Справа №333/8349/26
Провадження №2/333/5861/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючої судді Варнавської Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Яблуновської А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що 10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був укладений договір № 010/1136/82/0171146, відповідно до умов якого клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені ( у разі наявності) та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
26.06.2019 було укладено договір № 114/2-9, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/1136/82/0171146.
29.11.2022 було укладено договір № 29-11/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 010/1136/82/0171146.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 010/1136/82/0171146.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів за Договором №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11581,64 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5971,85 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4800,38 грн., інфляційні збитки - 637,13 грн., нараховані 3% річних - 172,28 грн.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 у розмірі 11581,64 грн., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Ухвалою судді від 07.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу час 15 днів для скерування до суду відзиву на позовну заяву з моменту отримання ухвали суду та за клопотанням представника позивача витребувано докази у АТ «Райффайзен Банк».
29.09.2026 АТ «Райффайзен банк» надав витребувану інформацію щодо розрахунку заборгованості відповідача, а також виписку по його картковому рахунку.
Також дані РНОКПП відповідача внесені у обліково-статистичну картку в програмі документообігу загальних судів «Д-3», що забезпечує його можливість отримувати всі процесуальні документи в застосунку «Дія».
Судом здійснено підписку відповідача на отримання процесуальних документів на електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на мобільний номер телефону НОМЕР_1 .
31 серпня 2026 року на адресу Комунарського районного суду м. Запоріжжя повернувся конверт з рекомендованим повідомленням, який було направлено на зареєстровану адресу проживання відповідача ОСОБА_1 .
Крім того, 08.09.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Латишевої Ю.А. надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду /ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).
21.09.2026 надійшов відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача - адвокатом Латишевою Ю.А., в якому зазначено, що Відповідач заперечує факт отримання ним будь-яких грошових коштів за Договором №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017. Жодних кредитних коштів від АТ «Райффайзен Банк» Відповідач фактично не отримував та не використовував. До позовної заяви не додано жодних первинних банківських документів, які б підтверджували фактичну видачу (перерахування) кредитних коштів Відповідачу, а саме: видаткового касового ордера, платіжного доручення, виписки з рахунку Відповідача про зарахування коштів, заяви Відповідача на отримання кредиту з його особистим підписом. Долучені Позивачем документи стосуються виключно ланцюга відступлення права вимоги (договори факторингу/цесії, реєстри боржників), які самі по собі не підтверджують і не можуть підтверджувати факт видачі кредиту конкретній фізичній особі.
Посилання Позивача у позовній заяві на те, що «Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти… що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви», не відповідає дійсності, оскільки таких доказів матеріали справи не містять.
У матеріалах справи відсутні докази належного письмового повідомлення Відповідача як про перше (26.06.2019), так і про друге (29.11.2022) відступлення права вимоги. Відповідач жодного повідомлення про заміну кредитора не отримував, а тому в силу приписів ст. 516 ЦК України ризик настання відповідних наслідків покладається на нового кредитора.
Договором встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами в розмірі 45% річних, що є вкрай високим показником для споживчого кредитування та не відповідає принципам розумності, добросовісності і справедливості.
Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності до заявлених Позивачем вимог та відмовити у задоволенні позову в частині вимог, щодо яких строк позовної давності сплив.
24.09.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, в якому зазначено, що позивачем жодних нарахувань за Договором №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 не здійснювалося. Нараховані відсотки ТОВ «Вердикт Капітал» розраховані за добровільно погодженою сторонами в Договорі №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року ставкою у розмірі 45% річних, що нараховувалася виключно на залишок тіла кредиту (відступлений первісним кредитором АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК») та в межах узгодженого строку кредитування (до 10.03.2021 року).
Таким чином, розмір заборгованості ґрунтується на даних, визначених первісним кредитором - банківською установою, яка безпосередньо здійснювала обслуговування кредитного договору, вела бухгалтерський та операційний облік усіх фінансових операцій за рахунком відповідача, а також володіла повним обсягом первинної документації щодо руху коштів за кредитним договором.
Під час укладення договорів відступлення права вимоги первісним кредитором новим кредиторам було передано кредитну справу та документи, необхідні для реалізації права вимоги до боржника. Разом із тим виписки, меморіальні ордери, інші документи щодо видачі кредитних коштів, окремий деталізований розрахунок заборгованості, сформовані безпосередньо АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» новим кредиторам не передавалися. Саме первісний кредитор здійснював безпосереднє обслуговування кредитного рахунку відповідача, вів бухгалтерський облік операцій, формував кредитну справу та володіє усіма первинними документами, на підставі яких було сформовано переважну частину заборгованості. Саме первісним кредитором було сформовано обсяг заборгованості за тілом кредиту та за відсотками нарахованими до 26.06.2019 року, які в подальшому стали предметом відступлення права вимоги. Тому лише АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» володіє повною інформацією щодо механізму її формування та первинними документами, що підтверджують відповідні нарахування.
Відповідач вказує на недоведеність факту отримання кредитних грошових коштів та розміру заборгованості, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому Позивач зазначає, що Відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його рахунок не надходили або не отримував їх готівкою та розрахунок заборгованості. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про те чи являвся клієнтом банку, чи укладав кредитний договір та чи отримував кошти, а також отримати розрахунок заборгованості. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Позивачем було подано клопотання про витребування доказів від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», а саме документального підтвердження надання (видачі) кредитних коштів за Договором № 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року, укладеним між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), у тому числі виписок по рахунку за період з 10.03.2017 року по 26.06.2019 року, меморіальних ордерів, розрахункових документів та інших документів, що підтверджують факт надання кредитних коштів та рух коштів за кредитним договором, а також детальний розрахунок заборгованості за вказаним договором.
Ухвалою від 07.08.2026 року по справі № 333/8349/26 суд задовільнив клопотання позивача та витребував у АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» докази видачі та руху кредитних коштів за Договором № 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року та детальний розрахунок заборгованості за вказаним договором.
Відповідно до п. 1.4 Договору № 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року строк користування Кредитом становить 48 місяців, що починається з «10» Березня 2017р. та закінчується «10» Березня 2021р. Загальні та спеціальні строки позовної давності відповідно до вищезазначеного були призупинені до 30.06.2023. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за №4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Набрання чинності такого Закону відбулося 04.09.2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028 року.
З огляду на викладене, строк позовної давності щодо подачі позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором №010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року на дату звернення позивача до суду з даним позовом не минув, відтак позовна заява подана в межах строку позовної давності, тому підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності відсутні.
25.09.2026 до суду надійшли пояснення представника відповідача - адвоката Латишевої Ю.А., в яких зазначено, що з наданого Договору про надання банківських послуг та послуг в сфері страхування №010/1136/82/017146 від 10 березня 2017 року, вбачається, що розмір поточного кредитного ліміту складає 4800.00 грн. Проте позивач посилається в позовній заяві на суму 5971, 85 грн., як заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту). Таким чином, заявлений Позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту перевищує встановлений договором кредитний ліміт на 1 171,85 грн. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що після укладення Договору від 10 березня 2017 року кредитний ліміт Відповідача був збільшений з 4 800,00 грн до суми, яка дозволяла сформувати заявлену Позивачем заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5 971,85 грн. Незрозуміло з якої саме суми розраховані відсотки в розмірі 4800,38 грн. і за який період. Наполягала на тому, що закінчився строк позовної давності, оскільки з умов наданого кредитного договору вбачається, що перший прострочений платіж мав бути здійснений 20 квітня 2017 року. Отже, саме з порушенням строку виконання цього платежу виникло право кредитора на звернення до суду з відповідною вимогою, а перебіг позовної давності за такою вимогою розпочався з наступного дня - 21 квітня 2017 року відповідно до правил обчислення строків, встановлених статтею 253 ЦК України. Станом на 02 квітня 2020 року з передбаченого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності за вимогою щодо першого простроченого платежу вже минуло майже три роки. Зокрема, з 21 квітня 2017 року до 02 квітня 2020 року минуло 2 роки 11 місяців 12 днів, тобто невикористаним залишалося лише 19 днів загального строку позовної давності. Псля 04 вересня 2025 року перебіг позовної давності за цією вимогою продовжився лише на залишок строку, який існував до запровадження спеціального правового регулювання, а не на новий трирічний строк. За таких обставин позовна давність за вимогою щодо першого простроченого платежу спливла у вересні 2025 року, тобто до моменту звернення Позивача до суду з даним позовом.
Суд ухвалив провести розгляд справи на підставі наявних у ній письмових доказів та поданих сторонами процесуальних документів, без проведення судового засідання.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані до суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 10 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було підписано договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №010/1136/82/0171146.
На умовах цього договору, банк зобов`язується надати клієнту в межах поточного ліміту грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених Договором. Кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на рахунок клієнта одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за рахунком клієнта (п.1.1 договору).
Максимальний ліміт кредиту за договором складає двісті тисяч гривень (далі - Максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (далі - Поточний ліміт) (п.1.2 договору).
Розмір поточного ліміту кредиту 4800,00 грн., строк користування кредитом становить 48 місяців, що починається з 10 березня 2017 року та закінчується 10 березня 2021 року; процентна ставка фіксована 45% річних п.1.3, п.1.4, п.1.5 договору).
Відповідно до п. 1.7 договору на виконання умов договору на ім`я ОСОБА_1 відкритий поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів №№26257103217/1223779600 розрахунково-касового обслуговування якого здійснюється Банком.
Відповідно до п. 1.10 Договору, поточний ліміт встановлюється банком щомісяця та діє в межах календарного місяця.
Згідно п.3.1. договору за користування кредитом клієнт щомісяця зобов`язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в п.1.3 договору.
Відповідно до 4.1. предметом страхування за договором є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю клієнта, який є страхувальником та застрахованою особою за договором. Правила добровільного страхування життя ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА Життя».
Відповідно до п. 4.2. за договором страхуються наступні ризики (застраховані ризики): смерть клієнта, яка сталась протягом всього строку дії договору; інвалідність першої або другої групи клієнта.
Страхова сума на кожний період страхування (календарний місяць) встановлюється, з урахуванням п. 4.11 Договору, в розмірі ста відсотків від суми залишку заборгованості клієнта за кредитом на перше число місяця, що відповідає даному періоду страхування, включаючи проценти, неустойки, нараховані та несплачені протягом попередніх трьох місяців (у разі їх наявності протягом останніх трьох місяців), але не більше двісті п`ятдесят тисяч гривень, незалежно від кількості та сум кредитів, наданих банком клієнту. Якщо залишок заборгованості на перше число місяця, що відповідає даному періоду страхування, більше або дорівнює двадцять п`ять гривень, але менше або дорівнює двом тисячам гривень, то страхова сума встановлюється в розмірі дві тисячі гривень. Страхова сума зазначається у щомісячному реєстрі, що надається протягом дванадцяти перших банківських днів кожного місяця банком страховику (п.4.3 договору).
Даний договір є змішаним та містить в собі умови договору про відкриття та ведення поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобі, умови кредитного договору та умови договору страхування життя, здоров`я та працездатності (п.9.1).
В розділі договору «Реквізити та підписи сторін» містяться персональні дані відповідача ОСОБА_1 та підпис.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначений договір підписано відповідачем особисто.
Додаток №1 до Договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 за програмою кредитування, якою визначені тарифні плати пакету, також підписаний відповідачем особисто.
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» свої зобов`язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту, що підтверджується випискою по рахунку
26.06.2019 було укладено договір № 114/2-9, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 010/1136/82/0171146, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу (порядковий номер відповідача 1555).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 114/2-9 від 26.06.2019 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №010/1136/82/0171146 щодо заборгованості у сумі 6185,36 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5971,85 грн., заборгованість за відсотками - 213,51 грн.
29.11.2022 було укладено договір № 29-11/2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі до ОСОБА_1 за договором № 010/1136/82/0171146, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу (порядковий номер відповідача 5163).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29-11/2022 від 29.11.2022 ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №010/1136/82/0171146 щодо заборгованості у сумі 11581,64 грн., з яких: заборгованість за основною сумою боргу - 5971,85 грн., заборгованість за відсотками - 4800,38 грн., відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України - 809,41 грн.
Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 11581,64 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 5971,85 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4800,38 грн., інфляційні збитки - 637,13 грн., нараховані 3% річних - 172,28 грн.
Відповідачем розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку за нарахованими відсотками суду не надано.
Суд враховує, що за змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як встановлено у ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у відповідності до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.
Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним вище кредитним договором відповідач порушила зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу щодо позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про те, що між відповідачем та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «Вердикт Капітал», в свою чергу правонаступником якого є ТОВ «Коллект Центр», дійсно було укладено договір, умови якого первісним кредитором були виконані, а відповідачем вони виконані не були, внаслідок чого у останнього виникли боргові зобов`язання перед позивачем, який набув право вимоги за вищевказаним кредитним договором відповідно до умов договору факторингу.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних та достовірних доказів погашення заборгованості за кредитним договором та його припинення відповідач в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України суду не надав, чим не спростував доказів, наданих позивачем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач взятих на себе зобов`язань в строки, передбачені договором, належним чином не виконав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не погоджується із доводами відповідача про закінчення строку позовної давності, оскільки відповідно до п. 1.4 Договору № 010/1136/82/0171146 від 10.03.2017 року строк користування Кредитом становить 48 місяців, що починається з «10» Березня 2017р. та закінчується «10» Березня 2021р.Але слід врахувати приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, яким встановлено, що під час карантину строки, визначені, зокрема, ст. ст.257 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року № 1236, зі змінами дію карантину продовжено до 30 червня 2023 року. З 24.02.2022 року по день розгляду цієї справи в Україні діє воєнний стан, під час якого відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану, строку, визначені зокрема, ст. ст.257, 258 Кодексу, продовжуються на строк його дії. Законом України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за №4434-IX передбачено виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Набрання чинності такого Закону відбулося 04.09.2025 року, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності.
Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються, зокрема, із витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував також на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 02.06.2014 ЄСПЛ дійшов висновку про те, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, а у справі «Лавентс проти Латвії» 28.11.2002 ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У даному випадку представництво інтересів позивача здійснювалось адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» відповідно до договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги № 1055 від 01.06.2026, витягу з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, згідно з якими сума оплати за надані адвокатські послуги становить 9000,00 грн. та була понесена позивачем.
Оцінюючи складність характеру спірних правовідносин, суд звертає увагу, що позовні вимоги ґрунтуються на правочині, вчиненому у письмовій формі. За своєю сутністю спірні правовідносини не є складними, а судова практика по такій категорії справ є усталеною і однотипною. Також суд бере до уваги, що спір стосується правовідносин споживчого кредитування і виник внаслідок отримання відповідачем кредиту у розмірі 4800,00 грн.
Оцінюючи обґрунтованість визначеного позивачем розміру понесених витрат на правничу допомогу в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що заявлена позивачем сума в розмірі 9000,00 грн. є необґрунтованою та неспівмірною з реальним обсягом правничої допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також не відповідає критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду в суді, яка обмежується виключно консультацією та складанням позовної заяви).
За таких обставин, беручи до уваги зміст позовних вимог, складність справи, ціну позову, сутність спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, докази на підтвердження понесених витрат, процесуальну поведінку учасників справи, результат розгляду справи судом, зміст і значення остаточного рішення суду для сторін, позицію представника відповідача, яка заперечувала проти стягнення з відповідача витрат на правову професійну допомогу у розмірі 9000 грн. через необґрунтоване завищення розміру вказаних витрат, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог щодо компенсації витрат позивача на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором від 10.03.2017 у розмірі 11581 (одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривень 64 копійок, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом позики) - 5971,85 грн., заборгованість за нарахованими процентами - 4800,38 грн., інфляційні збитки - 637,13 грн., 3% річних - 172,28 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 02.10.2026 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська