УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №260/8087/23
адміністративне провадження № К/990/42360/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Південного офісу Держаудитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі № 260/8087/23 за позовом Управління міського господарства Мукачівської міської ради до Південного офісу Держаудитслужби, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будінвестальянс», про визнання протиправним та скасування висновку про результати моніторингу процедури закупівлі,
УСТАНОВИВ:
У вересні 2023 року Управління міського господарства Мукачівської міської ради звернулося до суду з позовом до Південного офісу Держаудитслужби, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма Будінвестальянс», у якому просило визнати протиправним і скасувати висновок про результатами моніторингу процедури закупівлі від 30.08.2023 за № UA-2023-05-26-005242-а, а також зобов`язання здійснення заходів щодо усунення виявлених порушень.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 апеляційну скаргу Управління міського господарства Мукачівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 260/8087/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17.07.2026 касаційну скаргу Управління міського господарства Мукачівської міської ради задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.05.2024 у справі № 260/8087/23 скасовано, а справу № 260/8087/23 направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції - Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 апеляційну скаргу Управління міського господарства Мукачівської міської ради задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 260/8087/23 скасовано в частині та прийнято постанову в цій частині, якою позов Управління міського господарства Мукачівської міської ради задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 Висновку про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-05-26-005242-а від 30.08.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного офісу Держаудитслужби на користь Управління міського господарства Мукачівської міської ради сплачений судовий збір в розмірі 11 004,40 грн. У решті рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі № 260/8087/23 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026, Південний офіс Держаудитслужби 10.09.2026 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 14.09.2026.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас, згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною другою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 вирішено розгляд справи № 260/8087/23 провести за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, у цій справі суд першої інстанції, урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Ураховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.11.2023 у справі №3-88/2021 (209/21, 47/22, 77/23,188/23) зазначив, що Верховний Суд як суд касаційної інстанції під час перегляду в касаційному порядку судових рішень має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків судових рішень, а не задля нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у вчиненні правосуддя. Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в у процесуальному законі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності та/або розглянутих в порядку спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Перевіркою змісту касаційної скарги установлено, що доводи скаржника фактично зводяться до переоцінки доказів у справі. Проте, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткові обставини, які виключають відмову у відкритті касаційного оскарження у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржником у касаційній скарзі не зазначені, що виключає можливість перегляду справи судом касаційної інстанції.
Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині першій статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та ураховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував належним чином наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Levages Prestations Services проти Франції» від 23.10.1996, заява № 21920/93; «Brualla Gomes de la Torre проти Іспанії» від 19.12.1997, заява № 26737/95).
На підставі викладеного Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» у праві на звернення до суду касаційної інстанції не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги у сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадків, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного офісу Держаудитслужби на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2026 у справі № 260/8087/23.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук В.Е. Мацедонська