Справа № 503/1669/23
Провадження № 2/503/54/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Вороненка Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької Г.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кодима, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним,
встановив:
Позивач разом із своїм представником спільно подали до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що позивач є онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але на випадок своєї смерті зробила розпорядження склавши 14.02.2023 року заповіт, посвідчений старостою села Лабушне Лужецьким Михайлом Івановичем, на користь ОСОБА_2 . Однак, позивач та її представник вважають, що на час складення заповіту ОСОБА_3 мала відповідне захворювання, внаслідок якого остання мала психічний розлад. Окрім того відзначає те, що сам підпис на заповіті значно відрізняється від її підписів ОСОБА_3 в інших документах. У зв`язку з чим позивач для захисту своїх спадкових прав змушена пред`явити до відповідача відповідний позов шляхом подання разом із своїм представником - адвокатом Бакою В.В. до суду позовної заяви, в якій просять суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 , який був складений 14.02.2023 року на користь ОСОБА_2 та посвідчений старостою села Лабушне Лужецьким Михайлом Івановичем.
Також, у відповідності до вимог ч.3 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додано спільну заяву позивача та її представника - адвоката Баки В.В. від 05.12.2023 року (а.с.6-7 том 1) про призначення експертиз, в якій просили суд про призначення проведення:
- судової почеркознавчої експертизи для встановлення належності підпису ОСОБА_4 в заповіті, що був складений 14.02.2023 року, проведення якої доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз;
- судово-психіатричної експертизи для встановлення здатності ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту, проведення якої доручити Державній установі «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» розташованому в м. Одесі.
05.01.2024 року ухвалою суду (а.с.35-38) відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні, а також вирішено питання про витребування доказів з Кодимської державної нотаріальної контори Одеської області Одночасно роз`яснено відповідачу її право у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу суду відзив на позовну заяву (відзив). У відповідності до вимог ст. 190 ЦПК України, копію зазначеної ухвали надіслано сторонам із судовою повісткою, а відповідачу також із копією позовної заяви та доданими до неї документами і отримано нею 17.01.2024 року , у відповідності до положень пункту 3 ч.6 ст. 272 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № 069[телефон приховано] про вручення йому рекомендованого відправлення № 060[телефон приховано] (а.с.46 том 1).
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 не скористалася своїм процесуальним правом учасника справи, відзив на позовну заяву (відзив) не подала.
23.02.2024 року до суду було подано спільне доповнення позивача та її представника - адвоката Баки В.В. від 23.02.2024 року до їх заяви про призначення експертиз (а.с.62-63 том 1), в якому питання щодо здатності ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання заповіту доповнене уточненням про «враховуючи стан її здоров`я та можливий вплив на її свідомість медичних препаратів, які вона приймала».
26.02.2024 року ухвалою суду (а.с.64-65 том 1) позовну заяву, після відкриття провадження у справі, було залишено без руху із визначенням способу і строку для усунення недоліків, на підставі ч.11 ст. 187 ЦПК України.
01.03.2024 року представник позивача - адвокат Бака В.В. подав до суду заяву про усунення недоліків (а.с.71 том 1) до якої додав позовну заяву (а.с.72-73) із усунутими недоліками та із доповненням до неї від 23.02.2024 року (а.с.76-77 том 1) щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи в суді.
18.02.2025 року ухвалою суду (а.с.97-99 том 1) було витребувано докази від Комунального підприємства «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, а саме історію хвороби (амбулаторну картку) померлої ОСОБА_3
04.04.2025 року ухвалою суду (а.с.118-122 том 1) у даній справі було:
- призначено посмертну судово-психіатричну експертизу проведення якої доручено Одеській філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України»;
- в призначенні почеркознавчої експертизи відмовлено із наведення мотивування; а
- провадження у справі зупинене на час проведення експертизи.
