ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року Справа №160/18315/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича в інтересах держави до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
29.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича в інтересах держави до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ", в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: греблю - земляну, гравітаційну, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина, конструктивні параметри: ширина по гребеню 5 м, довжина 224,00 м, максимальна висота 5,9 м, закладання укосів: верхового 1:2, низового 1:1,7; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям, проїзна частина по гребеню 3,5 м, ґрунтова; водоскидну споруду - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с, які розташовані на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області;
- зобов`язати Вербківську сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: греблю - земляну, гравітаційну, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина, конструктивні параметри: ширина по гребеню 5 м, довжина 224,00 м, максимальна висота 5,9 м, закладання укосів: верхового 1:2, низового 1:1,7; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям, проїзна частина по гребеню 3,5 м, ґрунтова; водоскидну споруду - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с, які розташовані на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що протягом тривалого часу органом місцевого самоврядування - Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, в порушення вимог Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, в яких роз`яснено про необхідність державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, не вжито заходів щодо взяття на облік вказаних вище гідротехнічних споруд як безхазяйного майна та на баланс, що свідчить про протиправну бездіяльність цього органу місцевого самоврядування. При цьому така бездіяльність відповідача створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, безпідставного вибуття останніх з власності територіальної громади, інтереси якої представляє сільська рада, реальних ризиків руйнації та знищення гідротехнічних споруд, яке може відбуватися через тривалу відсутність власників, відповідальних за її належне утримання і збереження, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади та, тим самим, порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності і, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що, у свою чергу, є порушенням загальнодержавних інтересів та підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою. При цьому орган, до компетенції якого належить захист законних інтересів держави з цього питання, відсутній. В даному випадку порушення допущено Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, що є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а тому прокурор звертається до суду самостійно відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». При цьому Павлоградська окружна прокуратура зверталась на адресу Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з листами №63-2137вих-26 від 20.04.2026 та №63-2977вих-26 від 01.06.2026 з викладенням встановлених обставин та з вимогою повідомити про вжиття сільською радою заходів щодо взяття спірних гідротехнічних споруд на облік як безхазяйне майно. Проте, з відповідей виконавчого комітету Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області №760/0/2-26 від 18.05.2026 та 906/0/2-26 від 18.06.2026, вбачається, що ефективних заходів щодо набуття права власності на вказані гідроспоруди, чи взяття їх на облік як безхазяйного майна, протягом тривалого часу не вжито.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18315/26 за цією позовною заявою; у задоволенні клопотання Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича про розгляд справи з викликом сторін у судовому засіданні за участі представника позивача відмовлено та призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також ухвалою суду від 06.07.2026 року витребувано у Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області: письмові пояснення та докази на їх підтвердження відносно того, чи зверталася Вербківська сільска рада Павлоградського району Дніпропетровської області до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме гідротехнічних споруд - греблі та водоскидної споруди, які розташовані на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Крім того, цією ухвалою суду клопотання Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича про залучення третьої особи до участі у справі задоволено, залучено Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" до участі в адміністративній справі №160/18315/26 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
27.07.2026 року до суду надійшли письмові пояснення Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2026 року, в яких, зокрема, зазначалося, що Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме гідротехнічних споруд - греблі та водоскидної споруди, які розташовані на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9,1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області не зверталася, враховуючи те, що право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 06.08.2025р. у справі №910/6579/24. У свою чергу Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2024р. справа № 300/3657/22 у спорі щодо реєстрації права власності на дамбу дійшов висновку, що інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, а тому дамба як гідротехнічна споруда належить до нерухомого майна та підлягає державній реєстрації (пункти 49, 54- 56 постанови). З метою забезпечення правової визначеності та подолання сумнівів щодо тлумачення вимог чинного законодавства у контексті спірних правовідносин, які залишаються, колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 09.09.2025р. справа №915/268/24 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2024р. у справі №300/3657/22 щодо застосування приписів, зокрема, частини 4 статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда, дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди. Враховуючи наявну виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики справу № 915/268/24 разом із касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2025р. передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 15 липня 2026 року Великою Палатою Верховного Суду у справі №915/268/24 прийнято постанову (вступна та резолютивна частини), проте на даний час повний текст судового рішення в Єдиний державний реєстр судових рішень, відсутній.
31.07.2026 року до суду від Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича надійшли заперечення на пояснення відповідача, в яких, зокрема, зазначалося, що відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій. До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. У свою чергу, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №21 від 16.01.2014 (далі - Положення), гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. З урахуванням наведеного, такі об`єкти, як гребля та водоскидна споруда розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402 належать до гідротехнічних споруд. Згідно з ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» меліоративні мережі та їхні складові частини є винятком із загального правила щодо приналежності речі. На відміну від більшості інших допоміжних інженерних споруд (доріг, електромереж тощо), права на меліоративні мережі та їхні складові частини підлягають окремій державній реєстрації як самостійні об`єкти. Також відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Греблю та водоскидну споруду з бетонних та сталевих конструкцій неможливо перемістити без їх руйнування та знецінення, що робить їх безперечними об`єктами нерухомого майна відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України. Таким чином, аргументи відповідача про те, що спірні гідротехнічні споруди є лише приналежністю земельної ділянки та не підлягають державній реєстрації, на думку позивача, є повністю безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та спростовуються чинним законодавством України. Відтак, вказані споруди є самостійними об`єктами нерухомого майна, щодо яких орган місцевого самоврядування зобов`язаний вжити заходів щодо взяття їх на облік як безхазяйного майна.
