УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/8326/23
адміністративне провадження №К/990/36628/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Смоковича М.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. та Смоковича М.І. від участі у розгляді справи № 420/8326/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Козленка Олександра Олександровича, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання дій протиправними та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Козленка Олександра Олександровича, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, в якому просив:
- визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури по ухваленню рішення від 23.02.2023 № ІІ-004/2023 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України;
- скасувати пункт 172 рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.02.2023 № ІІ-004/2023 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.08.2023 скасовано. Ухвалено у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 23.02.2023 №ІІ-004/2023 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України. Зобов`язано Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури повторно розглянути скаргу адвоката ОСОБА_1 та скаргу директора Державного бюро розслідувань Сухачова О.О. на рішення Дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 04.10.2022 з урахуванням висновків суду, викладених у цій постанові. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції в частині, 15.07.2026 позивач через підсистему «Електронний суд» подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21.09.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/8326/23.
Також 15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» Державним бюро розслідувань подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/8326/23.
Ухвалою від 21.09.2026 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за скаргою Державного бюро розслідувань на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/8326/23.
Крім того, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві також подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2026 у справі №420/8326/23, касаційне провадження за якою відкрито Верховним Судом ухвалою від 21.09.2026.
01.10.2026 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про відвід суддів Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. та Смоковича М.І. від участі у розгляді справи № 420/8326/23.
У поданій заяві ОСОБА_1 висловлює незгоду із постановленням Верховним Судом ухвали від 21.09.2026, якою позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі, та ухвал від 21.09.2026, якими Верховний Суд відкрив касаційні провадження у справі за касаційними скаргами Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. За позицією позивача, подана ним касаційна скарга відповідала вимогам процесуального закону в частині наведення та обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення у справі № 420/8326/23. Натомість, за доводами позивача, касаційні скарги Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, не відповідали вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, проте суд відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
Крім того, у поданій заяві позивач наполягає на тому, що касаційні скарги від імені Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві подані особами, повноваження яких не підтверджені у встановленому законом порядку, що, на думку позивача, мало б слугувати підставою для неприйняття таких судом касаційної інстанції або ж закриття касаційного провадження за такими касаційними скаргами.
Наведені підстави, на переконання заявника, свідчать про наявність обставин, визначених пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, які викликають сумнів у добросовісності, неупередженості та об`єктивності Суду.
Так, підстави для відводу судді встановлені статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України.
Положення частин першої, другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Частиною третьою статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Мотиви заявника фактично свідчать про незгоду сторони з процесуальними рішеннями у справі № 420/8326/23, що у відповідності до положень частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
Отже, мотиви, наведені у заяві про відвід колегії суддів, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не можуть слугувати підставою для відводу колегії суддів від розгляду цієї справи.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність.
У рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02) Європейський суд з прав людини з посиланням на його усталену практику вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед іншого, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно об`єктивного критерію Європейський суд з прав людини указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Таким чином, оскільки доводи заяви про відвід колегії суддів ґрунтуються виключно на суб`єктивній незгоді позивача із процесуальними рішеннями Суду, які не підкріплені реальними доводами, заява про відвід колегії суддів є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Враховуючи необґрунтованість заявленого ОСОБА_1 відводу колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, питання про відвід суддів відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 31, 36, 37, 40, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. та Смоковича М.І. від участі у розгляді справи № 420/8326/23 визнати необґрунтованою.
Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Верховного Суду Мельник-Томенко Ж.М., Жука А.В. та Смоковича М.І. від участі у розгляді справи № 420/8326/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, директора Державного бюро розслідувань Сухачова Олексія Олександровича, директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, Козленка Олександра Олександровича, Державного бюро розслідувань, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, про визнання дій протиправними та скасування рішення, до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду