ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 921/303/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,
суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" про забезпечення позову від 01.10.2026
в межах розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" від 15.07.2026 (вх.№01-05/2333/26 від 15.07.2026)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2026 (повне рішення складено і підписано 25.06.2026, суддя Чопко Ю. О.)
у справі №921/303/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ"
до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України"
про стягнення 2951183,35 грн заборгованості за договорами поставки,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" про стягнення 2951183,35 грн заборгованості, з яких 2001573,95 грн основного боргу, 807859,57 грн штрафу, 27443,73 грн пені, 35232,51 грн 3% річних, 79073,59 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно договорів поставки.
Господарський суд Тернопільської області рішенням від 17.06.2026 у справі №921/303/26 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" задовольнив, стягнув з Державного підприємства "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" 2001573,95 грн основного боргу, 808859,57 грн штрафу, 27443,73 грн пені, 35232,51 грн 3% річних, 79073,59 грн інфляційних втрат. Ухвалив органу (посадовій особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати 3% річних від суми основної заборгованості 2001573,95 грн, починаючи з 03.04.2026 і до повного виконання рішення суду. Судові витрати поклав на відповідача.
До Західного апеляційного господарського суду від Державного підприємства "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" надійшла апеляційна скарга від 15.07.2026, у якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2026 повністю та направити справу №921/303/26 для продовження розгляду до Господарського суду Тернопільської області; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" понесені судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026, вказану апеляційну скаргу розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Манюка П.Т., Рима Т.Я.
Ухвалою від 28.08.2026 колегія суддів відкрила апеляційне провадження у справі №921/303/26 та призначила розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 01.10.2026 об 11:00.
01.10.2026 до апеляційного суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС від позивача надійшла заява від 01.10.2026 про забезпечення позову шляхом вжиття таких заходів:
- накладення арешту на кошти відповідача, що містяться на його відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать відповідачу, у межах позовних вимог;
- накладення арешту на вже зібраний та/або такий, що буде зібраний, урожай сільськогосподарської продукції відповідача, у тому числі урожай, який, згідно з фінансовою звітністю відповідача, зазначений у складі його запасів на суму 13,1 млн грн, у межах позовних вимог та в межах різниці між сумою позовних вимог і коштами, наявними на всіх рахунках відповідача, на які накладено арешт відповідно до ухвали про забезпечення позову;
- заборони відповідачу відкривати нові рахунки у банківських та/або інших фінансових установах;
- заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, спрямовані на зменшення його фінансової спроможності в контексті виконання рішення суду першої інстанції до набрання цим рішенням законної сили, у тому числі шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або поставки власної вирощеної сільськогосподарської продукції в рахунок погашення своїх боргових зобов`язань;
- заборони відповідачу вчиняти будь-які дії, які прямо чи опосередковано можуть вплинути на його фінансову спроможність та/або на можливість виконати рішення судів у цій справі, незалежно від того, набрали вони законної сили чи ні.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.06.2026 у даній справі з відповідача стягнуто 2951183,35 грн. Позивач понад два роки не може користуватися своїми обіговими коштами, а доводи апеляційної скарги, на його думку, спрямовані на затягування розгляду справи.
Позивач проаналізував баланс і фінансову звітність відповідача, отримані з ресурсу pro.ligazakon.net, і звертає увагу на те, що кошти на рахунках і в касі становлять 231 тис. грн, чого недостатньо для задоволення вимог; поточні зобов`язання становлять 7,44 млн грн, з них перед постачальниками 6,75 млн грн; присуджена сума 2,95 млн грн більш ніж у 12 разів перевищує наявні кошти; 13,1 млн грн із 14,7 млн грн запасів становить незавершене виробництво, яке після збору врожаю може трансформуватися у кошти чи інші активи для розрахунків з кредиторами. Додатково позивач посилається на наявність інших справ із майновими вимогами до відповідача, зокрема справи №177/571/26 у Дніпровському апеляційному суді.
Позивач також зазначає, що укладені між сторонами договори передбачають право відповідача розраховуватися сільськогосподарською продукцією, тому ймовірно, що відповідач має аналогічні договори з іншими контрагентами і може розраховуватися продукцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, без надходження коштів на рахунки. Під час жнив, які вже тривають, відповідач може реалізувати зібрану продукцію без отримання оплати. Крім того, арешт наявних рахунків не перешкоджає відповідачу відкрити нові та використати кошти до їх виявлення.
Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову та додані до неї документи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів виходить з нижчевикладеного.
Положеннями ст.136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч.3 ст.137 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову та захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. Якщо в заяві зазначено кілька заходів, слід обґрунтувати доцільність вжиття кожного з них.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Підставами забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття цих заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційного суду враховує висновки Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, які зводяться до того, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Водночас суд зазначає, що такий підхід не є абсолютним, адже умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, про що також вказав Верховний Суд у вищезгаданій постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
Використання судом лише стандарту доказування, який полягає у потенційній можливості відповідача у будь-який час розпорядитись своїм майном, є невиправданим, оскільки за таких умов будь-який спір з майновими вимогами може бути забезпечений судом у разі подання відповідним учасником заяви.
Тобто у кожній окремій справі суд, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у будь-якому випадку має оцінити доводи заявника, зокрема, на предмет обґрунтованості припущення заявника, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а вжиті судом обмеження відповідача у розпорядженні належного йому майна є виправданими та необхідними.
