Справа №295/8378/25
2-а/295/134/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі: судді Кузнєцова Д.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Лук`янчук В.С., звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить скасувати постанову №1/406 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.05.2025 року, а також закрити провадження у справі.
Вимоги позову ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 04.05.2022 його було знято з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , а 13.09.2022 року позивач був взятий на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, 28.04.2025 позивача було зупинено працівниками поліції та повідомлено про його перебування у розшуку відповідно до даних інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України (ІІПС «АРМОР», а також ІІПС ОВС) на підставі повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_4 . У подальшому, 28.04.2025 працівниками поліції позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Коростишів. В приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Коростишів його змусили написати заяву про взяття на облік військовозобов`язаних у АДРЕСА_1 , а також йому було запропоновано отримати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 відмовився, оскільки не був ознайомлений зі змістом медичного направлення на ВЛК, не мав із собою особистих медичних документів, а також, на думку позивача, він мав право на відстрочку, бажав надати відповідну заяву із усіма підтверджуючими документами, але відповідач відмовився прийняти таку заяву. Того ж дня, відносно позивача був складений протокол №1/406 про адміністративне правопорушення, а в подальшому, 14.05.2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 була винесена постанова №1/406 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно якої на позивача накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.
ОСОБА_1 вважає постанову № 1/406 від 14.05.2025 незаконною, оскільки оскаржуване рішення не містить жодного доказу отримання ним будь-яких повідомлень від посадових осіб РТЦК та СК, не виконання яких могло б слугувати підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім цього, відсутнє саме направлення на військово-лікарську комісію, у протоколі відсутні підписи свідків, які свідчили б про відмову від отримання направлення, яке навіть не сформовано та не долучено до протоколу про адміністративне правопорушення. Позивач наголошував на тому, що жодного направлення на проходження ВЛК відповідач не додав до протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить що таке направлення не було сформоване, позивачу воно також не вручалось, а лише запропоновано за нього підписатись у журналі, а відтак позивач не мав можливості ознайомитись зі змістом такого направлення.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцова Д.В. від 01.07.2025 відкрито провадження у зазначеній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_6 відзив на позовну заяву у визначений строк на адресу суду не надійшов.
У постанові від 10.10.2019 у справі №826/17225/17 Верховний Суд виснував:
«. ....незважаючи на те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України), подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина четверта статті 159 КАС України) як і доводити правомірність свого рішення. Суд не наділений процесуальними важелями впливу на учасників процесу, щоб змусити їх, в тому числі суб`єкта владних повноважень вчиняти вказані дії.
Відповідно до положень частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказана норма, як з неї вбачається, не містить імперативних приписів щодо дій суду в разі неподання суб`єктом владних повноважень відзиву. В той же час ця норма наділяє суд повноваженнями на власний розсуд вирішувати як діяти в зазначеній ситуації.
Отже, пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень під час розгляду справи в розглядуваному випадку не свідчить про порушення судом норм процесуального права».
Суд вважає вказаний висновок застосовним і до цієї справи та зазначає, що суд оцінює докази за внутрішнім переконанням та не зобов`язаний приймати те чи інше рішення залежно від процесуальних дій учасників сторін. З цих мотивів неподання відзиву не є безумовною підставою для задоволення позову.
Аналогічна позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №№826/13340/17.
У серпні 2026 року на виконання ухвали суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, яке містило в собі клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання протиправною та скасування постанови №1/406 від 14.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки оскаржзувану постанову було отримано представником позивача 11.06.2026 року у відповідь на адвокатський запит.
Згідно з частиною п`ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.04.2025 діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 солдатом ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1/406, в якому зазначалось, що 28.04.2025 о 15 год. 00 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_1 було запропоновано отримати направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Від отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Убачається, що другий примірник протоколу позивач ОСОБА_1 отримав під підпис.
14.05.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 винесено постанову № 1/406 в справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 грн.
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з наступного.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації були неодноразово продовжені та вони існували 14.05.2025, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).
Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації, яку в подальшому було продовжено і яка діяла станом на час притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.
Питання військово-лікарської експертизи врегульовано спеціальним законодавством, а саме Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).
За змістом Положення під Військово-лікарською експертизою розуміється медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов`язок проходити медичний огляд закріплений у абзаці четвертому частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з яким громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Аналізуючи вищенаведені норми, встановлено, що відмова від проходження ВЛК суперечить чинному законодавству, адже Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 чітко регламентований прямий обов`язок проходити ВЛК з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я та неможливість відмовитися від проходження ВЛК.
Разом з тим, суд виходить з того, що діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов`язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Згідно з пунктами 74, 74-1 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Роздруковане направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення роздрукованого направлення військовозобов`язаним та резервістам під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду..
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Пунктом 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 28 Постанови КМУ № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Вимоги до форми повістки та її формування наведені у пунктах 29, 30 Постанови КМУ № 560.
Таким чином законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду та здійснення проходження медичного огляду.
У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.
Як слідує з наявних у матеріалах справи документів, повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім`я позивача вручено не було.
Постанова також не містить обставин щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК, належного направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 .
З матеріалів справи фактично вбачається, що 28.04.2025 ОСОБА_1 був супроводжений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_5 , де його було поставлено на облік військовозобов`язаних, оформлено направлення на ВЛК для встановлення його придатності до проходження військової служби під час мобілізації в особливий період, від отримання якого він відмовився, оскільки бажав пройти ВЛК самостійно та у законний спосіб, із наданням медичних виписок.
Згідно з п. 3.5 глави 3 розділу II Наказу Міноборони України №402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов`язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров`я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.
Вищезазначене положення чинного законодавства об`єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред`явлення в межах військово-лікарської комісії.
Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов`язково слідувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.
Також досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №1/406, позивачу було оформлено направлення на проходження ВЛК - 28.04.2025. Відповідно до Журналу реєстрації направлень на військово-лікарську комісію, виданих військовозобов`язаним для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_5 у графі «Термін проведення ВЛК» навпроти прізвища позивача ОСОБА_1 зазначено термін -28.04.2025.
Тобто відповідачем було порушено процедуру належного повідомлення особи про необхідність проходження військово-лікарської комісії та обмежено останнього у термінах такого проходження..
Статтею 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відповідачем не доведено, що оскаржуване рішення було прийнято ним на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення №1/406 від 14.05.2025 підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З огляду на наведені позивачем в обґрунтування доводів клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови обставини, зокрема, час одержання оскаржуваної постанови та направлення позову до суду засобами поштового зв`язку, відсутність доказів протилежного у матеріалах справи, суд вважає за необхідне визнати поважною причину пропуску процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та поновити позивачу указаний строк.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України, однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства визначено принцип відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, враховуючи те, що за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст. 2, 5, 6, 72-78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Клопотання задовольнити та поновити ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 №1/406 від 14.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного судового рішення - 05.10.2026.
Відомості щодо учасників справи:
1) позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
2) відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя - Кузнєцов Д.В.