Постанова № 140366540 у справі № 641/5779/24 від 01.10.2026

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/5779/24 Головуючий суддя І інстанції Щепелева Г. М.

Провадження № 22-ц/818/4480/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про відшкодування шкоди, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.,

суддів колегії Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державного бюро розслідувань адвоката - Олійника Андрія Дмитровича, Харківської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Харківській області, Офіс генерального прокурора на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, треті особи: ОСОБА_2 , Державне бюро розслідувань, Донецька обласна прокуратура, про визнання дій та бездіяльності неправомірними та відшкодування шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили суд визнати незаконними та протиправними дії та бездіяльність відповідачів та стягнути за рахунок державного бюджету з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 9 625 513, грн.. матеріальної шкоди, 221 000,00 грн. моральної шкоди; на користь ОСОБА_3 9 345 513,00 грн. матеріальної шкоди та 221 000,00 грн. моральної шкоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі вказали на наступні події:

ТОВ «Діскавері +» разом із ТОВ СП «Веда-Холдинг» згідно із договором про спільну діяльність займалися переробкою пшениці, поставкою борошна різним підприємствам.

23.02.2006 ОСОБА_2 (третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі) до прокуратури Харківської області було подано заяву щодо противоправних дій посадових осіб АСУБ «Грант», які протиправним шляхом привласнили майно ТОВ СП «Веда-Холдинг», ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ «Діскавері +», ТОВ СП «Едіс» та інших підприємств за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9 та не допускають власників на територію за цією адресою.

28.02.2006 прокуратурою Комінтернівського району м. Харкова було порушено кримінальну справу за фактом невиплати заробітної плати працівникам ТОВ СП «Веда-Холдинг» за ч. 2 ст. 175 КК України, а 02.03.2006 слідчий зазначеної прокуратури та о/у ОДСБЕЗ в межах розпочатої кримінальної справи забезпечили АСУБ «Грант» вигнання керівництва та працівників ТОВ СП «Веда-Холдинг», ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ «Діскавері +», ТОВ СП «Едіс» та інших з території млинового комплексу і земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ; забезпечили Банку можливість залишитися на вказаній території та привласнити все майно, яке на ній перебувало і не було власністю Банку; вилучення ряду документів ТОВ СП «Веда-Холдинг», зокрема, і тих, що були спільними із ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ «Діскавері +», ТОВ СП «Едіс» та іншими.

23.05.2006 та 02.06.2006 старший о/у ОДСБЕЗ в рамках розпочатої кримінальної справи вилучив всі інші документи ТОВ СП «Веда-Холдинг», жорсткий диск із інформацією ТОВ СП «Веда-Холдинг», ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ «Діскавері +», ТОВ СП «Едіс» та інших, зокрема, бази даних, системи постачання - збуту - виробництва, найму, взаємовідносин із банками тощо, що в більшості були інтелектуальною власністю ОСОБА_2 та служили основою для бізнесу зазначених підприємств.

Більшість вилучених документів згідно із протоколами виїмки від 02.03.2006, 23.05.2006 та 02.06.2006 жодного відношення до розпочатої за ст. 175 КК України кримінальної справи не мали, але були вкрай потрібні для роботи по переробці пшениці, реалізації борошна і висівок.

Надалі більша частина вилученого згідно із вказаними протоколами виїмки зникла із матеріалів кримінальної справи № 22060055 та кримінальних проваджень № 1201222[телефон приховано] та № 1201222[телефон приховано], що встановлено в межах кримінального провадження № 4201322[телефон приховано] від 06.08.2013, розпочатим за заявою позивачів та ОСОБА_2 , яке в подальшому було закрито.

Згадані документи та жорсткий диск були інтелектуальною власністю ОСОБА_2 та їх відсутність унеможливила роботу ряду підприємств, що було проігноровано слідчим і судом.

Всі інші вилучені 02.03.2006, 23.05.2006 та 02.06.2006 документи зникли з матеріалів кримінальних проваджень № 1201222[телефон приховано] та № 1201222[телефон приховано] впродовж 2012-2024 років.

Вищевказаними діями посадових осіб прокуратури Комінтернівського району м. Харкова та ОДСБЕЗ щодо недопуску до місця роботи та вилучення всіх потрібних для роботи документів в інтересах Банку створена неможливість роботи афілійованих із ОСОБА_2 підприємств, зокрема, ТОВ «Діскавері +» як в період з 02.03.2006 по 04.07.2007 на території за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9, якою вони мало право користуватися, так і будь-якої іншої роботи. Такі дії правоохоронних органів разом із Банком та в його інтересах є протидією законній господарській діяльності підприємств, афілійованих з ОСОБА_2 , зокрема, ТОВ «Діскавері +», що в подальшому призвело до неможливості виплати кредитів зазначеною юридичною особою та відчуження Банком внаслідок цього житла позивачів у м. Харкові - квартири ОСОБА_1 та домоволодіння ОСОБА_3 , які виступали майновими поручителями за зобов`язаннями ТОВ «Діскавері +» перед Банком.

Чисельні звернення позивачів до прокуратури та міліції Комінтернівського району м. Харкова, прокуратури Харківської області протягом 2006 -2012 років щодо незаконного перебування АСУБ «Грант» на території за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9, недопуску працівників ТОВ «Діскавері +» до належного їм майна, привласнення Банком оргтехніки, запчастин, належних підприємству, були марними.

Після набрання 20.11.2012 чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом України, до ЄРДР було внесено відомості щодо шахрайських дій посадових осіб АСУБ «Грант» з майном, протидії законній господарській діяльності, зловживання службовим становищем тощо.

В подальшому кримінальна справа № 22060055 та вказані кримінальні провадження трансформувалися у два:

№ 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 за ч. 1 ст. 175 КК України; № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 212 КК України.

За кримінальним провадженням № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 на час звернення до суду було винесено 18 постанов слідчих про закриття за відсутністю складу кримінальних правопорушень, складено два клопотання про закриття за закінченням строків давності.

Вказані протиправні дії та бездіяльність державних органів призвели до неможливості подання позивачами цивільних позовів до АСУБ «Грант» в рамках кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] щодо відшкодування заподіяної їм шкоди.

Зазначені дії слідчих, процесуальних керівників та їх керівників, безпосередніх та вищих, призводять до приховування посадовими органами поліції та прокуратури протягом 18 років кримінальних правопорушень посадових осіб Банк та завдання позивачам значної матеріальної та моральної шкоди.

13.06.2024 позивачами подано заяви про досудове врегулювання спору до:

Президента України, Верховної Ради України, Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, Харківської обласної прокуратури, ГУНП в Харківській області, однак вказані органи державної влади відмовили у досудовому врегулюванні спору.

Всі вищевикладені незаконні дії та бездіяльність відповідачів Харківської обласної прокуратури протягом 18 років та ГУНП України в Харківській області протягом 9 років завдали великих душевних страждань позивачам, їх психологічний стан та стан здоров`я суттєво погіршились, було порушено нормальний стан життя. Поневіряння позивачів та членів їх сімей по орендованим квартирам протягом 14 років через незаконні та бездіяльність відповідачів в інтересах Банку принижує честь, гідність, ділову репутацію позивачів, посилило їх моральні переживання, порушило стосунки в родині та із оточуючими.

Позивачі визначили розмір моральної шкоди для кожного із них як 1 000 грн. за кожен місяць незаконних дій відповідачів, починаючи з 02.03.2006, тобто 221 місяць помножений на 1 000 грн. = 221 000 грн.

Визначаючи розмір матеріальної шкоди, заподіяної незаконними та протиправними діями відповідачів Харківської обласної прокуратури протягом 18 років та ГУНП України в Харківській області протягом 9 років, позивачі взяли за основу вартість привласненого Банком за сприяння відповідачів майна та сировини, належних позивачам. Позивачі виходили із мінімальних цін за аналогічне чи схоже майно, за даними із мережі «Інтернет». За розрахунками позивачів загальна вартість втраченої офісної та побутової техніки, зерна пшениці склала 10 451 026, та має бути відшкодована порівну кожному із позивачів по 5 225 513 грн.

Окрім того, кожному із позивачів підлягає відшкодуванню вартість втраченої ними нерухомості: ОСОБА_1 - 4 400 000 грн. за квартиру та ОСОБА_3 - 4 120 000,00 грн. за домоволодіння.

Позивачі вказали, що зазначена шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави, оскільки вона завдана незаконними діями та бездіяльністю органів державної влади.

Представник відповідача Державної казначейської служби України направив до суду відзив, в якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що Казначейство є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки у спорах про відшкодування шкоди, завданої органами досудового розслідування, прокуратури чи суду, відповідачем виступає держава в особі органу, діями якого заподіяно шкоду, а не органи Казначейства. Зазначив, що Казначейство не вступало у спірні правовідносини з позивачами, не вчиняло щодо них протиправних дій та не могло порушити їх права. Також представник відповідача зазначив, що відшкодування шкоди здійснюється державою за наявності передбачених законом підстав, зокрема відповідно до статті 1176 ЦК України або на загальних підставах, при цьому обов`язок доведення факту шкоди, її розміру, протиправності дій та причинного зв`язку покладається на позивача. На думку відповідача, позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження завдання їм Казначейством матеріальної та моральної шкоди. Крім того, відповідач зазначив, що саме по собі оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Окремо наголошено, що стягнення коштів безпосередньо з органів Казначейства суперечить встановленому порядку виконання судових рішень та правовим висновкам Верховного Суду. У зв`язку з викладеним відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача Національної поліції України у відзиві позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на його безпідставність. Зазначив, що Національна поліція України є неналежним відповідачем у справі, оскільки досудове розслідування у відповідному кримінальному провадженні здійснювалось територіальними органами поліції, які є окремими юридичними особами, а центральний орган управління поліції безпосередньої участі у спірних правовідносинах не брав. Крім того, представник відповідача вказував, що вимоги позивачів у частині визнання протиправними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень мають публічно-правовий характер та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі в цій частині. Також зазначив, що для покладення відповідальності за завдання шкоди необхідною є наявність сукупності умов: протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між ними, доведення яких покладається на позивача. На думку відповідача, позивачами не надано належних доказів на підтвердження зазначених обставин, зокрема не доведено факту завдання моральної шкоди та її розміру саме відповідачем Національною поліцією України. Окремо наголошував, що позивачами помилково визначено коло відповідачів, оскільки у таких правовідносинах належним відповідачем є держава в особі відповідного органу, діями якого завдано шкоду, тоді як Національна поліція України не є таким органом у даному випадку. У зв`язку з викладеним відповідач просив закрити провадження у справі в частині вимог, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Харківській області направив до суду відзив, за змістом якого позов не визнав та заперечував проти його задоволення, посилаючись на його безпідставність та недоведеність заявлених вимог. Зазначив, що Національна поліція України та її територіальні органи діють у межах визначених повноважень, при цьому досудове розслідування здійснюється відповідними слідчими підрозділами територіальних органів поліції як окремими суб`єктами .

Щодо кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] зазначено, що у ході досудового розслідування не здобуто доказів, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, у зв`язку з чим провадження неодноразово закривалося на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу злочину. Разом з тим, ухвалою Харківського апеляційного суду від 11.03.2019 звернуто увагу на неповноту розслідування, зокрема щодо обставин можливого заволодіння майном ТОВ «Діскавері+», походження, кількості та вартості зерна, а також отримання і використання кредитних коштів. На виконання цих вказівок органом досудового розслідування додатково допитано потерпілу ОСОБА_1 , отримано відомості від органів ДПС про банківські рахунки товариства, а також інформацію від банківських установ. Встановлено, що кредитні кошти на рахунок ТОВ «Діскавері+» в АТ «Укрексімбанк» не надходили, а отримання детальної інформації щодо руху коштів у АТ «Банк «Грант» є неможливим у зв`язку із закінченням строків зберігання відповідних документів. Кредитний договір та додатки до нього, які були укладені в 2005 році, заставою за якими виступала квартира АДРЕСА_2 , яка належала матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та будівлі, яка належала ОСОБА_3 , відсутні за спливом терміну зберігання. Крім того, перевірено обставини щодо направлення повідомлення про арешт майна ТОВ СП «Веда Холдінг» та оголошення заборони на його відчуження в рамках виконавчого провадження, відкритого в за ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2005, однак відомості про відповідні виконавчі провадження відсутні, що також обумовлено спливом строків їх зберігання. За результатами проведеного розслідування слідством вжито необхідних заходів для з`ясування обставин справи, надано правову оцінку зібраним матеріалам та підтверджено відсутність складу кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим кримінальне провадження 30.09.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Станом на момент подання відзиву відповідне рішення не скасоване та є чинним.

Окрім того, 19.12.2012 за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст. 190 КК України щодо можливого шахрайського заволодіння у 2005-2006 роках майном ТОВ СП «Веда-Холдинг». 03.05.2023 заявник ознайомився з матеріалами кримінального провадження в повному обсязі, зауважень не подав. Надалі він звертався із запитами про повернення вилучених документів, однак йому повідомлено, що в матеріалах провадження наявні лише документи, з якими він ознайомився; оригінал міститься лише щодо протоколу виїмки від 02.03.2006, інші - у копіях, наданих самим заявником. При цьому 31.01.2024 він повідомив, що наявні в матеріалах кримінального провадження документи не мають значної матеріальної цінності. 07.06.2023 кримінальне провадження № 1201222[телефон приховано] закрито, постанова є чинною та не скасованою станом на дату подання відзиву.

Отже, органом досудового слідства вжито всіх заходів, необхідних для встановлення істини по справі, і прийнято відповідні рішення по кримінальним провадженням. Так, допитані всі особи, які мали відношення до обставин, зазначених ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час проведення досудового розслідування, витребувані відповідні документи тощо, на підставі яких прийнято рішення про відсутність в даних фактах складу кримінального правопорушення, що свідчить про відсутність в даному випадку факту як бездіяльності як дізнавачів так і слідчих, які здійснювали досудове розслідування. Крім того, відсутні будь-які рішення суду, чи прокуратури, якими було б встановлено факт незаконних дій або бездіяльності посадових осіб як відділу поліції № 2 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області так і ГУНП в Харківській області у відношення до позивачів.

Саме по собі оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування (статті 303-307 КПК України), як і наявність окремих недоліків у їх діяльності, не є безумовною підставою для відшкодування шкоди, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду. Позивачами не доведено наявності протиправної поведінки відповідача, факту та розміру моральної чи матеріальної шкоди, а також причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою шкодою. Належні та допустимі докази цього відсутні, як і обґрунтування підстав відповідальності держави, передбачених ч. 6 ст. 1176 ЦК України. Позивачі не обґрунтували матеріальну шкоду, а саме не зазначили в чому вона конкретно полягає, ким та в якій мірі завдана, які дії були вчинені / не вчинені Відповідачами та чим це підтверджується, ким встановлено незаконність дій поліцейських. Вказане є обов`язковою підставою та передбачено у частині 6 статті 1176 ЦК України і без цієї підстави шкода взагалі не підлягає відшкодуванню. Отже, звертаючись із позовом про стягнення з Державного бюджету України на їх користь коштів позивачі намагаються отримати відшкодування за завдані службовими особами Банку збитки, але від інших осіб (держави). За таких обставин саме по собі закриття кримінальних проваджень не може бути підставою для покладення на державу обов`язку з відшкодування шкоди.

Представник відповідача Офісу Генерального прокурора у відзиві на позов заперечив проти його задоволення та зазначив, що підстав для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування шкоди немає. Так, позивачі вбачають вину органів досудового розслідування та прокуратури в необґрунтованій відмові в наданні належної правової оцінки наявним доказам, вісімнадцяти кратному закритті кримінального провадження без достатніх для цього підстав, втраті речових доказів, умисному затягуванні досудового розслідування кримінального провадження, ігноруванні положень КПК України щодо розумності строків чим заподіяно їм моральну та матеріальну шкоду шкоди.

Представник відповідача зазначив, що досудове розслідування у відповідних кримінальних провадженнях здійснювалося уповноваженими органами з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, а процесуальне керівництво прокурорами здійснювалося належним чином. Прийняті у провадженнях процесуальні рішення, у тому числі про їх закриття, є чинними та не скасованими у встановленому законом порядку. Також наголосив, що сам по собі факт незгоди позивачів із процесуальними рішеннями, їх оскарження чи наявність окремих недоліків у ході досудового розслідування не свідчить про протиправність дій чи бездіяльності прокурорів і не є підставою для відшкодування шкоди. Крім того, позивачами не доведено наявності усіх елементів цивільно-правової відповідальності держави, зокрема протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку та вини. Відсутні належні та допустимі докази завдання моральної чи матеріальної шкоди та її розміру.

Також представник відповідача звертає увагу, що у кримінальних провадженнях № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 та № 4201522[телефон приховано] від 21.07.2015 прокурорами Офісу Генерального прокурора нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням не здійснювався, слідчі дії не проводились, майно не вилучалось. На даний час відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно зі ст. 308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких інших процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора під час розгляду звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , вчинення відповідачем у справі - Офісом Генерального прокурора неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивачів.

Щодо доводів позивачів про неналежний розгляд звернень та скарг Офісом Генерального прокурора, представником відповідача зазначено, що згідно з даними інформаційної системи «Система електронного документообігу органів прокуратури України» упродовж 2019-2024 років в Офісі Генерального прокурора (Генеральній прокуратурі України) зареєстровано 1 звернення ОСОБА_1 у співавторстві із ОСОБА_3 та 139 звернень ОСОБА_2 у співавторстві із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які розглядалися самостійними структурними підрозділами Офісу Генерального прокурора відповідно до їх повноважень з урахуванням зазначених вище положень чинного законодавства та нормативно-правових актів. Водночас на розгляді в управлінні організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів (назва управління зазначена на час розгляду звернень, далі - управління) перебувало 6 звернень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які розглянуто відповідно до вимог чинного законодавства, про що заявників поінформовано. Фактів ненадання відповідей або залишення без розгляду скарг, звернень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Офісом Генерального прокурора не допущено.

З огляду на викладене, представник Офісу Генерального прокурора просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Харківська обласна прокуратура у відзиві на позов заперечив проти нього, вказавши на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що доводи заявника щодо вилучення та привласнення окремими службовими особами органів прокуратури або Національної поліції України документів, які заявник вважає інтелектуальною власністю, є безпідставними. Вказав, що вилучені відповідно до протоколу виїмки від 02.03.2006 документи неможливо віднести до об`єктів права інтелектуальної власності відповідно до ст. 420 ЦК України. Окрім того, нібито складені протоколи виїмки від 2.05.2006 та 02.06.2006 в матеріалах кримінального провадження відсутні. За фактом зникнення в період з 2006 по 2011 рік речових доказів, що були вилучені в ТОВ СП «Вега-Холдінг», проводилось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 4201322[телефон приховано] від 04.12.2014 за ч. 1 ст. 367 КК України, яке закрито постановою слідчого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Окрім того, слідчим відділом ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, розпочате за заявою засновника та директора ТОВ «Дискавері +» ОСОБА_1 щодо заволодіння співробітниками АСУБ «Грант» та ТОВ «Енліль» у період з 17.02.2005 по 02.03.2006 шляхом шахрайства майном ТОВ СП «Веда-Холдинг», з яким ТОВ «Діскавері+» співпрацювало; а також чисельними заявами ОСОБА_2 щодо незаконних дій з майном, на яке накладено арешт, стосовно колишнього директора ТОВ СП «Веда-Холдинг» ОСОБА_5 , колишнього директора ТОВ СУТП «Агросінтез» ОСОБА_6 , директора ТОВ «Допомога» ОСОБА_7 , директора ТОВ «Енліль» ОСОБА_8 , голови правління ПАТ СУБ «Грант» ОСОБА_9 , президента АСУБ «Грант» ОСОБА_10 та інших службових осіб ПАТ «СУАБ «Грант», діями яких нанесено збитки підприємству в сумі 7 130 736 грн; протиправних дій службових осіб КП «Харківське МБТІ» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Калініченко С.О.; привласнення документів та печаток ТОВ СП «ВедаХолдін» службовими особами АСУБ «Грант»; завідомо неправдивого повідомлення від ТОВ СП «Веда-Холдінг» про вчинення злочину службовими особами АСУБ «Грант». У зв`язку з тим, що під час досудового розслідування слідством не було здобуто доказів, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, слідчими, які здійснювали досудове розслідування вказаного кримінального провадження неодноразово приймалися рішення про закриття кримінального провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України. В частині доводів заявника щодо порушення розумних строків досудового розслідування кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012, безпідставного затягування кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] вказано, що під час проведення досудового розслідування в зазначених кримінальних провадженнях органом досудового розслідування проведено комплекс слідчих (розшукових) дій та з урахуванням отриманих доказів надавалась належна правова оцінка в їх сукупності, це знаходило своє відображення у відповідних постановах, зокрема про закриття кримінального провадження. В частині доводів заявника щодо порушення норм чинного законодавства України, приховування кримінальних правопорушень Банку на протязі 18 років і протидії законній господарській діяльності ряду підприємств, зокрема ТОВ «Діскавері+» зазначив, що за результатами розгляду чисельних звернень ОСОБА_11 щодо можливих неправомірних дій, як працівників правоохоронних органів області при проведені досудового розслідування зазначених кримінальних провадженнях, так і інших суб`єктів господарювання, обласною прокуратурою за підписом керівництва прийняті відповідні процесуальні рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР, про це заявнику надано мотивовані відповіді по суті порушених питань з роз`ясненням порядку оскарження, передбаченим ст. ст. 303-304 КПК України. Рішення про відмову внесення відомостей до ЄРДР заявником в судовому порядку оскаржувались. Фактів ненадання відповідей або залишення без розгляду скарг, звернень та клопотань ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обласною прокуратурою не допущено. Окрім того, саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається у тому, що шкода, повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Позивачами не доведено належними та допустимими доказами факту завдання їм моральної та матеріальної шкоди, наявності такої шкоди та можливого причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та тривалістю досудового розслідування, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 08 травня 2026 року позовну заяву задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 30000 грн грошової компенсації моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмолено, судові витрати віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Клименко Є.Є. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Суд не врахував докази законного перебування підприємств позивачів на території млинового комплексу.

Судом встановлено факт багаторічної протиправної бездіяльності органів досудового розслідування, однак не надавав належної оцінки тому, що саме відповідачами були втрачені документи та речові докази, які підтверджували незаконне заволодіння майном позивачів.

Судом не враховано положення КПК України щодо обов`язку держави забезпечити збереження речових доказів, помилково зазначив про відсутність доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та шкодою.

В апеляційній скарзі представник Державного бюро розслідувань - Олійник А.Д. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції змінити, шляхом виключення з його змісту ДБР, як такого, що безпідставно залучений до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Скарга мотивована тим, що оскільки, ТУ ДБР у м. Краматорську (код ЄДРПОУ - 42331094), будучи окремою юридичною особою та органом досудового розслідування, здійснювало досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4201522[телефон приховано] залучення ДБР (код ЄДРПОУ - 41760289) до у часті у справі № 641/5779/24 у якості відповідача, є безпідставними.

Суд першої інстанції, незважаючи на те, що позовна заява не містила жодного обґрунтування та доказів того, що рішення у справі № 641/5779/24 може вплинути на права та обов`язки ДБР (код ЄДРПОУ 41760289) щодо однієї зі сторін, у цій справі, у порушення вимог статей 42, 53, 189, 197, 198 ЦПК України, не вірно визначивши коло учасників справи, безпідставно залучив до указаної справи ДБР в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

В апеляційній скарзі представник Харківської обласної прокуратури - Корнієнко Є.В. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити, та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Скарга мотивована тим, що кримінальні провадження до ЄРДР вносились за заявами первісного позивача у справі та позивачки щодо на їх думку заволодіння співробітниками АСУБ «Грант» та ТОВ «Енліль» у період з 17.02.2005 по 02.03.2006 шляхом шахрайства майном ТОВ СП «Веда-Холдинг», з яким ТОВ «Діскавері+» співпрацювало; а також за чисельними заявами ОСОБА_2 на незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, стосовно колишнього директора ТОВ СП «Веда-Холдинг» ОСОБА_5 , колишнього директора ТОВ СУТП «Агросінтез» ОСОБА_6 , директора ТОВ «Допомога» ОСОБА_7 , директора ТОВ «Енліль» Купцової Т.В., голови правління ПАТ СУБ «Грант» ОСОБА_9 , президента АСУБ «Грант» ОСОБА_10 та інших службових осіб ПАТ «СУАБ «Грант», діями яких нанесено збитки підприємству в сумі 7 130 736 грн; протиправних дій службових осіб КП «Харківське МБТІ» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Калініченко С.О.; привласнення документів та печаток ТОВ СП «ВедаХолдінг» службовими особами АСУБ «Грант»; завідомо неправдивого повідомлення від ТОВ СП «Веда-Холдінг» про вчинення злочину службовими особами АСУБ «Грант».

У зв`язку з тим, що під час досудового розслідування слідством не було здобуто доказів, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, слідчими, які здійснювали досудове розслідування вказаного кримінального провадження неодноразово приймалися рішення про закриття кримінального провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, які скасовувались за скаргами, у тому числі і позивачки. Так, постановою старшого слідчого слідчого відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 30.09.2024 кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою Комінтернівський районного суду м. Харкова від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30.09.2024 про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.01.2025 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2024 про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого від 30.09.2024 про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] залишено без змін.

Отже, ухвалюючи рішення від 08.05.2026 про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув увагу, що кримінальне провадження № 1201222[телефон приховано] постановою слідчого від 30.09.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, скарги ОСОБА_1 на вказану постанову ухвалами Комінтернівський районного суду м. Харкова від 06.11.2024 та Харківського апеляційного суду від 21.01.2025 залишені без задоволення.

Слідчими суддями встановлено, що матеріалами скарг та кримінального провадження жодним чином не підтверджується вчинення будь-якого кримінального правопорушення за обставин вказаних заявниками, а тому відсутня необхідність продовження проведення будь яких слідчих дій, оскільки отриманими матеріалами вже підтверджено відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190,ч. 1 ст. 388 ,ч. 2 ст. 364 383 КК України . , ч. 1 ст. 206 , ч. 1 ст. 367 , ч. 2 ст. 357 , ч. 1 ст. ст.383 КК України.

Таким чином, підстав стверджувати про порушення прав позивача у вказаному кримінальному провадженні не існує, твердження позивачки про те, що досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні будь-яким чином могло завдати втрат немайнового характеру, моральної шкоди, тощо, не підтверджується доказами та вочевидь суперечить об`єктивній дійсності.

В апеляційній скарзі представник Головного управління Національної поліції в Харківській області - Гвоздецька О.М. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована наступним.

Суд ототожнив скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження з протиправністю дій органу досудового розслідування. Однак відповідно до усталеної практики Верховного Суду саме по собі скасування процесуального рішення не свідчить про незаконність дій чи бездіяльності посадової особи та не є безумовною підставою для відшкодування шкоди. Скасування постанови слідчого є процесуальним механізмом контролю за досудовим розслідуванням та не підтверджує автоматично факт протиправної поведінки державного органу. Суд фактично надав ухвалам слідчих суддів преюдиційне значення, якого вони не мають для вирішення цивільного спору про відшкодування шкоди.

Суд фактично виходив із презумпції відповідальності держави лише через тривалість кримінального провадження, не встановивши належним чином усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності.

