КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/10373/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 754/14734/25
10 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Музичко С.Г.
- Сушко Л.П.
при секретарі - Козачук А.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року у цивільній справі за позовом Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів,-
в с т а н о в и в:
У вересні 2025 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів.
Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки площею 0,0159 га з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027 по АДРЕСА_1 , вид цільового призначення: 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що підтверджується Інформаційною довідкою від 03.09.2025 року № 441930077 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 06.12.2021 року.
Згідно з Інформаційною довідкою від 03.09.2025 року № 441930235 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована нежитловою будівлею - магазином, загальною площею 78,3 кв.м, яка перебуває у спільній частковій власності, а саме:
- громадянину ОСОБА_1 належить 1/2 частка будівлі, відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522176 та 1/4 частка будівлі відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 246 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522369;
- громадянці ОСОБА_2 належить 1/4 частка будівлі, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 248 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522423.
Позивач зазначав, що Київська міська рада ухвалила рішення від 11.04.2024 року № 440/8406 «Про передачу громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду для експлуатації нежитлової будівлі - магазину з повсякденного обслуговування населення на АДРЕСА_1 ».
На підставі цього рішення між Київською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки від 04.09.2024 року № 703.
Разом з тим, вимоги чинного законодавства поклали на відповідача (ів) обов`язок з вирішення питання землекористування земельною ділянкою на якій розміщено нерухомий об`єкт, який було придбано на підставі правочину.
Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно.
Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.
Положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди, тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Оскільки земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 06 грудня 2021 року, відповідачі не оформили прав на цю ділянку до 03 вересня 2024 року, тому наявні підстави для стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 06 грудня 2021 року до 03 вересня 2024 року (день, що передує реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав).
За даними Головного управління ДПС у місті Києві (лист від 25.12.2024 № 37167/5/26-15-24-01-11-05) нарахування та сплата сум податкових зобов`язань по платі за землю з фізичних осіб (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) - не здійснювалась. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за вказаний період - не подавалися.
Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування розраховується таким чином: 1) з 06.12.2021 по 31.12.2021 609 118,21*5%/365*26 днів = 2 169,46 грн; 2) з 01.01.2022 по 31.12.2022 670 030,03*5%/365*365 днів = 33 501,50 грн;
3) з 01.01.2023 по 31.12.2023 770 534,54*5%/365*365 днів = 38 526,73 грн; 4) з 01.01.2024 по 03.09.2024 809 831,80*5%/366*247 днів = 27 326,29 грн; а разом: 2 169,46 + 33 501,50 + 38 526,73 + 27 326,29 = 101 523,98 грн.
Посилаючись на те, що належним та ефективним способом захисту прав позивача - Київської міської ради є стягнення з відповідача на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою, площею 0,0159 га, кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027 на АДРЕСА_1 , позивач Київська міська рада просив суд:
стягнути із ОСОБА_1 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0159 га, кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027, на АДРЕСА_1 за період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року пропорційно до частки майна в розмірі 76 142,98 грн;
стягнути із ОСОБА_2 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0159 га, кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027, на АДРЕСА_1 за період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року пропорційно до частки майна в розмірі 25 381,00 грн, а також судові витрати.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року позов Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0159 га, кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027, на АДРЕСА_1 за період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року пропорційно до частки майна в розмірі 76 142,98 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,80 грн.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,0159 га, кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027, на АДРЕСА_1 за період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року пропорційно до частки майна в розмірі 25 381,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Трегуб Оксана Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою у повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 коштів є незаконним, необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права, та таким, що винесене при неповному з`ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які відповідач ОСОБА_1 посилались в обгрунтування своїх заперечень.
Зазначає, що саме на позивача покладено обов`язок довести суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки), а також розміру річної орендної плати у відсотках.
Разом з цим, позивачем при зверненні до суду не долучено до матеріалів справи належним чином засвідчених копій додатків 11 до рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, як не долучено і самих рішень.
При цьому, як наголошував відповідач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи, річна сума орендної плати має визначатися за положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки. І такий розмір також узгоджується зі змістом п. 13.5.1. Положення про плату за землю в місті Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 N 1910/5974).
Судом першої інстанції було залишено поза увагою рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) стосовно того, що з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.
Також, Законом України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно», який набрав чинності 06.05.2023 року, внесено зміни до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, зокрема, абзац перший вказаного пункту встановлював наступне: "За період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На всій території міста Києва велися бойові дії з 24.02.2022 року по 30.04.2022 року, що підтверджуєється Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 року, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Тому, на думку відповідача ОСОБА_1 , судом першої інстанції було помилково застосовано положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, що призвело до невірних висновків суду та безпідставного стягнення з відповідача ОСОБА_1 коштів за період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року.
Незастосування до фактичних законних користувачів пільг, які передбачені для користувачів, що зареєстрували своє право оренди, суперечить принципам рівності, верховенства права та добросовісності.
Крім того, зі змісту ч. 1 ст. 93 і ст. 125 ЗК України слідує, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Відтак, на переконання відповідача ОСОБА_1 , висновок суду першої інстанції про те, що на відповідачів поширюється лише обов`язок щодо платності за користування земельною ділянкою, без врахування того факту, що до моменту укладення договору оренди останні не мали жодних прав на ділянку (у т.ч. щодо одноособового володіння нею) суперечить принципу верховенство права згідно з яким будь-який закон має бути справедливим за своєю суттю, а не лише формально прийнятим.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 зазначає попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, що складається із судового збору за розгляд апеляційної скарги, а також витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір таких витрат становитиме 5 000,00 грн, докази про що будуть надані у порядку, визначеному ст. ст. 137,141 ЦПК України.
12 серпня 2026 року представник позивача Київської міської ради - Яворська Тетяна Вікторівна подала до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому порушує питання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі Київською міською радою отримана через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС 03.07.2025 року. Станом на дату відкриття провадження Київська міська рада не отримувала апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 . Лише 07.08.2026 року через Інформаційно комунікаційну систему «Єдиний інформаційний простій територіальної громади міста Києва» створена на базі програмного забезпечення електронного документообігу АСКОД (далі - СЕД АСКОД) Київська міська рада отримала апеляційну скаргу від представника відповідача - Трегуб Оксани Анатоліївни.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання Київської міської ради та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 .
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Київської міської ради - Яворська Тетяна Вікторівна просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Трегуб Оксаною Анатоліївною, залишити без задоволення, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 березня 2026 року - без змін.
Відзив обґрунтований тим, що Київською міською радою надано всі необхідні, визначені законодавством та підтверджені практикою Верховного Суду докази, необхідні для встановлення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за вказаний у позовній заяві період.
У свою чергу, відповідачем, на спростування позиції позивача, під час всього розгляду даної справи в суді першої інстанції не надано жодних контррозрахунків.
Звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у постановах від 07.04.2026 року у справі № 910/809/25, від 29.04.2026 року у справі № 910/4800/25 підтримав застосований судами попередніх інстанцій аналогічний підхід до визначення нормативно грошової оцінки земельних ділянок за попередні роки.
Щодо доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи засвідчених належним чином копій додатків 11 до рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021-2024 роки», сторона позивача зазначає, що відповідне рішення Київської міської ради є публічною інформацією у розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є доступним для ознайомлення у відкритому доступі на офіційному вебсайті Київської міської ради.
Щодо посилання відповідача на пункт 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві», згідно якого ставка земельного податку за земельні ділянки встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, сторона позивача звертає увагу на те, що вказаний пункт додатку 3 до рішення стосується земельних ділянок, які перебувають (перебували у попереднього власника) у власності чи постійному користуванні і щодо яких, відповідно до положень податкового законодавства, необхідно сплачувати його власником чи постійним користувачем земельний податок.
Враховуючи те, що земельна ділянка передавалася в орендне користування відповідачам із земель комунальної власності, то пункт 5.3 Додатку 3 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 не може бути застосований у цих правовідносинах.
Щодо доводів відповідача про застосування Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, сторона позивача зазначає, що вказаний в підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України з врахуванням Переліку, пільговий період застосовувався виключно до суб`єктів господарювання у яких на момент настання цього періоду був укладений та чинний договір оренди земельної ділянки.
На переконання сторони позивача, до спірних правовідносин зі стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою взагалі не можуть бути застосовані зазначені вище норми Податкового кодексу України, оскільки чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».
Особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України.
Таким чином, відповідно до положень земельного та податкового законодавства відповідач не може бути платником земельного податку, а тому при розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою було використано розмір орендної плати, яку відповідач мав би сплатити за умови оформлення земельних правовідносин в установленому законом порядку.
Отже, відповідач не є суб`єктом, який має право на застосування пільг щодо звільнення його від нарахування та сплати орендної плати за землю у період з 12.03.2022 року по 31.12.2022 року, передбачених пп.69.14 п.69 підроз.10 роз. ХХ Перехідних положень ПК України, адже користувався земельною ділянкою за відсутності правових підстав для володіння чи користування нею, а відтак, Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не був власником, постійним користувачем або орендарем земельної ділянки.
Щодо посилання відповідача на рішення Київської міської ради від 13.09.2022 року № 5449/5490 та звільнення від плати за землю на його підставі в період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року, сторона позивача вказує, що положення пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 (в редакції рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) застосовується лише до орендарів земельних ділянок в розумінні земельного та податкового законодавства та не може бути застосоване до відповідача. Подібні правові висновки містяться в постанові Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 року у справі № 910/3661/25.
Отже, на переконання сторони позивача, Київська міська рада правомірно включила період з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року до своїх розрахунків суми, яка підлягає стягненню в межах даної справи, адже відповідач в цей період не був орендарем земельної ділянки.
В судовому засіданні апеляійного суду представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Трегуб Оксана Анатоліївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивача Київської міської ради Буханистий Олександр Вікторович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду- залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Київська міська рада ухвалила рішення від 11.04.2024 року № 440/8406 «Про передачу громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельної ділянки в оренду для експлуатації нежитлової будівлі - магазину з повсякденного обслуговування населення на АДРЕСА_1 ».
Згідно з вказаним рішенням вирішено передати громадянину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,0159 га (кадастровий номер [номер приховано]:62:094:0027) для експлуатації нежитлової будівлі-магазину з повсякденного обслуговування населення (код виду цільового призначення - 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) на АДРЕСА_1 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (право власності зареєстровано Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 квітня 2021 року, номери відомостей про речове право 41522176; 41522423;41522369).
На підставі цього рішення між Київською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки від 04.09.2024 року№ 703.
Відповідно до Інформаційної довідки від 03.09.2025 року № 441930077 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради є власником земельної ділянки, площею 0,0159 га, з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027 по на АДРЕСА_1 ; договір оренди земельної ділянки зареєстровано 04.09.2024 року, орендодавцем за яким є Київська міська рада, орендарями - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.05.2024 року № НВ-0001172402024 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027, площею 0,0159 га, за адресою: АДРЕСА_1 , вид цільового призначення: 03.07, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, проведена 06.12.2021 року Відділом у Волочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 10.03.2020 року.
Отже, вказана земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України з 06.12.2021 року.
Згідно з інформаційною довідкою від 03.09.2025 року № 441930235 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка забудована нежитловою будівлею - магазином, загальною площею 78,3 кв.м, яка перебуває у спільній частковій власності, а саме:
- громадянину ОСОБА_1 належить 1/2 частки будівлі відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522176 та 1/4 частка будівлі відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 246 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522369;
- громадянці ОСОБА_2 належить 1/4 частка будівлі відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 248 від 15.04.2021 року, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.04.2021 року № 41522423.
Згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.04.2024 року № НВ-800[телефон приховано], вартість земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027 на 2024 рік становить 809 831,80 грн.
З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.03.2023 року № НВ-560[телефон приховано] вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату проведення 22.02.2023 року становить 770 534,54 грн.
Відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https://land.gov.ua/derzhgeokadastrpovidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi-oczinky-zemel-za-2024-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить:
2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь);
2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь);
2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2022 рік становить 670 030,03 грн (770 534,54 /1,15); за 2021 рік становить 609 118,21 грн (670 030,03/1,1).
Враховуючи те, що земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України 06.12.2021 року, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності з 06.12.2021 року до 03.09.2024 року (день, що передує реєстрації права оренди в Державному реєстрі речових прав).
Відповідно до розрахунку Київської міської ради загальна сума відшкодування за період 06.12.2021 року до 03.09.2024 року становить 101 523,98 грн.
Доказів сплати відповідачами вказаної суми у матеріалах справи немає.
Задовольняючи позовні вимоги Київської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки у спірний період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року відповідачі здійснили користування земельною ділянкою комунальної форми власності без достатньої правової підстави та за рахунок територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та фактично зберегли кошти, які мали сплатити за користування відповідною земельною ділянкою, суд дійшов висновку про наявність підстав, встановлених ст. 1212 ЦК України, для стягнення з відповідачів на користь позивача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою пропорційно до частки майна, а саме: з ОСОБА_1 коштів у сумі 76 142,98 грн та з ОСОБА_2 коштів у сумі 25 381,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року відповідає.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення безпідставно збережених коштів0 на підставі статті 1212 ЦК України за використання земельних ділянок без оформлення правовстановлюючих документів.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) реалізуються через право постійного користування або право оренди.
Частиною першою статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.
Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Принцип платного використання землі передбачено й статтею 206 ЗК України, за змістом якої використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Водночас, згідно зі статтями 122 - 124 ЗК України, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Особи, які отримують земельну ділянку комунальної власності в користування за договором оренди (договором купівлі-продажу права оренди), зобов`язані сплачувати за неї орендну плату. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди, як це передбачено частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду землі".
Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.
Тобто, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.
В такий спосіб положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 ЦК України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди, тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 2.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 та від 20.09.2018 у справі № 925/230/17 .
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду цивільних справ щодо земельних відносин та права у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 вказав, що із дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, а тому саме із цієї дати у власника об`єкта нерухомого майна виникає обов`язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано. При цьому до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, такі кошти є безпідставно збереженими.
Також Верховний Суд наголосив, що для вирішення спору щодо стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі положень статей 1212 - 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об`єкт розташований, необхідно, насамперед, з`ясувати:
1) фактичного користувача земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками у відповідний період, або наявність правової підстави для використання земельної ділянки у такого фактичного користувача;
2) площу земельної ділянки;
3) суму, яку мав би отримати власник земельної ділянки за звичайних умов, яка безпосередньо залежить від вартості цієї ділянки (її нормативно-грошової оцінки);
4) період користування земельною ділянкою комунальної власності без належної правової підстави.
Як вже зазначалося, розглядаючи заявлений у цій справі позов, суд першої інстанції встановив, що відповідачі набули право власності на об`єкт нерухомості, у 2021 році у відповідних частках, так, ОСОБА_1 набув у власність 1/2 частку будівлі, а ОСОБА_2 набула у власність 1/4 частку будівлі.
Проте, договір оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, був укладений ними лише у 2024 році.
Тобто, відповідачі у період з 06.12.2021 року (дата формування земельної ділянки як об`єкту цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України) та до 03.09.2024 року (реєстрація права оренди) користувалися комунальною земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027 на АДРЕСА_1 без належного оформлення правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто, є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 284.1 статті 282 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Відповідно до додатків 11 до рішень Міської ради «Про бюджет міста Києва на 2020 рік» № 456/8029 від 12.12.2019, «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» № 24/24 від 24.12.2020, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» № 3704/3745 від 09.12.2021, «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» № 5828/5869 від 08.12.2022, «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» № 7531/7572 від 14.12.2023, «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» № 426/10234 від 05.12.2024 розмір орендної плати від НГО до земель з видом цільового призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі встановлений у 5% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на на АДРЕСА_1 визначено категорію земель - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Відповідно до Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 17.04.2024 року № НВ-800[телефон приховано] вартість земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027 на 2024 рік становить 809 831,80 грн.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.03.2023 року № НВ-560[телефон приховано], нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату проведення 22.02.2023 року становить 770 534,54 грн
В свою чергу, відповідно до інформації Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, розміщеної у відкритому доступі на офіційному сайті (https://land.gov.ua/), коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки для земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за 2021 рік - 1,1; за 2022 рік - 1,15; за 2023 рік - 1,051; за 2024 рік - 1,12.
Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначалась відповідно до вимог законодавства, та: за 2022 рік становить 670 030,03 грн (770 534,54 /1,15); за 2021 рік становить 609 118,21 грн (670 030,03/1,1).
Виходячи з наведених норм та даних, суд першої інстанції перевірив, що сума грошових коштів, які мали сплатити відповідачі за користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:62:094:0027, площею 0,0159 га, за період з 06.12.2021 року по 03.09.2024 року становить 101 523,98 грн, з розрахунку 1) з 06.12.2021 по 31.12.2021 609 118,21*5%/365*26 днів = 2 169,46 грн; 2) з 01.01.2022 по 31.12.2022 670 030,03*5%/365*365 днів = 33 501,50 грн; 3) з 01.01.2023 по 31.12.2023 770 534,54*5%/365*365 днів = 38 526,73 грн; 4) з 01.01.2024 по 03.09.2024 809 831,80*5%/366*247 днів = 27 326,29 грн; а разом: 2 169,46 + 33 501,50 + 38 526,73 + 27 326,29 = 101 523,98 грн.
Водночас, з листа Головного управління ДПС у місті Києві № 37167 від 25.12.2024 року вбачається, що відповідачами нарахування та сплата сум податкових зобов`язань по платі за землю з фізичних осіб (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) - не здійснювалась. Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за вказаний період - не подавалися.
Отже, сума несплачених, безпідставно збережених відповідачами коштів складає 101 523,98 грн, а враховуючи частки на володіння нерухомим майном, то заборгованість ОСОБА_1 становить 76 142,98 грн, а заборгованість ОСОБА_2 становить 25 381,00 грн.
З наведеного слідує, що суд першої інстанції достеменно встановив користувачів спірної земельної ділянки, її площу, період користування земельною ділянкою за відсутності правих підстав, а також суму безпідставно збережених кошів, що мала бути сплачена до місцевого бюджету.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог зроблений з правильним застосовуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також з урахуванням релевантних правових позицій Верховного Суду щодо правильного застосування означених правових норм.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем при зверненні до суду не долучено до матеріалів справи належним чином засвідчених копій додатків 11 до рішень Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 №24/24, «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745; «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869; «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572, як не долучено і самих рішень, не заслуговують на увагу, оскільки відповідні рішення Київської міської ради є публічною інформацією у розумінні статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та є доступним для ознайомлення у відкритому доступі на офіційному вебсайті Київської міської ради.
Доводи апеляційної скарги про те, що річна сума орендної плати має визначатися за положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, і такий розмір також узгоджується зі змістом п. 13.5.1. Положення про плату за землю в місті Києві (у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 N 1910/5974), колегія суддів відхиляє, оскільки особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і, використовуючи її без укладення договору оренди землі, не має права на пільги щодо звільнення її від нарахування та сплати орендної плати за землю, передбачені відповідними положеннями Податкового кодексу України (правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах від 08.10.2024 у справі № 916/2498/22 та від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20).
Доводи апеляційної скарги про те, що рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 року № 3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) яким встановлено, що з 01.03.2022 року по 31.05.2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки положення пункту 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 (в редакції рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490) застосовується лише до орендарів земельних ділянок в розумінні земельного та податкового законодавства та не можуть бути застосовані до відповідачів, які у вказаний період не мали статусу орендарів спірної земельної ділянки.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Трегуб Оксаною Анатоліївною в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни.
Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Трегуб Оксани Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 березня 2026 року в частині задоволених вимог Київської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: