Справа № 442/7489/22
Провадження № 2/442/20/2026
УХВАЛА
Іменем України
25 вересня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Грицай М.М.,
секретар судового засідання - Антоненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі заяву представника відповідача - адвоката Тунського Андрія Романовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, про визнання заповіту недійсним, -
в с т а н о в и в:
Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 09.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, про визнання заповіту недійсним залишено без розгляду.
25.09.2026 на розгляд суду надійшла заява представника відповідача - адвоката Тунського Андрія Романовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9000 грн. Вказав, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власних коштів на правову допомогу, забезпечення участі адвоката у судових засіданнях. Залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після початку розгляду справи свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту права та вчинив необгрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони. На підтвердження понесених витрат відповідач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги, квитанцію про оплату правової допомоги, Акт надання правової допомоги. Зважаючи на вказане, просить суд стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 9000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Просить вказану заяву розглядати за відсутності відповідача та його представника.
У судове засідання сторони та їх представники не з`явилися.
Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступних висновків.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Ухвалою суду від 09.09.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Легеда Микола Миколайович, про визнання заповіту недійсним, залишено без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у разі встановлення необґрунтованості дій позивача.
Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Зазначене відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 357/5156/23, від 23 грудня 2025 року у справі №750/14656/24, від 12 лютого 2026 року в справі № 404/6023/24.
При цьому «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка є необґрунтованою, а не заяву по суті спору - позов.
Стороною відповідача не доведено, що позивач діяв недобросовісно, зловживав процесуальними правами.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необгрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55,124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 листопада 2020 року у справі № 359/9512/17 та від 19 грудня 2019 року у справі № 757/35897/18-ц.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд у постанові від 31 серпня 2021 року у справі № 570/5535/17 (провадження № 61-6076св21) зазначив, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц (провадження № 61-17220св18) Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача є негативним правовим наслідком для позивача у випадку зловживання ним своїми процесуальними правами. Суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який змушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.
Поряд з цим, подання позову, використання усіх процесуальних можливостей під час розгляду такого, не може розглядатися, як недобросовісна поведінка позивача чи зловживання ним процесуальними правами.
Суд погоджується із тим, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власних коштів, забезпечення участі адвоката у судових засіданнях, однак, подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою сторони позивача не є безумовним свідчення того, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору.
Враховуючи наведене, суд не встановив необґрунтованих дій позивача при розгляді даного спору, як наслідок відсутність підстав для застосування ч. 5 ст. 142 ЦПК України у контексті правової підстави стягнення із нього судових витрат, понесених відповідачем, пов`язаних із розглядом справи. Відтак, у задоволенні заяви адвоката слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
У задоволенні заяви представника відповідача - адвоката Тунського Андрія Романовича про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 02.10.2026.
Суддя М.М. Грицай