П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/10600/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
06 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 та Військової частини НОМЕР_1 , у якому оскаржив обчислення та виплату грошового забезпечення й пов`язаних із ним виплат без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Позовні вимоги стосувалися періодів проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 з 19 липня до 24 жовтня 2022 року та у Військовій частині НОМЕР_1 з 17 січня до 20 травня 2023 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період із 19 липня до 24 жовтня 2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік та премії без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом станом на 1 січня 2022 року. Зобов`язано цю військову частину здійснити відповідний перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією утриманого податку з доходів фізичних осіб.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення за період із 17 січня до 19 травня 2023 року та премії без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1 січня 2023 року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача за зазначений період та премії, виходячи з розмірів посадового окладу й окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум і одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що у спірні періоди посадовий оклад та оклад за військовим званням підлягали обчисленню із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року. Водночас із 20 травня 2023 року змінилося нормативне регулювання розрахункової величини, а підстав для перерахунку окремих виплат, які позивачу не нараховувалися та не виплачувалися, суд не встановив.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погодившись із рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що скасування в судовому порядку пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 не відновлює попередньої редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
На переконання апелянта, розрахунковою величиною для визначення посадового окладу й окладу за військовим званням залишався прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 1 січня 2018 року. На підтвердження своєї позиції апелянт посилається, зокрема, на постанову Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/2020.
Також скаржник зазначає, що позивач не довів підвищення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням після скасування пункту 6 постанови №103, а виплачене йому грошове забезпечення відповідало встановленим державою гарантіям.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
ІІІ.ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач в період з 19.07.2022 року по 24.10.2022 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 №289 від 24.10.2022 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 24.10.2022.
У період з 17.01.2023 року по 20.05.2023 року позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Вважаючи, що відповідачами протиправно не враховано розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного року, за період з 19.07.2022 року по 24.10.2022 та 17.01.2023 року по 20.05.2023 при обчисленні грошового забезпечення, а також виплачених за вказані періоди грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, щорічної основної та додаткової відпусток та премії позивач звернувся до суду з даним позовом.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом апеляційної перевірки є рішення в частині задоволення позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 .
Як установлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період із 17 січня до 20 травня 2023 року.
Спір між сторонами полягає у визначенні розрахункової величини, яка мала застосовуватися для обчислення посадового окладу й окладу за військовим званням позивача до 20 травня 2023 року.
За частинами другою та четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено тарифні сітки, схеми тарифних коефіцієнтів та визначено порядок обчислення відповідних окладів.
У первинній редакції пункту 4 постанови №704 передбачалося визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 до цього положення внесено зміни, якими розрахункову величину пов`язано з прожитковим мінімумом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови №103, яким внесено відповідні зміни, визнано протиправним та скасовано.
Оцінюючи доводи апелянта про неможливість автоматичного відновлення попередньої редакції нормативного акта, колегія суддів зазначає, що вирішення цього спору не обмежується питанням такого відновлення. Необхідно також ураховувати співвідношення положень постанови №704 із законами, які встановлювали прожитковий мінімум у відповідному році.
У постанові від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 Верховний Суд сформулював висновок, що з 1 січня 2020 року положення пункту 4 постанови №704 у частині застосування прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року не відповідає актам вищої юридичної сили, якими прожитковий мінімум змінено на відповідний рік. Цей висновок стосується визначення окладів за постановою №704, хоча був сформульований у спорі щодо довідки для перерахунку пенсії.
Отже, саме по собі посилання апелянта на текст пункту 4 постанови №704 із зазначенням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року не підтверджує правомірності застосування цієї величини до спірного періоду 2023 року.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року №2710-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб із 1 січня 2023 року становив 2684 грн.
Тому для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірному періоді мала застосовуватися зазначена величина з множенням на відповідні тарифні коефіцієнти.
Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/2020 не спростовує цього висновку. Правову позицію щодо застосування пункту 4 постанови №704 необхідно оцінювати з урахуванням подальшої практики Верховного Суду, зокрема постанови від 2 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, яка безпосередньо розкриває значення зміни прожиткового мінімуму законами про Державний бюджет України.
Так само посилання на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі №400/4694/20 не є підставою для іншого вирішення спору з огляду на наведений висновок Верховного Суду.
Доводи щодо необхідності застосування кожної редакції нормативного акта лише протягом строку її дії колегія суддів ураховує. Саме цей підхід виключає застосування до попереднього періоду змін, які набрали чинності 20 травня 2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 абзац перший пункту 4 постанови №704 викладено в редакції, яка передбачає розрахунок відповідних окладів виходячи з фіксованої величини 1762 грн.
Установлення цієї величини з 20 травня 2023 року не свідчить про правомірність її застосування під час нарахування грошового забезпечення за період із 17 січня до 19 травня 2023 року.
Суд першої інстанції розмежував ці періоди та в резолютивній частині рішення зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок лише до 19 травня 2023 року включно.
Колегія суддів також відхиляє довід апелянта про ненадання позивачем доказів підвищення посадових окладів та окладів за військовим званням.
Право на належне обчислення грошового забезпечення у цьому випадку пов`язане з нормативно визначеною розрахунковою величиною. Воно не залежить від прийняття військовою частиною окремого рішення про підвищення окладів або від фактичного проведення такого підвищення відповідачем.
Відсутність перерахунку з боку військової частини не може бути підставою для висновку про відсутність у військовослужбовця права на цей перерахунок.
Застосування належної розрахункової величини до посадового окладу та окладу за військовим званням зумовлює необхідність перерахунку тих складових грошового забезпечення, розмір яких залежить від відповідних окладів, зокрема премії, у межах установлених для позивача підстав і відсоткових розмірів.
Відтак наведені в апеляційній скарзі заперечення щодо перерахунку цих видів допомоги не стосуються обов`язків, покладених оскаржуваним рішенням на апелянта.
Посилання скаржника на достатність фактично виплаченого грошового забезпечення також не спростовує висновків суду першої інстанції. Дотримання загальних державних гарантій матеріального забезпечення не звільняє відповідача від обов`язку правильно визначати кожну належну військовослужбовцю виплату відповідно до законодавства.
Щодо одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб колегія суддів зазначає, що така компенсація пов`язана з виплатою належного позивачу грошового забезпечення.
Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, передбачено відшкодування сум податку, утриманого з грошового забезпечення військовослужбовців, одночасно з виплатою такого забезпечення.
Тому зобов`язання провести виплату за результатами перерахунку з одночасною компенсацією утриманого податку відповідає характеру спірних виплат. Самостійних доводів, які спростовували б висновок суду в цій частині, апеляційна скарга не містить.
За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність дій суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності таких дій покладається на відповідача.
Наведені Військовою частиною НОМЕР_1 доводи не підтверджують правомірності обчислення грошового забезпечення позивача за період із 17 січня до 19 травня 2023 року із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2018 року.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними відповідні дії Військової частини НОМЕР_1 та зобов`язав її провести перерахунок грошового забезпечення і премії за зазначений період із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2023 року.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 червня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.