26.08.2026 року до суду надійшов відзив Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що земляна гребля є складовою частиною речі - земельної ділянки водного фонду і не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду, відтак, не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, тому право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду). Правова доля складової частини слідує за правовою долею речі. Водночас, об`єктом державної реєстрації є речові права на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі. Отже, право власності на гідротехнічну споруду, зокрема земляну греблю не може бути зареєстроване ні за ким, оскільки така споруда як окремий об`єкт права власності насправді не існує. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.07.2026р. у справі №915/268/24. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає безпідставними твердження Павлоградської окружної прокуратури щодо можливості оформлення права комунальної власності на гідротехнічні споруди у складі земляної греблі та водоскидної споруди окремо від земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402, на якій вони розташовані, а також необґрунтованими твердження позивача про необхідність вчинення Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області юридично значимих обов`язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на зазначені гідротехнічні споруди.
Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/18315/26.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2026 року клопотання Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №160/18315/26 за позовною заявою Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича в інтересах держави до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю, визнано поважними причини пропуску Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області строку для подання відзив на позовну заяву та поновлено такий строк та прийнято до розгляду поданий відзив Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області на позовну заяву та приєднано його до матеріалів адміністративної справи №160/18315/26.
28.08.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій, зокрема, зазначалося, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2026 року у справі №915/268/24, зокрема, зазначено, що, з огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд, суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак. При цьому відповідно до пункту 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, до об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, належать споруди (інженерні, гідротехнічні тощо) - земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій. До гідротехнічних споруд відносяться: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд. У свою чергу, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п.1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №21 від 16.01.2014 (далі - Положення), гідротехнічна споруда - споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод. Відповідно до паспорту водного об`єкта (долученого до матеріалів справи) характеристики греблі та характеристики водоскидної споруди описані в різних розділах. Характеристики греблі це розділ 4, характеристики водоскидної споруди - розділ 5. Вказане свідчить про те, що це є окремі гідротехнічні споруди, а не частина одного цілого. Водоскидна споруда побудована зі сталі та залізобетону, має свої окремі розміри, виконує специфічну функцію щодо спуску води, переміщення її неможливе без її знецінення та зміни її призначення, що відповідає всім ознакам нерухомого майна. Ті ж самі ознаки нерухомого майна наявні у греблі, що є предметом судового розгляду. Відповідно до ст.1 Закону України «Про меліорацію земель» об`єктами інженерної інфраструктури меліоративної системи є: насосні станції, колектори, водозабори, дамби та інші гідротехнічні споруди, канали на зрошувальних та осушувальних системах, трубопроводи, інші об`єкти та споруди, пов`язані із забором (подачею) води для потреб зрошення земель чи інших цілей та/або з наданням послуг з осушення земель, та/або із захистом земель від шкідливої дії води, які відповідно до проекту їх будівництва та/або паспорта меліоративної системи входять до її складу. Згідно з ч.4 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» меліоративні мережі та їхні складові частини є винятком із загального правила щодо приналежності речі. На відміну від більшості інших допоміжних інженерних споруд (доріг, електромереж тощо), права на меліоративні мережі та їхні складові частини підлягають окремій державній реєстрації як самостійні об`єкти. Таким чином, аргументи відповідача про те, що спірні гідротехнічні споруди є лише приналежністю земельної ділянки та не підлягають державній реєстрації, є повністю безпідставними, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального права та спростовуються чинним законодавством України. Відтак, вказані споруди є самостійними об`єктами нерухомого майна, щодо яких орган місцевого самоврядування зобов`язаний вжити заходів щодо взяття їх на облік як безхазяйного майна.
28.09.2026 року до суду надійшла заява Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича про закриття провадження у справі, що розглядається, яка обґрунтована тим, що на теперішній час відповідачем вжито заходи з метою усунення порушень, які стали підставою для пред`явлення позову, у повному обсязі, а саме: 24.09.2026 року розпорядженням сільського голови с. Вербки з метою вирішення питання щодо взяття на облік, як безхазяйного нерухомого майна, створена комісія з обстеження гідротехнічних споруд, розташованих на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402. Відомості про здійснені Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно, окружна прокуратура отримала з листа Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 24.09.2026 року №1416/0/2-26. Таким чином, лише після пред`явлення окружною прокуратурою 29.06.2026 року позовної заяви до суду позовна вимога щодо зобов`язання Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на набуття права власності на безхазяйне майно шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйних нерухомих речей, а саме: греблю - земляну, гравітаційну, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина, конструктивні параметри: ширина по гребеню 5 м, довжина 224,00 м, максимальна висота 5,9 м, закладання укосів: верхового 1:2, низового 1:1,7; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям, проїзна частина по гребеню 3,5 м, ґрунтова; водоскидну споруду - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с, які розташовані на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, є виконаною відповідачем у добровільному порядку 24.09.2026 року.
Також у заяві про закриття провадження у справі позивачем заявлено клопотання про повернення Дніпропетровській обласній прокуратурі сплаченого нею судового збору за подання цієї позовної заяви в сумі 2662,40 грн. відповідно до платіжної інструкції №1858 від 25 червня 2026 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 року у задоволенні заяви Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича про закриття провадження у справі і відшкодування судових витрат у справі №160/18315/26 за позовною заявою Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича в інтересах держави до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" станом на час розгляду справи правом на подання пояснень щодо позовної заяви не скористалася. Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі №160/18315/26 отримана третьою особою до особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд» 15.07.2026 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9,1515 га, категорія - землі водного фонду, цільове призначення -10.07 для рибогосподарських потреб, що розташована на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області та перебуває у комунальній власності власності Вербківської сільської територіальної громади, наявні гідротехнічні споруди - гребля та водоскидна споруда.
Відповідно до паспорта водного об`єкта «Ставок площею 4,6739 га, розташований за межами с. Кочерижки на території Вербківської сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області», погодженого Державним агентом водних ресурсів України 02.07.2016р., розташовані на цьому водному об`єкті гідротехнічні споруди мають наступний опис:
гребля - земляна, гравітаційна, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина, конструктивні параметри: ширина по гребеню 5 м, довжина 224,00 м, максимальна висота 5,9 м, закладання укосів: верхового 1:2, низового 1:1,7; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям, проїзна частина по гребеню 3,5 м, ґрунтова;
водоскидна споруда - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с.
Також з матеріалів справи слідує, що вищевказана земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402, площею 9,1515 га, передана у користування Селянського (фермерського) господарства «СТАВКИ», код ЄДРПОУ: 20279085 відповідно договору оренди від 18.10.2007р. та додаткової угоди від 05.01.2018р до договору оренди від 18.10.2007р. разом із водним об`єктом.
20.04.2026 року Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з листом від 20.04.2026р. №63-2137ВИХ-26, в якому, зокрема, просив надати ґрунтовну інформацію щодо: відомих власників та балансоутримувачів гідротехнічних споруд, які розташовані на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9,1515 га, надавши копії підтверджуючих документів; перебування вказаних гідротехнічних споруд на обліку як безхазяйне майно та прийняття вказаних споруд до комунальної власності територіальної громади, надавши копії відповідних рішень та інших підтверджуючих документів; технічних характеристик вказаних гідротехнічних споруд, надавши копії актів їх обстеження, копії паспортів водних об`єктів та інших наявних облікових документів; вжитих Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області дій, направлених на взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: вищевказаних гідротехнічних споруд, надавши копії підтверджуючих документів, або повідомити про причини не вжиття таких заходів.
Листом від 18.05.2026 року №760/0/2-26 виконавчий комітет Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області повідомив Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, зокрема, про те, що власники або балансоутримувачі вказаних вище гідротехнічних споруд невідомі, при цьому Вербківська сільська рада Павлоградського району Дніпропетровської області до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі не зверталася, в комунальну власність це майно не приймала.
Листом від 01.06.2026 року №63-2977вих-26 Павлоградська окружна прокуратура Дніпропетровської області повідомила відповідача про те, що тривале нездійснення органом місцевого самоврядування взяття на облік безхазяйного майна, розташованого на території громади, не забезпечення захисту права комунальної власності територіальної громади є виключним випадком, передбаченим вимогами ст.131-1 Конституції України, та свідчить про наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва прокурором. Також цим листом прокуратура просила відповідача надати ґрунтовну інформацію та документи, а саме: акти виявлення та обстеження гідротехнічних споруд, розташованих, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402, площею 9,1515 га, надавши копії таких актів; вжитих Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області дій, направлених на взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: вищевказаних гідротехнічних споруд, надавши копії підтверджуючих документів, або повідомити про причини не вжиття таких заходів.
Листом від 18.06.2026 року №906/0/2-26 виконавчий комітет Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області повідомив Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області, зокрема, про те, що створена розпорядженням сільського голови від 17.06.2026 року №1260р «Про створення комісії з обстеження водних об`єктів (ставків) на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області» Комісія Вербківської сільської ради провела обстеження водного об`єкта (ставка) площею 9,1515 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, з метою виявлення та обстеження гідротехнічних споруд, розташованих на цій земельній ділянці. Разом із листом було надано копію Акта обстеження водного об`єкта (ставка) на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області з фотоматеріалами. Також листом повідомлено, що заходи, направлені на взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме: гідротехнічних споруд, розташованих на земельних ділянках водного фонду Вербківською сільською радою не вживалися.
Відповідно до Акта обстеження водного об`єкта (ставка) на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 17.06.2026 року Комісією Вербківської сільської ради у складі заступника сільського голови з питань діяльності виконавчих органів селищної ради, начальника відділу земельних відносин, містобудування та архітектури, спеціаліста відділу земельних відносин, містобудування та архітектури проведено обстеження водного об`єкта (ставка), який перебуває в оренді СФГ «СТАВКИ» (код ЄДРПОУ 20279085), розташованого за межами с. Кочережки на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. В ході обстеження встановлено, що водний об`єкт (ставок) площею 9,1515 га, кадастровий номер земельної ділянки [номер приховано]:01:001:0402, перебуває в задовільному стані, об`єкт заповнений водою. Земельна ділянка навколо ставка не розорана, заборонювальні знаки, шлагбауми, загорожі які заважають проходу чи проїзду до водного об`єкту відсутні. В нижній частині ставка розташована гребля земляна, конструктивні параметри: ширина по гребеню - 5,00 м, довжина - 224,0 м, висота близько 6,0 м; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям; проїзна частина по гребеню - 3,5 м, ґрунтова - стан задовільний; водоскидна споруда шахтного типу: через високий рівень води в ставку на момент огляду вхідний оголовок розташований зі сторони верхового укосу, обстежити не було можливості; зі сторони низового укосу в наявності відвідна труба, матеріал - сталь, діаметром 300 мм. Згідно з даними паспорта водного об`єкта вихідний оголовок - відсутній; відвідний канал - відсутній.
Також відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, перебуває у користуванні Селянського (фермерського) господарства «СТАВКИ», код ЄДРПОУ: 20279085 на підставі договору оренди від 18.10.2007 та додаткової угоди від 05.01.2028 до Договору оренди від 18.10.2007. Вказаний договір оренди земельної ділянки та додаткова угода зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.04.2018 реєстратором Дніпропетровської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Профатіловою М.С. Номер запису про інше речове право 25941701. Реєстраційним номер об`єкта нерухомого майна 1542208312235.
Відповідно до листа Павлоградської районної державної адміністрації від 28.05.2026 року №2034/0/529-26 у Павлоградської РДА відсутня інформація щодо власників та балансоутримувачів гідротехнічних споруд, розташованих на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га.
З листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 01.06.2026 року №912-007-11-4095 слідує, що відомості про нерухоме майно за класифікаційними угрупуваннями: 215 - Порти, канали, греблі та інші водні споруди відповідно до Класифікатора, яке розташоване на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області (зокрема с. Вербки, с. Морозівське, с. Нові Вербки) від суб`єктів управління до Фонду з метою внесення до Реєстру не надавалися (не ідентифіковано за результатами пошуку).
Згідно з листом Регіонального офісу водних ресурсів у Дніпропетровській області від 01.06.2026 року №998/03-26 на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402 обліковується водний об`єкт - ставок з площею водного дзеркала 4,6739 га, який розташований за межами с. Кочережки на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. На земельній ділянці розташовані наступні об`єкти інфраструктури (гідротехнічні споруди): гребля земляна, гравітаційна, відкосного профілю шириною -5 м, довжиною - 224 м, максимальною висотою - 5,9 м, закладанням відкосів: верхового - 1:2; низового - 1:2. По гребеню греблі пролягає ґрунтова дорога 3,5 м; водоскидна споруда - шахтний тип, яка має: вхідний оголовок шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, висотою 2,4 м; водопровідна частина сталева труба діаметром 300 мм з довжиною 16,8 м; вихідний оголовок відсутній. Паспорт водного об`єкта розроблений у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта у 2016 році. У паспорті відсутня інформація про власника/балансоутримувача/користувача гідротехнічних споруд.
Відповідно до листа КП «Павлоградське МБТІ» від 28.05.2026 року №174 право власності на гідротехнічні споруди розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0402 не зареєстровано.
Зважаючи на встановлений факт бездіяльності відповідача щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна - гідротехнічних споруд (греблі та водоскидної споруди), що, на переконання позивача, унеможливлює його належне утримання і може призвести до його втрати, Керівник Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
З цього приводу у Рішенні від 5 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях.
Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Відтак, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 05 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 28 січня 2021 року у справі № 380/3398/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 380/2266/21, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20 та від 23 грудня 2021 року у справі № 0440/6596/18.
Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України).
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі № 806/602/18, від 13 березня 2019 року у справі № 815/1139/18, від 15 жовтня 2019 року у справі № 810/3894/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а, від 5 листопада 2019 року у справі № 804/4585/18, від 3 грудня 2019 року у справі № 810/3164/18 та від 1 червня 2022 року у справі № 260/1815/21.
Так, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що оскаржувана бездіяльність відповідача сприяє порушенню основних засад державної політики у сфері збереження інженерної інфраструктури водних об`єктів та комунальної власності та виражається у невжитті передбачених законодавством заходів щодо оформлення права власності на безхазяйне майно - гідроспоруди, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, ризики безпідставного вибуття останніх з власності територіальної громади, інтереси якої представляє сільська рада, що може призвести до негативних наслідків та порушення прав громади та, тим самим, порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності і, відповідно, інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною майна територіальної громади, що, у свою чергу, є порушенням загальнодержавних інтересів та у відповідності до ст. 131-1 Конституції України покладає на прокурора обов`язок представництва в суді шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Отже, захисту підлягають інтереси держави у сфері контролю за охороною майна територіальної громади, реалізації нагляду за безпечною та надійною експлуатацією інженерної водозахисної споруди, призначеної для захисту територій від затоплення, фінансування та контролю видатків державного бюджету на обслуговування.
На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням «інтересів держави», що також підтверджується позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 березня 2024 року у справі №300/3657/22.
Стосовно наявності підстав, визначених частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представництва інтересів держави у суді у справі, що розглядається, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд також враховує, що у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У справі, що розглядається, прокурор послався на відсутність органу, до компетенції якого належить захист законних інтересів держави зі спірного питання.
Так, відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громади.
Предметом цього позову є бездіяльність органу місцевого самоврядування, яка полягає у невжитті Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області дій, спрямованих на набуття права комунальної власності на нерухоме майно, а саме гідротехнічні споруди, розташовані на земельній ділянці водного фонду, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га.
Стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, суд звертає увагу, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу.
Також статтею 20 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 71 цього ж Закону органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення контролю за правомірністю дій та рішень органів місцевого самоврядування. У такій категорії справ прокурор повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави.
При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Аналогічний висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №810/3894/17, від 28 січня 2021 року у справі №380/3398/20, від 20 липня 2021 року у справі №480/3093/20, від 05 жовтня 2021 року у справі №380/2266/21, від 18 грудня 2021 року у справі №804/3740/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 320/10736/20, від 23 грудня 2021 року у справі №0440/6596/18, від 05 травня 2022 року у справі №320/6514/18, від 14 лютого 2023 року у справі №580/1374/22.
Крім того, суд враховує, що у постанові від 29 листопада 2022 року у справі №240/401/19 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформулював висновки про те, що положення статті 53 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо права прокурора на звернення до адміністративного суду з метою захисту інтересів держави в особі територіальної громади необхідно розуміти так:
- прокурор, звертаючись до суду з метою захисту інтересів держави, що охоплюють собою й інтереси певної територіальної громади, фактично діє в інтересах держави; оскільки відсутні чіткі критерії визначення поняття інтереси держави, яке є оціночним, суди під час розгляду кожної конкретної справи повинні встановлювати наявність/відсутність інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку;
- прокурор має право самостійно звертатися до адміністративного суду із позовом у разі відсутності органу, який має повноваження на звернення до суду з таким самим позовом; передбачене законами загальне повноваження державного органу на звернення до суду або можливість бути позивачем чи відповідачем у справі, не свідчить про право такого органу на звернення з адміністративним позовом в конкретних правовідносинах, оскільки Законом має бути прямо визначено, у яких випадках та який орган може/повинен звернутися до суду;
- у разі, якщо адміністративні суди доходять висновку про відсутність у прокурора права на звернення з позовом до суду в інтересах держави з підстави наявності органу, що має повноваження на звернення з таким позовом до суду, суди повинні чітко вказати, до компетенції якого саме органу належить повноваження на звернення до суду та яким Законом це право передбачено.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що прокурор є належним позивачем у цій справі, відтак, вирішуючи спір по суті, слід надати оцінку тому чи завдано шкоду інтересам держави оскаржуваною бездіяльністю відповідача - суб`єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що склалися між сторонами у цій справі, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Органи місцевого самоврядування з огляду на ч. 1, 5 ст.15 Закону №280/97-ВР є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону; від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч.5 ст.60 Закону №280/97-ВР).
Таким чином, відповідний орган місцевого самоврядування уповноважений визначати юридичну долю об`єктів, що розташовані на земельних ділянках комунальної власності.
Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).
Відповідно до частини першої статі 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі та інші складові частини меліоративної системи, складові частини меліоративної мережі. У Державному реєстрі прав також реєструються передбачені законом речові права та їх обтяження на об`єкти незавершеного будівництва та майбутні об`єкти нерухомості.
Згідно з частиною четвертою статті 5 Закону №1952-IV не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж та інших складових частин меліоративної системи, складових частин меліоративної мережі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року №1141 до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт речових прав: про об`єкт будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, закінчений будівництвом об`єкт: ідентифікатор об`єкта в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва (для об`єктів речових прав, яким присвоєно відповідний ідентифікатор); тип об`єкта (будівля, споруда, квартира, гаражний бокс, машиномісце тощо); загальна та житлова (за наявності) площа приміщень об`єкта (для об`єкта будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості - площа відповідно до проектної документації на будівництво); відсоток готовності (для об`єкта будівництва); адреса об`єкта нерухомого майна (для закінчених будівництвом об`єктів, а також для об`єктів будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості яким присвоєно адресу).
Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами (преамбула до ВК України).
Статтею 1 ЗК України констатовано: земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).
Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 ВК України:
водний об`єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт);
ставок - штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн кубічних метрів;
водогосподарські системи - комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами.
У статті 3 ВК України зазначено, що усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води - штучні водойми (водосховища, ставки).
До земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами (стаття 4 ВК України).
Води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування (стаття 6 ВК України).
У статті 2 ВК України зазначено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об`єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об`єктами, регулюються відповідним законодавством України (частини друга та третя статті 2 ВК України).
Відповідно до статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких землі водного фонду (пункт «є» частини першої статті 19 ЗК України)
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами.
Згідно із частинами першою та другою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Статтею 79 ЗК України визначено земельну ділянку як об`єкт права власності. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб (частини перша та друга статті 79 ЗК України).
Право користування земельною ділянкою, на якій розташований водний об`єкт, має певні особливості, оскільки воно нерозривно пов`язане із користуванням цим водним об`єктом. Надання у користування земельної ділянки водного фонду, що знаходиться під водним об`єктом, здійснюється як надання земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.
Відповідно до частини першої статті 51 ВК України у користування на умовах оренди, зокрема, для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.
Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт (частина третя статті 51 ВК України).
Отже, нормативне регулювання земельних, водних, природоохоронних відносин тісно пов`язане. Водні об`єкти та гідротехнічні споруди, пов`язані між собою, складають водогосподарські системи. Водні об`єкти перебувають у тісному фізичному і правовому взаємозв`язку із землями водного фонду, оскільки існування та належне функціонування водних об`єктів неможливе без земель, на яких вони розташовані.
Судом встановлено, що у справі, що розглядається, водний об`єкт - ставок площею 4,6739 га, розташований за межами с. Кочерижки на території Вербківської сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області, на водотоку балка Бобрівка, яка належить до басейну р. Самара, та не належить до замкнених природних водойм.
Річка Самара протікає не території Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей і є лівою притокою річки Дніпро (басейн Чорного моря).
Спірна гідротехнічна споруда включає в себе земляну греблю та водоскидну споруду.
Законодавство України окреслює основні види гідротехнічних споруд залежно від мети створення та сфери використання, а також за їх призначенням, наприклад: водопідпірні споруди (греблі (земляні, бетонні), дамби, тощо); водопровідні та водозабірні споруди (канали, тунелі, трубопроводи, лотки, водозабори, тощо); водоскидні споруди (скидні канали, водоспуски, тощо); судноплавні споруди (судноплавні шлюзи, підхідні канали, суднопідіймальні споруди, тощо); берегоукріплювальні та захисні споруди (моли, хвилеломи, набережні стіни, берегозахисні споруди, тощо); гідроенергетичні споруди (комплекси інженерних споруд (греблі, дамби, водоводи, будівлі ГЕС, тощо), призначені для використання кінетичної та потенціальної енергії водних ресурсів для виробництва електроенергії).
У цій справі йдеться про гідротехнічну споруду, яка складається з земляної греблі та водоскидної споруди.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 18.09.2012 року №5293-VI «Про аквакультуру» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об`єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.
Отже, як слідує зі змісту визначення, наведеного у статті 1 Закону України «Про аквакультуру», гідротехнічні споруди є інженерними спорудами, розташованими на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод.
Відповідно до ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 11.01.2010 року №1 та від 29.07.2010 року №287, гідротехнічні споруди - споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
Наказ Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 19.12.1995 року №252 «Про затвердження Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів» містить таке визначення: гідротехнічні споруди являють собою споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тонелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Згідно з наказами Міністерства транспорту України від 20.11.2003 року №906 та від 29.03.2004 року №251 гідротехнічна споруда - це споруда для використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливим впливом вод.
Таким чином, гідротехнічні споруди - це узагальнююча назва інженерних споруд, які розташовані на водних об`єктах, призначені для управління водними ресурсами, а також для запобігання шкідливій дії вод. Комплекс пов`язаних між собою водних об`єктів та гідротехнічних споруд, призначених для управління водними ресурсами, утворюють водогосподарські системи.
З огляду на конструктивні та функціональні характеристики гідротехнічної споруди, яка складається із земляної греблі і водоспуску, вона виконує функцію інженерного елемента, який забезпечує належне використання водного об`єкта та земель водного фонду.
Характерною ознакою земляної греблі є те, що вона не може бути відокремлена від земельної ділянки, не втративши свого функціонального призначення, що свідчить про її похідний (залежний) характер щодо земельної ділянки водного фонду.
Земельна ділянка водного фонду і земляна гребля, утворена шляхом насипу ґрунту, становлять єдиний об`єкт, щодо якого неможливо визначити межу між природним ландшафтом та штучно сформованим насипом.
Поза межами земельної ділянки водного фонду така споруда самостійного призначення не має. Її функціонування обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості.
Така земляна гребля створена виключно для обслуговування водного об`єкта та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.
Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (стаття 179 ЦК України).
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 ЦК України).
Слід врахувати, що сама по собі кваліфікація об`єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об`єктом цивільного права. Правова природа конкретного об`єкта має визначатися не лише на підставі його фізичних характеристик, але й з урахуванням його функціонального призначення та правового зв`язку з іншими об`єктами.
Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню (стаття 187 ЦК України).
Оскільки земляна гребля нерозривно пов`язана із земельною ділянкою, а її переміщення в інше місце неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, то така земляна гребля разом з водним об`єктом (водогосподарська система) є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Існування водного об`єкта, розташованого на земельній ділянці водного фонду, залежить від наявності земляної греблі (без земляної греблі не буде водного об`єкта (ставка), розташованого на земельній ділянці водного фонду). Земляна гребля не може бути відокремлена від земельної ділянки водного фонду без пошкодження або істотного знецінення земельної ділянки водного фонду та водного об`єкта.
Земляна гребля як складова частина речі - земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту.
Тому право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду). Правова доля складової частини слідує за правовою долею речі.
Серед об`єктів цивільних прав особливу категорію становлять публічні речі - об`єкти державної або комунальної власності, правовий режим яких обумовлений особливим публічно-правовим значенням, підвищеною суспільною важливістю, спрямованою на забезпечення екологічної безпеки, обороноздатності, раціонального використання природних ресурсів, збереження стратегічно важливого майна держави, культурної спадщини тощо.
Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Публічні речі є необоротоздатними.
Велика Палата Верховного Суду послідовно дотримується позиції, що у випадках, коли на певний об`єкт нерухомого майна за жодних умов не може виникнути право приватної власності, державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта, а тому порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади слід розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням власника володіння (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Такий підхід застосований, зокрема, до земельних ділянок водного фонду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17), земельних ділянок природно-заповідного фонду (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц,), нерухомих об`єктів культурної спадщини (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 910/8413/21).
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до пункту «ґ» частини четвертої 4 статті 83, пункту «д» частини четвертої статті 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені частиною другою статті 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.
Таким чином, передача земель водного фонду у приватну власність неможлива, окрім безоплатної передачі у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.
Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання способу захисту порушеного права у спорах про повернення земельних ділянок водного фонду, які не є замкненими природними водоймами загальною площею до 3 га, неодноразово зазначала, що виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ці ділянки належать до земель водного фонду, -набуття приватної власності на них є неможливим. Якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і перехід володіння, засвідчений державною реєстрацією права власності, є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду, яка не є замкненою природною водоймою загальною площею до 3 га, не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15- ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункти 70, 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (пункти 80, 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункти 96, 97), від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (пункти 45, 46), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункти 51, 52) та інші).
Таким чином, на земельну ділянку водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) за жодних умов не може виникнути право приватної власності. Державна реєстрація цього права не змінює володільця відповідного об`єкта - державу або територіальну громаду.
У справі, що розглядається, утворена земляною греблею водойма (ставок) не належить до замкнених природних водойм, а відтак, не є винятком, встановленим частиною другою статті 59 ЗК України.
У свою чергу, стаття 59 ЗК України стосується не земляної греблі, що забезпечує функціонування водного об`єкта, а самого водного об`єкта як природного комплексу. Земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільного обороту, а її правовий режим є похідним від правового режиму земельної ділянки водного фонду, на якій вона розташована.
Ситуація, за якої у власність переходить лише земляна гребля без земельної ділянки, на якій вона розташована, не є можливою.
Земляна гребля є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, набуття приватної власності на земельну ділянку водного фонду є неможливим. Тому й набуття права приватної власності на земляну греблю також є неможливим та воно за жодних умов не може виникнути у нового набувача.
З огляду на це ні наявність державної реєстрації права власності за новим набувачем, ні фізичне привласнення ним земляної греблі не призводять до заволодіння нею.
Отже, земляна гребля, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не може розглядатися як самостійний об`єкт права власності, який може правомірно вибути з державної або комунальної власності у приватну власність, у тому числі внаслідок приватизації.
Щодо державної реєстрації речових прав на земляну греблю слід зазначити таке.
Правовий режим об`єкта нерухомості визначається на підставі документів про виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію, технічного паспорта, паспорта водного об`єкта, виходячи із конструктивних характеристик об`єкта, можливості окремої технічної та юридичної індивідуалізації, зв`язку із земельною ділянкою та іншими об`єктами.
При цьому з наведених вище норм Закону №1952-IV слідує, що об`єктом державної реєстрації є речові права на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі.
Як зазначалось, земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, оскільки є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, яка може перебувати виключно у державній або комунальній власності.
Таким чином, згідно із частиною четвертою статті 5 Закону №1952-IV не підлягають державній реєстрації речові права окремо на земляну греблю, яка не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24, в якій Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:
«… земляна гребля не є самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Право власності на земляну греблю не може виникати, переходити чи припинятися окремо від земельної ділянки водного фонду. Земельні ділянки водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) належать до об`єктів, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності (публічні речі). Такі об`єкти пов`язані із забезпеченням суспільного інтересу, а тому не перебувають у вільному цивільному обороті і за жодних умов не можуть вибути із державної або комунальної власності у приватну власність. Передача земляної греблі, яка є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, у приватну власність, у тому числі шляхом приватизації, суперечить правовому режиму земель водного фонду та водних об`єктів, які не можуть перебувати в приватній власності та не підлягають приватизації.
Як зазначалося, земляна гребля не є самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Земельні ділянки водного фонду (за винятком випадків, визначених у статті 59 ЗК України) належать до об`єктів, на які за жодних умов не може виникнути право приватної власності. Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права окремо на земляну греблю, яка не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Отже, право власності окремо на земляну греблю не може бути зареєстроване взагалі, оскільки земляна гребля не є окремим об`єктом права власності, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду. Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав окремо на земляну греблю, яка є складовою частиною речі, суперечить приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». …».
За такого правового регулювання та висновків Великої Палати Верховного Суду, суд доходить висновку про помилковість доводів Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області про те, що відповідачем у цій справі - Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, була допущена протиправна бездіяльність щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: греблі - земляної, гравітаційної, відкосного профілю, матеріал - суглинок, глина, конструктивні параметри: ширина по гребеню 5 м, довжина 224,00 м, максимальна висота 5,9 м, закладання укосів: верхового 1:2, низового 1:1,7; кріплення укосів: верхового - задернований, порослий дрібноліссям, низового - задернований, порослий дрібноліссям, проїзна частина по гребеню 3,5 м, ґрунтова, яка розташована на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
Щодо доводів прокуратури відносно наявності підстав для звернення відповідача до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: водоскидної споруди - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с, яка розташована на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, слід зазначити таке.
Так, у вищезгаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24 також вирішувалося питання про наявність підстав для відступу від правового висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2024 року у справі № 300/3657/22, про те, що: « …нормативно-правове регулювання містить різні семантично схожі визначення терміна «споруда». Термін «гідротехнічна споруда» пов`язаний з конкретним функціональним об`єктом (конструкцією), є узагальнюючою назвою споруд, що використовуються на водних ресурсах, основним же є термін «споруда». У свою чергу, дамба є видом гідротехнічних та інженерних споруд, не належить до будівель та приміщень, проте за інженерним задумом розміщується на земельній ділянці, призначена для спеціальних технічних функцій, пов`язаних з використовуванням водних ресурсів, зокрема для запобігання шкідливій дії вод. Переміщення такої споруди призводить до втрати її призначення. Як інженерна (гідротехнічна) споруда дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, не включена до переліку споруд, передбачених частиною четвертою статті 5 Закону №1952-IV. Тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що дамба належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитися державна реєстрація прав, та про те, що бездіяльність Івано-Франківської міської ради є доведеною…».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу №915/268/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі № 300/3657/22, щодо застосування приписів, зокрема, частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у контексті того, що інженерна (гідротехнічна) споруда - дамба не є частиною чи приналежністю головної речі, тому належить до нерухомого майна, щодо якого має проводитись державна реєстрація права, шляхом викладення правової позиції щодо неможливості державної реєстрації речових прав та їх обтяження на гідротехнічні споруди.
Як вказано вище, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24 дійшла висновку стосовно того, що земляну греблю, яка за своєю правовою природою є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, не можна набути у приватну власність як окремий об`єкт нерухомого майна, у тому числі внаслідок приватизації. Об`єктом державної реєстрації є саме право на нерухоме майно, яке має ознаки самостійного об`єкта цивільних прав. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження окремо на споруди, що є складовою частиною речі. Оскільки земляна гребля не є самостійним об`єктом цивільних прав, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду, то речові права та їх обтяження на неї як окремий, самостійний, індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації не підлягають.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24 зауважила, що гідротехнічна споруда - це узагальнююча назва споруд, функціональне призначення яких спрямоване на використання водних ресурсів, а також для боротьби зі шкідливою дією вод, до яких відносяться, зокрема, дамби й греблі різного призначення та їхні конструктивні елементи. З огляду на різноманітність видів гідротехнічних споруд, суд повинен надавати правову оцінку гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у кожній справі виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак.
Оскільки у справі №915/268/24 та справі № 300/3657/22 гідротехнічні споруди є різними за своїм видом і функціональним призначенням (дамба і земляна гребля), Велика Палата Верховного Суду не досліджувала у справі №915/268/24 особливостей гідротехнічної споруди - дамби, то Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №300/3657/22.
Відтак, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24, суд при вирішенні справи, що розглядається в частині позовних вимог прокуратури, які стосуються зобов`язання відповідача звернутися до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: водоскидної споруди, вважає за необхідне надати правову оцінку такій гідротехнічній споруді як об`єкту цивільних правовідносин у цій справі, виходячи з її технічних характеристик, пов`язаності із земельною ділянкою, функціонального призначення, правового зв`язку з іншими об`єктами та з урахуванням інших істотних ознак.
Так, прокурор, стверджуючи про те, що вказана гідротехнічна споруда, а саме: водоскидна споруда, є самостійним об`єктом нерухомого майна, щодо якого відповідач як орган місцевого самоврядування зобов`язаний вжити заходів щодо взяття його на облік як безхазяйного майна, посилався у поданій відповіді на відзив на приписи пункту 2.7 Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, а також на те, що відповідно до паспорту водного об`єкта характеристики греблі та характеристики водоскидної споруди описані в різних розділах, а саме: характеристики греблі це розділ 4, а характеристики водоскидної споруди - розділ 5, що, на думку позивача, свідчить про те, що це є окремі гідротехнічні споруди, а не частина одного цілого, при цьому водоскидна споруда побудована зі сталі та залізобетону, має свої окремі розміри, виконує специфічну функцію щодо спуску води, переміщення її неможливе без її знецінення та зміни її призначення, що відповідає всім ознакам нерухомого майна.
Надаючи оцінку наведеним доводам позивача, зокрема, щодо посилання на п.2.7 Методичних рекомендацій стосовно об`єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, затверджених протоколом колегії Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 за №3, яким до об`єктів нерухомого майна віднесено, зокрема, гідротехнічні споруди (греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд), суд зазначає, що, як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 липня 2026 року у справі №915/268/24, сама по собі кваліфікація об`єкта як нерухомої речі не є достатньою підставою для визнання його самостійним об`єктом цивільного права. Правова природа конкретного об`єкта має визначатися не лише на підставі його фізичних характеристик, але й з урахуванням його функціонального призначення та правового зв`язку з іншими об`єктами.
Слід зазначити, що водоскидна споруда або водоскид - це гідротехнічна споруда для скидання зайвої (паводкової) води з водосховища, а також корисного перепускання води через греблю. Водоскидні споруди бувають з отворами поверхневими - на гребені греблі (водозлив, водозливна гребля) і глибинними - у тілі греблі (водоспускні споруди), а також комбінованими - двоярусні водоскидні споруди. Водоскиди, споруджені поза тілом греблі, називають береговими.
Отже, водоскидна споруда - це інженерна гідротехнічна споруда, призначена для безпечного скидання зайвої паводкової чи повеневої води з водосховища, щоб запобігти переповненню та руйнуванню греблі.
З огляду на вказані у паспорті водного об`єкта «Ставок площею 4,6739 га, розташований за межами с. Кочерижки на території Вербківської сільської територіальної громади Павлоградського району Дніпропетровської області» конструктивні та функціональні характеристики водоскидної споруди (тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с), слід дійти висновку, що ця гідротехнічна споруда виконує функцію інженерного елемента, який захищає тіло земляної греблі від розмиву та руйнування і забезпечує належне використання водного об`єкта та земель водного фонду.
При цьому характерною ознакою як земляної греблі, так і вказаної водоскидної споруди є те, що вони не можуть бути відокремлені від земельної ділянки, не втративши свого функціонального призначення, що свідчить про їх похідний (залежний) характер щодо земельної ділянки водного фонду, бо поза межами земельної ділянки водного фонду така водоскидна споруда самостійного призначення не має, що прокурором не спростовано.
Функціонування такої водоскидної споруди обумовлене розташуванням на конкретно визначеній земельній ділянці, що дає змогу здійснювати управління водними ресурсами, їх використання чи запобігати шкідливій дії вод у конкретній місцевості. Така водоскидна споруда створена виключно для обслуговування водного об`єкта та функціонує тільки на конкретно визначеній земельній ділянці водного фонду у взаємозв`язку з нею.
Оскільки земляна гребля разом із водоскидною спорудою нерозривно пов`язані із земельною ділянкою, а їх переміщення в інше місце неможливе без пошкодження, знецінення та зміни призначення, то така земляна гребля із водоскидною спорудою та разом з водним об`єктом (водогосподарська система) є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Водоскидна споруда як складова частина речі - земельної ділянки водного фонду не має самостійного господарського призначення поза межами конкретно визначеної земельної ділянки водного фонду та не може бути самостійним об`єктом права власності та об`єктом цивільного обороту, тому право власності на водоскидну споруду не може виникати, переходити чи припинятися окремо від речі (земельної ділянки водного фонду).
Відтак, згідно із частиною четвертою статті 5 Закону №1952-IV не підлягають державній реєстрації речові права окремо на водоскидну споруду, яка не є самостійним об`єктом нерухомого майна, а є складовою частиною земельної ділянки водного фонду.
Таким чином, суд доходить висновку про помилковість доводів Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області про те, що відповідачем у цій справі - Вербківською сільською радою Павлоградського району Дніпропетровської області, була допущена протиправна бездіяльність щодо не звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі, а саме: водоскидної споруди - тип - шахтний, матеріал - сталь, залізобетон, конструктивні параметри: вхідний оголовок: шахта з оббетонованої сталевої труби діаметром 900 мм, довжиною 2,4 м, водопровідна частина - труба сталева діаметром 300 мм, довжиною 16,8 м, вид регулювання - засувка діаметром 300 мм, встановлена в шахтному водоскиді; пропускна здатність водоскидної споруди 0,1 м3/с, яка розташована на земельній ділянці водного фонду комунальної форми власності, кадастровий номер [номер приховано]:01:001:0402, площею 9.1515 га, що знаходиться на території Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області.
За наведених обставин у сукупності, слід дійти висновку, що дослідженими доказами не підтверджено завдання шкоди інтересам держави оскаржуваною бездіяльністю відповідача.
Отже, позовні вимоги Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, тож у задоволені позову слід відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, відшкодуванню не підлягають, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволені позовної заяви Керівника Павлоградської окружної прокуратури Дніпропетровської області Кузьменка Андрія Сергійовича в інтересах держави до Вербківської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Селянське (фермерське) господарство "СТАВКИ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Турова