ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м. Львів Справа № 909/597/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Степанюк Н.Л.
суддів Нарольського М.М.
Шаповала Д.В.,
секретар судового засідання Бабій М.Т.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився
від прокуратури: Панькевич Р.В.
від відповідача: Жиляк М.Д., адвокат
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Плюс»
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 ( повний текст рішення складено 20.08.2026, суддя Гула У.І.)
у справі № 909/597/26
за позовом: Надвірнянської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС»
про стягнення коштів у розмірі 613 940 грн 55 коп.
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Керівник Надвірнянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Поляницької сільської ради з позовом до ТОВ «ФОРМАТ ПЛЮС» про стягнення 613 940,55 грн безпідставно збережених коштів, з яких: 328 000 грн - кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту; 237 576,28 грн - інфляційні втрати; 48 364,27 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач як замовник будівництва другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця розпочав будівельні роботи 15.07.2020 та 25.05.2021 ввів об`єкт в експлуатацію, однак не звернувся до сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі та не сплатив відповідних коштів до місцевого бюджету.
Прокурор вважає, що відповідно до перехідних положень Закону № 132-IX відповідач був зобов`язаний сплатити пайову участь у розмірі 4 % кошторисної вартості будівництва, яка становить 8 200 000 грн. Несплачені кошти підлягають стягненню на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно збережені, а інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави визначено нездійснення Поляницькою сільською радою заходів щодо стягнення коштів пайової участі, незважаючи на її обізнаність про відповідне порушення.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі 909/597/26 позов задоволено повністю.
Суд встановив, що відповідач розпочав будівництво 15.07.2020, а об`єкт прийнято в експлуатацію 25.05.2021, а положення пункту 2 розділу II Закону № 132-IX поширюються на об`єкти, будівництво яких розпочато у 2020 році, незалежно від того, що об`єкт введено в експлуатацію у 2021 році.
Оскільки відповідач не звернувся до сільської ради для визначення розміру пайової участі, суд визнав правомірним самостійний розрахунок прокурора. Розмір пайової участі визначено як 4 % загальної кошторисної вартості будівництва, що становить 328 000 грн.
Суд дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав сплатити до місцевого бюджету як пайовий внесок і належним способом захисту є стягнення безпідставно збережених коштів на підставі статті 1212 ЦК України.
Місцевий суд виходив із того, що обов`язок зі сплати пайової участі виник безпосередньо із закону, а відсутність звернення сільської ради до відповідача та необлік відповідної заборгованості не звільняють його від виконання цього обов`язку.
Суд зазначив, що прийняття об`єкта в експлуатацію є моментом, з якого несплата пайової участі становить порушення грошового зобов`язання. Оскільки об`єкт прийнято в експлуатацію 25.05.2021, суд визнав обґрунтованим нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з 26.05.2021 до 24.04.2026.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи
Зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Товариство з обмеженою відповідальністю «Формат Плюс» через підсистему «Електронний суд» подало до Західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Скаржник зазначає:
- перехідні положення Закону № 132-IX сформульовані нечітко та допускають неоднозначне тлумачення щодо існування обов`язку зі сплати пайової участі після 01.01.2021;
- з листа Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 № 1/15.2/515-21 та пояснювальної записки до законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» з 01.01.2021 вбачається, що обов`язок замовників будівництва зі сплати пайової участі було скасовано.
- закон не відповідає критеріям правової визначеності, чіткості та передбачуваності, а тому його неоднозначні положення повинні тлумачитися на користь особи.
- діяв добросовісно, оскільки під час подання декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначив про звільнення від сплати пайової участі на підставі Закону № 132-IX, а орган архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради зареєстрував декларацію 25.05.2021 без зауважень, чим фактично підтвердив відсутність у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі.
- пред`явлення вимог про стягнення таких коштів суперечить попередній поведінці позивача та принципу добросовісності, зокрема доктрині venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки).
- розрахунок пайової участі в розмірі 328 000 грн прокурор здійснив самостійно, хоча відповідно до Закону № 132-IX такий розрахунок повинен здійснювати орган місцевого самоврядування.
- визначення розміру пайової участі без дослідження відповідної кошторисної документації суперечить вимогам ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, а тому наведений прокурором розрахунок є неналежним і недостовірним.
- Поляницька сільська рада не обліковувала за відповідачем відповідної заборгованості, не пред`являла вимог про сплату коштів та не повідомляла його про існування грошового зобов`язання, тому покладення на нього обов`язку зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період бездіяльності органу місцевого самоврядування суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.
Скаржник вважає, що стягнення коштів пайової участі, інфляційних втрат та 3 % річних за обставин, коли відповідач покладався на роз`яснення уповноваженого міністерства та дії органу місцевого самоврядування, становить непропорційне втручання в його майнові права.
Посилаючись на принцип належного урядування, скаржник зазначає, що ризик помилок державних органів має покладатися на державу, а не на особу, яка добросовісно покладалася на їхню поведінку.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про виклик і допит свідка, чим порушив положення статті 89 ГПК України. На його переконання, допит свідка був необхідним для з`ясування обставин щодо моменту виникнення, нарахування та обліку заборгованості відповідача зі сплати пайової участі.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
24.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від керівника Надвірнянської окружної прокуратури на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.09.2026 вх.№01-04/8125/26).
У поданому відзиві прокурор зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, оскільки відповідач, розпочавши будівництво об`єкта у 2020 році та ввівши його в експлуатацію 25.05.2021, не звернувся до органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та не сплатив відповідних коштів до місцевого бюджету. Обов`язок зі сплати пайової участі виник безпосередньо із закону та не належав від направлення відповідної вимоги чи проведення нарахування сільською радою. Відтак, несплачені кошти є безпідставно збереженими та підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України.
Прокурор також заперечує доводи апелянта щодо необґрунтованості відмови у виклику свідка, неправильності розрахунку пайової участі та відсутності доказів належності об`єкта до нежитлових будівель, посилаючись на матеріали справи, відомості декларації про готовність об`єкта до експлуатації та положення законодавства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
На розгляд Західного апеляційного суду надійшла апеляційна скарга на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі 909/597/25.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2026 справу №909/597/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Степанюк Н.Л. - головуючий суддя, члени колегії судді Нарольський М.М., Шаповал Д.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС» на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі №909/597/26.
21.09.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС» через підсистему електронний суд надійшла заява про участь в судовому засіданні по справі №909/597/26 призначеному на 29.09.2026 в режимі відеоконференції.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС» про участь в судовому засіданні у справі №909/597/26 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.09.2026 через підсиситему «Електронний суд» від керівника Надвірнянської окружної прокуратури до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу б/н від 24.09.2026 (вх.№01-04/8125/26),у якому прокурор просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС», а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі №909/597/26 залишити без змін.
29.09.2026 через підсиситему «Електронний суд» від представника скаржника надійшло клопотання про виклик для допиту свідка в порядку статті 89 ГПК України б/н від 29.09.2026 (вх.№01-04/8214/26).
У судовому засіданні 29.09.2026 представник скаржника, просив задовольнити апеляційну скаргу та клопотання про виклик та допит свідка в судовому засіданні, а прокурор, заперечував проти задоволення клопотання про виклик та допит свідка в судовому засіданні, підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу.
Встановлені обставини справи
15.07.2020 відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Поляницької сільської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ051200715601 з будівництва об`єкта «Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області», що підтверджується витягом з реєстру будівельної діяльності державної електронної системи у сфері будівництва.
Відповідно до Витягу з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: реєстраційний номер №ІФ051200715601, тип повідомлення про початок виконання будівельних робіт, орган що видав Поляницька сільська рада, назва об`єкта «Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області», відомості про замовника ТОВ «ФОРМАТ ПЛЮС», кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис. грн, містобудівні умови та обмеження МУ2353826764553192606 вид. виконавчим комітетом Яремчанської міської ради 27.11.2015.
У період з 15.07.2020 по 25.05.2021 на підставі повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ІФ051200715601 Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ ПЛЮС» здійснено будівництво об`єкта «Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області».
Вказане будівництво здійснено на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:22:002:0771, площею 0,1 га із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування готельно-відпочинковго комплексу відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 21.04.2026, яка міститься в матеріалах справи.
Згідно з витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва - в розділі Інформація по попередніх дозвільних документах зі старої системи «Будівництво другої черги відпочинкового комплексу в с. Поляниця, уч. Вишні Яремчанської міської ради Івано-Франківської області» вказано код об`єкта - 1211.1 готелі.
Терміни будівництва: дата початку будівництва 15.07.2020, дата завершення будівництва 07.05.2021, експлуатація від 25.05.2021.
Відповідно до пункту «Пайова участь» замовник звільняється від сплати коштів пайової участі на підставі ст.13 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Об`єкт має такі основні показники: загальна площа будівлі 965,1 м2, кількість поверхів 5.
Кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис.грн.
25.05.2021 Державною інспекцією архітектури та містобудування України зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ІФ101210524505. Підставою для звільнення від сплати пайової участі зазначено п.13 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Кошторисна вартість будівництва за проектом 8200 тис.грн.
В листі Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №1862/06-10 від 23.12.2025, зазначено, що ТОВ «ФОРМАТ ПЛЮС» не сплатило до бюджету Поляницької сільської ради пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села та не зверталося до сільської ради із заявою про визначення розміру пайової участі, що підтверджується листом Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №1862/06-10 від 23.12.2025.
При ухваленні постанови суд апеляційної інстанції керувався таким
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також з інших юридичних фактів. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з таких актів.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі статею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потепілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути повернути потерпілому це майно.
Частиною другою статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна є результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовником будівництва є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20 вересня 2019 року протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці в населеному пунктів перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту в порядку та розмірах, визначених цим пунктом.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ зазначеного Закону встановлено, що для нежитлових будівель та споруд розмір пайової участі становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом.
Підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-ІХ передбачено, що замовник будівництва зобов`язаний протягом десяти робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-ІХ пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.
Підпунктом 6 пункту 2 розділу ІІ Закону №132-ІХ визначено, що інформація щодо сплати пайової часті зазначається у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або в акті готовності об`єкта до експлуатації.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
З огляду на те, що будівництво спірного об`єкта розпочато у 2020 році, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 132-IX, якими для замовників будівництва у 2020 році було встановлено обов`язок звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі та сплатити її до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.
При цьому саме на замовника будівництва покладався обов`язок протягом десяти робочих днів після початку будівництва звернутися до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою та документами, що підтверджують вартість будівництва. Відтак невчинення відповідачем передбачених законом дій не може бути підставою для висновку про відсутність у нього обов`язку зі сплати пайової участі та не може бути виправдане відсутністю вимоги органу місцевого самоврядування про її сплату.
Отже, закон безпосередньо визначав обов`язки замовника будівництва, порядок їх виконання та строк сплати пайової участі, а тому підстав вважати, що відповідач не міг визначити належний спосіб своєї поведінки у спірних правовідносинах, суд не вбачає.
Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд виходив із того, що пункт 2 розділу ІІ Закону № 132-IX поширюється, зокрема, на об`єкти, будівництво яких розпочато у 2020 році, та передбачає обов`язок замовника сплатити пайову участь до прийняття об`єкта в експлуатацію. Аналогічний підхід застосовано у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/21307/21, від 20.02.2024 у справі № 910/20216/21 та від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.
При цьому скасування з 01.01.2020 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не свідчить про відсутність відповідного обов`язку, оскільки саме пунктом 2 розділу ІІ Закону № 132-IX було встановлено спеціальне правове регулювання для будівництва, розпочатого у 2020 році.
Посилання апелянта на лист Міністерства розвитку громад та територій України від 12.02.2021 № 1/15.2/515-21 висновків суду першої інстанції не спростовує, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом і не може змінювати зміст установленого законом обов`язку.
Посилання апелянта на те, що реєстрація декларації із зазначенням підстави звільнення від сплати пайової участі підтверджує відсутність такого обов`язку, також є безпідставним, оскільки зміст декларації та факт її реєстрації не можуть змінювати чи припиняти обов`язок, безпосередньо встановлений законом.
За таких обставин доводи апелянта щодо порушення принципів правової визначеності та верховенства права не спростовують висновку суду першої інстанції про поширення на спірні правовідносини положень пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про його добросовісність, відсутність вимог Поляницької сільської ради про сплату пайової участі та відсутність відповідної заборгованості в бухгалтерському обліку ради.
Відповідно до підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX саме на замовника будівництва покладено обов`язок протягом десяти робочих днів після початку будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі та подати документи, що підтверджують вартість будівництва.
Отже, реалізація передбаченого законом механізму визначення та сплати пайової участі залежала насамперед від вчинення відповідних дій самим замовником. Закон № 132-IX не ставив виникнення цього обов`язку у залежність від направлення органом місцевого самоврядування окремої вимоги про сплату.
Відтак невчинення відповідачем передбачених законом дій не може бути виправдане посиланням на відсутність вимоги Поляницької сільської ради або на невідображення відповідної заборгованості у її бухгалтерському обліку.
Наявність чи відсутність заборгованості у бухгалтерському обліку сама по собі не є юридичним фактом, з яким закон пов`язує виникнення або припинення відповідного обов`язку. У спірних правовідносинах такий обов`язок виник безпосередньо із закону, а невиконання його відповідачем та збереження відповідних коштів зумовлює застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України.
За таких обставин доводи апелянта про добросовісність його поведінки та бездіяльність органу місцевого самоврядування не спростовують висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про віднесення спірного об`єкта до нежитлових будівель та визначення розміру пайової участі із застосуванням передбаченої підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX ставки у розмірі 4 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта.
У Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва щодо спірного об`єкта зазначено код 1211.1 «Готелі». Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 готелі належать до нежитлових будівель.
Апелянт не надав доказів, які б спростовували зазначені відомості щодо функціонального призначення та класифікації об`єкта.
Оскільки спірний об`єкт належить до нежитлових будівель, відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Закону № 132-IX розмір пайової участі становить 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта. Кошторисна вартість будівництва у розмірі 8 200 000 грн була зазначена як у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, так і в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а також відображена у відомостях Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва.
З урахуванням установленої кошторисної вартості будівництва у розмірі 8 200 000,00 грн та передбаченої Законом № 132-IX ставки 4 відсотки, розмір пайової участі становить 328 000,00 грн.
Відсутність у матеріалах справи окремої копії проектної документації або її кошторисної частини сама по собі не свідчить про недоведеність кошторисної вартості будівництва, якщо такий показник підтверджується наявними у справі доказами і апелянтом не спростований. При цьому апелянт не навів жодного альтернативного розрахунку пайової участі та не подав доказів, які б спростовували визначену у будівельній документації кошторисну вартість об`єкта у розмірі 8 200 000 грн.
Доводи скаржника про те, що розрахунок пайової участі мав здійснюватися виключно органом місцевого самоврядування, також не впливають на правильність вирішення спору. Обов`язок такого органу надати розрахунок виникав після звернення замовника із заявою та подання ним відповідних документів. Оскільки відповідач цього обов`язку не виконав, він не може посилатися на відсутність розрахунку органу місцевого самоврядування як на підставу для звільнення від сплати пайової участі.
За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які підлягали сплаті до місцевого бюджету, а тому вони підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.
Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України до спірних відносин
Пайова участь мала бути сплачена до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Оскільки цей обов`язок до 25.05.2021 виконаний не був, прострочення розпочалося з 26.05.2021. Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних пов`язане із фактом прострочення грошового зобов`язання і не залежить від пред`явлення органом місцевого самоврядування окремої вимоги про сплату.
Визначення моменту виникнення прострочення зі сплати пайової участі датою прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.03.2025 у справі № 903/601/24, від 23.09.2025 у справі № 914/2567/24 та від 28.05.2026 у справі № 922/1993/25.
Колегія суддів перевірила здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних і встановила його арифметичну правильність.
