КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/12211/2026 Доповідач - Кафідова О.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 755/14655/25
02 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Галагана В.І., у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
в с т а н о в и в:
У липні 2025 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог ОСББ «Магнат» зазначало, що об`єднання створено співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 для обслуговування, ремонту і реконструкції житлового будинку та утримання прибудинкової території, а управління зазначеним багатоквартирним будинком здійснює ОСББ «Магнат».
Позивач посилався на те, що до виключної компетенції загальних зборів об`єднання належать питання про використання спільного майна, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Вказував, що рішеннями загальних зборів ОСББ «Магнат», обов`язковими для виконання усіма співвласниками, встановлено плату за користування кладовими: 80 грн за одну кладову на місяць згідно з протоколом загальних зборів № 1/3 від 05 листопада 2015 року; 120 грн за одну кладову на місяць згідно з кошторисом до протоколу загальних зборів № 9 від 11 березня 2021 року; 250 грн за одну кладову на місяць згідно з кошторисом до протоколу загальних зборів № 13 від 21 квітня 2024 року.
Позивач зазначав, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 922, посвідченого 19 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., належала квартира АДРЕСА_2 .
За твердженням позивача, ОСОБА_1 у період з 01 січня 2020 року по 01 травня 2025 року фактично зайняв і використовував без складання відповідних документів, зокрема акта приймання-передачі, для власних потреб частину приміщення загального користування будинку АДРЕСА_1 , а саме кладову на двадцять першому поверсі.
ОСББ «Магнат» зазначало, що вказані обставини підтверджуються актами обстеження від 01 червня 2022 року та 01 травня 2025 року, а також розрахунком заборгованості, складеним за даними бухгалтерського обліку ОСББ «Магнат», відповідно до якого відповідач здійснював оплату зазначених внесків у період із січня 2020 року по липень 2022 року.
Позивач вказував, що ОСОБА_1 оплачував на користь ОСББ «Магнат» плату за користування кладовою, однак не в повному розмірі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Згідно з розрахунком позивача неоплачена заборгованість відповідача за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2025 року становить 6 573,36 грн, з яких 5 630 грн - заборгованість зі сплати внеску за користування однією кладовою, 762,32 грн - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та 181,04 грн - три проценти річних.
ОСББ «Магнат» зазначало, що правовідносини сторін ґрунтуються на положеннях Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуту ОСББ «Магнат», які не передбачають укладення договору між співвласником і ОСББ.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магнат» заборгованість за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2025 року у розмірі 6 573,36 грн, у тому числі 5 630 грн зі сплати внеску за користування однією кладовою, 762,32 грн втрат від інфляції та 181,04 грн трьох процентів річних, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року позов ОСББ «Магнат» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магнат» заборгованість зі сплати внеску за користування однією кладовою за період з 01 січня 2020 року до 30 червня 2025 року у розмірі 6 573,36 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 3 371,12 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а всього - 12 366,88 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСББ «Магнат», судові витрати покласти на позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, не дослідив належним чином докази та не надав їм відповідної оцінки, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує, що предметом спору є стягнення заборгованості за користування кладовою на двадцять першому поверсі будинку АДРЕСА_1 .
Посилаючись на положення статті 760 ЦК України, зазначає, що предметом договору найму може бути річ, визначена індивідуальними ознаками, однак позивачем не надано доказів існування кладової, за користування якою здійснено нарахування.
Вказує, що на підтвердження користування відповідачем кладовою позивач посилається на акти обстеження від 01 червня 2022 року та від 01 травня 2025 року, які складені представниками ОСББ в односторонньому порядку, без участі відповідача, у зв`язку із чим, на думку апелянта, не можуть підтверджувати факт користування ним спірним приміщенням.
Зазначає, що кладова є частиною будівлі, а тому договір щодо користування таким нерухомим майном повинен бути укладений у письмовій формі, проте жодного договору оренди між ним та ОСББ «Магнат» не укладалося.
Крім того, посилаючись на статтю 793 ЦК України, апелянт зазначає, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди чи їх окремої частини строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, тоді як позивач стверджує про користування кладовою протягом періоду, що перевищує три роки.
Щодо акта від 01 червня 2022 року апелянт вказує, що з його змісту неможливо встановити, на підставі яких обставин позивач визначив початок користування кладовою саме з 01 січня 2020 року, оскільки акт складено лише 01 червня 2022 року, тобто через два з половиною роки після дати, з якої позивач здійснює нарахування.
Щодо акта від 01 травня 2025 року зазначає, що цей документ містить недостовірні відомості про нього як власника квартири АДРЕСА_3 , оскільки 14 березня 2024 року він відчужив зазначену квартиру на підставі договору дарування.
Апелянт посилається на те, що позивач мав можливість перевірити відомості про власника квартири у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому вважає акт від 01 травня 2025 року неналежним доказом.
Також зазначає, що наданий ОСББ «Магнат» розрахунок заборгованості не містить підпису відповідальної особи, у зв`язку з чим, на його думку, такий документ не може бути належним доказом розміру заборгованості.
Апелянт вказує, що матеріали справи не містять акта приймання-передачі кладової йому у користування чи акта повернення приміщення, доказів самовільного зайняття ним кладової, вимог про її звільнення або пропозицій укласти договір оренди.
Апелянт заперечує доводи позивача про здійснення ним часткової оплати за користування кладовою та зазначає, що ОСББ «Магнат» не надало платіжних доручень, які б підтверджували, що саме він сплачував кошти за користування кладовою на двадцять першому поверсі.
Вказує також, що він не проживав та не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а з 2014 року зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
На думку апелянта, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що саме він користувався спірним підсобним приміщенням у заявлений позивачем період.
У попередньому розрахунку судових витрат апелянт зазначив витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи, у розмірі 20 000 грн.
23 липня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСББ «Магнат» подійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник не визнає її доводів, вважає їх безпідставними та просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року - без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо відсутності доказів користування кладовою, позивач зазначає, що у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 визнав та описав використання спірної кладової його родиною - сестрою ОСОБА_3 , зберігання у ній речей родини, зокрема системного блоку персонального комп`ютера, а також підтвердив, що ключі від приміщення утримувалися ними та були повернуті директору ОСББ лише наприкінці квітня 2025 року.
Також ОСББ зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт повної та своєчасної оплати за користування цим підсобним приміщенням у період 2016-2022 років.
Посилаючись на постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, позивач вважає, що заперечення відповідачем в апеляційній скарзі факту користування кладовою суперечить його попередній процесуальній поведінці.
Щодо доводів апелянта про відсутність письмового договору оренди та його нотаріального посвідчення ОСББ «Магнат» зазначає, що правовідносини сторін регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», а спірна кладова є частиною допоміжних приміщень та спільного майна багатоквартирного будинку.
Позивач вказує, що плата за використання кладової не є орендною платою в розумінні ЦК України, а є обов`язковим цільовим платежем за користування спільним майном, встановленим рішеннями загальних зборів ОСББ, оформленими протоколами № 1/3 від 05 листопада 2015 року, № 9 від 11 березня 2021 року та № 13 від 21 квітня 2024 року, а укладення індивідуальних письмових чи нотаріально посвідчених договорів найму для виконання співвласником рішень вищого органу управління ОСББ законодавством не передбачено.
Стосовно зміни власника квартири АДРЕСА_3 та доводів про недостовірність акта від 01 травня 2025 року позивач зазначає, що перехід права власності на квартиру не означає автоматичного фізичного звільнення допоміжного приміщення загального користування.
ОСББ посилається на те, що ключі від кладової утримувалися родиною відповідача та були повернуті лише наприкінці квітня 2025 року, а до моменту фактичного повернення ключів та звільнення приміщення від особистих речей відповідач, за твердженням позивача, продовжував користування кладовою через членів своєї родини.
У зв`язку із цим ОСББ вважає обґрунтованим нарахування платежів до 01 травня 2025 року.
Щодо посилання відповідача на проживання за іншою адресою ОСББ зазначає, що місце реєстрації чи фактичного проживання співвласника не має правового значення для вирішення спору, а передача власником можливості користуватися квартирою та кладовою іншим членам родини не звільняє співвласника від грошових зобов`язань перед ОСББ.
Заперечуючи проти доводів про відсутність платіжних доручень, у яких платником зазначений особисто відповідач, ОСББ посилається на статтю 528 ЦК України та зазначає, що бухгалтерський облік здійснювався за особовими рахунками квартир, а платежі із зазначенням квартири АДРЕСА_3 зараховувалися як виконання відповідного зобов`язання.
Щодо доводів про відсутність підпису на розрахунку заборгованості ОСББ вказує, що розрахунок подано в електронній формі та підписано кваліфікованим електронним підписом представника ОСББ адвоката Золотопупа С.В.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доводам учасників справи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені судом.
Судом встановлено, що ОСББ «Магнат» здійснює управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_1 .
Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу ІІІ Статуту ОСББ «Магнат» до виключної компетенції загальних зборів об`єднання віднесено визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Пунктом 2 розділу V Статуту ОСББ «Магнат» передбачено обов`язок співвласника своєчасно і в повному обсязі сплачувати об`єднанню внески і платежі на підставі рішень загальних зборів та Статуту.
05 листопада 2015 року загальними зборами співвласників ОСББ «Магнат», оформленими протоколом № 1/3, вирішувалося питання тимчасового використання кладових. Згідно з прийнятим рішенням співвласники, які користуються кладовими, здійснюють оплату на умовах тимчасового використання у розмірі 80 грн за одну кладову на місяць.
Надалі рішеннями загальних зборів ОСББ розмір відповідної плати змінювався: згідно з кошторисом до протоколу № 9 від 11 березня 2021 року він становив 120 грн на місяць, а відповідно до кошторису до протоколу № 13 від 21 квітня 2024 року - 250 грн на місяць.
ОСОБА_1 на підставі договору дарування № 922, посвідченого 19 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Алешко І.В., належала квартира АДРЕСА_2 .
14 березня 2024 року право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 припинилося у зв`язку з її відчуженням за договором дарування; право власності на зазначену квартиру набула ОСОБА_2 . Ця обставина відображена також в інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дослідженій судом першої інстанції.
Матеріали справи містять відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому відповідач зазначав, що підсобним приміщенням на двадцять першому поверсі користувалася його сестра ОСОБА_3 та члени її родини.
При цьому ОСОБА_1 вказував, що фактичне користування приміщенням, за його твердженням, відбувалося у період 2016-2022 років та припинилося після початку повномасштабного вторгнення. Водночас відповідач зазначав, що в приміщенні залишився старий комп`ютер, а ключі від приміщення не були повернуті ОСББ у 2022 році та були передані директору ОСББ його сестрою лише наприкінці квітня 2025 року.
Також відповідач зазначав, що у період фактичного користування приміщенням з 2016 року до 2022 року плата за користування вносилася та заборгованість, на його думку, була відсутня.
Таким чином, сам відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував ні існування спірного підсобного приміщення, ні факту користування ним членами його родини, ні здійснення у попередні періоди платежів за таке користування. Водночас ці пояснення не містять визнання відповідачем фактичного користування приміщенням у період до травня 2025 року, оскільки відповідач наполягав на припиненні фактичного користування у 2022 році.
Відповідно до розрахунку ОСББ «Магнат» заборгованість зі сплати плати за користування кладовою станом на 29 лютого 2024 року становила 2 520 грн. Надалі позивач продовжив здійснювати щомісячні нарахування за березень 2024 року та наступні місяці, внаслідок чого розмір основної заборгованості станом на закінчення періоду нарахування був визначений у сумі 5 630 грн.
Оцінюючи встановлені обставини та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів об`єднання відноситься, зокрема, питання про використання спільного майна та визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Отже, у період перебування квартири АДРЕСА_3 у власності ОСОБА_1 останній мав статус співвласника багатоквартирного будинку, а прийняті відповідно до Статуту рішення загальних зборів щодо порядку використання спільного майна та встановленої плати були для нього обов`язковими.
За таких обставин колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відсутність укладеного між ОСББ «Магнат» та ОСОБА_1 письмового договору оренди сама по собі виключає наявність у відповідача обов`язку зі сплати встановленого загальними зборами платежу за користування спільним майном у період, коли він був співвласником будинку.
Як убачається з позовної заяви, ОСББ «Магнат» не обґрунтовувало позов існуванням між сторонами договору найму (оренди). Навпаки, позивач прямо зазначив, що правовідносини сторін ґрунтуються на Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статуті ОСББ «Магнат» і не передбачають укладення договору між співвласником та ОСББ.
Тому посилання апелянта на положення ЦК України, які регулюють форму та нотаріальне посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди чи її окремої частини, не спростовує заявленої позивачем правової підстави вимог за період перебування відповідача у статусі співвласника.
Не є підставою для висновку про повну недоведеність користування спірним приміщенням і посилання апелянта на односторонній характер актів від 01 червня 2022 року та 01 травня 2025 року.
Зазначені акти підлягають оцінці в сукупності з іншими наявними у справі доказами та поясненнями сторін.
При цьому у власному відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 підтверджував користування спірним приміщенням його сестрою та членами її родини, здійснення платежів за таке користування у період 2016-2022 років, перебування у приміщенні майна його родини та повернення ключів ОСББ лише наприкінці квітня 2025 року.
Отже, довід апеляційної скарги про повну відсутність доказів зв`язку відповідача та членів його родини зі спірним приміщенням матеріалами справи не підтверджується.
Водночас колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги у частині значення припинення 14 березня 2024 року права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 .
Суд першої інстанції встановив зазначену обставину, однак при визначенні розміру заборгованості не врахував її правових наслідків та стягнув з відповідача платежі, нараховані ОСББ і після припинення його права власності на квартиру.
Із наведених вище положень частини другої статті 382 ЦК України та статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вбачається, що статус співвласника багатоквартирного будинку безпосередньо пов`язаний із наявністю в особи права власності на квартиру або нежитлове приміщення у такому будинку.
Відтак із припиненням 14 березня 2024 року права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 він перестав бути співвласником багатоквартирного будинку, а рішення загальних зборів ОСББ, якими встановлено плату саме для співвласників за використання спільного майна, саме по собі не може бути правовою підставою для виникнення у нього нових щомісячних грошових зобов`язань після втрати такого статусу.
Доводи ОСББ «Магнат» у відзиві на апеляційну скаргу про те, що перехід права власності на квартиру не означає автоматичного фізичного звільнення кладової, а ключі були повернуті лише наприкінці квітня 2025 року, не дають підстав для іншого висновку.
Наведені позивачем обставини щодо неповернення ключів, перебування у кладовій речей та доступу членів родини відповідача після 14 березня 2024 року самі по собі не підтверджують виникнення у ОСОБА_1 після припинення його права власності на квартиру грошового зобов`язання саме у розмірі та на умовах, визначених рішеннями загальних зборів ОСББ для співвласників. Матеріали справи не містять доказів існування після 14 березня 2024 року іншої визначеної сторонами або законом підстави виникнення у ОСОБА_1 щомісячного обов`язку сплачувати ОСББ відповідний платіж у заявленому розмірі.
За таких обставин підстав для стягнення з ОСОБА_1 установленої рішеннями загальних зборів ОСББ плати за період після припинення його права власності на квартиру АДРЕСА_3 матеріали справи не містять.
Вирішуючи питання про нарахування плати за березень 2024 року, колегія суддів враховує, що право власності ОСОБА_1 на квартиру припинилося 14 березня 2024 року.
Згідно з розрахунком позивача за березень 2024 року здійснено нарахування повного місячного платежу у розмірі 120 грн.
Разом із тим рішення загальних зборів ОСББ та інші матеріали справи не містять установленого порядку визначення розміру плати у випадку припинення права власності співвласника протягом календарного місяця, а позивач не здійснив розрахунку такого платежу пропорційно кількості днів перебування квартири у власності відповідача.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За відсутності визначеного рішеннями загальних зборів порядку пропорційного нарахування плати за неповний місяць та відповідного розрахунку позивача суд не має підстав самостійно визначати розмір такого платежу за частину березня 2024 року.
Тому при визначенні основної заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із розміру заборгованості, сформованої станом на 29 лютого 2024 року, яка згідно з наданим позивачем розрахунком становить 2 520 грн.
Щодо заявлених позивачем втрат від інфляції та трьох процентів річних колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки розмір основної заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, підлягає зменшенню з 5 630 грн до 2 520 грн, відповідному перерахунку підлягають і нараховані відповідно до частини другої статті 625 ЦК України суми.
Перевіривши розрахунок позивача та здійснивши перерахунок за тією самою методикою, із застосуванням зазначених позивачем індексів інфляції та періодів прострочення, однак без включення до основної заборгованості платежів, нарахованих починаючи з березня 2024 року, колегія суддів визначає розмір інфляційних втрат у сумі 445,56 грн, а трьох процентів річних - у сумі 112,77 грн.
Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магнат», становить: 3 078,33 грн. (2 520 грн + 445,56 грн + 112,77 грн)
За таких обставин рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості підлягає зміні зі зменшенням її розміру з 6 573,36 грн до 3 078,33 грн.
Відповідно підлягає зміні й розподіл судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволені у розмірі 3 078,33 грн із заявлених 6 573,36 грн, що становить 46,83 відсотка заявлених майнових вимог.
Відтак із сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору у розмірі 2 422,40 грн з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 134,42 грн.
Витрати ОСББ «Магнат» на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції були визначені судом у розмірі 3 371,12 грн.
З урахуванням часткового задоволення позову пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Магнат» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 578,71 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4 542 грн. Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, а розмір позовних вимог зменшено на 53,17 %, з ОСББ «Магнат» на користь ОСОБА_1 у порядку розподілу судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню 2 414,98 грн судового збору.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи те, що суд першої інстанції, встановивши припинення 14 березня 2024 року права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3 , не врахував втрату ним із цього моменту статусу співвласника багатоквартирного будинку та безпідставно включив до розміру боргу платежі, нараховані після припинення права власності, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутої заборгованості та розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 квітня 2026 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» заборгованість у розмірі 3 078 (три тисячі сімдесят вісім) грн 33 коп., з яких 2 520 грн - заборгованість зі сплати внеску за користування однією кладовою, 445 грн 56 коп. - втрати від інфляції, 112 грн 77 коп. - три проценти річних.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» 1 134 грн 42 коп. судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 1 578 грн 71 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Магнат» на користь ОСОБА_1 2 414,98 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законнї сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: