ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/26148/23
УХВАЛА
08 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві заяву Міністерства внутрішніх справ України про роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 у справі № 320/26148/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України (далі - заявник, відповідач, МВС) залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі № 320/26148/23 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення зазначеної позовної вимоги.
Цією постановою МВС зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11 березня 2023 року по 11 вересня 2023 року, у задоволенні інших позовних вимог відмовлено, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
15.09.2026 МВС звернулося до суду апеляційної інстанції із заявою про роз`яснення судового рішення, у якій просить роз`яснити порядок виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 у справі № 320/26148/23 в частині розрахунку коштів за час затримки розрахунку при звільненні, а саме щодо правомірності проведення такого розрахунку виходячи із середньоденного і загального розміру середнього грошового забезпечення, встановлених Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), а не середнього заробітку.
Крім того, заявник просить зупинити виконання зазначеної постанови в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до розгляду по суті заяви про роз`яснення судового рішення.
Обґрунтовуючи заяву, МВС зазначає, що позивач проходив службу в поліції та отримував грошове забезпечення, структура, порядок нарахування та правова природа якого відрізняються від заробітної плати цивільних працівників, тоді як спеціальне законодавство, яке регулює грошове забезпечення поліцейських, не містить ані загального, ані детального порядку обчислення середньої заробітної плати.
На думку заявника, формулювання резолютивної частини постанови про стягнення саме «середнього заробітку» без посилання на норми права, які визначають спосіб та порядок обчислення середнього грошового забезпечення поліцейських, з урахуванням вимог частини другої статті 19 Конституції України та бюджетного законодавства робить судове рішення неможливим до виконання.
Розглянувши заяву про роз`яснення судового рішення в порядку письмового провадження, тобто в порядку, в якому було ухвалено постанову від 08.09.2026, та перевіривши викладені в ній доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.
Згідно з частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України), а отже, постанова від 08.09.2026 набрала законної сили та підлягає виконанню.
Частиною першою статті 254 КАС України визначено, що за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина друга статті 254 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 254 КАС України суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
Подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання (частина четверта статті 254 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 800/203/17 зазначила, що роз`яснення судового рішення зумовлене його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких його ухвалено.
Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 01.09.2020 у справі № 806/984/18 виходив з того, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним зі способів усунення його недоліків, а незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання, тобто стосується випадків, коли не дотримано вимоги ясності та визначеності рішення суду.
В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кількох варіантів тлумачення, а у заяві про роз`яснення рішення має бути зазначено, що саме в рішенні є незрозумілим, у чому полягає його неясність, які варіанти тлумачення рішення припускаються та як це впливає на його виконання.
У тій же постанові Верховний Суд наголосив, що чинним законодавством передбачено механізм надання роз`яснення змісту судового рішення, а не роз`яснення порядку його виконання, а тому до питань, які стосуються порядку та способу виконання рішення суду, механізм, визначений статтею 254 КАС України, застосовано бути не може.
Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 808/1298/15, від 20.02.2019 у справі № 814/907/16 та від 30.04.2020 у справі № 22а-11177/08.
Крім того, в ухвалі від 12.01.2023 у справі № 640/20750/21 Верховний Суд зазначив, що якщо заявником фактично порушується питання про зміну рішення або внесення до нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, це не є підставою до роз`яснення рішення.
Застосовуючи наведені норми процесуального права та правові висновки Верховного Суду до обставин, викладених у заяві МВС, колегія суддів виходить із такого.
Резолютивна частина постанови від 08.09.2026 у частині, про роз`яснення якої просить заявник, чітко визначає суб`єкта, на якого покладено обов`язок, - Міністерство внутрішніх справ України, особу, на користь якої такий обов`язок має бути виконаний, - ОСОБА_1 , зміст цього обов`язку - нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а також період, за який така виплата підлягає нарахуванню, - з 11 березня 2023 року по 11 вересня 2023 року.
Таке формулювання не допускає кількох варіантів тлумачення, не містить внутрішніх суперечностей та узгоджується з мотивувальною частиною постанови, у якій суд апеляційної інстанції, застосувавши частини першу та другу статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності за затримку виплати позивачу компенсації за невикористані дні щорічних відпусток.
