ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
29.09.2026 Справа № 910/6296/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича від 16 вересня 2026 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в справі № 910/6296/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Пульсар" до фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича про стягнення 123 582,44 грн,
за участю представників:
позивача: не з`явився;
відповідача: не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Пульсар" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича (далі - Підприємець) 123 582,44 грн, з яких: 115 115,00 грн - основна заборгованість, 6 275,36 грн - інфляційні втрати, 2 192,08 грн - три проценти річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару за видатковими накладними: від 1 вересня 2025 року № ТД-0000091, від 9 жовтня 2025 року № ТД-0000101.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 1 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
12 червня 2026 року на адресу суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від 5 червня 2026 року з доданими до неї документами для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15 червня 2026 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6296/26 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року позов Товариства задоволено частково, стягнуто з Підприємця на користь Товариства 115 115,00 грн основної заборгованості, 6 275,36 грн інфляційних втрат, 2 178,51 грн трьох процентів річних та 3 327,63 грн судового збору.
31 серпня 2026 року на виконання вказаного рішення судом видано відповідний наказ.
16 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява від цієї ж дати, у якій останній просив скасувати судовий наказ Господарського суду міста Києва в справі № 910/6296/26 у порядку статей 157-158 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалою суду від 16 вересня 2026 року в задоволенні вищезазначеної заяви Підприємця відмовлено.
17 вересня 2026 року через систему "Електронний суд" від Підприємця надійшла заява від 16 вересня 2026 року про визнання таким, що не підлягає виконанню, наказу про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 вересня 2026 року заяву Підприємця в частині визнання наказу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року в справі № 910/6296/26 таким, що не підлягає виконанню, прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 24 вересня 2026 року. У задоволенні заяви Підприємця від 16 вересня 2026 року в частині зупинення виконання за виконавчим документом у справі № 910/6296/26 було відмовлено.
Сторони явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, однак 24 вересня 2026 року на електронну пошту суду від Підприємця надійшло клопотання від цієї ж дати про відкладення засідання.
У зв`язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2026 року судове засідання було відкладено на 29 вересня 2026 року.
Сторони про дату, час та місце розгляду заяви Підприємця були повідомлені в установленому законом порядку, однак явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направили.
За частиною 3 статті 328 ГПК України суд розглядає заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку про розгляд заяви Підприємця за відсутності представників сторін.
Частиною 2 статті 328 ГПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В обґрунтування своєї заяви Підприємець посилався на те, що зазначений виконавчий документ був виданий судом помилково, оскільки, на думку заявника, рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року в справі № 910/6296/26 не набрало законної сили в установленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За приписами частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині 1 цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина 1 статті 241 ГПК України).
Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Зі змісту статей 241 та 256 ГПК України вбачається, що перебіг встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочинається з дня його проголошення, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складення повного судового рішення, незалежно від моменту отримання чи неотримання копії такого рішення учасником справи.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення суду в цій справі, яка розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, був складений і підписаний судом 7 серпня 2026 року.
Відповідно до статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.
Відтак, останнім днем встановленого статтею 256 ГПК України строку для подання Підприємцем апеляційної скарги було 27 серпня 2026 року.
Однак у матеріалах справи відсутні докази звернення Підприємця до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в установлений законом строк.
Більше того, з наявної у матеріалах справи копії апеляційної скарги Підприємця вбачається, що остання була подана до Північного апеляційного господарського суду засобами системи "Електронний суд" лише 31 серпня 2026 року, тобто після закінчення встановленого процесуальним законом строку на її подання. Зазначені обставини також визнавались самим відповідачем, оскільки останнім до його апеляційної скарги було долучено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження прийнятого в даній справі рішення суду першої інстанції.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року набрало законної сили 28 серпня 2026 року.
У зв`язку з цим суд дійшов висновку про те, що наказ від 31 серпня 2026 року на примусове виконання вказаного рішення був виданий після набрання останнім законної сили в установленому законом порядку, а тому відсутні правові підстави вважати його помилково виданим з наведених Підприємцем у його заяві мотивів.
При цьому, відповідно частини 5 статті 262 ГПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд, у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження, зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Однак, у постанові Північного апеляційного господарського суду від 7 вересня 2026 року про відкриття апеляційного провадження за вищевказаною апеляційною скаргою відповідача відомості про зупинення дії прийнятого в даній справі рішення суду першої інстанції не зазначено.
Суд звертає увагу на те, що обставина отримання учасником справи повного судового рішення не в день його проголошення або складення не змінює встановленого статтями 241, 256 ГПК України загального порядку обчислення строку на апеляційне оскарження та визначення моменту набрання рішенням законної сили. Така обставина може бути передбаченою процесуальним законом підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умови дотримання вимог частини 2 статті 256 ГПК України, якою встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Таким чином, законодавець розмежовує загальний строк на апеляційне оскарження, початок перебігу якого визначається за правилами частини першої статті 256 ГПК України, та право на поновлення пропущеного строку, передбачене частиною 2 цієї статті у випадку несвоєчасного вручення учаснику справи повного судового рішення. Отже, дата вручення копії рішення сама по собі не переносить початок перебігу загального строку на апеляційне оскарження.
У свою чергу, висновок Північного апеляційного господарського суду, викладений в ухвалі від 7 вересня 2026 року, про те, що: "Товариство з обмеженою відповідальністю "Реактивні Дрони" звернулося з апеляційною скаргою 31.08.2026, тобто протягом двадцятиденного строку на апеляційне оскарження. Відповідно, процесуальний строк не пропущено, а відтак підстави для його поновлення відсутні, що має наслідком залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження", - не спростовує встановлених Господарським судом міста Києва обставин щодо набрання рішенням у цій справі законної сили та правомірності видачі наказу на його примусове виконання.
Більш того, у наведеній ухвалі апеляційного суду йдеться про подання апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю "Реактивні Дрони", яке, як вбачається з матеріалів цієї справи, взагалі не є її учасником. Водночас у зазначеній ухвалі апеляційного господарського суду відсутнє обґрунтування того, яким чином обставини подання апеляційної скарги вказаною особою підтверджують дотримання саме Підприємцем встановленого ГПК України строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року в справі № 910/6296/26.
Крім того, сам по собі факт подання апеляційної скарги після спливу загального строку на апеляційне оскарження не може ретроспективно змінювати момент набрання рішенням законної сили станом на дату видачі виконавчого документа. Для вирішення питання про наявність помилки при видачі наказу визначальними є обставини, які існували на момент його видачі, а саме: чи набрало судове рішення законної сили та чи існували на той час передбачені законом перешкоди для видачі наказу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що передбачені статтею 328 ГПК України правові підстави, з якими процесуальний закон пов`язує можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у даному випадку відсутні й існування таких обставин судом не встановлено.
Відтак заява Підприємця від 16 вересня 2026 року про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року в справі № 910/6296/26, таким, що не підлягає виконанню, є необґрунтованою й задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця Ткача Володимира Миколайовича від 16 вересня 2026 року про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 серпня 2026 року в справі № 910/6296/26 таким, що не підлягає виконанню, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного тексту: 5 жовтня 2026 року.
Суддя Є.В. Павленко