22.07.2025 року Одеській філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» своїм листом № 29/02/780-2025 (а.с.131-132 том 1) повернула до суду без виконання ухвалу суду про призначення відповідної експертизи у зв`язку з необхідністю надання додаткових матеріалів для забезпечення повноти експертного дослідження.
06.10.2025 року ухвалою суду (а.с.132А том 1) провадження у даній справі було поновлено.
10.12.2025 року ухвалою суду (а.с.167-168 том 1) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
18.02.2026 року ухвалою суду (а.с.204-205 том 1) залишено без розгляду клопотання представника позивача - адвоката Чирки О.О. про витребування доказів.
07.04.2026 року ухвалою суду (а.с.207 том 1) було здійснено виклик в судове засідання свідків для їх допиту.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , яка приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, просила задовольнити позов з підстав зазначених в позовній заяві. При цьому, під час судових дебатів відзначила, що вважає показів, які були надані заявленими нею свідками, достатніми доказами тієї обставини, що на час складення оскаржуваного заповіту спадкодавець не усвідомлювала значення своїх дій, а відтак це тягне за собою його недійсність.
Представник позивача - адвокат Чирка О.О. в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 23.07.2026 року судової повістки до її електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.74 том 2).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином в порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.4 ст. 128 та ч.5 ст. 130 ЦПК України, як шляхом надіслання судової повістки поштою на адресу її зареєстрованого у встановленому законом порядку місцем проживання, згідно інформації наданої Кодимською міською радою Подільського району Одеської області від 03.01.2025 року № 03-17/30 (а.с.34 том 1), отриманої судом на виконання вимог ч.6 ст. 187 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення № R068130741936 про вручення їй 25.07.2026 року рекомендованого поштового відправлення № R067236880874, так і через свого представника - адвоката Мартинюка Ю.М., якому судова повістка була доставлена 23.07.2026 року до його електронного кабінету, про що свідчить довідка електронного документу (а.с.73 том 2).
Представник відповідача - адвокат Мартинюк Ю.М. в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була своєчасно повідомлена належним чином у порядку встановленому ч.2, 4-6, 8 п.2 ст. 128 ЦПК України, шляхом доставлення 23.07.2026 року судової повістки до її електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного документа (а.с.73 том 2).
Згідно положень ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Водночас із цим пункти 1 і 3 ч.3 ст. 223 ЦПК України передбачають, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник.
.Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні фактичні обставини.
03.07.1958 року відділом запису актів громадянського стану Кодимського району Одеської області було зареєстровано шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_5 , про що свідчить відповідний реєстраційний запис зроблений на 10 сторінці в розділі «Сімейний стан» паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , яким ОСОБА_3 була документована Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 10.10.1996 року та копія якого (а.с.20-21) додана до позовної заяви.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_3 народилась дитина - син ОСОБА_6 , актовий запис № 49 від 16.07.1962 року, при цьому відомості про батька цієї дитини - як ОСОБА_5 був зроблений у відповідності до статті 133 СК України, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України сформованого 13.02.2024 року за № 0[телефон приховано] (а.с.57-58, 79).
З 12.02.1976 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала зареєстроване місце проживання в с. Лабушне, Кодимського (наразі Подільського) району Одеської області, про що свідчить відповідний реєстраційний запис зроблений на 11 сторінці в розділі «Місце проживання» паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , яким ОСОБА_3 була документована Кодимським РВ УМВС України в Одеській області 10.10.1996 року та копія якого (а.с.20-21) додана до позовної заяви.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 народилася дитина - дочка ОСОБА_8 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно видане Лабушненською сільською Радою Кодимського району Одеської області 27.08.1993 року (а.с.17), актовий запис № 06 від 23.03.1985 року.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , яка мешкає в с. Лабушне, було видано державний акт на право приватної власності на землю серії І-ОД № 073308 (а.с.30), виданий Кодимською райдержадміністрацією та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 176, згідно якого їй було передано у приватну власність земельну ділянку площею 2,20 га в межах згідно з планом на території Лабушненської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
16.09.2010 року ОСОБА_8 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 », що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 14.05.2019 року за № 0[телефон приховано] (а.с.18).
10.09.2013 року рішенням ухваленим Малиновським районним судом м. Одеси у справі № 521/8566/13-ц шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 було розірвано, про що свідчить зміст відомостей у копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 14.05.2019 року за № 0[телефон приховано] (а.с.18).
14.05.2015 року ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , у зв`язку з чим змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_14 », що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища сформованого 14.05.2019 року за № 0[телефон приховано] (а.с.19).
23.11.2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, без будь-якого примусу як фізичного так і морального, склала на випадок своєї смерті заповіт, який був посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем Лабушненської сільської ради Кодимського району Одеської області Моцпаном М.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 46 (а.с.25), згідно якого вона усе своє майно нерухоме та рухоме, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде їй належати і на що Вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому, посадова особа, яка здійснювала посвідчення цього заповіту, зробила в ньому зазначення про те, що особу заповідача було встановлено, дієздатність перевірено.
Окремо суд відзначає ту обставину, що у змісті вище зазначеного заповіту, на підставі ст. 1244 ЦК України, не було підпризначено іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець ОСОБА_6 , зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини.
На підставі постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 р. № 807-ІХ Кодимський район в Одеській області було ліквідовано та утворено Подільський район (з адміністративним центром у місті Подільськ) у складі територій Ананьївської міської, Балтської міської, Долинської сільської, Зеленогірської селищної, Кодимської міської, Куяльницької сільської, Любашівської селищної, Окнянської селищної, Піщанської сільської, Подільської міської, Савранської селищної, Слобідської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
21.03.2021 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,1964 га розташовану на території Лабушненської сільської ради Кодимського (наразі Подільського) району Одеської області з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0117 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 073308, виданого 30.03.2004 року Кодимською райдержадміністрацією, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності сформованого 21.03.2021 року за № 249139735 (а.с.29).
ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер, що підтверджує копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , повторно виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 12.09.2023 року (а.с.23), актовий запис № 25 від 18.01.2023 року.
При цьому, на день смерті ОСОБА_6 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки старости Лабушненського старостинського округу (а.с.28), яка зареєстрована виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 13.09.2023 року за № 349.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась, спадкоємці в держнотконтору не звертались, про що свідчить зміст листа-відповіді Кодимської державної нотаріальної контори від 31.01.2024 року № 53/02-14 (а.с.50).
14.02.2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, без будь-якого примусу як фізичного так і морального, склала на випадок своєї смерті заповіт, який був посвідчений посадовою особою органу місцевого самоврядування - старостою сіл Лабушне, Лисогірка, Федорівка Подільського району Одеської області Лужецьким М.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2 (а.с.26), згідно якого вона усе своє майно нерухоме та рухоме, де б воно не було із чого б воно не складалось, і взагалі все те, що на день смерті буде їй належати і на що Вона за Законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . При цьому, посадова особа, яка здійснювала посвідчення цього заповіту, зробила в ньому зазначення про те, що особу заповідача було встановлено, дієздатність перевірено.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла, що підтверджує копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 , повторно виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 12.09.2023 року (а.с.24), актовий запис № 346 від 27.06.2023 року.
При цьому, на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , і за даною адресою на день її смерті був зареєстрований та проживав співмешканець ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією довідки старости Лабушненського старостинського округу (а.с.27), яка зареєстрована виконавчим комітетом Кодимської міської ради Подільського району Одеської області 13.09.2023 року за № 351.
Після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 193/2023, а на спадщину за заповітом, який посвідчений 14.02.2023 року старостою сіл Лабушне, Лисогірка, Федорівка Подільського району Одеської області Лужецьким М.І. за реєстровим № 2, 13.09.2023 року заявила ОСОБА_2 та за законом онука спадкодавиці - ОСОБА_1 , інші спадкоємці в Кодимську держнотконтору не заявляли, свідоцтва про право на спадщину не видавалися, про що також свідчить зміст листа-відповіді Кодимської державної нотаріальної контори від 31.01.2024 року № 53/02-14 (а.с.50).
10.10.2023 року відділ поліцейської діяльності №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області надав на звернення відповідь за №66/1/5145 (а.с.31), в якій рекомендував позивачу ОСОБА_1 з приводу її спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернутися до суду.
На відеозаписах наявних на дисках (а.с.48), які були дослідженні судом шляхом їх відтворення та демонстрації в судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2026 року, зафіксовано зображення жінки похилого віку в положенні сидячі, яку позивач ОСОБА_1 визначила як ОСОБА_3 за життя останньої, що також не заперечувалось представником відповідача - адвокатом Мартинюком Ю.М.
Надана суду Комунальним підприємством «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області амбулаторна карта № 455 Лабушненської дільниці (а.с.105 том 1) стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , містить інформацію про стан здоров`я останньої за її життя, факти її звернення за медичною допомогою, її діагнози, а також інші відомості, одержані під час її медичного обстеження, які суд не вважає за можливе зазначати у змісті даного рішення внаслідок положень ч.1 ст. 286 ЦК України та ст. 391 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 року № 2801-XII, як частину лікарської таємниці.
За результатом проведення в судовому засіданні, яке відбулось 29.05.2026 року, допитів свідків було отримано покази, а саме:
- свідок ОСОБА_16 надала показання, згідно яких Вона є лікарем Лабушненської амбулаторії КП «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з чим надавала за зверненням медичну допомогу мешканці с. Лабушне ОСОБА_3 , яку охарактеризувала як такою, що не була агресивна, але у останньої були проблеми з пам`яттю (не впізнавала людей), зокрема її не впізнавала останні пів року життя, і особливо після смерті свого сина. При цьому, після ознайомлення із записами зробленими нею в амбулаторній картці ОСОБА_3 , яка була їй надана судом у відповідності до положень ч.4 ст. 69 ЦПК України, даний свідок відзначила, що ОСОБА_3 не могла себе обслуговувати та була важко доступна до контакту, але в неї були і прояснення в свідомості. В останнє відвідувала її 30.12.2022 року. Хто саме здійснював її виклики до ОСОБА_3 не пам`ятає, але припустила, що мабуть ще тоді живий її син (мова про ОСОБА_6 );
- свідок ОСОБА_17 надав показання, згідно яких Він знав сина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який попросив його допомогти йому мурувати піч вдома у с. Лабушне. Тому близько 10 днів, орієнтовно числа 3 серпня 2020 року, Він жив в будинку у ОСОБА_6 де бачив саму ОСОБА_3 , яка не була агресивна, але коли вони валили піч, то Вона розірвала подушку, мастила стіни фікаліями і залишками забитої свині. Також казала, що хоче одружитися із своїм «дідом» ОСОБА_18 , бо вони живуть в одній хаті. Особисто його, під час візитів до їх хати, Вона не впізнавала. Також відзначив, що вона не могла собі приготувати їжу, не могла тримати ножа, була при пам`яті. Після закінчення мурування печі також відвідував їх будинок, зокрема протягом останніх пів року її життя. Був на похороні її сина (мова про ОСОБА_6 ). Відзначив, що їй казали, що її син помер, але Вона не розуміла хто це;
- свідок ОСОБА_19 надав показання, згідно яких Він знав сина ОСОБА_3 - ОСОБА_6 , який у 2022 році жалівся йому на психічний стан своєї матері (яку даний свідок називав під час допиту «баба ОСОБА_20 »). Саму ОСОБА_3 бачив один-три рази, у літню пору 2022 року, коли Вона ще поралася на городі, але не пам`ятає чи було це до або після того як ОСОБА_21 жалівся йому на її психічний стан, та у січні 2023 року, перед смертю її сина ОСОБА_21 , коли допомагав останньому з ремонтом мотоциклу. Був на похороні ОСОБА_21 і відзначив, що тоді ОСОБА_3 не усвідомлювала що її син помер і хто це такий. Йому невідомо чи зверталися її родичі з приводу психічного стану ОСОБА_3 по отримання допомоги для неї.
За результатом проведення в судовому засіданні, яке відбулось 02.07.2026 року, допитів свідків було отримано покази, а саме:
- свідок ОСОБА_22 надала показання, згідно яких Вона працює бухгалтером сільськогосподарського підприємства, яке орендує земельний пай ОСОБА_3 , тому знає останню внаслідок зазначеного. Відзначила, що раніше ОСОБА_3 особисто вирішувала питання отримання зерна за пай, але останні роки її життя цим вже займався її син ОСОБА_21 , а її вона не бачила, бо зі слів ОСОБА_21 вона хворіла. Самих періодів часу, коли це відбувалося, вона вже не пам`ятає. Також відзначила, що ОСОБА_21 казав, що його матір «тікала», а вони її «ловили»;
- свідок ОСОБА_23 надала показання, згідно яких Вона давно була сусідкою ОСОБА_3 , коли остання ще давно мешкала в іншому будинку, а приблизно в травні-червні 2022 року за домовленістю з ОСОБА_24 здійснювала догляд за «тіткою ОСОБА_25 » (так даний свідок під час допиту називав ОСОБА_3 ), зокрема одягала їй підгузки, мила, допомагала їсти, бо в неї руки тряслися. Відзначила, що ОСОБА_3 мала проблеми із здоров`ям ще до звернення ОСОБА_21 до неї з приводу її догляду. Стосовно її поведінки відзначила, що ОСОБА_3 не впізнавала свого чоловіка, могла сховати використаний підгузок, але була не агресивна. Вона здійснювала догляд за ОСОБА_3 до осені 2022 року, коли вона вже не змогла продовжувати це здійснювати за своїм станом здоров`я. Також відзначила, що коли ОСОБА_21 помер, то ОСОБА_3 не розуміла, що помер її син.
Нормативно-правове обґрунтування:
Згідно ч.1 ст. 1235 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч.1 і 2 ст. 1236 ЦК України, заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
У відповідності до ч.1 ст. 1244 ЦК України, заповідач має право призначити іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре до відкриття спадщини, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування, а також у разі відсутності умов, визначених у заповіті (стаття 1242 цього Кодексу).
Водночас ч.1 ст. 1251 ЦК України передбачає, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця (ч.2 ст. 1220 ЦК України).
У відповідності до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
В свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.1-2 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
В свою чергу ст. 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Водночас ч.1 ст. 1265 ЦК України передбачає, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
У відповідності до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Висновки суду
- щодо обґрунтованості позову:
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
В своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 ставить під сумнів належність ОСОБА_3 підпису проставленого у складення заповіту (а.с.26), який був посвідчений старостою сіл Лабушне, Лисогірка, Федорівка Подільського району Одеської області ОСОБА_26 14.02.2023 року, внаслідок того, що останній значно відрізняється від її підпису у паспорті громадянина України (а.с.20) та у іншому заповіті складеному нею 23.11.2017 року (а.с.25).
Однак, причини неможливості призначення і проведення у даній справі почеркознавчої експертизи судом було детально вмотивовано в ухвалі від 04.04.2025 року (а.с.118-122 том 1), а також в ухвалі від 18.02.2026 року (а.с.204-205 том 1).
Окрім того, суд зауважує, що сама позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні, яке відбулось 29.05.2026 року, при оголошенні стислого змісту позовної заяви зазначила, що їй відомо те, що за отримання ОСОБА_3 (баба позивача) пенсії та пайових виплат, протягом останніх двох років її життя, розписувалась не особисто сама ОСОБА_3 , а її син - ОСОБА_6 (батько позивача), тому використати для проведення почеркознавчої експертизи згадані підписи неможливо.