Більше того, у мотивувальній частині постанови від 08.09.2026 прямо зазначено, що оскільки точний розмір середнього заробітку позивача залежить від даних про виплати, нараховані за відповідний розрахунковий період, які перебувають у розпорядженні відповідача, під час виконання судового рішення відповідач має здійснити відповідний розрахунок виходячи з установленого судом періоду затримки та правил обчислення середньої заробітної плати, передбачених законодавством.
Отже, постанова від 08.09.2026 містить вичерпну відповідь на питання про те, хто, на чию користь, яку виплату та за який період зобов`язаний нарахувати і виплатити, а тому не є незрозумілою чи невизначеною в розумінні статті 254 КАС України.
Водночас із змісту заяви вбачається, що МВС не вказує на неясність будь-якого положення резолютивної частини постанови та не наводить варіантів її тлумачення, а фактично просить суд надати оцінку правомірності обраного ним способу обчислення суми, що підлягає виплаті, тобто підтвердити можливість її визначення на підставі Порядку № 260 виходячи із середнього грошового забезпечення, а не середнього заробітку.
Таке питання стосується порядку та способу виконання судового рішення, а не його змісту, а тому, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду, не може бути вирішене в порядку статті 254 КАС України.
Поряд з цим питання про можливість застосування Порядку № 260 для визначення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, не було предметом апеляційного розгляду і не відображене у постанові від 08.09.2026 як висновок суду.
Відтак надання відповіді на таке питання у формі роз`яснення означало б внесення до судового рішення нових даних, а заміна визначеного судом обов`язку нарахувати та виплатити середній заробіток обов`язком провести розрахунок виходячи із середнього грошового забезпечення фактично змінила б зміст судового рішення, що прямо заборонено частиною першою статті 254 КАС України.
Що ж до доводів заявника про те, що грошове забезпечення поліцейських не є заробітною платою в розумінні Закону України «Про оплату праці» та КЗпП України, а стягнення середнього заробітку на користь колишнього поліцейського є порушенням норм матеріального права та свідчить про неправильну кваліфікацію правового статусу позивача, то такі доводи за своєю суттю зводяться до незгоди з постановою суду апеляційної інстанції.
Зазначені доводи стосуються правильності застосування судом норм матеріального права під час вирішення спору по суті, що може бути предметом перевірки виключно в порядку касаційного оскарження, тоді як процедура роз`яснення судового рішення не може використовуватися для його перегляду.
Посилання заявника на частину другу статті 19 Конституції України також не свідчить про незрозумілість судового рішення, оскільки обов`язок суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, поширюється і на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання.
Слід також зауважити, що процесуальний закон передбачає окремі механізми вирішення питань, пов`язаних з обставинами, які, на думку учасника справи, істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим (зокрема, стаття 378 КАС України), і такі механізми не можуть підмінятися процедурою роз`яснення судового рішення.
З приводу вимоги заявника про зупинення виконання постанови від 08.09.2026 до розгляду заяви про її роз`яснення колегія суддів зазначає, що статтею 254 КАС України не передбачено можливості зупинення виконання судового рішення у зв`язку з поданням заяви про його роз`яснення.
Натомість наслідки подання такої заяви визначено частиною четвертою статті 254 КАС України, відповідно до якої подання заяви про роз`яснення судового рішення зупиняє перебіг строку, встановленого судом для виконання судового рішення, а так само строку, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Можливість зупинення виконання судового рішення процесуальний закон пов`язує з окремими процесуальними стадіями, зокрема з переглядом судового рішення в касаційному порядку (частина перша статті 375 КАС України), а тому правові підстави для задоволення заяви в цій частині також відсутні.
До того ж зупинення виконання заявник просить лише на час розгляду заяви про роз`яснення судового рішення, яка вирішується по суті цією ухвалою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 у справі № 320/26148/23 є чіткою, зрозумілою та не допускає неоднозначного тлумачення, а порушені заявником питання стосуються порядку виконання судового рішення та незгоди з ним по суті, що не є підставою для його роз`яснення.
Керуючись статтями 248, 254, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви Міністерства внутрішніх справ України про зупинення виконання та роз`яснення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2026 у справі № 320/26148/23 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення середнього заробітку - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач С.В. Воловик
Судді Є.Д. Кравченко
О.О. Осіпова