту самі по собі не дають правових підстав для їх зменшення до 11 000,00 грн. Нарахування 32 550,00 грн процентів здійснено за ставками, погодженими сторонами, у межах установленого договором строку кредитування, а максимальна договірна ставка не перевищує передбаченого законом обмеження.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 не спростовує наведеного висновку, оскільки правова позиція в цій постанові щодо можливості самостійного зменшення судом явно завищених процентів була предметом перегляду та від неї Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23.
Необхідно також зазначити, що положення пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо непропорційно великої суми компенсації не можуть бути підставою для автоматичного зменшення погоджених процентів за користування кредитом. За висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, питання коригування таких процентів має вирішуватися з урахуванням передбачених законом способів захисту та характеру відповідної договірної умови.
Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення 32 550,00 грн процентів за користування кредитом відповідає умовам укладеного сторонами договору та вимогам законодавства, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Щодо стягнення комісій за кредитними договором колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися).
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачає право банку (фінансової установи) установлювати в кредитному договорі комісію за надання (видачу) кредиту.
Згідно з пунктом 8 кредитного договору № 12.09.2025-100000663 (кредитної лінії) комісія, пов`язана з наданням - 9% від суми кредиту та дорівнює 1 890,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіка платежів. Ця сторінка частини кредитного договору підписується електронним підписом позичальника - одноразовим ідентифікатором для підписання кредитного договору E829.
Установлення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, є правомірним, оскільки така комісія була прямо передбачена умовами укладеного сторонами кредитного договору, її розмір визначений сторонами до укладення договору, а порядок її нарахування та сплати зазначений у договорі та графіку платежів.
Пунктом 9 цього договору передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 890,00 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіка платежів. Комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Одночасно в цьому ж пункті сторони договору кредитування внесли застереження до нарахування комісії про те, що до комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абзац 1 частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19).
Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Таким чином, така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами. Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої комісії з відповідача (у т.ч. і в судовому порядку).
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність дій позивача щодо встановлення комісії за надання кредиту та за обслуговування кредитної заборгованості, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості, до яких не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит. Правових підстав для визнання нікчемними умов кредитного договору № 12.09.2025-100000663 (кредитної лінії) про встановлення комісій апеляційний суд не знаходить.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Підписавши кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміла та зобов`язалася їх виконувати, погодилася на всі умови договору, у тому числі й умови щодо комісій за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування та стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 890,00 грн та комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3 780,00 грн є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином оцінив надані сторонами докази та правильно застосував норми матеріального права, дійшовши обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 59 220,00 грн заборгованості за кредитним договором, яка складається з 21 000,00 грн заборгованості за кредитом, 32 550,00 грн процентів за користування кредитом, 1 890,00 грн комісії за надання кредиту та 3 780,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).
За правилом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів уважає, що рішення районного суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 16.07.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не оскаржується, окрім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий: О.П. Супрун
Судді: О.Є. Мамонова
О.А. Луговець