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним із позовною вимогою, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, у постанові Верховного суду від 19.07.2024 у справі №917/1862/21).
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17, від 05.08.2019 у справі №922/599/19, від 01.07.2024 у справі №916/795/24).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунках відповідача, розмір яких обмежується ціною позову, є обґрунтованим, адекватним та співмірним заходом забезпечення позову заявленим позовним вимогам, спрямований на запобігання виникненню можливих перешкод для виконання рішення суду.
Накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду.
При цьому колегія суддів вважає, що необхідності вжиття інших заходів забезпечення позову у даному випадку позивач не обґрунтував і документально не підтвердив.
Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Обґрунтовуючи необхідність накладення арешту на зібраний та майбутній урожай, позивач посилається на відомості про баланс і фінансову звітність відповідача, отримані з платного інформаційно-аналітичного сервісу "LIGA:ZAKON". Цей ресурс є комерційним сервісом агрегації та відстеження інформації з відкритих джерел і державних реєстрів. Відомості, сформовані таким сервісом, не є офіційною фінансовою звітністю відповідача, не є й офіційними даними уповноваженого органу державної влади. Позивач не подав фінансової звітності відповідача в установленій формі, засвідченої належним чином. Відтак надані позивачем із заявою від 01.10.2026 баланс та фінзвіт не відповідають вимогам ст. ст. 77, 78 ГПК України і не можуть бути покладені в основу висновку про фінансовий стан відповідача.
Крім того, позивач не визначив конкретного майна, на яке просить накласти арешт: виду і кількості сільськогосподарської продукції, місця її зберігання, підтвердження належності її відповідачу; не надав доказів, що таке майно існує як індивідуально визначене. Посилання на показник "незавершене виробництво" у складі запасів не свідчить про наявність майна, на яке може бути накладено арешт. Цей показник є обліковою категорією витрат, а не конкретним майном. Урожай, який ще не зібрано, не є майном, існування, обсяг і вартість якого можна встановити на час вирішення даної заяви.
Також позивач просить накласти арешт на майно в межах різниці між сумою позовних вимог і сумою коштів на рахунках відповідача, проте не зазначає ні розміру такої різниці, ні доказів недостатності коштів, що у свою чергу не узгоджується з ч. 4 ст. 137 ГПК України і може призвести до подвійного забезпечення тих самих вимог.
Посилання позивача на перебування у провадженні інших судів справ з майновими вимогами до відповідача не є самостійною підставою для вжиття заявлених заходів. Позивач не обґрунтував, яким чином ці обставини впливають на можливість виконання рішення у даній справі.
Щодо заборони відкривати нові рахунки колегія суддів зазначає, що такий захід не має безпосереднього зв`язку з предметом спору, не спрямований на збереження майна чи коштів, за рахунок яких може бути виконано рішення, більше того обмежує здійснення відповідачем господарської діяльності в цілому і не забезпечує балансу інтересів сторін. Інтереси позивача достатньою мірою захищено арештом коштів на будь-яких рахунках відповідача у межах суми спору.
Аргументи позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони зарахування зустрічних однорідних вимог та розрахунків сільськогосподарською продукцією ґрунтуються виключно на припущеннях і не можуть бути покладені в основу ухвали про забезпечення позову. Такі заходи безпосередньо впливають на права й інтереси третіх осіб, які не є учасниками справи, фактично обмежують виконання відповідачем договірних зобов`язань перед ними.
Щодо заборони вчиняти "будь-які дії, направлені на порушення фінансової можливості" та "будь-які дії, які прямо чи опосередковано можуть вплинути на фінансову спроможність" відповідача, колегія суддів зазначає, що заборона, з огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, має бути конкретизована щодо змісту дій, які забороняється вчиняти, та їх зв`язку з предметом спору. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом (ст. 144 ГПК України), а тому визначений у ній захід має бути чітким і таким, що піддається виконанню та контролю. Фактично такі заборони унеможливлюють здійснення відповідачем господарської діяльності, оскільки будь-яка господарська операція впливає на його фінансовий стан, а отже не є заходами, співмірними із заявленими вимогами і порушують баланс інтересів сторін.
Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20, наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів позивача, апеляційний суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на кошти відповідача в межах суми спору. При цьому позивач не обґрунтував і не довів належними й допустимими доказами необхідність вжиття інших заходів забезпечення позову, не конкретизував їх і не забезпечив їх співмірності із заявленими вимогами. Відтак заява позивача про забезпечення позову від 01.10.2026 підлягає частковому задоволенню.
Підстав для застосування зустрічного забезпечення, відповідно до ст. 141 ГПК України, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234-235 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" про забезпечення позову від 01.10.2026 задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що належать Державному підприємству "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" (вул. Незалежності, буд. 19, м. Хоростків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48241, код ЄДРПОУ 36979291) та знаходяться на усіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми стягнення 2951183,35 грн.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОЦЕС ТРЕЙДИНГ" (вул. Микулинецька, буд. 46, оф. 27, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46005, код ЄДРПОУ 41601792).
5. Боржником за цією ухвалою є Державне підприємство "Дослідне господарство "ПОДІЛЬСЬКЕ" Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту сільського господарства Карпатського регіону національної академії аграрних наук України" (вул. Незалежності, буд. 19, м. Хоростків, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48241, код ЄДРПОУ 36979291).
6. Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає обов`язковому виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
7. Дана ухвала може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох років.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 ГПК України.
Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Манюк П.Т.