Інфляційні втрати нараховані на суму основного боргу 328 000,00 грн за період з червня 2021 року по березень 2026 року включно із застосуванням відповідних щомісячних індексів інфляції. Сукупний індекс інфляції за вказаний період становить 1,72431794, у зв`язку з чим розмір інфляційних втрат становить 237 576,28 грн (328 000,00 грн х 1,72431794 - 328 000,00 грн).
Три проценти річних нараховані за період прострочення з 26.05.2021 по 24.04.2026, що становить 1795 днів. За результатами перевірки розрахунку сума трьох процентів річних становить 48 364,27 грн (328 000,00 грн х 3 % х ((1795 - 366) / 365 + 366 / 366)).
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо виникнення у відповідача обов`язку зі сплати пайової участі, її розміру, безпідставного збереження відповідних коштів та наявності підстав для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про непропорційне втручання у його право на мирне володіння майном. У спірних правовідносинах предметом стягнення є кошти, які відповідно до закону підлягали сплаті до місцевого бюджету та були збережені відповідачем без достатньої правової підстави. Тому їх стягнення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України спрямоване на відновлення майнового становища позивача та не свідчить про непропорційне втручання у майнові права відповідача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, відповідно до якої замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг кошти, які мав сплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов`язаний повернути їх на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Щодо доводів апелянта, пов`язаних з відмовою суду першої інстанції у виклику та допиті свідка, а також заявленого під час апеляційного перегляду клопотання про виклик цього ж свідка, колегія суддів зазначає таке.
Як убачається з апеляційної скарги та заявленого клопотання, необхідність допиту свідка відповідач пов`язує зі з`ясуванням обставин щодо нарахування та обліку заборгованості ТОВ «ФОРМАТ ПЛЮС» зі сплати пайової участі, моменту (дати) її нарахування та документів, у яких така заборгованість відображена. При цьому апелянт посилається на те, що у заяві свідка, поданій у порядку статті 90 ГПК України, на відповідні питання не було надано повної відповіді.
Відповідно до частини першої статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту у разі, якщо обставини, викладені ним у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Водночас частиною другою статті 87 ГПК України встановлено, що обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах, не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, а інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується у регістрах синтетичного та аналітичного обліку.
Отже, обставини щодо наявності чи відсутності в бухгалтерському обліку Поляницької сільської ради відповідної заборгованості та дати її відображення підтверджуються первинними документами і регістрами бухгалтерського обліку, а не показаннями свідка.
При цьому відповідно до частини третьої статті 9 зазначеного Закону права та обов`язки сторін не залежать від факту їх відображення в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Крім того, момент виникнення та прострочення обов`язку відповідача зі сплати пайової участі визначається на підставі норм матеріального права та встановлених судом обставин щодо прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію і не залежить від того, коли відповідна сума була відображена у бухгалтерському обліку органу місцевого самоврядування, або ж не була відображена взагалі.
За таких обставин неповнота відповіді, наданої у заяві свідка, не зумовлювала необхідності його допиту, оскільки обставини, на встановлення яких було спрямовано клопотання відповідача, підлягають підтвердженню документальними доказами, а момент виникнення відповідного обов`язку є питанням правової оцінки. За таких обставин відмова суду першої інстанції у виклику та допиті свідка не свідчить про порушення частини першої статті 89 ГПК України.
Заявлене в апеляційному суді клопотання про виклик та допит цього ж свідка, ґрунтувалося на тих самих обставинах та спрямоване на отримання показань щодо нарахування й обліку відповідної заборгованості. Оскільки такі обставини відповідно до частини другої статті 87 ГПК України не можуть встановлюватися показаннями свідків, а інших обставин, які відповідно до статті 89 ГПК України зумовлювали б необхідність його допиту, апелянтом не наведено, колегія суддів протокольною ухвалою відмовила у задоволенні цього клопотання.
Отже, апеляційний суд вважає, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалив рішення від 18.08.2026 з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційний суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення від 18.08.2026 - без змін.
Розподіл судових витрат.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Формат Плюс» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі № 909/597/26 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 06.10.2026.
Головуючий суддя Степанюк Н.Л.
Суддя Нарольський М.М.
Суддя Шаповал Д.В.