СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Харків Справа № 922/1415/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" (вх.1649Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 (суддя Трофімов І.В. повний текст складено 06.07.2026) у справі №922/1415/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21", м. Полтава
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ", Харківська область., м. Богодухів
про стягнення 56'735,25 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ", в якій просив суд стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 56'735,25 грн, інфляційні втрати у розмірі 5869,20 грн, 3% річних у розмірі 2089,09 грн, за неналежне виконання Договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2024.
Крім того, позивач просив суд при винесенні судового рішення доручити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної заборгованості у розмірі 56'735,25 грн за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення, починаючи з дня винесення судового рішення і до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1415/26 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" 56'735,25 грн основної заборгованості, 3% річних у сумі 1235,73 грн, інфляційні втрати у сумі 3727,33 грн та 3173,91 грн судового збору.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду у даній справі ухвалено здійснювати нарахування 3% річних на суму непогашеної заборгованості у розмірі 56'735,25 грн за такою формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С - сума непогашеної заборгованості; 3 - відсотки річних; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість; за кожен повний день прострочення, починаючи з дня винесення судового рішення і до моменту виконання рішення суду, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду 30.07.2026 через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти до розгляду судом апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ясний" на Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі № 922/1415/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" про стягнення заборгованості, та відкрити апеляційне провадження по справі.
2. Клопотання про поновлення ТОВ "МК М`ясний" процесуального строку щодо апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції - задовольнити.
3. Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "МК М`ясний" процесуальний строк на апеляційне оскарження Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі № 922/1415/26 і визнати причини пропуску відповідного строку поважними.
4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ясний" на Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі № 922/1415/26, - задовольнити у повному обсязі.
5. Скасувати повністю Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі № 922/1415/26.
6. Ухвалити нове рішення, яким по справі 922/1415/26 у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" про стягнення основної заборгованості у розмірі 56 735,25 грн, інфляційних втрат у розмірі 5869,20 грн, 3% річних у розмірі 2089,09 грн, за неналежне виконання Договору оренди нежитлового приміщення б/н від 01.11.2024., - відмовити у повному обсязі.
7. Надати доступ до справи №922/1415/26 представнику ТОВ "МК М`ясний" адвокату Комову Олегу Геннадійовичу в системі "Електронний суд" ЄСІТС.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що у ТОВ "МК М`ясний" на момент розгляду справи №922/1415/26 (з відкриття провадження), винесення судового рішення і дії строку на апеляційне оскарження (з 06.07.2026) на підприємстві був відсутній юрист, який за своїми посадовими та функціональними обов`язками повинен був здійснювати моніторинг надходження повідомлень в системі "Електронний суд", зокрема факт надходження Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі №922/1415/26. На підтвердження доводів також надаємо копію наказу №185/к/тр від 27.04.2026 "Про звільнення Наталії Геньбач", яка була юрисконсультом юридичного відділу , а також зазначаємо, що у суд першої інстанції ТОВ "МК М`ясний" не мало змогу залучити адвоката через зазначені поважні причини. Загальновідомими та публічними є факти постійних обстрілів м. Богодухів, Харківської області з боку збройних сил країни агресора російської федерації засобами "Бпла" типу "Молнія", "Шахед", керованими авіаційними бомбами, тощо, про що в місті знищені усі автозаправні станції, ускладнені логістика та доставлення працівників до цеху підприємства, про що були істотні проблеми з енергопостачанням у період з 01.07.2026 по 30.07.2026 за місцезнаходженням підприємства: 62103, Україна, Богодухівський р-н, Харківська обл., місто Богодухів, вулиця Підлісна, будинок, 2, а також більшість робочого часу працівники ТОВ "МК М`ясний" перебували в укриттях. До апеляційної скарги долучаємо докази поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції: копія довідки про обстріл з поліції, копію наказу № 185/к/тр від 27.04.2026 "Про звільнення Наталії Геньбач", копію посадової інструкції юрисконсульта.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою факт неповернення Орендодавцем гарантійних платежів Орендарю у розмірі 80 000 грн. та 120 000 грн. внаслідок дострокового розірвання Договору, які позивач може використати в якості погашення заборгованості щодо комунальних платежів, при цьому Відповідач не визнає обґрунтованість розрахунків заборгованості по комунальним платіжкам за лютий та березень 2025 року і вважає її відсутньою.
Зазначає, що судом першої інстанції протиправно не враховано істотні обставини по справі та умови п.4.4 Договору, згідно якої Орендар сплачує вартість комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, опалення) відповідно до виставлених Орендодавцем рахунків з показниками лічильників та сумою згідно тарифів, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг, з обов`язковим наданням копій квитанцій , отриманих від постачальників відповідних послуг.
Відповідач ставить під сумнів взагалі наявність заборгованості по комунальним платіжкам з огляду на те, що рахунки № 15 від 28.02.2025, №12 від 31.03.2025 не містять інформації про показники лічильників та суму згідно тарифів, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг. Більш того, у матеріалах справи відсутні копії квитанцій, отримані від постачальників відповідних послуг, щодо сплати комунальних платежів у лютому та березні 2025 року за лютий 2025 року - 40 765,80 грн. та за березень 2025 Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.07.2026 13 року - 15 969,45 грн.
Орендар виконував належним чином власні обов`язки зі сплати комунальних послуг, а після того як сторони уклали додаткову угоду від 28.02.2025 про дострокове розірвання Договору оренди від 01.11.2024, то Орендар фактично перестав користуватися приміщенням, про що надалі дія Договору припинилась з 31.03.2025. При цьому, згідно наданих доказів направлення претензії датованої 29.06.2025 №29/07 по Договору оренди від 01.11.2024, а саме: накладної №360[телефон приховано] від 30.07.2025 з описом вкладення, можна дійти висновку, що як сама претензія, так і рахунки №15 від 28.02.2025, №12 від 31.03.2025 були направлені Орендодавцем до Орендаря аж через майже пів року з моменту припинення Договору - 30.07.2025 року. Зауважимо, що в описі вкладення до вищевказаної накладної відсутні документи: 1) інформації про показники лічильників та суму згідно тарифів, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг; 2) копії квитанцій, отримані від постачальників відповідних послуг, щодо сплати комунальних платежів у лютому та березні 2025 року за лютий 2025 року - 40 765,80 грн. та за березень 2025 року - 15 969,45 грн.
Відповідач вказує, що у матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази, які містять інформацію про показники лічильників та про квитанції щодо сплати комунальних платежів, зокрема немає доказів направлення до ТОВ «МК М`ясний» відповідних документів у спосіб, передбачений Договором або чинним законодавством.
Також зазначає, що у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" 56 735,25 грн основної заборгованості, то не підлягає й задоволенню позовна вимога про стягнення 3% річних у сумі 1235,73 грн, інфляційних втрат у сумі 3727,33 грн та 3173,91 грн судового збору.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 31.07.2026 для розгляду справи №922/1415/26 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" про поновлення строку на подання апеляційної скарги задоволено, строк на подання апеляційної скарги поновлено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1415/26. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1415/26. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" на рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі №922/1415/26 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалено позивачу встановити строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів скаржнику.
12.08.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/1415/26.
21.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" через підсистему Електронний суд надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9167), в кому він просить суд відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний» у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі №922/1415/26, апеляційну скаргу повернути заявнику без розгляду. Просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний» у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі та залишити Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі №922/1415/26 без змін. Просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МК М`ясний» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеркрафт 21» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції попередній орієнтовний розрахунок 5000 (п`ять тисяч) гривень, підтвердження понесених витрат буде подано протягом 5 днів з дня винесення рішення.
Позивач вважає, що обставини, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку, не є об`єктивно непереборними, не доведені належними і достатніми доказами у їх причинно-наслідковому зв`язку із пропуском строку, а фактично зводяться до наслідків власної організаційної бездіяльності відповідача, яка триває з моменту відкриття провадження у справі. Такі обставини не можуть визнаватися поважними причинами пропуску процесуального строку в розумінні ч.3 ст.256, ч.1 ст.119 ГПК України.
Зазначає, що доводи апелянта щодо неповернення гарантійних платежів є новими обставинами, які не заявлялися у суді першої інстанції, і не мають правового значення для предмета спору.
Позивач заперечує проти аргументів апелянта про те, що рахунки №15 від 28.02.2025 та №12 від 31.03.2025 не містять інформації про показники лічильників та суму згідно тарифів, а копії квитанцій, отриманих від постачальників комунальних послуг, у матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим, на думку апелянта, є обґрунтовані сумніви щодо самого факту існування заборгованості. Позивач зазначає увагу суду, що ще 12.03.2025 (тобто задовго до претензії від 29.06.2025 та в межах розумного строку після виставлення рахунку № 15 від 28.02.2025) з електронної адреси Позивача [пошта прихована] на електронну адресу Відповідача [пошта прихована] було направлено лист з 14 вкладеннями (фотофіксація показників лічильників обліку електроенергії, розрахунок компенсації експлуатаційних витрат та акт звірки станом на 01.03.2025), що підтверджується відповідним підтвердженням направлення. Таким чином, показники лічильників, розрахунок вартості спожитих послуг за відповідними тарифами та підтвердні документи фактично доводились до відома Відповідача в оперативному порядку, а не приховувались від нього, як це намагається представити апелянт.
Позивач зазначає, що відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідач жодного разу не подав відзиву на позов у суді першої інстанції, попри належне вручення йому ухвали про відкриття провадження, а отже не наводив і не обґрунтовував жодних доводів щодо гарантійних платежів, додаткової угоди від 28.02.2025 чи їх заліку в рахунок заборгованості. Апеляційна скарга, обґрунтування неможливості подання цих доводів раніше не містить, а відтак посилання на ці обставини вперше на стадії апеляційного перегляду суперечить ч.3 ст.269 ГПК України.
Вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив докази щодо розміру заборгованості за комунальні послуги.
24.08.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" через підсистему Електронний суд (вх.№9255) надійшли заперечення на відзив, в яких просить не брати судом до уваги відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Інтеркрафт 21» та вважати необґрунтованим, як і надані позивачем докази вважати неналежними та недостовірними, а саме: «копію скріншоту підтвердження направлення копій квитанцій та показників лічильників та банківську виписку».
Зазначає, що відповідач надав до апеляційного суду докази неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, про що Ухвалою від 05.08.2026 року у справі №922/1415/26 Східного апеляційного господарського суду поновлено строк апеляційного оскарження відповідачу, який об`єктивно не міг подати відповідні докази до суду першої інстанції.
Посилається на те, що позивач переконливо зазначає, що відповідач не довів неможливість подання доказів в суд першої інстанції, але при цьому, надає до суду копію скріншоту підтвердження направлення копій квитанцій та показників лічильників та банківську виписку, які не долучав до суду першої інстанції і не обґрунтовує неможливість їх подання.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні, достовірні та достатні докази, які містять інформацію про показники лічильників та про квитанції щодо сплати комунальних платежів, зокрема немає доказів направлення до ТОВ «МК М`ясний» відповідних документів у спосіб, передбачений Договором або чинним законодавством.
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Щодо поданих сторонами на стадії апеляційного провадження нових доказів та документів, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи обґрунтував неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Згідно з імперативними вимогами процесуального закону, обов`язок доведення неможливості подання доказів до суду першої інстанції покладається на учасника справи, який їх надає. Водночас апеляційний суд не може брати до уваги докази, які не були предметом дослідження місцевого господарського суду, за відсутності належного обґрунтування винятковості випадку.
Позивач разом із відзивом на апеляційну скаргу вперше надав суду нові докази, а саме: копію скриншоту підтвердження направлення листа електронною поштою від 12.03.2025 та банківську виписку. Позивач не навів жодних обґрунтувань щодо неможливості подання цих документів під час розгляду справи в суді першої інстанції.
У тексті апеляційної скарги та заперечень посилається на нові документи - платіжні інструкції № 96127 від 12.11.2024 та № 96129 від 12.11.2024 на підтвердження сплати гарантійних платежів, які також не були долучені до матеріалів справи у суді першої інстанції.
Враховуючи, що жодна із сторін не довела наявність об`єктивних, непереборних та незалежних від їхньої волі обставин, які заважали подати ці документи до Господарського суду Харківської області, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для їх прийняття та врахування.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, усі вищеперелічені нові докази та документи, надані сторонами вперше в апеляційному провадженні, судом апеляційної інстанції відхиляються. Суд переглядає справу виключно за наявними в матеріалах справи доказами, які досліджувалися судом першої інстанції.
При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.
01.11.2024 між ТОВ "Інтеркрафт 21" (далі - Позивач, Орендодавець) та ТОВ "МК М`ЯСНИЙ" (далі - Відповідач, Орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення без номера, відповідно до умов якого Позивач зобов`язався передати, а Відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 120 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. 23 Вересня, буд. 13, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2024.
Відповідно до п. 4.4 Договору на Відповідача покладено обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість фактично спожитих комунальних послуг на підставі рахунків, виставлених Орендодавцем. Зазначений обов`язок є істотною умовою Договору та безпосередньо пов`язаний з користуванням орендованим приміщенням.
28.02.2025 між сторонами було укладено Додаткову угоду, якою сторони дійшли згоди про дострокове розірвання Договору та визначили строк його дії до 31.03.2025 включно.
Позивач стверджує, що незважаючи на належне виконання Позивачем своїх договірних зобов`язань, Відповідач свої зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконав.
Так, за лютий 2025 року заборгованість Відповідача згідно з рахунком №15 від 28.02.2025 становить 40'765,80 грн, а за березень 2025 року згідно з рахунком №12 від 31.03.2025 - 15'969,45 грн.
Таким чином, загальна сума простроченої заборгованості Відповідача перед Позивачем за комунальні послуги складає 56'735,25 грн, яка станом на дату подання цієї позовної заяви не сплачена, що свідчить про триваюче порушення грошового зобов`язання.
Позивач вказує, що звернувся до Відповідача з письмовою претензією (Вих. 29/07 від 29.06.2025), у якій детально виклав підстави виникнення заборгованості, її розмір, правове обґрунтування та запропонував Відповідачу у добровільному порядку виконати свої грошові зобов`язання за Договором.
Однак, Відповідач не лише не вжив жодних заходів для погашення заборгованості, а й фактично проігнорував вимоги Позивача.
Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за договором оренди №б/н від 01.11.2024 у розмірі 56'735,25 грн підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем та є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення 5869,20 грн інфляційних втрат та 3% річних у сумі 2089,09 грн за період з за період з 01.02.2025 по 24.04.2026, суд першої інстанції зазначив, що Відповідач мав оплатити виставлені Позивачем рахунки 03.08.2025. Проте Відповідач послуги не оплатив, у зв`язку з чим він вважається судом таким, що з 03.08.2025 прострочив виконання зобов`язання з оплати послуг. Отже, вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1235,73 грн за період з 03.08.2025 по 24.04.2026, а вимога про стягнення інфляційних втрат у сумі 3727,33 грн за період з серпня 2025 року по березень 2026 року.
Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Колегією суддів встановлено, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди в частині вартості фактично спожитих комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 283 ГК України (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України).
В силу положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналізуючи зміст пункту 4.4 Договору оренди від 01.11.2024, колегія суддів наголошує, що сторони погодили процедуру та форму виконання зобов`язання щодо відшкодування комунальних послуг.
Так, відповідно до п. 4.4 Договору, крім плати за користування приміщенням, Орендар сплачує вартість комунальних послуг (електроенергія, водопостачання та водовідведення, опалення) відповідно до виставлених Орендодавцем рахунків з показниками лічильників та сумою згідно тарифів, які діяли на момент їх оплати постачальникам послуг, з обов`язковим наданням копій квитанцій, отриманих від постачальників відповідних послуг.
З наведеного положення Договору вбачається, що обов`язок Орендаря (відповідача) щодо оплати вартості комунальних послуг виникає не автоматично, а лише у разі настання визначеної сукупності умов:
- виставлення рахунку, що містить деталізовані показники лічильників та чинні тарифи;
- обов`язкового одночасного надання Орендарю копій квитанцій, отриманих Орендодавцем від безпосередніх постачальників комунальних послуг.
Наявність копій таких квитанцій є єдиним договірним інструментом, що дозволяє Орендарю перевірити правомірність, реальність та обґрунтованість пред`явлених до оплати сум, а також факт того, що ці послуги були спожиті саме в межах орендованих 120 кв.м та оплачені самим Орендодавцем третім особам.
Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції під час дослідження матеріалів справи, Позивач у порушення п. 4.4 Договору та ст. 74 ГПК України не надав суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів виконання зазначених умов.
Наявні в матеріалах справи рахунки №15 від 28.02.2025 та №12 від 31.03.2025 взагалі не містять інформації про показники лічильників та суми згідно з тарифами.
Претензія №29/07 та зазначені рахунки були направлені відповідачу лише 30.07.2025 (згідно з поштовою накладною № 360[телефон приховано]), тобто аж через чотири місяці після дострокового припинення Договору за Додатковою угодою (31.03.2025).
В описі вкладення до вказаного поштового відправлення від 30.07.2025 відсутнє посилання на копії квитанцій, отриманих від первинних постачальників комунальних послуг, щодо сплати витрат у лютому та березні 2025 року.
Більш того, таких первинних документів (квитанцій) взагалі немає в матеріалах справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки Позивач не надав належних доказів виставлення Орендарю рахунків з показниками лічильників та копіями квитанцій постачальників послуг у передбачений Договором спосіб, право вимоги у Позивача за ці періоди не виникло у зв`язку з неотриманням Відповідачем обов`язкових за п. 4.4 Договору документів.
Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність прострочення з боку Відповідача з 03.08.2025 та обґрунтованість стягнення основного боргу у розмірі 56 735,25 грн є безпідставним, оскільки базується на неповністю досліджених обставинах справи та суперечить імперативним умовам п. 4.4 укладеного між сторонами Договору.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості, не підлягають задоволенню й похідні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 1235,73 грн, інфляційних втрат у сумі 3727,33 грн.
Відтак рішення в частині стягнення заборгованості, інфляційних та річних підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Оскільки в задоволенні позову про стягнення основної суми боргу відмовлено повністю, правові підстави для будь-яких подальших нарахувань на цю суму в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України відсутні, а рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції факту неповернення Орендодавцем (позивачем) гарантійних платежів у розмірі 80000,00 грн та 120000,00 грн відповідно до п. 4.5 Договору, які були сплачені Орендарем згідно з платіжними інструкціями №96127 від 12.11.2024 та №96129 від 12.11.2024, колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справі є виключно стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги, а також нарахованих на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат.
З огляду на викладене, доводи апелянта про невиконання позивачем обов`язку щодо повернення гарантійних платежів за п. 4.5 Договору не стосуються предмета спору у цій справі, не спростовують і не підтверджують наявність чи відсутність заборгованості за комунальні послуги, а відтак колегією суддів відхиляються як такі, що не мають правового значення для вирішення цього спору.
Щодо аргументів позивача про неповажність причин для поновлення відповідачу строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та дотримання балансу інтересів сторін уже було досліджено, оцінено та остаточно вирішено судом апеляційної інстанції на стадії прийняття апеляційної скарги, за результатами чого винесено ухвалу про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" знайшли своє підтвердження в матеріалах справи у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Відповідно до пп. б), в) пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч.1 ст.275, п.3 ч.1 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 06.07.2026 року у справі №922/1415/26 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеркрафт 21" (36023, м.Полтава, вул. 23 Вересня, 13, код ЄДРПОУ 44626736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК М`ЯСНИЙ" (62103, Харківська область., м. Богодухів, вул. Підлісна, 2, код ЄДРПОУ 40936772) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3993,60 грн.
Видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов