УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 906/358/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026
у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. - головуючий, Саврій В.А., Крейбух О.Г.
та на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025
суддя: Лозинська І.В.
у справі № 906/358/25
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад"
до приватного підприємства "ДЮК І К"
про визнання недійсними договорів,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 у справі №906/358/25.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною третьою статті 4 Закону встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позов у цій справі подано у 2025 році.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.11.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 у справі № 906/358/25 у задоволенні позовних вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання №08/09-2022ОЗ від 08.09.2022, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2022ОЗ від 26.09.2022, про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу №26/09-2- 2022ОЗ від 26.09.2022, про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання № 29/09-2022ОЗ від 29.09.2022 відмовлено.
При зверненні з касаційною скаргою товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 у справі №906/358/25 і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Предметом позову у цій справі є чотири вимоги немайнового характеру, отже, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 19379,20 грн (3028 грн х 4 х 200 %) х 0,8).
Однак товариство з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" до касаційної скарги не додало документ, який підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.
Водночас скаржник просить відстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 у справі № 906/358/25 до закінчення касаційного перегляду справи.
В обґрунтування клопотання, скаржник зазначає, що станом на дату подання касаційної скарги усі банківські рахунки та майно товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" арештовані, а отже скаржник неспроможний сплатити необхідний судовий збір та перебуває у вкрай скрутному матеріальному стані, на підтвердження чого надає постанову про арешт коштів боржника (у АТ "Укрексімбанк" та АТ "ПУМБ") від 28.10.2025 на загальну суму 3 762 162,08 грн, інформацію з Єдиного реєстру боржників та банківську виписку з рахунку (у АТ "Укрексімбанк") товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад". Окрім того, скаржник зазначає, що вже звертався з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду в даній справі від 12.02.2026 та сплатив вищевказаний судовий збір за рахунок особистих коштів директора ОСОБА_1 , проте, хоч касаційну скаргу було і задоволено в частині скасування постанови апеляційного суду, але розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснено у зв`язку з направленням справи на новий розгляд. Водночас за результатами нового апеляційного розгляду з товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" стягнуто 14 534,40 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги. Також, скаржник зазначає, що подання цієї касаційної скарги зумовлено невиконанням судом апеляційної інстанції обов`язкових вказівок Верховного Суду, наведених у постанові від 03.06.2026, у зв`язку з чим позивач повторно змушений платити судовий збір не отримавши відшкодування за попередню скаргу. За твердженням скаржника, викладене створює надмірний фінансовий тягар для нього та невиправдано обмежує його у доступі до правосуддя.
Розглянувши заявлене клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке.
Згідно з частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до частини першої та другої статті 8 Закону враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За приписами частини третьої статті 8 Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Передбачена статтею 8 Закону можливість відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком і застосовується, як правило, у виключних випадках.
У разі подання клопотання про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій.
У постанові від 21.01.2026 у справі №925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним, однак його обмеження не можуть бути такими, щоб була порушена сама суть цього права; фінансові обмеження доступу до суду, зокрема у вигляді значного судового збору, підлягають особливо ретельному контролю з точки зору пропорційності; суд не може обмежитися формальним тлумаченням положень Закону "Про судовий збір", а повинен індивідуально оцінити майновий стан заявника, реальну можливість сплатити збір та наслідки відмови у доступі до суду; підхід, за яким юридична особа фактично виключається з можливості отримати процесуальне полегшення лише з огляду на свій статус, не відповідає стандартам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд зобов`язаний оцінити, чи є конкретний розмір судового збору непропорційним і непосильним тягарем для заявника з урахуванням його фактичного майнового стану.
Тобто, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку.
Суд, з огляду на положення частини третьої статті 8 Закону, надавши оцінку наведеним товариством з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" доводам та наданим доказам, відзначає, що вони не підтверджують реальної фінансової неспроможності скаржника, оскільки не містять інформації щодо відсутності у позивача рухомого та нерухомого майна, інших активів, обтяжень у розпорядженні ними, що унеможливлювало сплату судового збору. Так, зокрема, надана виписка з банківського рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" у АТ "Укрексімбанк" не доводить відсутності у нього інших активів чи джерел, які могли бути використані для сплати судового збору. Разом з тим виписку з банківського рахунку у АТ "ПУМБ" та наявність коштів на ньому скаржник не надав.
Крім того, звертаючись до Верховного Суду з клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржником не надано доказів, які б підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом процесуального строку розгляду касаційної скарги до ухвалення рішення у справі.
Надавши оцінку доводам скаржника та наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку, що вони не підтверджують об`єктивну неможливість сплатити судовий збір на момент звернення з касаційною скаргою. Надані скаржником документи не відображають актуального фінансового стану скаржника на момент подання касаційної скарги та беззаперечно не свідчать про відсутність коштів чи активів.
З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Згідно з приписами частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Зі змісту частини другої статті 174 ГПК України вбачається, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: надати документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 19 379,20 грн.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" про відстрочення сплати судового збору у справі №906/358/25 за подання касаційної скарги.
2. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 та на рішення господарського суду Житомирської області від 14.11.2025 у справі №906/358/25 залишити без руху.
3. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад" строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Дівочки - Сад", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець