Справа № 643/21007/21
Провадження № 2/643/6958/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого - судді Семенової Я.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Кашуби Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду, -
у с т а н о в и в :
Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача
Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , в якій просить стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за опалення та гарячу воду в розмірі 112 639,71 гривень за період з 01 червня 2013 року по 31 жовтня 2021 року, три проценти річних в розмірі 2560,72 гривень, інфляційні втрати в розмірі 5816,68 гривень, а також судові витрати в розмірі 2270,00 гривень.
В обґрунтування пред`явлених позовних вимог посилалося, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово- комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Внаслідок неповної та несвоєчасної сплати послуг, станом на 01.11.2021 у боржників виникла заборгованість в розмірі 112 639,71 гривень, що утворилась за період з 01.06.2013 по 31.10.2021.
Рух справи
Московський районний суд м. Харкова заочним рішенням від 11 лютого 2022 року, ухваленим у справі №643/21007/21, задовольнив позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду. Стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води у розмірі 112 639 (сто дванадцять тисяч шістсот тридцять дев`ять) гривень 71 копійка за період з 01 червня 2013 року по 31 жовтня 2021 року, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 2560 (дві тисячі п`ятсот шістдесят) гривень 72 копійки, інфляційні втрати у розмірі 5816 (п`ять тисяч вісімсот шістнадцять) гривень 68 копійок. Стягнув з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок в рівних частках по 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок з кожного.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 4273-IX від 26.02.2025 змінено найменування Московського районного суду м.Харкова на Салтівський районний суд міста Харкова.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 26 травня 2026 року задовольнив заяву відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення, скасував заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 11 лютого 2022 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду, ухвалив розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, призначив судове засідання.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 18 червня 2026 року задовольнив заяву представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Глеваського В.В. про його участь у судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 05 жовтня 2026 року закрив провадження у справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду, продовжив розгляд справи за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду.
Аргументи учасників справи
11.06.2026 від відповідача ОСОБА_4 в особі представника - адвоката Глеваського В.В. надійшов відзив на позов, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог; застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовної заяви Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. В обґрунтування заявленої позиції посилалася, що позивачем не доведено факту користування нею, ОСОБА_4 , послугами з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначила, що фактично за вказаною адресою вона не проживала, починаючи з червня 2007 року. Зауважувала, що у відомості позивача про нарахування оплати вказано у якості споживача « ОСОБА_1 », о/рахунок НОМЕР_1 , інші відповідачі не обліковуються у позивача, як споживачі послуг. З огляду на період, за який заявлено позовні вимоги, вважала за необхідне застосувати наслідки спливу строку позовної давності до заборгованості з 01.06.2013 до 11.03.2017.
26.06.2026 від представника позивача КП «Харківські теплові мережі» Давидова В.О., який діє на підставі довіреності, через підсистему «Електронний суд» надійшов розрахунок заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячої води за адресою - АДРЕСА_1 , обрахований представником позивача за період з 01.04.2017 по 31.10.2021.
Участь у справі сторін та інших учасників справи
Представник позивача Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки до кабінету користувача в підсистемі «Електронний суд», 02.07.2026 через підсистему «Електронний суд» надав заяву про розгляд справи за відсутності представника КП «Харківські теплові мережі». У поданій заяві позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялися своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні вважала за можливе проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та інших відповідачів.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Глеваський В.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, вважав за доцільне проводити розгляд справи за відсутності представника позивача та інших відповідачів.
За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судові повістки про виклик відповідачів у судове засідання, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачів, повернулися до суду, як неотримані відповідачами із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, беручи до уваги, що сторони належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, відповідач ОСОБА_4 представлена у судовому засіданні повноважним представником, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності вказаних учасників справи, проти чого не заперечували відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Глеваський В.В.
Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Глеваський В.В., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав позицію, викладену у відзиві на позов.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнала наявність заборгованості перед позивачем, однак підтримала заяву відповідача ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач.
За вказаною адресою Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі» на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, складеною за особовим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим на ім`я ОСОБА_1 за адресою - АДРЕСА_1 , заборгованість відповідачів за період з 01.06.2013 по 31.10.2021 заборгованість становить 112 639 гривень 71 копійка.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року визначено, що до житлово-комунальних послуг, належать: комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з пунктом 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 68, 162 ЖК України, який був чинний на момент спірних правовідносин, плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться, крім квартирної плати, за затвердженими у встановленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які були чинні на момент спірних правовідносин, постачання холодної та гарячої води, плата за житлово-комунальні послуги вноситься власниками квартир, наймачами та орендарями щомісяця, не пізніше 20 числа, що настає за розрахунковим. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води або до затверджених нормативів (норм) споживання.
За правилами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, разом з тим відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Ураховуючи наведене, обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.
Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року, прийнятій у справі №6-2951цс15, а також у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року, прийнятій у справі №176/456/17 (провадження № 61-63св18).
Порядок формування та затвердження цін і тарифів на житлово-комунальні послуги визначені вимогами ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
До повноважень позивача не входить зменшення або збільшення тарифів, встановлених для оплати наданих послуг.
Згідно з пунктом 8 «Правил надання населенню послуг по водо-теплопостачанню і водовідводу», послуги надаються відповідно до умов договору. Але це не означає, що під час відсутності такого договору відповідачі мають право користуватися послугами, що фактично надаються, і не оплачувати їх.
За змістом ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Це узгоджується з положеннями ст. 11 ЦК України відповідно до якої, цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.
Такими діями відповідачів є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.
10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09 листопада 2017 року у новій редакції.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року, визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VIII від 09 листопада 2017 року визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до ст. 9 Закону №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ч. 1 ст. 10 Закону 2189-VIII).
За правилами ст. 12 Закону 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
У статті 21 Закону 2189-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що Одиниця виміру обсягу спожитої споживачем теплової енергії визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.
Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством.
Постачання теплової енергії на індивідуальні теплові пункти споживачів для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється безперервно, з урахуванням перерв, визначених статтею 16 цього Закону.
Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Органи, уповноважені законом встановлювати порядки (методики) формування тарифів на транспортування, постачання теплової енергії, визначають особливості врахування в тарифах на теплову енергію для споживача витрат на утримання та обслуговування теплових пунктів (індивідуальних та центральних) з метою недопущення подвійної компенсації споживачами таких витрат.
Тарифи на комунальну послугу з постачання теплової енергії, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку, обладнаного такою системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 22 Закону 2189-VIII одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом.
Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску.
Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам.
Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність..
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону 2189-VIII разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг.
Статтею 27 Закону 2189-VIII визначено, що за результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача.
Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії.
Порядок здійснення забору проб та проведення їх дослідження щодо послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води та послуг з постачання природного газу затверджується Кабінетом Міністрів України.
У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги.
У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом.
Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем).
Як убачається з матеріалів справи, КП «ХТМ» надаються послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, а відповідачі, в свою чергу, споживають зазначені послуги, що свідчить про наявність між ними взаємних зобов`язань.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 64 ЖК України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Оскільки відповідачі офіційно, у встановленому чинним законодавством порядку не відмовились від послуг, які надавало їм КП «Харківські теплові мережі», то в них виник обов`язок сплатити ці послуги.
Правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Положеннями ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2статті 77 ЦПК України.
За правилами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 82 ЦПК України унормовано, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Як убачається зі змісту положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом установлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надає позивач, шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 .
Суду не надано доказів того, що відповідачі відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, або зверталися з претензіями щодо невиконання позивачем зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.
Судом установлено, що позивач свої договірні зобов`язання виконав та надав теплову енергію відповідачам, що підтверджується відомостями про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу.
Доводи відповідача ОСОБА_4 у відзиві на позов на те, що з 2007 року вона фактично не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак не користувалася наданими позивачем послугами, не звільняють її від обов`язку оплати комунальних послуг, оскільки згідно з інформацією з Реєстру територіальної громади м. Харкова ОСОБА_4 перебуває на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , і в матеріалах справи відсутні відомості, що вона повідомляла позивача про свою відсутність за вказаною адресою.
У постанові Верховного Суду від 02 вересня 2019 року в справі № 335/479/17 (провадження № 61-22435св18) зазначено: «позивач виконував свій обов`язок по наданню послуг відповідачі ними користувалися, а тому зобов`язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Суду не було надано доказів що спростовують надання вказаних послуг. Відмови від надання послуг, або нарікання на якість послуг від відповідачів до позивача не надходило. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у зазначеній вище квартирі, а посилання ОСОБА_2 на те, що він є неналежним відповідачем спростовуються матеріалами справи, оскільки він зареєстрований у вказаній квартирі, а отже є користувачем наданих послуг».
Також у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 757/37752/18-ц (провадження № 61-11650св19) встановлено, що «звернення позивача із заявою у червні 2016 року, в якій він вказував, що його матір ОСОБА_2 у квартирі не проживає, не може бути підставою для перерахунку заборгованості, яка виникла за минулий час, оскільки таке зменшення розміру плати за послуги може враховуватись лише з часу звернення. Докази про те, що позивач або члени його сім`ї звертались із відповідними заявами до відповідача про зменшення розміру оплати до червня 2016 року, у матеріалах справи відсутні».
З огляду на зазначене, суд, за результатами розгляду справи, вважає доведеним позивачем факт невиконання відповідачами обов`язку щодо оплати вартості отриманих послуг з теплопостачання в період з 01.06.2013 по 31.10.2021 в розмірі 112 639,71 грн.
Водночас відповідачем ОСОБА_4 подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених КП «ХТМ» вимог.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.
За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.
Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 по 31.10.2021 в розмірі 112 639,71 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.
У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.
Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, надані з квітня 2017 року по 31 жовтня 2021 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на момент подання позову (29.11.2021) не спливла та продовжується на строк дії карантину.
Разом з цим, в межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, що вказували б на поважність причин пропуску позовної давності, що дає суду підстави для відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.06.2013 по 31.03.2017, що є підставою для відмови у задоволені позову в цій частині.
Як убачається з наданої суду представником позивача відомості про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу, КП «Харківські теплові мережі» обраховано заборгованість за надані КП «Харківські теплові мережі» послуги з теплопостачання в межах строку позовної давності за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 в сумі 84 556,68 грн.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Харківські теплові мережі» в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 по 31.10.2021 в сумі 84 556,68 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги КП «Харківські теплові мережі» суд задовольнив частково на 68,58%, вважає за можливе відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 556,76 (2 270,00 : 100 х 68,58% = 1 556,76) гривень, стягнувши їх з відповідачів в рівних частках по 389 гривень 19 копійок з кожного.
Крім того, у відзиві на позов відповідачем ОСОБА_4 зазначено про свій намір подати суду докази розміру понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.
Виходячи з наведеного та, враховуючи вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, пов`язані з розглядом справи та встановити відповідачу ОСОБА_4 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 247, 258, 259, 264-265, 279 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячу воду - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за надані послуги з теплопостачання за період з 01 квітня 2017 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 84 556 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят шість) гривні 68 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у сумі 1 556 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят шість) гривень 76 копійок, в рівних частках по 389 гривень 19 копійок з кожного.
Призначити судове засідання для вирішення питання про стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на 16 жовтня 2026 року на 09 годину 30 хвилин. Установити відповідачу ОСОБА_4 строк для подання доказів щодо розміру понесених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи - п`ять днів після ухвалення рішення суду.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/.
Учасники справи:
позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119, місцезнаходження: 61037, м. Харків вул. Мефодіївська, 11.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя : Я.Ю. Семенова