УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 р. Справа № 520/20089/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,
за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2026 по справі № 520/20089/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.05.2023 по 05.01.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 03.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 05.01.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №520/20089/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 03.05.2023 по 19.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 03.05.2023 року по 19.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі №520/20089/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 по справі №520/20089/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасовано.
Прийнято в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 05.01.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 по 31.12.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 по 05.01.2024 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44.
ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також - заявник) звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/20089/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування заяви зазначив, що за результатами касаційного розгляду справи №320/29450/24 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 16.07.2026 прийнято постанову, якою касаційну скаргу Кабінету Міністрів України задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Зауважив, що у вказаній постанові Верховний Суд виснував, що саме Кабінету Міністрів України делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями, визначеними нормами Конституції України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак, Постановою № 481 правомірно визначено порядок обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб виходячи з розміру 1762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Переконував, що наведене безумовно припиняє суб`єктивне право позивача (і будь-які розумні очікування чи обґрунтовані сподівання) на обчислення його грошового забезпечення у порядку пункту 4 Постанови № 704 після 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб понад арифметичну величину - «1762,00грн».
Враховуючи викладене, стверджував про наявність підстав для перегляду судового рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинами відповідно до пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України (скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду) та просить задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/20089/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
У надісланих до суду апеляційної інстанції запереченнях позивач просив відмовити у задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/20089/25.
В обґрунтування заперечень стверджував про відсутність підстав для перегляду постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/20089/25, оскільки обставини скасування Верховним Судом 16.07.2026 у справі №320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року не пов`язані з доведеністю законності приписів пункту 2 Постанови № 481, а зумовлені лише висновками щодо наявності у Кабінету Міністрів України повноважень на встановлення розмірів грошового забезпечення (у тому числі, базової величини) для розрахунку посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
При цьому, Верховним Судом не досліджувалось питання правозастосування пункту 2 Постанови № 481 крізь призму нормативно-правових актів вищої юридичної сили - Законів України «Про Державний бюджет України» та Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Переконував, що відповідач у спірних правовідносинах з 20.05.2023 по дату звільнення позивача протиправно застосував пункт 4 Постанови № 704 в редакції змін, внесених пунктом 2 Постанови № 481, оскільки, такі зміни є дефектним актом Уряду, який не підлягає застосуванню через суперечність нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і такі правопорушення відповідача законно виправлені у судовому порядку постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/20089/25, на суть чого існування постанови Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 жодним чином не впливає.
Зауважив, що правова позиція суду апеляційної інстанції підтверджується висновками Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 520/5814/24, відповідно до яких, при обрахунку розмірів грошового забезпечення військовослужбовців застосуванню підлягає саме пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином за допомогою засобів підсистеми "Електронний суд".
У надісланій до суду апеляційної інстанції заяві представник позивача просив провести судове засідання 06.10.2026 о 11:00 по справі без участі сторони позивача. Про результати розгляду - повідомити письмово.
У відповідності до частини 2 статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи заяви, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у порядку пункту 3 частини 2 статті 361 КАС України заявником зазначено скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Згідно зі статтею 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 1-4 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Істотними обставинами є фактичні дані (явища, події, факти або сукупність умов), що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Тобто це обставини, які впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, обізнаність суду стосовно яких у розгляді справи забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
При цьому нововиявленими слід вважати обставини (як фактичного, так і правового характеру), які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи. Отже, умовами для перегляду рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами є істотність нововиявлених обставин для вирішення спору, існування їх на момент вирішення адміністративної справи та виявлення таких після прийняття рішення зі спору.
Не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.
Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Отже, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Звертаючись із заявою про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами ІНФОРМАЦІЯ_2 підставою визначив пункт 3 частини другої статті 361 КАС України.
Цим пунктом встановлено, що підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
В основу судового рішення в адміністративній справі можуть бути покладені обставини, встановлені рішенням суду в іншій справі. Так, за правилами звільнення від доказування, наведеними у статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень. Разом з тим слід мати на увазі, що скасування судового рішення може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував судове рішення, що переглядається, скасованим судовим рішенням (актом) чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього.
Тож саме у випадку, коли адміністративний суд відповідно до наведених вище правил обґрунтував своє рішення на обставинах, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, або визначав, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, на підставі вироку суду в кримінальному провадженні, ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, скасування такого рішення відповідатиме підставам перегляду за нововиявленими обставинами рішення адміністративного суду.
Заявник вважає, що підставою для ухвалення рішення суду, про перегляд якого подано заяву, є скасування Верховним Судом 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Колегією суддів встановлено, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762,00 грн.
Вказані зміни були скасовані рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Однак, у подальшому постановою від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 Верховний Суд скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними та зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»- відмовив.
При цьому, колегія суддів враховує, що предметом касаційного перегляду у справі № 320/29450/24 була лише перевірка повноважень Уряду на внесення змін до первинної редакції пункту 4 Постанови № 704 пунктом 2 Постанови № 481.
Водночас, Верховним Судом не досліджувалось питання відповідності приписів Постанови № 481 нормативно правовим актам вищої юридичної сили - Законам України «Про Державний бюджет України» та «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Як вбачається з мотивувальної частини постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/20089/25, суд апеляційної інстанції лише викладено хронологію подій прийняття Постанови № 704 та Постанови № 481, внесення до них змін, скасування таких змін у судовому порядку, зокрема, пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 та пункту 2 Постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, проте, не обґрунтовував постанову, що переглядається, скасованими рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №320/29450/24 та визначив інші мотиви, не пов`язані з існуванням рішень судів обох інстанцій у справі № 320/29450/24, котрі у подальшому були скасовані постановою Верховного Суду від 16.07.2026 у справі № 320/29450/24.
Так, з посиланням частину третю статті 7 КАС України, яка визначає загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про протиправність застосування пункту 2 Постанови № 481 щодо внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, як такого, що суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, а саме закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому послався на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19 та від 10 січня 2023 року у справі № 340/507/22), та зазначив, що пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у первинній редакції, а саме в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - закону про Державний бюджет України на відповідний рік, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік), оскільки суд не вправі, вирішуючи спір, застосовувати дефектний нормативно-правовий акт безвідносно до того чи був він чинним чи ні на момент виникнення спірних відносин.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів з посиланням на постанову Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 вказала, що у період з 20.05.2023 по 05.01.2024 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року відповідно до Законів № 2710-IX, № 3460-IX.
Таким чином, підстави задоволення позову у справі № 520/20089/25 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/20089/25 в частині періоду з 20.05.2023 по 05.01.2024 не пов`язані з існуванням рішень судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 320/29450/24.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява № 69529/01 та пункт 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови № 2» заява № 19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 червня 2003 року, заява № 52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-43 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04).
Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.04.2021 у справі № 9901/819/18, відповідно до якого вирішуючи питання про скасування судового рішення з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку судових рішень, якого у цій справі судом апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що скасування Верховним Судом 16.07.2026 у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, не є підставою для перегляду постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2026 року по справі № 520/20089/25 за нововиявленими обставинами, передбаченою пунктом 3 частини другої статті 361 КАС України.
Таким чином, оскільки заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, подана ІНФОРМАЦІЯ_2 не містить нововиявлених обставин, визначених частиною 2 статті 361 КАС України, а має на меті лише повторний розгляд та винесення нового рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Положеннями частин 1 та 2 статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.
Зважаючи на результат судового розгляду, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -
У Х В А Л И В
У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2026 по справі № 520/20089/25 - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя Перцова Т.С.
Судді Жигилій С.П. Макаренко Я.М.