УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/26148/23
адміністративне провадження № К/990/42716/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №320/26148/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, у якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2021 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 17 календарних днів та за невикористану у 2021 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2021 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 17 календарних днів та за невикористану у 2021 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів;
- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ У країни, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2022 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів та за невикористану у 2022 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів;
- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2022 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів та за невикористану у 2022 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів.;
- стягнути з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні на користь ОСОБА_1 за період з 10 березня 2023 року по день ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2021 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 17 календарних днів та за невикористану у 2021 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2021 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 17 календарних днів та за невикористану у 2021 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів.
Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ У країни, які полягають у відмові виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2022 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів та за невикористану у 2022 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану у 2022 році щорічну основну оплачувану відпустку тривалістю 25 календарних днів та за невикористану у 2022 році додаткову оплачувану відпустку за стаж служби в поліції тривалістю 15 календарних днів.
У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 320/26148/23 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №320/26148/23 задоволено частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі №320/26148/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано.
Ухвалено у цій частині нове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково.
Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 березня 2023 року по 11 вересня 2023 року.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі № 320/26148/23 залишено без змін.
16 вересня 2026 року Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №320/26148/23, яка надійшла через підсистему «Електронний суд». Заявник, посилаючись на неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Як вбачається з рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року, зазначену справу судом розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак вона може бути оскаржена до Верховного Суду лише за наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Проте, Міністерство внутрішніх справ України, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання відповідача на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що заявник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Слід зазначити, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2026 року у справі №320/26148/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко