05.10.2026 Справа № 363/1858/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Дьоміної О.П., за участю секретаря Михайлик Д.О., позивачки ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , співвідповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності,-
ВСТАНОВИВ:
До Вишгородського районного суду Київської області 08.04.20265 року надійшла вказана позовна заява, в якій позивачка просила суд визнати за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після доньки, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути з відповідачів на свою користь судовий збір та витрати, понесені нею за надання професійної правничої допомоги.
Так, в обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що 31.01.2024 року вона подарувала своїй донці ОСОБА_5 квартиру в АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 донька померла та після її смерті залишилося спадкове майно, в тому числі і вказана квартира. Позивачка в жовтні 2024 року звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим заведено спадкову справу за №35/2024. 24.10.2024 року відповідач ОСОБА_4 (чоловік померлої доньки) подав нотаріусу заяву, якою відмовився від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті його дружини на користь позивачки. Після спливу 6-ти місячного строку позивачка намагалася оформити спадщину на зазначену квартиру, але їй було відмовлено та повідомлено, що колишній чоловік її померлої доньки ОСОБА_2 , як законний представник їх спільного неповнолітнього сина також звернувся із заявою про прийняття спадщини та теж претендує на спірну квартиру. Позивачка зазначає, що постійно допомагала доньці матеріально, сплачувала її кредитні зобов`язання, купувала побутову техніку, отже як рідна мати померлої має право на спадкування за законом в першу чергу спадкоємців.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.06.2025 року вказану цивільну справу прийнято до розгляду, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, справа була призначена до розгляду у відкритому підготовчому засіданні, крім того, за клопотанням позивачки, витребувано у приватного нотаріуса Дяченко О.О. належним чином завірену копію спадкової справи за №35/2024 від 30.10.2024 року, заведену після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
01.07.2025 року від відповідача ОСОБА_2 до суду спрямовано відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні вимог позивачки, посилаючись на те, що зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що вона вважає себе єдиним спадкоємцем квартири, яку подарувала донці, після її смерті, в той час як є ще син та чоловік померлої, а відтак вимоги позивачки не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
08.07.2025 року до суду приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Дяченко О.О. спрямовані витребувані судом матеріали спадкової справи.
Ухвалою суду від 17.07.2025 року закрито підготовче провадження по вказаній справі та справа призначена до судового розгляду.
05.11.2025 року ухвалою суду, за клопотанням представника позивачки, вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у справі, крім того, зазначеною ухвалою суду, за клопотанням позивачки, залучено до участі у справі за вказаним позовом в якості співвідповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
24.12.2025 року до суду від співвідповідача ОСОБА_3 спрямовано відзив на позов, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні вимог позивачки в повному обсязі, оскільки після смерті його матері - ОСОБА_5 право на спадкування мають спадкоємці першої черги, а це позивачка (мати померлої), відповідач ОСОБА_4 (чоловік померлої) та співвідповідач ОСОБА_3 (син померлої), а відтак вважати, що спірна квартира повинна належати виключно позивачці в поряду спадкування за законом не має жодних підстав.
Ухвалою суду від 12.01.2026 року по вказаній справі закрито підготовче провадження та зазначена справа призначена до судового розгляду, яке за клопотанням позивачки та її представника неодноразово відкладалося.
Ухвалою суду від 06.08.2026 року судом визнано обов`язковою явку позивачки в судове засідання для надання пояснень щодо обставин, викладених в заявленому нею позові.
Позивачка в судовому засіданні підтримала свій позов та просила суд його задовольнити, не оспорювала того, що після смерті ОСОБА_5 є три спадкоємці першої черги за законом, а саме: позивачка по справі (мати померлої), відповідач ОСОБА_4 (чоловік померлої) та співвідповідач ОСОБА_3 (син померлої), але зазначала, що це вона подарувала спірну квартиру донці, крім того, за життя доньці допомагала постійно, а відтак має право на спадкування зазначеної квартири, просила визнати за нею право власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом.
Відповідач ОСОБА_2 та співвідповідач ОСОБА_3 проти вимог позивачки категорично заперечували та просили відмовити в їх задоволенні, зазначали, що після смерті ОСОБА_5 є три спадкоємця першої черги, заповіту ОСОБА_5 не залишала, а відтак вимоги позивачки про визнання виключно за нею права власності в порядку спадкування за законом на всю спірну квартиру є необгрунтованими.
Відповідач ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не прибув, заяв чи клопотань суду не направляв.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з приписами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини:
Так, зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьками записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (позивачка по справі).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 01.03.2008 року - батько ОСОБА_5 - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
30.09.2006 року ОСОБА_6 та відповідач по справі ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.04.2023 року, що набрало законної сили 23.05.2023 року, шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 було розірвано.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 - ОСОБА_4 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 25.11.2023 року, прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_10 ».
Згідно договору дарування від 31.01.2024 року - позивачка ОСОБА_1 подарувала ОСОБА_5 квартиру, розташовану в АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав за №363945284 від 31.01.2024 року - квартира за АДРЕСА_2 на праві приватної власності зареєстровано за ОСОБА_5 , згідно договору дарування від 31.01.2024 року.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 27.09.2024 року підтверджується, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.
Зі змісту витребуваної судом, за клопотанням позивачки, спадкової справи за №35/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 вбачається наступне:
30.10.2024 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_5 звернулася позивачка ОСОБА_1 .
Станом на 30.10.2024 року в Спадковому реєстрі (Спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) - інформації щодо ОСОБА_5 не має.
Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.10.20214 року підтверджується факт заведення спадкової справи за №35/2024, спадкодавець: ОСОБА_5 .
В Спадковому реєстрі інформація щодо заповіту/спадкових договорів відносно ОСОБА_5 відсутня.
Зі змісту свідоцтва про право на спадщину від 04.12.2014 року вбачається, що ОСОБА_9 отримала у спадщину за заповітом ОСОБА_11 житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, загальною площею 31,10 кв/м, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.12.2014 року за 331545585.
30.10.2024 року відповідач ОСОБА_4 (чоловік померлої) звернувся з заявою до нотаріуса, якою відмовився від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_1
11.11.2024 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , звернувся співвідповідач ОСОБА_3 (син померлої).
30.11.2024 року до нотаріуса подав заяву колишній чоловік померлої ОСОБА_5 - відповідач по справі ОСОБА_2 щодо видачі свідоцтва про право власності на частку спільного сумісного майна, набутого за час шлюбу з померлою, а саме: квартири за АДРЕСА_4 .
05.03.2025 року ОСОБА_4 - відповідач по справі, звернувся до нотаріуса повторно з заявою, в якій відмовився від прийняття спадщини за законом, що залишилася після смерті дружини ОСОБА_5 на користь її сина - співвідповідача по справі ОСОБА_3 .
Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, заслухавши учасників провадження, суд приходить до наступного:
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
ЦК України, що набрав чинності 01.01.2004 року передбачено, зокрема ст. 1216 ЦК України, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Стаття 1223 ЦК України зазначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Стаття 1258 ЦК України вказує на те, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Так, ст. ст. 1261ЦК України в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них, випливає зі змісту ст. 1267 ЦК України.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
У частині 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, передбачено ст. 1273 ЦК України.
Частина 2 ст. 1274 ЦК України вказує на те, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Частини 2-3 ст. 1275 ЦК України зазначають, що якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за законом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Положення цієї статті не застосовуються, якщо спадкоємець відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач підпризначив іншого спадкоємця.
Під час розгляду вказаної справи встановлено, що після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, в тому числі і на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_5 заповіту на випадок своєї смерті не залишала, а відтак спадкоємцями першої черги за законом є: позивачка по справі ОСОБА_1 - мати померлої, відповідач ОСОБА_4 - чоловік померлої та ОСОБА_3 - син померлої. Частки кожного із спадкоємців за законом першої черги є рівними. З заявами про прийняття спадщини, протягом встановленого ст. 1270 ЦК України, звернулися: 30.10.2024 року - позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - співвідповідач ОСОБА_3 . Відповідач ОСОБА_4 спочатку подав заяву 30.10.2024 року, якою відмовився від прийняття спадщини на користь позивачки ОСОБА_1 , а потім, протягом 6-ти місячного строку з моменту відкриття спадщини, подав нову заяву 05.03.2025 року, якою відмовився від спадщини після смерті дружини на користь її сина, спадкоємця першої черги за законом ОСОБА_3 .
Жодних підстав щодо усунення від права на спадкування відповідача та співвідповідача, передбачених ст. 1224 ЦК України судом не встановлено та позивачка з такими вимогами до суду не зверталася.
Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що позивачка ОСОБА_1 та співвідповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями ОСОБА_5 за законом першої черги, які прийняли спадщину у визначений законом строк та спосіб, тобто мають право на спадкування. Відповідач ОСОБА_4 теж є спадкоємцем за законом першої черги, але він заявою, поданою в строк та спосіб передбачений діючим законодавством, відмовився від спадщини на користь співвідповідача ОСОБА_3 .
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 80, 81 ЦПК України).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, має навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Таким чином підстав для визнання виключно за позивачкою, як одним із спадкоємців першої черги за законом права власності на квартиру, що входить до спадщини після смерті ОСОБА_5 не має, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Враховуючи, що судом відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову, то її вимоги щодо стягнення з відповідачів на свою користь судового збору та витрат на правову допомогу теж є такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 15, 202, 203, 215,216, 225 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 12, 13, 18, 81-83, 89, 141, 247, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 05.10.2026 року.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 .
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт серії НОМЕР_8 , РНОКПП: НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_10 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 .
Співвідповідач:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_12 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6
Головуюча суддя: О.П. Дьоміна