П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/3389/26 Головуюча у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач: Гнап Д.Д.
06 жовтня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача та закрито провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для закриття провадження стало усунення відповідачем після відкриття провадження порушення, яке було предметом оскарження, а саме скасування відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, внесених до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Цією ж ухвалою вирішено повернути позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 13 березня 2026 року.
04 серпня 2026 року представник позивача звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 000 грн.
На обґрунтування заяви зазначала, що одночасно з позовною заявою було подано окрему заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг із детальним описом виконаних робіт, документи про оплату та документи на підтвердження повноважень адвоката.
Заявник наголошувала, що необхідність звернення до суду виникла внаслідок неправильних дій відповідача. За її твердженням, до подання позову позивач звертався до відповідача, проте інформацію про порушення ним правил військового обліку, внесену до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було скасовано лише після відкриття провадження у справі.
Посилаючись на частину восьму статті 139 КАС України та практику Верховного Суду, представник позивача вважала, що добровільне усунення відповідачем порушення після звернення до суду не виключає покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України не є задоволенням позову та не свідчить про встановлення судом протиправності поведінки відповідача, а тому саме по собі не породжує підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд зазначив, що встановлення характеру поведінки відповідача та причинного зв`язку між його діями і понесеними позивачем витратами не може бути предметом дослідження під час вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Питання про судові витрати суд вважав вирішеним ухвалою від 03 серпня 2026 року в частині повернення судового збору.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви й стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі, підтвердженому матеріалами справи.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не застосував частину восьму статті 139 КАС України, не оцінив доводів про виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача та не дослідив докази витрат, на подання яких позивач посилався в заяві.
На переконання апелянта, повернення судового збору не є вирішенням питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, а закриття провадження через усунення відповідачем порушення не виключає розгляду цього питання в порядку статті 252 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Предметом цього апеляційного перегляду є ухвала від 05 серпня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу. Законність закриття провадження у справі ухвалою від 03 серпня 2026 року та повернення позивачу судового збору в цьому провадженні не переглядається.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами частин першої та другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною третьою статті 134 КАС України передбачено визначення розміру витрат на правничу допомогу згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Цією нормою також визначено порядок і строки подання таких доказів.
Частиною першою статті 139 КАС України встановлено загальне правило розподілу судових витрат у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень. Водночас частина восьма статті 139 КАС України передбачає, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, застосування цієї норми не обмежується випадками ухвалення рішення про задоволення позову. Визначальним є встановлення передбачених нею обставин, зокрема виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідної сторони.
За змістом пункту 8 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення виправлені таким суб`єктом і немає підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності протиправними після такого виправлення.
Разом із тим закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 238 КАС України не є вирішенням позову по суті та саме по собі не зумовлює застосування загального правила, передбаченого частиною першою статті 139 КАС України. Водночас така процесуальна підстава закінчення розгляду справи не виключає можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною другою статті 238 КАС України передбачено обов`язок суду при постановленні ухвали про закриття провадження вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат та повернення судового збору з бюджету. Положення статті 143 КАС України також передбачають можливість вирішення питання про розподіл судових витрат після постановлення ухвали про закриття провадження за умови дотримання встановленого Кодексом порядку їх заявлення та підтвердження. Якщо питання про судові витрати судом не вирішено, пункт 3 частини першої статті 252 КАС України передбачає можливість ухвалення додаткового судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 03 лютого 2026 року у справі № 751/4667/24, продовжуючи раніше сформований підхід до застосування частини восьмої статті 139 КАС України у випадках закриття провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 238 цього Кодексу, зазначив, що за відсутності спеціального алгоритму розподілу судових витрат суд має встановити, чи виник спір унаслідок неправильних дій відповідної сторони, та залежно від установлених обставин вирішити питання про покладення на неї судових витрат повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Отже, відсутність судового рішення про задоволення позову сама по собі не є достатньою підставою для відмови у компенсації витрат на професійну правничу допомогу. Водночас сам факт усунення відповідачем порушення після відкриття провадження у справі також не є безумовною підставою для покладення на нього таких витрат. Для застосування частини восьмої статті 139 КАС України суд повинен з`ясувати обставини виникнення спору, надати оцінку поведінці сторін, а також перевірити докази, подані на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дотримання порядку їх заявлення та співмірність їх розміру відповідно до вимог статей 134 і 139 КАС України.
Суд першої інстанції зазначених обставин не з`ясував та поданих на підтвердження витрат доказів не оцінив, оскільки виходив із помилкового висновку про те, що встановлення обставин, передбачених частиною восьмою статті 139 КАС України, не може здійснюватися під час вирішення заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Такий підхід не відповідає наведеному правовому регулюванню та правовим висновкам Верховного Суду.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення є передчасним. Водночас наявні матеріали не дають суду апеляційної інстанції достатніх підстав для самостійного вирішення питання про наявність усіх передбачених законом умов для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та визначення їх конкретного розміру, оскільки відповідні обставини та докази судом першої інстанції не досліджувалися.
Під час продовження розгляду суду першої інстанції необхідно перевірити доводи заявника щодо дотримання порядку та строків заявлення витрат на професійну правничу допомогу, дослідити докази на підтвердження їх розміру, встановити обставини виникнення спору, надати оцінку поведінці сторін та вирішити питання про розподіл таких витрат відповідно до статей 134 і 139 КАС України з урахуванням доводів і заперечень учасників справи.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.