Справа № 513/220/26
Провадження № 2-з/513/7/26
Саратський районний суд Одеської області
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: головуючої судді - Рязанової К.Ю., за участю секретаря судового засідання - Ніколенко В.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єлісєєва Надія Олексіївна, до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, Акціонерного товариства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування з володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», -
у с т а н о в и в:
01 жовтня 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Гунько Олександри Євгеніївни, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 513/220/26 за позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анни Володимирівни, Акціонерного товариства «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування з володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство «СЕНС БАНК».
У заяві про забезпечення позову заявник просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,197 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0561, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням або зміною власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0561; заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, передачу в заставу/ іпотеку або іншим чином розпоряджатися вказаною земельною ділянкою до набранням рішенням суду у даній справі законної сили.
Вказану заяву обґрунтовує тим, що на даній стадії розгляду справи по суті позивачу стала відома важлива інформація про те, що відповідач ОСОБА_2 вже передав спірну земельну ділянку в постійну оренду третім особам. Зазначена обставина свідчить про наявність реальної та істотної загрози ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду та поновлення порушених прав позивача. Передача земельної ділянки в користування або оренду третім особам під час судового розгляду істотно змінює фактичний та юридичний стан майна, оскільки обтяження її правами третіх осіб у разі задоволення позову та повернення майна у власність позивача позбавить його можливості повноцінно користуватися та розпоряджатися землею без додаткових судових процесів щодо розірвання угод оренди чи звільнення ділянки. Крім того, наявність оренди створює передумови для подальшого юридичного ускладнення цивільного обороту цього об`єкта, передачі в суборенда або заставу, а також підтверджує намір Відповідача-3 юридично закріпити права третіх осіб та здійснити подальше відчуження ділянки. Невжиття заходів забезпечення позову зробить захист прав позивача неефективним та змусить його ініціювати нові судові процеси.
Розгляд заяви про забезпечення позову проводиться у порядку ч.1 ст. 153 ЦПК України без виклику сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, а також вивчивши додані до заяви письмові докази, якими вона обґрунтовується, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи, вбачається, що 25 лютого 2026 року, ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Єлісєєву Надію Олексіївну, звернувся до суду з позовною заявою та із заявою про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 6,197 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0561, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам, нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням або зміною власника щодо земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0561; заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та будь-яким іншим особам здійснювати відчуження, передачу в заставу/іпотеку або іншим чином розпоряджатися вказаною земельною ділянкою до набрання рішенням суду у даній справі законної сили.
Відповідно до ухвали суду від 26 лютого 2026 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову у вказаній цивільній справі відмовлено.
Згідно з ухвалою суду від 10 березня 2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у цивільній справі відкрито. Справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_4 про зміну предмета позову. Залучено Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
28 вересня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.
01 жовтня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника Гунько О.Є. повторно звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, зазначивши, що позивачу стала відома інформація про те, що відповідач ОСОБА_2 вже передав спірну земельну ділянку в постійну оренду третім особам.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу на підставі якого відповідач ОСОБА_2 набув право власності на спірне нерухоме майно (земельну ділянку). Позивач стверджує, що торги відбулися з грубим порушенням закону (відсутність повідомлення, порушення прав дружини, неспівмірність боргу та ціни майна).
Відповідно до ст. 177, 178 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Оскільки зареєстроване за відповідачем на праві власності спірне нерухоме майно, правомірність набуття права власності на яке оскаржується позивачем у даному позові (земельна ділянка) як об`єкт цивільного права не вилучений та не обмежений в обороті, то ризик його відчуження за умови невжиття заходів забезпечення позову є наявним, у зв`язку з чим судом встановлено наявність реальних ризиків порушення прав позивача, і що нерухоме майно, яке є об`єктом спору, є власністю відповідача і за наявності наміру його відчуження у відповідача було достатньо часу та прав для цього.
Отже, обраний позивачем вид забезпечення позову - накладення арешту на земельну ділянку, є співмірним із предметом позову - визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування її з володіння.
Суд зазначає, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову. Саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власника його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси такого власника. Відповідач не позбавлений можливості в порядку, передбаченому ст. 156, 158 ЦПК України, звернутися до суду з клопотанням про заміну заходу забезпечення позову або про скасування заходу забезпечення позову, в разі наявності підстав для цього.
Відповідноч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги щодо накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У задоволенні іншої частини вимог слід відмовити, оскільки арешт майна за своєю правовою природою - це і є накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, що відповідає процесуальним нормам, які регулюють дані правовідносини, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, та є достатнім та співмірним засобом забезпечення позову.
Керуючись ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Гунько Олександри Євгеніївни - задовольнити частково.
Вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 6,197 га, кадастровий номер: [номер приховано]:01:001:0561, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя К. Ю. Рязанова