ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 761/43261/23
провадження № 61-7117св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Калараша А. А.,
суддів Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК -ГАРАНТ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДБК»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Стрельченко Олена Володимирівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каравай Надія Володимирівна,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року, ухвалену у складі колегії суддів Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК -ГАРАНТ» (далі - ТОВ «ДБК-ГАРАНТ), Товариства з обмеженою відповідальністю «ДБК» (далі - ТОВ «ДБК»), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В. з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Мотивував тим, що 04 квітня 2016 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Яр» (далі - ТОВ «Яр») договір № 04/04/2016-220 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 . 24 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності № 32154509. У подальшому ОСОБА_1 здійснив поділ належної йому квартири АДРЕСА_2 , внаслідок чого було зареєстровано дві квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . 04 квітня 2016 року ОСОБА_1 також уклав з ТОВ «Яр» договір № 04/04/2016-26 купівлі-продажу майнових прав на офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 116 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . 24 червня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на вказане нерухоме майно.
3. У липні 2020 року ТОВ «ДБК» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 04 квітня 2016 року № 04/04/2016-220, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 квітня 2016 року № 04/04/2016-16, скасування запису про державну реєстрації прав та їх обтяжень, а саме щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 . Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року у справі № 761/22446/20 позов ТОВ «ДБК» задоволено частково та визнано недійсними оспорювані договори. Відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації. Рішення суду оскаржувалося відповідачами у апеляційному порядку. ТОВ «ДБК», будучи обізнаним про апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, зареєструвало право власності на спірні житлові приміщення та в подальшому відчужило їх на користь ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» на підставі договорів купівлі-продажу. В подальшому було проведено поділ спірних об`єктів нерухомості та остаточне нерухоме майно передано в іпотеку ТОВ «ДБК» іпотекодавцем ТОВ «ДБК-ГАРАНТ». За результатами апеляційного перегляду у справі № 761/22446/20 Київський апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував у частині задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та ухвалив нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих позовних вимог. За таких обставин позивач вважав, що документи, на підставі яких він володів спірним нерухомим майном, були чинними, а у ТОВ «ДБК» у зв`язку з цим були відсутні законні підстави для реєстрації за собою права власності на спірні об`єкти нерухомості. Позивач вказував, що засновниками ТОВ «ДБК» та ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» є одні і ті ж особи. Крім того, після набуття права власності на спірне нерухоме майно ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» провело поділ квартири АДРЕСА_5 . Зазначені обставини на думку позивача вказують на незаконне заволодіння його майном.
4. З метою поновлення свого порушеного права, з врахуванням уточнених позовних вимог (т. 2 а. с. 103-114) позивач остаточно просив суд:
- визнати недійсним договір іпотеки від 22 червня 2022 року, укладений ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» та ТОВ «ДБК», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., зареєстрований у реєстрі за № 1835;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , від 01 листопада 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 61391082 від 05 листопада 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення НОМЕР_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , від 01 листопада 2021 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 61391082 від 05 листопада 2021 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В.;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64051576 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Бєломмі О. В. щодо квартири АДРЕСА_3 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64051575 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Бєломмі О. В. щодо квартири АДРЕСА_3 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64049682 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Бєломмі О. В., щодо нежитлового приміщення НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64050376 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Бєломмі О. В., щодо нежитлового приміщення НОМЕР_2, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 ;
- витребувати від ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» квартиру АДРЕСА_3 ;
- витребувати від ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» нежитлове приміщення НОМЕР_2, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення
5. Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 19 травня 2025 року позов задовольнив. Визнав недійсним договір іпотеки, укладений 22 червня 2022 року між ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» та ТОВ «ДБК», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., зареєстрований в реєстрі за № 1835. Скасував рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 , від 01 листопада 2021 року, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05 листопада 2021 року, індексний номер 61391082, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В. Скасував рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення НОМЕР_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , від 01 листопада 2021 року, рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05 листопада 2021 року, індексний номер 61389661, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каравай Н. В. Скасував рішення про державну реєстрацію права власності № 64051576 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєломмі О. В. щодо квартири АДРЕСА_3 . Скасував рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 640552275 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєломмі О. В. щодо квартири АДРЕСА_3 . Скасував рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64049682 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєломмі О. В., щодо групи нежитлових приміщень АДРЕСА_6 . Скасував рішення про державну реєстрацію права власності (з відкриттям розділу) № 64050376 від 01 липня 2022 року, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєломмі О. В., щодо нежитлового приміщення АДРЕСА_6 . Витребував від ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» квартиру АДРЕСА_3 . Витребував від ТОВ «ДБК-ГАРАНТ», нежитлове приміщення АДРЕСА_10.
6. Київський апеляційний суд постановою від 19 березня 2026 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року скасував, ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
7. 26 травня 2026 року представник ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року.
8. Мотивує скаргу тим, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 24 січня 2024 року у справі № 761/22446/20, від 12 березня 2025 року у справі № 752/5900/21, від 06 серпня 2025 року у справі № 940/296/24 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
9. Також заявник посилається на безпідставний розгляд справи судом апеляційної інстанції у його відсутність (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
10. ТОВ «ДБК-ГАРАНТ» у відзиві на касаційну скаргу посилається на те, що ТОВ «ДБК» було інвестором будівництва, а отже першочергово набуло право власності на спірне нерухоме майно. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки були відсутні підстави для набуття позивачем права власності на спірні об`єкти нерухомості.
Провадження у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою від 13 липня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції.
12. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на застосування судом апеляційної інстанції норми права без врахування правових висновків Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. Також заявник посилається на розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності доказів його належного сповіщення про дату, час та місце слухання справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
14. Ухвалою від 09 вересня 2026 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи
15. Суд першої інстанції встановив, що право ОСОБА_1 на спірне майно набуте на підставі укладених з ТОВ «Яр» договору № 04/04/2016-220 купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 , та договору № 04/04/2016-26 купівлі-продажу майнових прав на офісне приміщення НОМЕР_2 загальною площею 116 кв. м, яке розташоване за адресою:
АДРЕСА_4. 16 . 24 червня 2019 року ОСОБА_5 зареєстрував за собою право власності на вказане нерухоме майно. В подальшому ОСОБА_5 здійснив поділ належної йому квартири АДРЕСА_2 , внаслідок чого було зареєстровано дві квартири, які розташовані за адресою: АДРЕСА_8 та АДРЕСА_8 .
17. 28 лютого 2020 року ОСОБА_5 продав свою квартиру АДРЕСА_3 та залишив у своїй власності квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 .
18. У липні 2020 року ТОВ «ДБК» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з позовом про визнання договору купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-220 від 04 квітня 2016 року недійсним, визнання Договору купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-26 від 04 квітня 2016 року недійсним, визнання Договору купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-16 від 04 квітня 2016 року недійсним, скасування запису про проведену державну реєстрацію від 24 червня 2019 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47521391 від 26 червня 2019 року, прийняте державним реєстратором Мельником Д. С., КП «Центр правової допомоги та реєстрації» м. Київ щодо державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , та інші (похідні) записи про проведену реєстрацію.
19. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 червня 2021 року (справа № 761/22446/20) позов ТОВ «ДБК» задоволено частково та визнано недійсними: договір купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-220 від 04 квітня 2016 року на квартиру АДРЕСА_3 , укладений між ТОВ «Яр» та ОСОБА_1 ; договір купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-16 від 04 квітня 2016 року, на творчу майстерню АДРЕСА_11, укладений між ТОВ «Яр» та ОСОБА_1 ; договір купівлі-продажу майнових прав № 04/04/2016-26 від 04 квітня 2016 року на офісне приміщення НОМЕР_2 на вул. Ризькій у м. Києві, укладений між ТОВ «Яр» та ОСОБА_1 ; в решті позовних вимог відмовлено.
20. Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2022 року (справа № 761/22446/20) рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 17 червня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав від 04 квітня 2016 року, укладених між ТОВ «Яр» та ОСОБА_6 , скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «ДБК» відмовлено.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, якими керується суд при прийнятті постанови
21. Вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
22. Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
23. Стаття 411 ЦПК України містить перелік підстав для повного або часткового скасування судових рішень і передачі справи повністю або частково на новий розгляд або для продовження розгляду.
24. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).
25. Суттєві процесуальні недоліки судового розгляду, визначені у частині першій статті 411 ЦПК України, автоматично призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства.
26. Встановивши, що судовий розгляд справи відбувся за їх наявності, суд касаційної інстанції, не перевіряючи правильність застосуванням судом норм матеріального права, в обов`язковому порядку скасовує судові рішення. Повне поновлення прав учасника процесу у випадках серйозного порушення процесуальних норм, визначених у частині першій статті 411 ЦПК України, здатен забезпечити лише новий судовий розгляд справи.
27. Право особи бути почутою є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яке гарантоване статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді.
28. Належне сповіщення сторін розглядається Європейським судом з прав людини як вагома гарантія справедливого судового розгляду відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, у якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.
29. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості є конституційними засадами судочинства (пункти 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України) та поряд з верховенством права, відкритістю судового процесу складають основні засади цивільного судочинства (пункти 1, 3 частини першої статі 2 ЦПК України).
30. Частина перша статті 8 ЦПК України наголошує, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної чи письмової інформації про результати розгляду його справи.
31. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату та час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Натомість невиконання (неналежне виконання) цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (схожі висновки викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18).
32. Неповідомлення учасника спору про судовий розгляд є одним із суттєвих процесуальних порушень, яке саме по собі свідчить про відсутність у нього реальної можливості брати участь у судовому розгляді. Таке порушення призводить до порушення принципів верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу, його відкритості, які неможливо усунути інакше, ніж скасувавши судове рішення з метою поновлення процесуальних прав учасника при новому судовому розгляді.
33. Процесуальний механізм, який дозволяє суду касаційної інстанції забезпечити учаснику справи реалізацію права бути почутим в суді, передбачений у пункті 5 частини першої статті 411 ЦПК України (пункті 5 частини першої статті 310 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 353 КАС України), який зобов`язує суд скасувати судове рішення, ухвалене за відсутності неповідомленого учасника справи. Означені процесуальні норми залишають на розсуд учасника, чи оскаржувати судове рішення саме з підстави неповідомлення його про судовий розгляд. Перевіряючи ці доводи, суд вищої інстанції обов`язково скасовує судове рішення, якщо таке порушення мало місце, і направляє справу на новий судовий розгляд з метою поновлення процесуальних прав неповідомленого про судовий розгляд учасника справи.
34. Отже, розгляд справи судом за відсутності учасника, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, автоматично свідчить про порушення таких засад цивільного судочинства як верховенство права, рівність та змагальність його учасників, відкритість судового процесу, тому згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України є самостійною, обов`язковою та безумовною підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд для виправлення порушень процесуального закону тим судом, який таке порушення допустив.
35. В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутності, належним чином не повідомленого про дату, час та місце судового засідання.
36. Колегія суддів встановила, що ухвалою від 07 листопада 2025 року Київський апеляційний суд призначив справу до розгляду на 27 січня 2026 року о 12:45 год (т. 4 а. с. 50-51). У судове засідання 27 січня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, розгляд справи відкладено на 24 лютого 2026 року о 14:00 год (т. 4 а. с. 70). Судова повістка-повідомлення про дату, час та місце судового засідання, призначене на 24 лютого 2026 року о 14:00 год, направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_9 (т. 4 а. с. 74). Поштова кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (т. 4 а. с. 86). Згідно зі змістом довідки від 24 лютого 2026 року судову справу, призначену на 24 лютого 2026 року о 14:00 год, знято з розгляду у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності суддею Писаною Т. О. (т. 4 а. с. 87).
37. Судову повістку-повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, призначене на 17 березня 2026 року об 11:45 год, направлено 24 лютого 2026 року (т. 4 а. с. 90). Докази отримання ОСОБА_1 судової повістки-повідомлення на судове засідання 17 березня 2026 року об 11:45 год відсутні. В судове засідання 17 березня 2026 року об 11:45 год з`явився представник відповідача ТОВ «ДБК» Хоменко В. О. Водночас, в судовому засіданні 17 березня 2026 року об 11:45 год, яке закінчилося судовими дебатами та переходом суду до стадії ухвалення рішення, ОСОБА_1 був відсутній (т. 4 а. с. 96).
38. Колегія суддів наголошує на тому, що апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників або відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації у справі вирішення питання про її розгляд або відкладення розгляду віднесене до дискреційних повноважень апеляційного суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23).
39. При цьому, колегія суддів бере до уваги імперативну вимогу частини п`ятої статті 128 ЦПК України, згідно зі змістом якої судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
40. Отже, належним чином сповіщена про дату, час та місце судового засідання особа вважається за умови, що судову повістку було їй вручено відповідно до вимог статей 128, 129 ЦПК України, тобто завчасно.
41. Колегія суддів не залишає поза увагою той факт, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказав адресу реєстрації: АДРЕСА_9 , та зазначив, що засоби зв`язку відсутні у зв`язку з перебуванням у лавах Збройних Сил України, а його інтереси у суді першої інстанції представляла ОСОБА_2 . Судові повістки-повідомлення направлялися ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_12, та кореспонденція поверталася з відміткою «адресат відсутній», тобто адреса не відповідала у повній мірі зазначеній позивачем у позовній заяві. Заяв ОСОБА_1 про зміну місця проживання згідно зі статтею 131 ЦПК України матеріали справи не містять.
42. Отже, суд апеляційної інстанції не вжив достатніх заходів для належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання, внаслідок чого розглянув справу всупереч вимогам частини першої статті 372 ЦПК України, згідно зі змістом якої суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки.
43. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Nadtochiy v. Ukraine» («Надточій проти України»), заява № 7460/03, § 26, зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
44. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Lazarenko and Others v. Ukraine» («Лазаренко та інші проти України»), заява № 70329/12, від 03 жовтня 2017 року у справі «Case of Viktor Nazarenko v. Ukraine» («Віктор Назаренко проти України»), заява № 18656/13, ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання таким чином принципу рівності сторін та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.
45. Розгляд справи за відсутності учасника процесу щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.
46. Отже, зазначена обставина є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, оскільки розгляд справ за відсутності доказів належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання відбувся з недотриманням гарантії справедливого судового розгляду, порушенням принципу рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності та свободи надання суду своїх доказів чи заперечень проти доводів протилежної сторони спору.
47. На аналогічному правозастосуванні неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 01 квітня 2026 року у справі № 211/4606/14, від 12 червня 2026 року у справі № 758/5621/20, від 31 липня 2026 року у справі № 501/1607/25 тощо.
48. У зв`язку з встановленим порушенням норми процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваної постанови з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції колегія суддів не надає оцінку доводам касаційної скарги щодо неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду під час розгляду справи по суті спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
49. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
50. Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.
51. Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів касаційної скарги, у зв`язку з чим постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року слід скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
52. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
53. Оскільки Верховний Суд за результатами касаційного перегляду не змінював судове рішення та не ухвалював нове, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. А. Калараш
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
О. М. Ситнік