ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Справа № 926/1349/25
місто Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі
головуючий суддя: Рим Т. Я.,
судді: Бойко С. М.,
Прядко О. В.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М. Б., розглянув у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група",
на рішення: Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2026 (повний текст рішення складено 01.04.2026, суддя Ярошенко В. П.),
у справі: № 926/1349/25,
за позовом: Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області (надалі - Прокурор) в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації обласної військової адміністрації (надалі - Луганська ОДА або Позивач-1) та Північного східного офісу Держаудитслужби (надалі - Офіс або Позивач-2),
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" (надалі - ТОВ "Національна енергетична група"),
Комунального закладу "Попаснянського обласного психоневрологічного інтернату" (надалі - КП "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат" або Відповідач-2),
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення незаконно отриманих коштів 91'898,05 гривень.
У судовому засіданні взяли участь представники:
прокурора: Панькевич Р. В.,
позивача-1: Сирота А. С.,
позивача-2: не з`явився,
відповідача-1: Хлапоніна О. Р.,
відповідача-2: Горбань М. Ю.
I. ПРОЦЕДУРИ
Історія розгляду справи
1. Прокурор в інтересах держави в особі Луганської ОДА та Офісу до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ "Національна енергетична група" та КП "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення незаконно отриманих коштів 91'898,05 гривень.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після укладення за результатами відкритих торгів договору № 58 від 30.06.2023 про постачання електричної енергії ТОВ "Національна енергетична група" та КЗ "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат" уклали додаткові угоди № 1 від 07.08.2023, № 2 від 05.09.2023, № 3 від 08.11.2023 та № 4 від 29.11.2023, якими ціну електричної енергії збільшено загалом на 39,72 % - з 5,4543 грн до 7,62102 грн за 1 кВт/год, одночасно зі зменшенням обсягу її постачання.
3. Прокурор вважає, що таке збільшення ціни суперечить пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який допускає збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно її збільшенню на ринку, а також принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності, визначеним статтею 5 цього Закону. Тому додаткові угоди, на думку Прокурора, підлягають визнанню недійсними на підставі статей 203, 215 ЦК України, а надмірно сплачені за ними бюджетні кошти у сумі 91'898,05 грн стягненню з ТОВ "Національна енергетична група".
4. Предметом позову є:
4.1. Визнання недійсними додаткових угод договору про постачання електричної енергії споживачу № 58 від 30.06.2023 (надалі - Договір постачання від 30.06.2023), а саме:
4.1.1. № 1 від 07.08.2023.
4.1.2. № 2 від 05.09.2023.
4.1.3. № 3 від 08.11.2023.
4.1.4. № 4 від 29.11.2023.
4.2. Стягнення з Відповідача безпідставно сплачених коштів у розмірі 91'898,05 гривень.
5. Підставою позову є порушення Відповідачем при укладені оспорюваних додаткових угод вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
6. Рішенням від 19.03.2026 місцевий суд задовольнив позовні вимоги.
7. Рішення мотивовано тим, що укладенням додаткових угод № 1 від 07.08.2023, № 2 від 05.09.2023, № 3 від 08.11.2023 та № 4 від 29.11.2023 сторони збільшили погоджену Договором постачання від 30.06.2023 ціну електричної енергії з 5,4543 грн до 7,62102 грн за 1 кВт/год, тобто на 39,72 %, що перевищує встановлене пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" граничне 10-відсоткове збільшення ціни за одиницю товару. При цьому суд урахував висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, відповідно до яких такий 10-відсотковий ліміт застосовується до сукупного збільшення ціни протягом усього строку дії договору незалежно від кількості укладених додаткових угод. Суд також зазначив, що пункт 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, не змінює передбаченого Законом порядку визначення допустимого розміру збільшення ціни, а лише деталізує можливість її зміни у разі документально підтвердженого коливання ціни товару на ринку. Тому спірні додаткові угоди суперечать вимогам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" і підлягають визнанню недійсними.
8. У зв`язку з недійсністю додаткових угод суд виходив з того, що розрахунки за поставлену електричну енергію мали здійснюватися за первісною ціною 5,4543 грн за 1 кВт/год, визначеною Додатком № 2 Договору до постачання від 30.06.2023. Оскільки за поставлені 67'063,265 кВт/год електричної енергії було сплачено 457'681,22 грн, суд установив, що 91'898,05 грн отримано постачальником без належної правової підстави, а тому ці кошти підлягають поверненню на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України. Доводи про застосування двосторонньої реституції суд відхилив, оскільки недійсними визнано лише додаткові угоди, тоді як сам Договір постачання від 30.06.2023 залишається чинним.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
9. Не погодившись із указаним рішенням, ТОВ "Національна енергетична група" подало апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.
10. Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючої судді Якімець Г. Г., суддів Бойко С. М. та Галушко Н. А.
11. Ухвалою від 01.03.2026 апеляційний господарський суд залишив без руху апеляційну скаргу та встановив апелянту 10-денний строк для усунення недоліків. Апелянт усунув виявлені недоліки.
12. Ухвалою від 27.04.2026 апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху та встановив Апелянту строк для усунення її недоліків, які він надалі усунув.
13. Ухвалою від 06.05.2026 апеляційний суд відкрив апеляційне провадження та встановив учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.
14. У зв`язку зі звільненням судді Західного апеляційного господарського суду ОСОБА_1 з посади на підставі поданої нею заяви про відставку 13.07.2026 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 926/1349/25, за результатами якого суддю Якімець Г. Г. замінено на суддю Рима Т. Я.
15. Оскільки суддя Галушко Н. А. перебувала у щорічній основній відпустці з 29.06.2026 до 24.07.2026, з метою недопущення порушення строків призначення справи № 926/1349/25 до розгляду проведено її автоматизовану заміну. За результатами повторного автоматизованого розподілу справи суддю Галушко Н. А. замінено на суддю Прядко О. В.
16. Ухвалою від 20.07.2026 апеляційний суд в складі головуючого судді Рима Т. Я., суддів Бойко С. М. та Прядко О. В. прийняв справу до свого провадження та призначив її розгляд на 09.09.2026.
17. Учасники справи отримали цю ухвалу 21.07.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 3, а. с. 134-139).
18. Ухвалою від 09.09.2026 апеляційний суд відклав розгляд справи в межах розумних строків на 30.09.2026.
19. В судовому засіданні 30.09.2026 апеляційний суд ухвалив цю постанову, проголосивши її вступну та резолютивну частини.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція Апелянта
20. Оспорюване рішення є таким, що прийняте із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
21. Місцевий суд помилково встановив наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі.
22. Представництво прокурором інтересів держави відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" має виключний характер. Прокурор може звертатися до суду лише тоді, коли компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, або коли такого органу немає.
23. Конституційний Суд України у рішенні за конституційною скаргою ТОВ "Рейнір Бізнес Груп" визнав неконституційними окремі положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту компетентним органом. Хоча втрату ними чинності відстрочено до 01.01.2027, Апелянт посилається на частину 6 статті 11 ГПК України та постанови Верховного Суду від 17.01.2025 у справі № 343/1869/23 і від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 щодо незастосування судом положень закону, які суперечать Конституції України.
24. У цій справі Прокурор звернувся до суду після самостійного опрацювання даних порталу "Прозорро". Водночас статті 7 та 8 Закону України "Про публічні закупівлі" не відносять прокуратуру до органів контролю у сфері публічних закупівель, а стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" надає повноваження на представництво інтересів держави, а не на здійснення такого контролю.
25. Крім того, Договір про постачання електричної енергії від 30.06.2023 та додаткові угоди до нього регулюють майново-господарські відносини між постачальником і споживачем. Сам по собі спір щодо виконання такого договору не підтверджує наявності виключного випадку для представництва Прокурором інтересів держави.
26. Прокурор не навів конкретних фактів порушення майнових прав чи інтересів держави та не довів, чому відповідні Позивачі не могли самостійно захистити такі інтереси. Відтак місцевий суд помилково встановив наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави та не залишив позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.
27. Місцевий суд помилково застосував до спірних додаткових угод 10-відсоткове обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару, передбачене для випадку, коли сторони змінюють ціну у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку. Суд не врахував, що додаткові угоди укладалися з іншої підстави, а саме у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни електроенергії на ринку "на добу наперед" відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (надалі - Особливості № 1178). Ця норма 10-відсоткового обмеження не містить.
28. Такий порядок зміни ціни був передбачений і Договором постачання від 30.06.2023. Підпунктом 14.6.7 та Додатком № 2 сторони погодили формульний розрахунок ціни залежно, зокрема, від середньозваженої ціни електроенергії на ринку "на добу наперед". Тому ціна змінювалася не шляхом звичайного погодженого підвищення в межах 10 %, а шляхом її перерахунку за передбаченою договором формулою. Зміна середньозваженої ціни підтверджувалася інформацією з офіційного вебсайту АТ "Оператор ринку", яка додавалася до листів ТОВ "Національна енергетична група" про внесення змін до договору.
29. Крім того, 24.06.2026 набрали чинності окремі положення нового Закону України "Про публічні закупівлі", якими встановлено, що 10-відсоткове обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару застосовується до кожного окремого випадку такого збільшення без обмеження кількості змін. При цьому нову редакцію пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" поширено на правовідносини, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII. Тому місцевий суд помилково виходив із того, що ціна за одиницю товару протягом усього строку дії Договору сукупно не могла бути збільшена більш як на 10 %, а при вирішенні спору підлягає врахуванню нове правове регулювання.
30. У разі визнання спірних додаткових угод недійсними суд мав застосувати двосторонню реституцію. Додаткова угода є окремим правочином, тому кожна сторона повинна повернути іншій усе отримане на її виконання, а якщо повернення в натурі неможливе - відшкодувати його вартість. Тому не можна лише стягнути з постачальника частину отриманих коштів і водночас залишити у споживача поставлену електричну енергію без урахування її вартості. Матеріали справи не містять доказів, що електроенергія фактично не була поставлена.
31. Споживач погодив зміну ціни, уклав додаткові угоди та продовжив виконувати Договір постачання від 30.06.2023. Тому подальше оспорювання цих угод і вимога про повернення коштів суперечать принципу заборони суперечливої поведінки.
Відзив Прокурора
32. Доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним.
33. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у справі № 3-28/2024(59/24) окремі положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визнано неконституційними, однак вони втрачають чинність лише з 01.01.2027. Крім того, це рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави, які виникли до втрати цими положеннями чинності. Тому підстав для залишення позову без розгляду з цієї причини немає.
34. Прокурор дотримався порядку представництва, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 131-1 Конституції України. Підставою для звернення стало нераціональне використання бюджетних коштів: унаслідок укладення спірних додаткових угод з місцевого бюджету, за твердженням Прокурора, надмірно сплачено 91'898,05 грн. Луганська обласна державна адміністрація - обласна військова адміністрація та Північно-Східний офіс Держаудитслужби заходів для повернення цих коштів не вжили, що і стало підставою для представництва Прокурором інтересів держави.
35. Доводи апеляційної скарги про суто господарський характер спору є безпідставними. Договір постачання від 30.06.2023 укладено в межах публічної закупівлі та оплачено за рахунок бюджетних коштів, тому до цих відносин застосовуються не лише Цивільний та Господарський кодекси України, а й Закон України "Про публічні закупівлі" та Бюджетний кодекс України. КЗ "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат" виступав не лише споживачем електроенергії, а й одержувачем бюджетних коштів, який прийняв бюджетне зобов`язання.
36. Отже, переплата бюджетних коштів порушує майнові інтереси держави та територіальних громад, а бездіяльність уповноважених органів підтверджує наявність виключного випадку для представництва інтересів держави в суді.
37. Доводи Апелянта про законність зміни ціни на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 є безпідставними. Ці Особливості не скасовують установленого пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару. Крім того, підпункт 7 пункту 19 Особливостей у цій справі взагалі не підлягав застосуванню. У Додатку № 2 до Договору постачання від 30.06.2023 середньозважена ціна електроенергії на ринку "на добу наперед" не була безпосередньою складовою початкової ціни 5,4543 грн за 1 кВт/год, а використовувалася лише для визначення коефіцієнта коливання. Вихідні значення для такого коефіцієнта в договорі не визначено.
38. Додатковими угодами змінено ціну електроенергії вже після її фактичного споживання. Унаслідок укладення додаткових угод № 1-4 ціна за 1 кВт/год зросла загалом на 39,72 %, тому ці угоди підлягають визнанню недійсними.
39. Безпідставними є доводи про застосування двосторонньої реституції, адже недійсними визнаються лише додаткові угоди, тоді як Договір постачання від 30.06.2023 залишається чинним. Тому поставлена електроенергія підлягає оплаті за первісною ціною, а поверненню підлягає лише переплата 91'898,05 грн, сплачена внаслідок незаконного збільшення ціни. Підстав для повернення постачальнику електроенергії немає, оскільки вона поставлена на виконання чинного договору.
Відзив Відповідача-2
40. Відповідач-2 підтримує доводи апеляційної скарги Відповідача-1 та просить скасувати рішення місцевого суду.
41. Додатково зазначив, що визначена судом сума переплати 91'898,05 грн арифметично не відповідає застосованому судом розрахунку за первісною ціною Договору постачання від 30.06.2023, оскільки за таким розрахунком різниця між фактично сплаченою сумою та вартістю поставленої електроенергії становила б 113'715,25 гривень.
42. Відповідач-2 наголосив на своїй соціальній значущості як психоневрологічного інтернату та об`єкта критичної інфраструктури, який потребує безперебійного постачання електричної енергії. Відмова від погодження зміни ціни в умовах її об`єктивного зростання могла призвести до розірвання Договору постачання від 30.06.2023 постачальником та переходу інтернату до постачальника "останньої надії" за значно вищою ціною, що спричинило б більші витрати бюджетних коштів. Тому укладення спірних додаткових угод було спрямоване на забезпечення безперебійного електропостачання та раціональне використання бюджетних коштів.
Відзив Позивачів
43. Позивачі не подали відзиву на апеляційну скаргу.
III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
44. Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
45. Рішення від 19.03.2026 Господарського суду Чернівецької області у цій справі оскаржується Відповідачем-1 в повному обсязі.
Укладення та виконання договору
46. За результатами публічних закупівель UA-2023-06-21-007004-a електричної енергії 30.06.2023 між КП "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат" та ТОВ "Національна енергетична група" укладено Договір постачання від 30.06.2023 (том 1, а. с. 36-39), відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов`язується постачати споживачу протягом строку дії Договору електричну енергію, код ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія (Електрична енергія, формульний розрахунок (09310000-5 Електрична енергія), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
47. Згідно з пунктом 2.2 Договору постачання від 30.06.2023 очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 83'912 кВт/год та визначені у додатку 1 до договору.
48. Додатком 1 до Договору постачання від 30.06.2023 (том 1, а. с. 40) передбачені наступні обсяги закупівлі електричної енергії по місяцям:
48.1. Липень 2023 - 24'000 кВт/год.
48.2. Серпень 2023 - 24'000 кВт/год.
48.3. Вересень 2023 - 24'000 кВт/год.
48.4. Жовтень 2023 - 11'912 кВт/год.
49. Пунктом 3.1 Договору постачання від 30.06.2023 передбачено, що термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в повідомленні, що є додатком 3 до цього договору, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням адміністратора комерційного обліку до 31.12.2023 включно.
50. Згідно з додатком 3 до Договору постачання від 30.06.2023 (том 1, а. с. 41) початок постачання з 01.07.2023.
51. Відповідно до пункту 3.2 Договору постачання від 30.06.2023 місце поставки (передачі) товару об`єкти споживача згідно Додатку 4.
52. Таким місцем відповідно до додатку Додатку 4 до Договору постачання від 30.06.2023 (том 1, а. с. 42) є адреса споживача: Чернівецька область, селище міського типу Красноїльськ, вулиця Стефана Чел Маре, 173, 59022.
53. Пунктом 5.1 Договору постачання від 30.06.2023 передбачено, що загальна вартість цього договору становить 457'681,22 грн, в т. ч. ПДВ 76'280,20 гривень. Ціна за 1 кВт/год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до Додатка 2 до цього договору.
54. Пунктом 1 Додатку 2 до Договору постачання від 30.06.2023 (том 1, зворот а. с. 40) передбачено, що ціна за одиницю Товару (Ц) визначається за підсумками розрахункового періоду (місяця) за такою формулою:
Ц= (К*Ца + Тосп + Тоср + Впост)*1,2, де: 1,2 - урахування ПДВ (у разі, якщо Постачальник не є платником ПДВ, у формулі замість 1,2 зазначається 1).
Ца - ціна закупівлі одиниці Товару (актуальна) на день укладення Договору або останнього додаткового договору або угоди до цього Договору, грн за 1 кВт/год без ПДВ;
Тосп - ціна (тариф) послуг оператора системи передачі, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, грн за 1кВт/год без ПДВ;
Тоср - ціна (тариф) послуг оператора системи розподілу, яка встановлена Регулятором на відповідний розрахунковий період, грн за 1 кВт/год без ПДВ;
Впост - вартість послуг Постачальника, що включає усі витрати Постачальника, які необхідні для виконання Постачальником умов цього Договору, Впост становить 0,00 грн за 1кВт/год без ПДВ та не змінюється протягом усього строку дії Договору;
К - коефіцієнт коливання ціни закупівлі одиниці Товару, який на момент укладення Договору становить 1(один) і визначається за формулою:
К=Цпсз/Ц0сз, де:
Цпсз - поточна середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії за результатами торгів на ринку "на добу на перед" за розрахунковий період календарний місяць, грн за 1 кВт/год без ПДВ;
Ц0сз - поточна середньозважена ціна закупівлі одиниці Товару за результатами торгів на ринку "на добу на перед" за повний календарний місяць, доступна на момент кінцевого терміну подання тендерної пропозиції, в подальшому за місяць, що передує розрахунковому, згідно з інформацією, оприлюдненою Оператором ринку електричної енергії на сайті https://www.oree.com.ua/, грн за 1 кВт/ год без ПДВ.
55. Відповідно пункту 2 Додатку 2 ціна, що склалася за результатами процедури відкритих торгів у системі Prozorro № UA-2022-12-16-016749-а, становить 5,74543 грн за 1 кВт/год з ПДВ (Ца - 2,88972 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Тосп - 0,43085 грн за 1 кВт/ год без ПДВ + Тоср - 1,22528 грн за 1 кВт/год без ПДВ + Впост - 0 грн + ПДВ 20%).
56. Відповідно до пункту 13.1 Договору постачання від 30.06.2023 зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі та оформлюються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
57. Згідно з пунктом 13.4 Договору постачання від 30.06.2023 постачання від 30.06.2023 зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
58. Пунктом 14.1 Договору постачання від 30.06.2023 передбачено, що Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, в частині розрахунків до їх повного виконання. Дія цього договору розповсюджується на відносини між сторонами, які виникли з 01 липня 2023 року на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.
59. Згідно з пунктом 14.5 Договору постачання від 30.06.2023 істотними умовами Договору про закупівлю є предмет (найменування, кількість, якість), ціна (порядок визначення ціни) та строк дії Договору. Інші умови не є істотними та можуть змінюватись та/або доповнюватись відповідно до Господарського та Цивільного кодексів, за згодою сторін у випадках, передбачених умовами даного Договору та чинним законодавством України, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Зміни узгоджуються шляхом укладання додаткової угоди до договору.
60. Відповідно до пункту 14.6 Договору постачання від 30.06.2023 істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених п. 19 Особливостей.
61. У подальшому до вказаного Договору постачання від 30.06.2023 вносились зміни шляхом укладення додаткових угод:
61.1. Додатковою угодою № 1 від 07.08.2023 (том 1, зворот а. с. 42) ціна на електроенергію з 01.07.2023 змінена у бік збільшення з 5,4543 грн до 6,49117 грн за 1 кВт/год (збільшено на 19,01 %).
61.2. Додатковою угодою № 2 від 05.09.2023 (том 1, а. с. 43) ціна на електричну енергію з 01.08.2023 змінена у бік збільшення до 7,085635 грн за 1 кВт/год (збільшено на 9,19 %).
61.3. Додатковою угодою № 3 від 08.11.2023 (том 1, а. с. 43) ціна на електричну енергію з 01.10.2023 змінена у бік збільшення до 7,27402 грн за 1 кВт/год (збільшено на 2,66 %).
61.4. Додатковою угодою № 4 від 29.11.2023 (том 1, а. с. 44) ціна на електричну енергію з 01.11.2023 змінена у бік збільшення до 7,62102 грн за 1 кВт/год (збільшено на 4,77 %).
62. Внаслідок укладання зазначених додаткових угод ціна на товар була збільшена від ціни, обумовленої Договором постачання від 30.06.2023 станом на початок його дії на 39,72% (7,62102 грн за 1 кВт/год 5,4543 грн за 1 кВт/год = (2,16672 грн за 1 кВт/год х 100%) : 5,4543 грн за 1 кВт/год = 39,72% ).
63. Пунктом 2 цих додаткових угод сторони погодили, що в подальшому буде відкореговано обсяг електричної енергії з урахуванням фактичних даних за результатами місячного періоду, відповідно загальна сума договору, що передбачена у договорі (з урахуванням раніше укладених додаткових угод до договору) - залишається без змін.
64. При цьому місцевий суд установив, що співвідношення погодженої сторонами ціни електричної енергії із середньозваженою ціною на внутрішньому ринку на відповідні дати було таким:
64.1. Станом на 30.06.2023 середньозважена ціна становила 2,791 грн за 1 кВт/год, тоді як Договором постачання від 30.06.2023 передбачено ціну 5,4543 грн за 1 кВт/год, що на 95,42 % більше.
64.2. Станом на 07.08.2023 середньозважена ціна становила 4,318 грн за 1 кВт/год, тоді як Додатковою угодою № 1 від 07.08.2023 ціну визначено у розмірі 6,49117 грн за 1 кВт/год, що на 50,33 % більше.
64.3. Станом на 05.09.2023 середньозважена ціна становила 4,052 грн за 1 кВт/год, тоді як Додатковою угодою № 2 від 05.09.2023 ціну визначено у розмірі 7,085635 грн за 1 кВт/год, що на 74,87 % більше.
64.4. Станом на 08.11.2023 середньозважена ціна становила 5,132 грн за 1 кВт/год, тоді як Додатковою угодою № 3 від 08.11.2023 ціну визначено у розмірі 7,27402 грн за 1 кВт/год, що на 41,74 % більше.
64.5. Станом на 29.11.2023 середньозважена ціна становила 4,777 грн за 1 кВт/год, тоді як Додатковою угодою № 4 від 29.11.2023 ціну визначено у розмірі 7,62102 грн за 1 кВт/год, що на 59,54 % більше.
65. На виконання умов Договору постачання від 30.06.2023 постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 63'063,265 кВтгод вартістю 457'681,22 грн, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії:
65.1. Від 07.08.2023 - 2'000 кВтгод на суму 12'982,34 грн (том 1, зворот а. с. 47)
65.2. Від 06.09.2023 - 18'118 кВтгод на суму 128'377,54 грн (том 1, а. с. 49).
65.3. Від 09.10.2023 - 10'410 кВтгод на суму 73'761,47 грн (том 1, а. с. 48).
65.4. Від 07.11.2023 - 15'539 кВтгод на суму 113'030,99 грн (том 1, зворот а. с. 48).
65.5. Від 30.11.2023 16'996,265 кВтгод на суму 129'528,88 грн (а. с. 47).
66. Споживач оплатив у повному обсязі поставлену електроенергію, що підтверджується платіжними інструкціями (том 1, зворот а. с. 44 - зворот а. с. 46).
67. Отже, внаслідок укладення додаткових угод та застосування підвищеної ціни електричної енергії Споживач сплатив Постачальнику на 113'715,25 грн більше, ніж мав би сплатити за первісною ціною договору 5,4543 грн за 1 кВт·год (63'063,265 кВт·год х 5,4543 грн = 343'965,97 грн; 457'681,22 грн ? 343'965,97 грн = 113'715,25 грн). Водночас Прокурор заявив до стягнення лише 91'898,05 гривень.
68. Зазначена арифметична невідповідність не впливає на межі розгляду спору, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому питання про стягнення коштів підлягало вирішенню лише в межах заявленої Прокурором суми 91'898,05 гривень. Тому колегія суддів відхиляє аргументи Відповідача-2, що зазначені у пункті 41 цієї постанови).
69. З огляду на доводи апеляційної скарги колегія суддів перевіряє правильність висновків місцевого господарського суду щодо:
69.1. Наявності підстав для представництва Прокурором інтересів держави.
69.2. Застосування до спірних правовідносин Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей № 1178.
69.3. Наявності підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними та стягнення з Відповідача надмірно сплачених коштів як наслідку їх недійсності.
Підстави представництва прокурором інтересів держави
70. Питання щодо представництва прокурором інтересів громадянина або держави в господарському суді, а також особливості здійснення ним окремих форм представництва таких інтересів врегульовані положеннями Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" (чинного на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення судових рішень) та ГПК України.
71. Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює (1) підтримання публічного обвинувачення в суді, (2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, (3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
72. Колегія суддів зауважує, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
73. Конституційний Суд України в пунктах 3, 4 свого рішення від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. При цьому Конституційний Суд України вказав, що "інтереси держави" є оціночним поняттям (Велика Палата Верховного Суду підтримала ці висновки, зокрема, в пункті 82 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та підпункті 7.14 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20).
74. Крім того, Конституційний Суд України в пунктах 4.1, 4.2 свого рішення від 03.12.2025 у справі № 3-28/2024 (59/24) зазначив, що представництвом інтересів держави в суді, що його здійснює прокурор відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, є правовідносини, у яких прокурор, реалізуючи визначену цим пунктом функцію прокуратури, вчиняє в суді відповідні процесуальні дії у разі, якщо цього вимагає захист інтересів держави. Визначальним за пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України для представництва прокуратурою інтересів держави в суді є те, що ці інтереси мають узгоджуватись із принципами, закріпленими в Конституції України, включно з тими, які встановлюють спосіб та межі втручання держави у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина. Це випливає із засад конституційного ладу України, зокрема зі статей 1, 8, 19 Конституції України в їх посутньому зв`язку з пунктом 3 частини 1 її статті 131-1. Неодмінною умовою для реалізації прокуратурою цієї функції є потреба в захисті інтересів держави. Конституційний Суд України наголосив, що пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України уповноважує прокуратуру на здійснення представництва інтересів держави в суді тільки у виключних випадках та в порядку, що визначені законом, а не на здійснення такого представництва у випадках, визначених органами прокуратури.
75. У пункті 7.1 зазначеного рішення Конституційний Суд України також роз`яснив, що визначити законами України вичерпний перелік інтересів держави, які потребують захисту прокурорів у межах функції прокуратури, установленої пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, практично неможливо. Інакше виник би ризик того, що окремі інтереси держави, які об`єктивно потребують утручання прокурора, залишаться незахищеними через відсутність їх у такому переліку. Водночас Закон покладає на прокурора обов`язок під час звернення до суду в таких інтересах самостійно визначати та обґрунтовувати підстави для представництва (2 частини 3, абзац 1 частини 4 статті 23). Умовою такого представництва визначено порушення або загрозу порушення інтересів держави, що зумовлює обов`язок прокурора також указувати в позовній заяві, у чому саме вони полягають. Крім того, Закон передбачає, що прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді лише після підтвердження судом підстав для цього (абзац другий частини четвертої статті 23). Тобто контроль за тим, чи діє прокурор в інтересах держави, що порушені чи загрожені, звертаючись до суду з відповідним позовом, покладено на суд.
76. Визнання неконституційними окремих положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" саме по собі не свідчить про відсутність у Прокурора повноважень на представництво інтересів держави у цій справі, оскільки таке повноваження прокуратури безпосередньо передбачене пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України та реалізується у виключних випадках, коли цього потребує захист інтересів держави. Тому для вирішення питання про наявність у Прокурора підстав для представництва необхідно встановити, у чому саме полягає порушення інтересів держави та чи потребують вони судового захисту саме шляхом представництва Прокурором.
77. При цьому колегія суддів враховує, що Конституційний Суд України Рішенням від 03.12.2025 № 6-р(II)/2025 визнав неконституційними окремі положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", однак відтермінував втрату ними чинності до 01.01.2027. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин (серпень-листопад 2023) та звернення Прокурора до суду (21.04.2025) зазначені положення залишалися чинними. Відтак, безпідставними є аргументи Апелянта, зазначені у пункті 23 цієї постанови.
78. Інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (рішення Конституційного суду від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 в справі № 1-1/99).
79. Порушення інтересів держави Прокурор обґрунтовує тим, що укладення спірних додаткових угод призвело до нераціонального та неефективного використання коштів місцевого бюджету, виділених Відповідачу-2 як одержувачу бюджетних коштів, та спричинило їх переплату у сумі 91'898,05 гривень.
80. Крім того, Прокурор зазначає, що внаслідок збільшення ціни електричної енергії за додатковими угодами зменшився обсяг її закупівлі за передбачені для цього бюджетні кошти, що негативно вплинуло на запланований обсяг забезпечення установи електричною енергією.
81. Отже, порушення встановлених законодавством правил зміни істотних умов договору про закупівлю мало конкретні наслідки для використання бюджетних коштів: за виділені кошти установа отримала менший обсяг електричної енергії. Тому такі порушення стосуються не лише інтересів конкретного замовника, але й публічного інтересу у належному та ефективному використанні бюджетних коштів.
82. Верховний Суду постанові від 08.09.2026 у справі № 922/1831/25 зазначив, що порушення законодавчо встановлених правил зміни істотних умов договору про закупівлю, багаторазове коригування ціни за одиницю товару, а також фактичне нівелювання принципів передбачуваності та визначеності бюджетних зобов`язань створюють системну загрозу публічному інтересу, а не лише окремому бюджету чи конкретному замовнику.
83. Водночас, виявлені порушення у сфері публічних закупівель та використання бюджетних коштів фактично не стали предметом реального правового реагування з боку жодного з органів, уповноважених діяти у відповідній сфері, а також відсутні об`єктивні підстави очікувати такого реагування у майбутньому.
84. Таким чином, звернення прокурора у цій справі зумовлене не формальним дублюванням повноважень інших органів, а фактичним станом речей, за якого порушений суспільний інтерес у сфері використання бюджетних коштів.
85. З огляду на викладене, зволікання з судовим захистом ускладнить поновлення інтересів держави (у тому числі звернення до суду в межах строку позовної давності), оскільки невідповідність вимогам закону укладених додаткових угод до договору напряму шкодить державному бюджету.
86. За обставин цієї справи, звернення прокурора до суду є єдиним реальним процесуальним механізмом, здатним трансформувати суспільний інтерес у судовий захист, забезпечити правову оцінку спірних правовідносин та відновити баланс публічних інтересів, що і становить сутність виключного випадку представництва інтересів держави.
87. Посилання Апелянта на те, що між відповідачами виникли майново-господарські відносини (див. пункт 25 цієї постанови), не спростовує наявності інтересу держави у цьому спорі. Виконання договору здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, а Відповідач-2 як одержувач бюджетних коштів прийняв на себе відповідне бюджетне зобов`язання. Тому заявлене Прокурором порушення стосується не лише виконання господарського договору, а й правомірності використання бюджетних коштів, зокрема їх переплати за оспорюваними додатковими угодами. Саме ця обставина, а не характер договірних відносин між Відповідачами, є визначальною для оцінки наявності інтересу держави.
88. Верховний Суд у постанові від 08.09.2026 у справі № 922/1831/25 зазначив, що спірні правовідносини виникли у сфері публічних закупівель, яка за своєю природою не може розглядатися виключно як договірна чи комерційна, оскільки передбачає використання коштів бюджету, сформованого за рахунок податків та обов`язкових платежів, а отже, стосується невизначеного кола осіб та держави в цілому.
89. Колегія суддів відхиляє доводи Апелянта про здійснення Прокурором неналежних йому контрольних повноважень у сфері публічних закупівель (див. пункт 24 цієї постанови). Самостійне опрацювання відомостей, розміщених у системі "Прозорро", є лише способом виявлення обставин, які можуть свідчити про порушення інтересів держави, і не є здійсненням державного фінансового контролю чи моніторингу закупівлі. Після виявлення таких обставин Прокурор звернувся до компетентних органів та обґрунтував підстави для представництва відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
90. Прокурор визначив органи, уповноважені на захист таких інтересів: Луганську ОДА як головного розпорядника бюджетних коштів та Офіс як орган державного фінансового контролю. Водночас зазначені органи самостійно заходів щодо оспорення додаткових угод та повернення бюджетних коштів не вжили.
91. Місцевий суд установив, що листом від 06.03.2025 № 50-648вих-25 (том 1, зворот а. с. 50-53) Прокурор повідомив Луганську ОДА про виявлені порушення та запропонував самостійно вжити заходів для їх усунення. У відповідь листом від 08.04.2025 № 1/01.01-13-1810 (том 1, зворот а. с. 53) Луганська ОДА повідомила, що таких заходів не вживала. Також листом від 06.03.2025 № 50-647вих-25 (том 1, а. с. 56-58) Прокурор звернувся до Північно-Східного офісу Держаудитслужби, який листом від 10.03.2025 № 202015-17/1608-2025 (том 1, а. с. 59) повідомив про передачу звернення до Управління в Луганській області, а останнє листом від 17.03.2025 № 201231-17/430-2025 (том 1, а. с. 60-61) зазначило, що заходи державного фінансового контролю щодо цієї закупівлі не проводилися. Отже, жоден із визначених Прокурором органів самостійно заходів щодо оспорення додаткових угод та повернення бюджетних коштів не вжив. Тому колегія суддів не погоджується з доводами Апелянта про недоведеність Прокурором підстав для представництва через те, що Позивачі могли самостійно звернутися до суду (див. пункт 26 цієї постанови).
92. Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для представництва Прокурором інтересів держави у цій справі. Тому підстав для залишення позову без розгляду нема.
Щодо нормативного регулювання зміни істотних умов договору про закупівлю
93. Згідно з пунктом 1.1 Договору постачання від 12.01.2023 його умови розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей № 1178 та ПРРЕЕ.
94. Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
95. Згідно з пунктом 19 Особливостей № 1178 істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
95.1. Узгодженого сторонами збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі), за умови документального підтвердження такого коливання. Такі зміни до договору про закупівлю можуть бути внесені не раніше 90 днів з дня підписання договору про закупівлю або внесення до нього змін щодо збільшення ціни за одиницю товару за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження стосовно строків внесення змін до договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару не застосовується у разі зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін). Змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати ціну за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю, більше ніж на 50 відсотків (підпункт 2).
95.2. Зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни (підпункт 7).
96. Отже, порівняно із Законом України "Про публічні закупівлі" Особливості № 1178 деталізують порядок зміни ціни за договором про закупівлю. Зокрема, вони уточнюють, що 10-відсоткове обмеження застосовується до кожного окремого випадку збільшення ціни, дозволяють необмежену кількість таких змін, але встановлюють загальну межу - кінцева ціна не може перевищувати початкову більш як на 50 %. Крім того, Особливості № 1178 окремо допускають зміну ціни у разі зміни показників, що впливають на її формування.
97. Відповідач вважає, що оскільки договір та спірні додаткові угоди укладалися відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей № 1178, їх правомірність має оцінюватися саме з урахуванням положень цього нормативно-правового акта (див. пункт 27 цієї постанови).
98. Проте колегія суддів не погоджується із такою позицією.
99. Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі № 922/2123/25, аналізуючи питання застосування Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей № 1178, з урахуванням раніше сформульованих правових висновків, зазначив:
"Зазначеною Постановою № 1178 Кабінет Міністрів України встановив певні особливості здійснення закупівель товарів замовниками, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", під час дії воєнного стану, основна мета яких є вжиття заходів щодо забезпечення захищеності саме замовників від воєнних загроз.
Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону (схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).
На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" була чинною та незміною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25 вказав, що затвердження Кабінетом Міністрів України, у межах визначених законом повноваженнях, Особливостей здійснення публічних закупівель (Постанови №1178), не свідчить про зміну законодавства у відповідній категорії спірних правовідносин, які унормовані Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема пунктом 2 частини п`ятої статті 41, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Схожих висновків щодо правозастосування постанови № 1178 дійшов Верховний Суд також у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 (на яку посилається скаржник)".
100. Отже, укладаючи додаткові угоди № 1 - № 4 та змінюючи ціну на одиницю товару, сторони договору мали керуватись імперативними приписами положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
101. Колегія суддів зазначає, що питання щодо застосування пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" неодноразово поставало перед Великою Палатою Верховного Суду, яка надала відповідні висновки у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
102. Так, 24.01.2024 Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 922/2321/22, в якій вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" збільшувати ціну товару більш ніж на 10 % від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.
103. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
104. Зміна ціни товару в сторону збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
105. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
106. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.
107. При цьому Верховний Суд неодноразово зауважував, що інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі № 910/19784/23, від 10.09.2024 у справі № 918/703/23, від 02.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 14.05.2024 у справі № 917/1010/22).
108. У розрізі наведеного колегія суддів відзначає, що метою Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку (постанови Верховного Суду: від 10.12.2024 у справі № 924/413/24, від 15.10.2024 у справі № 918/18/24, від 08.10.2024 у справі № 918/728/23).
109. Як свідчать обставини цієї справи, сторони Договору постачання від 12.01.2023, укладаючи додаткові угоди, не дотримались приписів пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", збільшивши додатковими угодами ціну товару на 39,72% від початкової ціни договору.
110. Колегія суддів відхиляє доводи Апелянта про помилкове застосування місцевим судом 10-відсоткового обмеження з посиланням на нове правове регулювання (див. пункт 29 цієї постанови). Рішення у цій справі ухвалено Господарським судом Чернівецької області 19.03.2026, тоді як Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX прийнято лише 27.05.2026, опубліковано 23.06.2026, а відповідні його положення набрали чинності 24.06.2026. Отже, на час ухвалення оскаржуваного рішення зазначеного правового регулювання не існувало, а тому його положення не можуть свідчити про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права.
111. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції (постанова Верховного Суду від 27.01.2025 у справі № 910/14503/23).
112. Колегія суддів також не погоджується з доводами Відповідача, зазначеними у пункті 28 цієї постанови.
113. Сам по собі формульний порядок визначення ціни, передбачений Договором постачання від 30.06.2023, не означає, що сторони могли змінювати ціну електричної енергії без урахування обмежень, установлених Законом України "Про публічні закупівлі". Така формула лише визначала спосіб обчислення вартості електричної енергії залежно від відповідних ринкових показників і тарифів, однак не скасовувала вимог пункту 2 частини 5 статті 41 цього Закону щодо допустимих меж зміни ціни за одиницю товару. Дані ринку "на добу наперед" та тарифи Регулятора могли бути підставою для коригування ціни, проте лише в межах, дозволених законом. Також підписання актів приймання-передачі та здійснення оплати свідчать про споживання електричної енергії і проведення розрахунків, але не підтверджують законність зміни істотних умов договору.