В свою чергу відмінність у підписі особи сама по собі не є достатньою підставою вважати, що підпис був проставлений не цією особою, оскільки невиключена можливість того, що такі зміни пов`язані із віковими змінами і станом фізичного здоров`я, оскільки підпис у паспорті громадянина України (а.с.20) був проставлений ОСОБА_3 при її документуванні ним 10.10.1996 року, коли їй було 61 рік, підпис на заповіті 23.11.2017 року (а.с.25) був проставлений нею у віці 83 років, а на час складення заповіту 14.02.2023 року (а.с.26) їй вже було 88 років, натомість свідок ОСОБА_17 у своїх показах відзначав, що ОСОБА_3 не могла тримати ножа, а свідок у своїх показах прямо відзначала, що в 2022 році у ОСОБА_3 тряслися руки. Зазначене є обставинами, які також враховуються експертом при виконанні почеркознавчої експертизи з огляду на зміст пункту 1.12 глави 1 розділу I Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5.
Також в своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 ставить під сумнів здатність спадкодавця - своєї баби ОСОБА_3 , внаслідок наявного в неї психічного розладу, розуміти значення своїх дій на час складення заповіту, який був посвідчений старостою сіл Лабушне, Лисогірка, Федорівка Подільського району Одеської області ОСОБА_26 14.02.2023 року, а відтак ставиться під сумнів і твердження про її дієздатність, яка була перевірена згаданою посадовою особою при здійсненні посвідчення, про що зроблений запис в самому заповіті.
Суд відзначає те, що згідно вимог ч.1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
В свою чергу ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Суд вважає, що записи про стан здоров`я ОСОБА_3 зроблені у її історії хвороби (амбулаторну картку) № 455 Лабушненської дільниці (а.с.105 том 1), зокрема на останніх п`яти її аркушах за період з 18.08.2019 року по 24.06.2023 року, в сукупності із показами наданими в судових засіданнях свідками ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 і ОСОБА_23 в ході їх допитів самі по собі не є достатніми і допустимими доказами на підтвердження обставини того, що станом на час складення заповіту 14.02.2023 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, як правової підстави для визнання його недійсним, передбаченої ч.2 ст. 1257 ЦК України, оскільки для такого висновку необхідні спеціальні знання у галузі психіатрії, які суд може отримати і використати виключно за наслідком отримання відповідного висновку посмертної судово-психіатричної експертизи та який в свою чергу суду не наданий.
За таких умов твердження позивача ОСОБА_1 про те, що станом на час складення заповіту 14.02.2023 року ОСОБА_3 за своїм психічним станом не була здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними суд оцінює лише як її припущення недоведене доказами. Проте, згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На важливість проведенні експертизи для встановлення саме психічного стану особи вказує положення пункту 2 ч.1 ст. 105 ЦПК України, яке визначає ступінь необхідності призначення судом експертизи з цього питання як обов`язковий.
Окремо суд зауважує, що з огляду на зміст листа Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 22.07.2025 року № 29/02/780-2025 (а.с.131-132 том 1), вище згаданих доказів (історії хвороби та показів свідків) не є достатнім для самого проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, тобто навіть судовий експерт у галузі психіатрії не здатен на їх підставі прийти до надання суду висновку проте чи була ОСОБА_3 за своїм психічним станом здатна усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними 14.02.2023 року.
Суд отримавши з Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» лист від 22.07.2025 року № 29/02/780-2025 (а.с.131-132 том 1), здійснив його долучення до електронної справи, внаслідок чого із його змістом мали можливість ознайомитися учасники процесу, які мають зареєстровані електронні кабінети в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС, а також здійснив надсилання його копії сторонам поштою разом із судовими повістками в підготовче засідання призначене на 27.10.2025 року, зокрема позивачу ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням № R067013575824 (а.с.139-143 том 1), яке хоча і було повернуто поштою до суду неврученим із відміткою про відсутність адресата, але з огляду на положення пункту 3 ч.8 ст. 128, ч.1 ст. 131 та пункту 4 ч.6 ст. 272 ЦПК України надає суду підстави вважати, що позивач ОСОБА_1 , оскільки таке надсилання було судом здійснено на єдину відому її адресу, яка була повідомлена нею суду в змісті позовної заяви (а.с.2 том 1) на виконання вимог пункту 2 ч.3 ст. 175 ЦПК України та в подальшому зазначалася у всіх подальших заявах і клопотаннях поданих нею і її представниками - адвокатами Бакою В.В. і ОСОБА_27 до суду у даній справі.
Натомість позивачем ОСОБА_1 суду не надано всього обсягу додаткових матеріалів для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, які були зазначені листа Одеської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» від 22.07.2025 року № 29/02/780-2025 (а.с.131-132 том 1); не заявлено клопотання про витребування таких матеріалів від інших осіб, у володінні яких вони перебувають; та навіть не повідомлено про саму можливість їх отримання за умов їх відсутності особисто у неї, але їх наявності у третіх осіб, від яких їх можливо отримати, зокрема шляхом їх витребування.
Натомість проведені допити свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 і ОСОБА_23 щодо отримання даних про поведінку і стан спадкодавця ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_16 , яка була її сімейним лікарем, є лише частиною додаткових матеріалів запитаних експертною установою для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи. В той час як інша частина додатково запитаних матеріалів про особу спадкодавця ОСОБА_3 , зокрема про її освіту, сімейний стан, трудовий шлях тощо не були надані; і не були подані клопотання про витребування від закладу охорони здоров`я відомостей з психіатричного кабінету в порядку передбаченому ч.1 ст. 84 ЦПК України, та заява про допит в якості свідка старости села лабушне ОСОБА_26 в порядку передбаченому ч.2 ст. 91 ЦПК України (натомість в суду відсутні дані про те чи можливо взагалі здійснити виклик і допит цієї особи на теперішній час з огляду на те, що з часу посвідчення заповіту минуло вже понад три роки).
У відповідності до першого речення ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
Суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не реалізувала свої процесуальні можливості щодо виконання свого обов`язку доведення обставин, які мають значення для справи і на які Вона посилалася як на підставу своїх вимог.
В свою чергу ч.4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Ураховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позов про визнання заповіту недійсним є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
- щодо оригіналу письмового доказу:
Для розгляду справи з Комунального підприємства «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області було витребувано оригінал історії хвороби (амбулаторну картку) № 455 Лабушненської дільниці заведену на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.105 том 1), яка була надана суду 20.02.2024 року за вих.№ 15 (а.с.104 том 1).
Згідно ч.1 ст. 96 ЦПК України, оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Тому, після набрання рішенням суду у даній справі законної сили та долучення до матеріалів справи копій двох сторінок її обкладинки і останніх її п`яти аркушів, які містять записи за період з 18.08.2019 року по 24.06.2023 року, зазначену історію хвороби (амбулаторну картку) слід повернути до Комунального підприємства «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області, звідки її було витребувано ухвалою суду від 18.02.2025 року (а.с.97-99 том 1).
Керуючись ст. 95-96, 223, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 , до ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий, про визнання заповіту недійсним.
Оригінали письмових доказів - історію хвороби (амбулаторну картку) № 455 Лабушненської дільниці заведену на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після набрання рішенням суду у даній справі законної сили та долучення до матеріалів справи копій двох сторінок її обкладинки і останніх її п`яти аркушів, які містять записи за період з 18.08.2019 року по 24.06.2023 року, повернути до Комунального підприємства «Кодимський центр первинної медико-санітарної допомоги» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області (а.с.104 том 1), звідки її було витребувано ухвалою суду від 18.02.2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Д.В. Вороненко