Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
місто Харків
05 жовтня 2026 р. справа № 520/17406/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
1. визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , у задоволенні рапорту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про звільнення з військової служби на підставі «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з врахуванням абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України, ЄДРПОУ НОМЕР_2 , звільнити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з врахуванням абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено у звільненні з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за рідним батьком - ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Позивач вважає, що відповідач зобов`язаний звільнити його з військової служби за наявності передбаченої вище підстави.
Ухвалою суду від 25.06.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.
Відповідач, скориставшись своїм правом на надання відзиву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що позивач не підтвердив наявність усіх передбачених законом умов для звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю постійного догляду за батьком з інвалідністю. Зокрема, позивач не надав акта перевірки сімейного стану, який би підтверджував відсутність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, здатних здійснювати догляд за батьком. Відповідач зазначив, що Інструкція №170 не поширюється на військові частини Національної гвардії України, а Методичні рекомендації №626 не зобов`язують військову частину направляти до ТЦК та СП запит для перевірки сімейного стану. Також відповідач послався на наявність у батька позивача інших дітей та онуки, а також на спільне проживання позивача, його батька, дружини та сина, що, на думку відповідача, не дає підстав стверджувати про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд.
Позивач подав додаткові пояснення у яких зазначив, що Методичні рекомендації № 626 не містять вимоги щодо подання акта перевірки сімейного стану військовослужбовця, а тому відповідач безпідставно вимагав підтвердження відсутності інших родичів. Зазначив, що інші родичі батька фактично не можуть здійснювати за ним догляд: син та онука проживають у Російській Федерації, сестра батька на тимчасово окупованій території, батьки батька померли, а дружина позивача та його неповнолітній син не мають обов`язку здійснювати такий догляд.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є оператором БПЛА 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення та перебуває на службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, що підтверджується довідкою №875 від 31.03.2026.
Позивач є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 , в якому в графі «батько» зазначено: « ОСОБА_2 ».
ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду, що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 33/25/3888/B від 08.12.2025 року та висновком лікарсько-консультативної комісії від 03.03.2026 року. До матеріалів також долучено нотаріально засвідчену заяву №189 ОСОБА_2 про обрання його сина ОСОБА_1 особою, яка здійснюватиме за ним догляд.
Згідно із матеріалами справи, ОСОБА_2 має двох синів - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 . Згідно з наданими документами, 28.05.2012 УФМС по Воронезькій області ОСОБА_3 дозволено тимчасове проживання на території Російської Федерації, а з 28.05.2015 зареєстровано місце проживання у м. Семилуки Воронезької області Російської Федерації. 06.03.2024 ОСОБА_3 отримав паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_7 . Позивач зазначає, що у зв`язку з проживанням за межами України ОСОБА_3 не має можливості здійснювати постійний догляд за батьком.
Також ОСОБА_2 має рідну сестру ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Родинний зв`язок підтверджується свідоцтвами про народження, відповідно до яких їх спільними батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . У зв`язку з укладенням шлюбу прізвище ОСОБА_7 змінювалося на « ОСОБА_8 », а в подальшому на « ОСОБА_9 ».
Згідно з паспортом ОСОБА_4 , вона зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 . Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року № 376, зазначена територія є тимчасово окупованою з 07.04.2014. Також до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 від 02.09.2023 № 39 23 545081. Позивач зазначає, що у зв`язку з проживанням сестри його батька на тимчасово окупованій території вона не має можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 .
Крім того, ОСОБА_2 має онуків - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є сином позивача, проживає у м. Харкові та є неповнолітнім, що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_8 . Позивач зазначає, що з огляду на неповнолітній вік ОСОБА_13 не може здійснювати постійний догляд за своїм дідом.
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дочкою ОСОБА_3 та онукою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 . Позивач зазначає, що у 2012 році у віці 8 років ОСОБА_14 разом із родиною виїхала до Російської Федерації, де проживає і на цей час у м. Семилуки Воронезької області Російської Федерації. Паспорт громадянина України не отримувала. На підтвердження проживання за межами України до матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_11 від 21.11.2024 №20 24 929078 із зазначенням місця проживання у м. Семилуки Воронезької області Російської Федерації. Позивач вважає, що у зв`язку з проживанням за межами України вона не має можливості здійснювати догляд за дідом.
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є сином ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_2 . Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 він є неповнолітнім та проживає у Російській Федерації. Позивач зазначає, що через неповнолітній вік та проживання за межами ОСОБА_15 не має можливості здійснювати постійний догляд за дідом.
Довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.03.2026 підтверджено, що дружина позивача ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (відомості про зареєстрований шлюб від 18.06.2011, актовий запис №457) проживає разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_10 за адресою АДРЕСА_2 .
Довідкою від 31.01.2023 №6330-5002546273 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 підтверджено місце фактичного проживання за адресою АДРЕСА_2 .
Отже, позивач зазначає, що, крім нього, до членів сім`ї ОСОБА_2 першого та другого ступеня споріднення належать його син ОСОБА_3 , сестра ОСОБА_4 та онуки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Водночас, на думку позивача, зазначені особи з об`єктивних причин не можуть здійснювати постійний догляд за його батьком, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_14 проживають у Російській Федерації, ОСОБА_18 - на тимчасово окупованій території, а ОСОБА_13 та ОСОБА_19 є неповнолітніми.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту були додані: копія свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 від 24.03.2026, копії паспортів та карток платника податків позивача і його батька, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.12.2025, висновок лікарсько-консультативної комісії від 03.03.2026 про потребу батька у догляді, нотаріально посвідчена заява батька від 24.03.2026 про обрання позивача особою, яка здійснюватиме догляд, копія свідоцтва про розірвання шлюбу батька серії НОМЕР_11 від 20.08.2002, копія довідки №6330-5002546273 від 31.01.2023, довідка про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 від 31.03.2026 №875, копії свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_12 від 26.04.2016 та свідоцтва про народження його сина серії НОМЕР_8 від 26.04.2016, довідка про отримання (неотримання) допомоги від органів соціального захисту населення від 24.03.2026 №428/07, витяги з реєстру територіальної громади №2026/004685193 та №2026/004688384 від 24.03.2026, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.03.2026.
За результатами розгляду рапорту відповідач, листом №25/17/2/1/2-К-2668 від 18.05.2026, відмовив у його задоволенні з підстав відсутності доказів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення батька позивача або того, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача у звільненні з військової служби, позивач ініціював даний спір.
По суті спірних правовідносин слід зазначити наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з ч.6 ст.2 Закону України № 2232-ХІІ передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 62/2022 "Про введення воєнного стану в України" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (затверджено Законом України від 24.02.2022р. № 2102-IX), який наразі триває.
Визначення поняття воєнний стан міститься в ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якого воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Як встановлено судом, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, є оператором БПЛА 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 3 батальйону оперативного призначення.
Підстави звільнення з військової служби передбачені ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Так, відповідно до п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
В абз.12 п.3 ч.12 ст. 26 Закону №2232-ХІІ зазначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Так, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.
Відповідно до п. 7 Положення військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п. 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, звільнення з військової служби) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано п. 225 Положення. Так, в п.п. 2 п. 225 зазначено, що під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 241 Розділу XII Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Відповідно до п.243 Розділу XII Положення № 1153/2008 після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби підстава звільнення зміні не підлягає, якщо при звільненні не допущені порушення законодавства і не виникли нові обставини, пов`язані зі звільненням.
Приписами ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
У свою чергу механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170.
Додатком 19 до вказаної Інструкції № 170 (у редакції чинній на час подання позивачем рапорту) передбачено перелік документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема, документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.
З наведеної норми слідує, що умовами для звільнення з військової служби на зазначеній у ній підставі є одночасна наявність таких обставин: 1) встановлена інвалідність І чи ІІ групи у одного із батьків військовослужбовця (чи батьків дружини/чоловіка); 2) необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; 3) відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи (якщо такі наявні - вони мають самі потребувати постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).
Відсутність будь-якої із зазначених обставин не дає підстав звільнення військовослужбовця з військової служби.
У спірних правовідносинах, позивач виявив небажання продовжувати військову службу та 07 травня 2026 року подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а саме - у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
До рапорту були додані: копія свідоцтва про народження позивача серії НОМЕР_5 від 24.03.2026, копії паспортів та карток платника податків позивача і його батька, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 08.12.2025, висновок лікарсько-консультативної комісії від 03.03.2026 про потребу батька у догляді, нотаріально посвідчена заява батька від 24.03.2026 про обрання позивача особою, яка здійснюватиме догляд, копія свідоцтва про розірвання шлюбу батька серії НОМЕР_11 від 20.08.2002, копія довідки №6330-5002546273 від 31.01.2023, довідка про проходження позивачем військової служби у військовій частині НОМЕР_1 від 31.03.2026 №875, копії свідоцтва про шлюб позивача серії НОМЕР_12 від 26.04.2016 та свідоцтва про народження його сина серії НОМЕР_8 від 26.04.2016, довідка про отримання (неотримання) допомоги від органів соціального захисту населення від 24.03.2026 №428/07, витяги з реєстру територіальної громади №2026/004685193 та №2026/004688384 від 24.03.2026, довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.03.2026.
За результатами розгляду рапорту відповідач, листом №25/17/2/1/2-К-2668 від 18.05.2026, відмовив у його задоволенні з підстав відсутності доказів, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення батька позивача або того, що такі члени сім`ї самі потребують постійного догляду.
Так, у ОСОБА_2 наявний син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 . Згідно з наданими документами, 28.05.2012 УФМС по Воронезькій області ОСОБА_3 дозволено тимчасове проживання на території Російської Федерації, а з 28.05.2015 зареєстровано місце проживання у м. Семилуки Воронезької області Російської Федерації. 06.03.2024 ОСОБА_3 отримав паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_7 .
Відповідно до ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Окрім цього, довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 29.03.2026 та довідкою від 31.01.2023 №6330-5002546273 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 підтверджено, що дружина позивача ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , (відомості про зареєстрований шлюб від 18.06.2011, актовий запис №457) проживає разом з позивачем ОСОБА_1 , сином ОСОБА_10 та батьком позивача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 .
При цьому Додатком 19 до Інструкції № 170 передбачено можливість звільнення військовослужбовця у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків або батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
У даному випадку дружина позивача ОСОБА_16 проживає разом із ОСОБА_2 за однією адресою. Доказів наявності у ОСОБА_16 об`єктивної неможливості здійснювати постійний догляд за батьком позивача або відмови від такого догляду матеріали справи не містять. Відтак, з урахуванням наведеного положення Додатка 19 до Інструкції № 170, дружина позивача є особою, яка може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 , а тому твердження про відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд, є необґрунтованим.
Отже, суд враховує як наявність у ОСОБА_2 іншого повнолітнього сина ОСОБА_3 , так і можливість здійснення постійного догляду його невісткою ОСОБА_16 , яка проживає разом із ним.
З огляду на викладене, суд виснував, що відмова у звільненні позивача з військової служби у зв`язку з недоведеністю відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за його батьком, є правомірною та узгоджується з вимогами абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з положеннями ч.1 ст. 202 Сімейного кодексу України.
Відтак, суд дійшов висновку, що відмовляючи у звільненні позивача з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008.
За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Розподіл судових витрат відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 05.10.2026 року, враховуючи час перебування судді у відпустці, а також з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Марина Лук`яненко