114. Колегія суддів відхиляє посилання Апелянта на постанову Верховного Суду від 12.02.2025 у справі № 914/619/24, оскільки наведені в ній висновки сформульовані за іншого предмета спору та інших фактичних обставин. У тій справі вирішувалося питання про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію та правильність визначення її вартості за погодженим сторонами формульним розрахунком. Натомість у цій справі предметом спору є правомірність укладення додаткових угод, якими змінено ціну електричної енергії, та наслідки їх недійсності. Тому зазначена постанова Верховного Суду не підтверджує правомірності спірних додаткових угод у цій справі.
Щодо недійсності додаткових угод та наслідків їх укладення
115. Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
116. Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
117. Ураховуючи, що додаткові угоди № 1 - № 4 укладені з порушенням закону (пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання цих додаткових угод недійсними відповідно до частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.
118. При цьому наявність чи відсутність належних доказів коливання ціни на ринку товару не впливають на висновки суду щодо недійсності таких угод, оскільки такі мають значення лише при укладені угод, ціна яких не перевищує 10 % від ціни договору.
119. Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
120. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 висловлено правову позицію, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права його учасників. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог.
121. Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, роз`яснюючи застосування статей 215, 216 Цивільного кодексу України, зазначив, що двостороння реституція є необхідним правовим наслідком визнання правочину недійсним і не може бути проігнорована сторонами. Повернення всього отриманого за таким правочином є юридичним обов`язком, що виникає безпосередньо з норм закону та факту недійсності правочину.
122. За спірними додатковими угодами не було набуто додаткового майна порівняно з тим, що було передбачено Договором постачання від 30.06.2023, тому у Відповідача не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього, оскільки воно не передавало додаткових кіловат електричної енергії порівняно з умовами договору, а навпаки загальний обсяг отриманої електричної енергії було зменшено із збільшенням вартості за одиницю товару і тому не підлягає застосуванню двостороння реституція. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23). Тому колегія суддів відхиляє аргументи Відповідача, викладені у пункті 30 цієї постанови.
123. Посилання Відповідача на ухвалу Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 918/1043/21 та постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 не спростовує висновків місцевого суду.
124. Зокрема, посилання на справу № 918/1043/21 є безпідставним, оскільки у цій справі Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу процесуального характеру про прийняття справи до розгляду та її призначення, а не постанову за результатами вирішення спору по суті. Така ухвала не містить остаточного висновку щодо прав та обов`язків сторін спору, а також не формує обов`язкового правового висновку щодо застосування статті 216 Цивільного кодексу України, який підлягав би врахуванню у цій справі.
125. Інші постанови Верховного Суду, на які посилається Відповідач, не можуть бути застосовані лише з огляду на те, що в них згадується реституція як наслідок недійсності правочину, адже вони ухвалені в інших правовідносинах. А саме:
125.1. У справі № 904/1907/15 предметом розгляду були грошові вимоги покупця майна у справі про банкрутство, які виникли після визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та договору купівлі-продажу, укладеного за результатами такого аукціону. Тобто Верховний Суд оцінював порядок повернення покупцю коштів, сплачених за майно банкрута, та питання включення таких вимог до процедури банкрутства.
125.2. У справі № 925/1276/19 спір стосувався недійсності договору поставки човнів і катамаранів, укладеного без проведення процедури закупівлі, та повернення всієї суми, сплаченої за цим договором.
125.3. У справі № 923/196/20 вирішувалося питання повернення земельних ділянок комунальної власності, які вибули з власності територіальної громади внаслідок незаконного продажу без проведення земельних торгів.
126. Отже, у жодній із наведених справ Верховний Суд не вирішував питання правових наслідків недійсності додаткових угод до чинного договору про закупівлю, укладених з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
127. У постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правовою підставою для повернення спірних коштів виступає саме відсутність законної підстави для їх набуття, що регулюється статтею 1212 Цивільного кодексу України.
128. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином…
129. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
130. Ураховуючи, що додаткові угоди № 1-4 є недійсними і не створюють правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, суд першої інстанції обґрунтовано визначив суму безпідставно одержаних коштів як різницю між фактично сплаченою Позивачем сумою за ціною, сформованою з урахуванням цих угод, та сумою, яка підлягала сплаті за ціною, визначеною Договором постачання від 30.06.2023 без урахування недійсних додаткових угод.
131. Щодо аргументів Апелянта, зазначених у пункті 31 цієї постанови, колегія суддів зазначає, що погодження споживачем спірних додаткових угод та подальше виконання договору саме по собі не свідчить про правомірність внесених до нього змін. Свобода договору у правовідносинах з публічної закупівлі не є абсолютною та обмежується імперативними вимогами Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема встановленим законом 10-відсотковим обмеженням щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тому погодження сторонами умов, які виходять за межі такого законодавчого обмеження, не надає їм правомірного характеру.
132. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача 91'898,05 грн безпідставно одержаних коштів.
IV. ВИСНОВКИ
133. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
134. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2026 у справі № 926/1349/25 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
Розподіл витрат на оплату судового збору
135. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
136. Оскільки апеляційний суд залишає рішення місцевого суду без змін витрати на оплату судового збору залишаються за Апелянтом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариством з обмеженою відповідальністю "Національна енергетична група" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.03.2026 у справі № 926/1349/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено та підписано 05.10.2026.
Головуючий суддя Рим Т. Я.
Судді Бойко С. М.
Прядко О. В.