ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"29" вересня 2026 р. Справа № 916/1174/26
Господарський суд Одеської області у складі судді Гут С.Ф. при секретарі судового засідання Борисовій Н.В., дослідивши матеріали справи №916/1174/26 (вх. №1204/26 від 30.03.2026р.) за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Код РНОКПП НОМЕР_1 ) про неплатоспроможність:
за участю представників:
від боржника - Юрченко К.А.
від кредитора - не з`явився
керуючий реструктуризацією - не з`явився.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.04.2026р. відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації, керуючим реструктуризацією ОСОБА_1 призначеного керуючого Коваленко Ірину Анатоліївну.
22.04.2026р. було опубліковано оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 від № 79163.
21.05.2026р. з заявою про визнання кредитором до боржника звернулось Головне управління ДПС в Одеській області з вимогами в сумі 757 994, 75 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026р. визнано вимоги Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 в сумі 757 994,75 грн. та 5 324,80 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.06.2026р. у попередньому засіданні визначено перелік кредиторів з вимогами до боржника.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2026р. податковий борг ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перед кредитором Головним управлінням ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ: 44069166) у розмірі 757 994,75 грн. визнано безнадійним та таким, що підлягає списанню.
11.06.2026 року від керуючого реструктуризацією (вх. №3-943/26) надійшло клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, за підсумками процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 та стягнення невиплачених коштів.
25.09.2026 року від керуючого реструктуризацією надійшли уточнення (вх. №32967/26) до клопотання про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, за підсумками процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 та стягнення невиплачених коштів.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін судом встановлено наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право отримувати винагороду в розмірі та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Абз. 1 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Згідно абз. 5 ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.
Відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника подається арбітражним керуючим до господарського суду за п`ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.05.2018 у справі № 29/5005/468/2012 при визначенні розміру оплати послуг арбітражного керуючого під час здійснення ним повноважень у справі про банкрутство має досліджуватись не тільки період здійснення арбітражним керуючим процедури банкрутства, а й які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим протягом відповідної процедури банкрутства, оскільки оплаті підлягає виключно фактично виконана робота (її обсяг), а не період часу, протягом якого тривала означена процедура.
Судом встановлено, що з матеріалів справи та зі змісту звіту за підсумком процедури та доданих до нього доказів вбачається, що керуючий реструктуризацією арбітражний керуючий Коваленко І.А. з дня свого призначення: вживала заходи спрямованих на пошук, виявлення майнових активів (майна та майнових прав) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, шляхом надсилання запитів до контролюючих/реєструючих установ та отримання відповідей.
Таким чином, судом встановлено повноту вжитих арбітражним керуючим заходів, визначених КУзПБ для виявлення активів боржника.
Пункт 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Ст. 178 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи.
Отже, надання послуг арбітражного керуючого, як суб`єкта незалежної професійної діяльності, відбувається на платній основі.
Згідно з ч.ч. 1, 4, 7 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Безоплатна праця забороняється Конституцією України та прирівнюється до рабства, в контексті приписів ст. 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та інших міжнародних актів.
Як вбачається із приписів ст.ст. 12, 30 КУзПБ, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень безоплатно.
Надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2020 справа №918/454/18).
У відповідності до правової позиції Верховного суду викладеної у постанові від 21.01.2026 року у справі 927/149/22 зазначено наступне.
«Що ж до порядку закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у зв`язку з погашенням вимог кредиторів саме у ліквідаційній процедурі боржника - юридичної особи (процедурі погашення боргів боржника - фізичної особи) Суд зазначає таке.
За приписами пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарський суд закриває провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у разі відновлення платоспроможності боржника або погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів. «…»
Водночас Суд повторює, що, за загальним правилом, обов`язковою передумовою закриття провадження у справі про банкрутство з наведених обох підстав є розгляд господарським судом звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат.
Необхідним при цьому є вирішення господарським судом джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат.
Вагомість попереднього вирішення цього питання до постановлення господарським судом ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) пов`язана з метою досягнення дійсного захисту прав та інтересів арбітражного керуючого без необхідності повторного його звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Повертаючись до визначених статтею 30 КУзПБ джерел оплати основної винагороди арбітражного керуючого, Суд нагадує, що ними є: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) кошти, одержані боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) кошти, одержані від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) кошти створеного кредиторами фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
При цьому відчуження нерухомого майна боржника, в тому числі необтяженого заставою, у процедурі розпорядження майном заборонено нормою частини п`ятої статті 44 КУзПБ, а отже, потенційне використання перелічених джерел оплати основної винагороди та витрат арбітражного керуючого залежнено від стадії, на якій господарський суд вирішує питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство.
Проте, у будь-якому разі продовження здійснення боржником - юридичною особою господарської діяльності після закриття провадження у справі про банкрутство унеможливлює покладення судом на кредиторів витрат на оплату послуг арбітражного керуючого. Тож єдиним можливим способом покриття таких витрат, на переконання Суду, є їх стягнення із самого боржника.
Аналогічний підхід стосується питання оплати послуг арбітражного керуючого в разі відновлення платоспроможності фізичної особи у справі про неплатоспроможність, адже виключно боржник є ініціюючим суб`єктом відкриття провадження у зазначеній категорії справ. Із цих підстав саме боржник у справі про неплатоспроможність повинен нести тягар зазначених витрат.
Таким чином, задля вирішення питання щодо закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку вимог пункту 5 частини першої статті 90 КУзПБ господарському суду належить попередньо розглянути звіт арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками тієї процедури (розпорядження майном, санації, ліквідації, погашення боргів боржника), в рамках якої суд здійснює відповідну процесуальну дію.
У разі повного чи часткового затвердження такого звіту господарський суд у судовому рішенні визначає також джерела покриття оплати грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого.
Водночас за недостатності відповідного обсягу коштів, які згідно з приписами статті 30 КУзПБ можуть бути спрямовані на оплату грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, суд покладає тягар таких витрат безпосередньо на боржника.
Такий підхід у застосуванні положень КУзПБ у справах про банкрутство (неплатоспроможність) забезпечує дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого відповідно до приписів статті 43 Конституції України та статей 12, 30 КУзПБ, а також в цілому узгоджується з принципами верховенства права та процесуальної економії.»
Отже суд доходить до висновку, що клопотання керуючого реструктуризацією в частині стягнення витрат щодо сплати грошової винагороди в зв`язку з відновленням платоспроможності боржника повинно покладатись на самого боржника.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що клопотання керуючого реструктуризацією про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, за підсумками процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 та стягнення невиплачених коштів відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, а отже підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1 ст. 12, ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Клопотання керуючого реструктуризацією (від 11.09.2026р. вх. №3-943/26 з врахуванням уточнення від 25.09.2026р. вх. №32967/26) про затвердження звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, за підсумками процедури реструктуризації боргів ОСОБА_1 та стягнення невиплачених коштів - задовольнити.
2. Затвердити звіт арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни про нарахування та виплату основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №916/1174/26 за період з 21.04.2026 по 29.09.2026, відповідно до якого нараховано основну грошову винагороду у розмірі 87 637,33 грн, з яких 49 920,00 грн виплачено за рахунок авансованих Боржником коштів, а 37 717,33 грн залишаються невиплаченими.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь арбітражного керуючого Коваленко Ірини Анатоліївни (адреса: 65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 13, РНОКПП: НОМЕР_2 ) невиплачену частину основної грошової винагороди за виконання повноважень керуючого реструктуризацією у справі №916/1174/26 у розмірі 37 717,33 грн.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.4 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 254, 255 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 05.10.2026 р.
Суддя С.Ф. Гут