Сам факт участі особи у кримінальному провадженні або подання нею скарг не свідчить автоматично про завдання моральної шкоди.

Саме по собі використання процесуальних прав не є доказом завдання шкоди, а участь у судових процедурах є звичайним способом захисту прав, передбаченим законом.

Суд не оцінив складність кримінального провадження; обсяг слідчих дій; об`єктивні труднощі встановлення подій майже двадцятирічної давності.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги помилково прирівняв скасування постанов слідчого до встановлення незаконності дій державних органів; не встановив належними доказами факт моральної шкоди; не встановив причинного зв`язку між діями відповідачів та стражданнями позивача; не врахував складність і характер кримінального провадження та проігнорував остаточне законне закриття кримінального провадження. За таких обставин існують підстави для скасування рішення в частині задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову у позові в повному обсязі

В апеляційній скарзі представник Офісу Генерального Прокурора -Лук`яненко І.С. посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Скарга мотивована наступним.

Для покладення цивільно-правової відповідальності на державу необхідним є встановлення сукупності обов`язкових елементів: протиправної поведінки, шкоди та причинного зв`язку між ними. За відсутності хоча б одного із зазначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Слід наголосити, що у цій справі позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме діями чи бездіяльністю Офісу Генерального прокурора їй було завдано моральної шкоди, не доведено фактичного змісту таких страждань, їх інтенсивності, тривалості та причинного зв`язку із діяльністю відповідача.

Крім того, надмірна тривалість кримінального провадження сама по собі не свідчить автоматично про протиправність дій органів державної влади. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 зазначила, що надмірна тривалість кримінального провадження дійсно може спричинити моральні страждання особи, пов`язані із тривалою невизначеністю, необхідністю відвідування органів досудового розслідування та іншими негативними наслідками.

Проте Велика Палата не встановила презумпції автоматичного відшкодування шкоди лише через факт тривалості розслідування, а навпаки, наголосила на необхідності доведення факту шкоди та причинного зв`язку. Водночас суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, фактично не навів переконливих мотивів щодо наявності саме таких елементів відповідальності та обмежився загальними висновками про тривалість досудового розслідування.

Окремо слід звернути увагу на суперечливість висновків Слобідського районного суду міста Харкова у зазначеній справі. Так, у мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку про відсутність доказів того, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювалося Офісом Генерального прокурора чи що посадові особи цього органу вчиняли будь-які дії або бездіяльність, які б могли спричинити позивачу моральну шкоду. Матеріалами справи встановлено, що процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснювали прокурори Слобідської окружної прокуратури м. Харкова, а прокурори Офісу Генерального прокурора процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні не здійснювали та процесуальних рішень у ньому не приймали.

Попри це суд першої інстанції частково задовольнив позов до відповідачів, у тому числі до Офісу Генерального прокурора, що свідчить про суперечливість між мотивувальною та резолютивною частинами рішення. Такі висновки суду не відповідають вимогам ст. 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції фактично не навів жодного належного мотивування, з яких саме підстав за відсутності встановленого судом причинного зв`язку між діяльністю Офісу Генерального прокурора та заявленою шкодою Офіс Генерального прокурора був визнаний належним відповідачем та до нього застосовано цивільно правову відповідальність.

Суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, зокрема вимог ст. ст. 12, 76, 80 та 81 ЦПК України, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин справи та ухвалення необґрунтованого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Офісу Генерального Прокурора - Лук`яненко І.С. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції не врахував надані нею докази щодо правомірного перебування ТОВ «Діскавері +» та інших суб`єктів господарювання на території млинового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а також не надав належної оцінки обставинам втрати документів і речових доказів, вилучених у межах досудового розслідування.

Водночас як убачається з мотивувальної частини рішення, судом досліджено обставини, на які посилалася ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог. Судом також досліджено надані сторонами матеріали кримінальних проваджень, встановлено обставини вилучення документів 02.03.2006 та надано оцінку доводам позивача про їх належність до об`єктів інтелектуальної власності та вплив відсутності цих документів на подальшу господарську діяльність підприємств. Обставини втрати окремих документів та речових доказів, на які посилалася позивач, були предметом дослідження під час судового розгляду та відображені в мотивувальній частині рішення.

Однак за результатами оцінки усіх доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що самі по собі факти вилучення або відсутності окремих документів не підтверджують наявності правових підстав для покладення на державу обов`язку з відшкодування заявленої матеріальної шкоди. Фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущенні про те, що за умови належного збереження документів або іншого перебігу досудового розслідування позивачка могла б уникнути негативних майнових наслідків.

Однак такі припущення не підтверджують наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідачів та заявленою шкодою, що є обов`язковою умовою застосування статей 1173 та 1174 ЦК України. Зазначені доводи не спростовують головного висновку суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між діями або бездіяльністю органів прокуратури, поліції чи інших державних органів та заявленою до відшкодування матеріальною шкодою.

Судом правильно зазначено, що фактично доводи позивача стосовно спричинення майнової шкоди ґрунтуються лише на її поясненнях, викладених у позовній заяві та оголошених у судовому засіданні. Посилання апелянта на те, що вилучення та подальша відсутність окремих документів нібито унеможливили захист її майнових прав, мають характер припущень та не підтверджені належними доказами. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що матеріальна шкода не може відшкодовуватися виключно на підставі недоведених фактів.

Cуд першої інстанції правильно встановив, що заявлена до відшкодування матеріальна шкода фактично пов`язується позивачкою з діями посадових осіб банку та інших суб`єктів господарювання, тоді як докази того, що саме дії органів прокуратури або поліції стали безпосередньою причиною втрати майна, відсутні. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, заподіяною потерпілому, є обов`язковою умовою настання відповідальності. Натомість у цій справі таких доказів позивачем суду не надано. Тому висновок суду про відсутність причинно-наслідкового зв`язку є обґрунтованим. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ГУНП в Харківській області - Гвоздецька О.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом, однак не містять посилань на істотні порушення норм матеріального чи процесуального права. При цьому апелянтом не наведено нових обставин або доказів, які б спростовували встановлені судом факти чи свідчили про помилковість висновків суду.

Позивач не довів наявність моральної шкоди належними доказами, відсутній причинний зв`язок між діями відповідачів та моральною шкодою.

Реалізація позивачами своїх процесуальних прав під час досудового розслідування, не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

В своїй позовній заяві, позивачка обмежилась лише загальними посиланнями на дії поліцейських під час надання відповіді за результатами його розгляду та завданням такою бездіяльністю моральної шкоди, не довівши належними, допустимими та достовірними доказами ні факту наявності такої шкоди, ні в чому виразилась моральна шкода, не зазначені негативні наслідки, наявність причинного зв`язку між протиправною бездіяльністю, на його думку, поліцейських та можливим завданням такої шкоди.

У відзиві на апеляційну скаргу НПУ - ОСОБА_12 просить апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити, та у задоволенні позову відмовити.

Відзив мотивовано тим, що Національна поліція України підтримує подану апеляційну скаргу Харківською обласною прокуратурою та вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене при неповному з`ясуванні та недоведеності обставин, які мають значення для справи, з невірним застосуванням норм матеріального права, про що вірно зазначено апелянтом, а отже підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, розглянула справу за відсутності учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися у судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг і вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Державного бюро розслідувань, Харківської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Харківській області, Офісу Генерального Прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд своє рішення мотивував наступним.

Як встановлено в ході судового розгляду, 19.12.2012 за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст. 190 КК України щодо факту стверджуваного заподіяння їй матеріальної шкоди незаконними діями посадових осіб АСУБ «Грант».

Під час досудового розслідування слідчими, яке тривало більше 11 років, дев`ятнадцять разів виносились постанови про закриття кримінального провадження, вісімнадцять з яких були скасовані судом за результатами їх оскарження. При цьому, як вказувалося вище, скасування постанов про закриття кримінального провадження було мотивовано тим, що слідчими не було проведено в повній мірі необхідних слідчих дій, належним чином не перевірено викладені скаржниками - потерпілими у кримінальному провадженні обставини та не надано їм відповідну оцінку з метою їх спростування чи підтвердження.

Окрім того, судом двічі було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття вказаного кримінального провадження за спливом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Потерпілі за вказаним кримінальним провадженням, зокрема, позивач, неодноразово звертались до відповідачів щодо необхідності дотримання вимог кримінального процесуального законодавства, та, окрім того, змушені були систематично звертатися до суду зі скаргами на рішення слідчих.

Отже, протиправність дій органів досудового розслідування встановлена вищенаведеними ухвалами слідчих суддів та суду, та саме факт необхідності неодноразового оскарження таких дій, доказування своєї правоти, і свідчить про наявність спричинення ОСОБА_1 , як потерпілій, моральних страждань та причинно-наслідкового зв`язку між цими протиправними діями (бездіяльністю) органів державної влади та заподіяною шкодою.

Така бездіяльність органів досудового розслідування в особі Головного управління Національної поліції України в Харківській області та органів прокуратури в особі Харківської обласної прокуратури знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з завданими позивачеві моральними стражданнями. Неправомірні рішення та бездіяльність органів досудового слідства та прокуратури завдали моральних страждань позивачу, які виразилися у зміні її нормального життєвого ритму та вимагали від неї додаткових зусиль щодо відновлення своїх прав, як потерпілого.

Відтак, оскільки такі порушення права позивача були неодноразовими, тривали значний проміжок часу, то суд приходить до висновку, що позивачем доведено спричинення їй моральної шкоди.

Посилання відповідачів на те, що реалізація позивачем свого права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не свідчить про завдання їй органами досудового розслідування моральної шкоди відхиляються, оскільки наведеними вище ухвалами слідчих суддів установлено неодноразове безпідставне закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано].

Суд звертає увагу, що правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне неправомірне прийняття відповідних рішень всупереч вимогам КПК України та надмірне тривале досудове розслідування кримінального провадження, що свідчить про неправомірність дій відповідних посадових осіб, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди.

У зв`язку з надмірною тривалістю розслідування кримінального провадження, неодноразовим прийняттям рішення про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для потерпілої демонструє ігнорування її доводів, позивач була змушена звертатися до органів досудового розслідування та суду з відповідними клопотаннями, заявами, скаргами, що не входить до її звичайної діяльності та призводить до моральних страждань, відволікаючи від інших потреб.

Те, що на даний час постановою старшого слідчого слідчого відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Гетьман В.Г. від 30.09.2024 року кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року за ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 388, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 206, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, не змінює факту вищеописаної протиправності дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури протягом 11 років.

Інші доводи відповідачів не спростовують спричинення позивачці моральної шкоди.

Позивач просила стягнути з Державного бюджету України 221 000 грн, завданої неправомірними діями відповідачів Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Харківській області та їх попередниками за бездіяльності та сприяння Офісу Генерального прокурора, Національної поліції, Державного бюро розслідувань.

Встановлена судом обставина надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано], яке тривало понад одинадцять років, призвела до моральних страждань позивача, зумовлених довготривалою невизначеністю щодо результатів кримінального провадження та відсутністю правової визначеності у питанні належного реагування держави на повідомлене кримінальне правопорушення.

Суд виходить з того, що тривале перебування особи у стані невизначеності щодо завершення досудового розслідування об`єктивно спричиняє психологічне напруження, розчарування та відчуття беззахисності перед неефективністю діяльності органів державної влади, що виходить за межі звичайних побутових незручностей.

Разом з тим суд враховує, що матеріали справи не містять доказів істотного погіршення стану здоров`я позивача, зниження її ділової репутації, втрати соціальних зв`язків або інших значних негативних наслідків. Також відсутні докази, які б свідчили про виняткову інтенсивність або особливу глибину моральних страждань, що обґрунтовували б заявлений до стягнення розмір шкоди у сумі 221 000 грн.

З урахуванням характеру порушення, тривалості досудового розслідування, відсутності доказів істотних негативних наслідків для здоров`я чи соціального становища позивача, суд доходить висновку, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає відшкодуванню у розмірі 30 000 грн, що є достатнім для компенсації встановлених немайнових втрат та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Слід зазначити, що протиправність дій органів досудового розслідування, допущена за кримінальним провадженням №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року за ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 388, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 206, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України встановлена наведеними вище ухвалами слідчих суддів та суду, тому позовні вимоги щодо визнання незаконними дій відповідачів в цій частині задоволенню не підлягають.

Належить взяти до уваги, що на момент пред`явлення позову досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим відділом відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області за процесуального керівництва Слобідської окружної прокуратури м. Харкова.

Матеріали справи не містять підтверджень того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року здійснювалося Головним слідчим управлінням Національної поліції України, а процесуальне керівництво - Офісом Генерального прокурора, що вказує на відсутність підстав стверджувати, що діями чи бездіяльністю посадових осіб зазначених органів державної влади позивачеві спричинено моральну шкоду.

Встановлено, що позивач фактично в обґрунтування завданої їй майнової шкоди стверджує про протиправні дії відповідачів щодо забезпечення в інтересах АСУБ «Грант» вигнання керівництва ТОВ «СП «Веда-Холдинг», ТОВ «Діскавері+» із займаної ними території, привласнення банком їх майна, протидії їх господарській діяльності, та приховування відповідачами кримінальних правопорушень, про які заявила позивач.

Так, позивач просить визнати незаконними та протиправними дії відповідача Харківської обласної прокуратури щодо не перешкоджання Банку та забезпечення Банку 02.03.2006 вигнання керівництва та працівників ТОВ СП "Веда-Холдинг", ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ "Діскавері+", ТОВ СП "Едіс" та інших з території млинового комплексу ТОВ СП "Веда- Холдинг" - ТОВ СУТП «Агросинтез» і з земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 ; щодо забезпечення Банку 02.03.2006 залишення на території та привласнення Банком в подальшому всього майна, яке перебувало на території за адресою АДРЕСА_1 , та яке належало ТОВ СП "Веда-Холдинг", ТОВ СУТП «Агросинтез», ТОВ "Діскавері+", ТОВ СП "Едіс" та іншим і яке ніяким чином не могло мати відношення до власності Банку чи афілійованих з Банком структур; визнати дії та бездіяльність відповідачів Харківської обласної прокуратури на протязі 18 років та ГУНП України в Харківській області на протязі 9 років такими, що порушують норми чинного законодавства України та містять ознаки приховування кримінальних правопорушень Банку на протязі 18 років і протидії законній господарській діяльності ряду підприємств, зокрема ТОВ «Діскавері+»; визнати дії та бездіяльність відповідачів Харківської обласної прокуратури на протязі 18 років та ГУНП України в Харківській області на протязі 9 років такими, що призвели до втрати у 2010 позивачами єдиного житла позивачів, та поневіряння позивачів по знімним квартирам на протязі 14 років.

Разом з тим, позивачем, окрім вказаних вище ухвал слідчих суддів, а також листування із правоохоронними органами щодо вказаних подій, на підтвердження вчинення відповідачами стверджуваних протиправних дій, які завдали їй матеріальної шкоди, жодних доказів суду не надано.

Сам факт звернення позивача до суду зі скаргами на бездіяльність посадових осіб та винесення слідчим суддею ухвали про визнання такої бездіяльності незаконною не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб завдали їй майнової шкоди.

Матеріали справи не містять фактичних даних на підтвердження наявності підстав для відшкодування відповідачами заявленої позивачем матеріальної шкоди. Позивач не наводить будь-якого обґрунтування своїх тверджень щодо необхідності та допустимості застосування у цій частині позову статей 1167, 1173-1176 ЦК України.

Заявляючи вимогу про стягнення майнової шкоди, позивач вказує, що така шкода полягає у вартості привласненого Банком АСУБ «Грант» за сприяння відповідачів Харківської обласної прокуратури та ГУНП в Харківській області майна та сировини позивача, а також вартості втраченої нею квартири.

Жодних доказів на підтвердження втрати позивачем зазначеного майна суду не надано.

Фактично доводи позивача стосовно спричинення майнової шкоди ґрунтуються лише на її поясненнях, викладених у позовній заяві та оголошених у судовому засіданні.

Вбачається, що позивачем в обґрунтування позову у цій частині не надано суду доказів протиправності дій відповідачів, спричинення їй майнової шкоди, та причинно-наслідкового зв`язку між ними.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди та визнання незаконними дій та бездіяльності відповідачів, в зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органу місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-440цс16.

Судом встановлено, що 29.09.2005 між ТОВ «Веда-Холдинг» та ТОВ «Діскавері+», керівником якого була позивач ОСОБА_1 , укладено договір про спільну діяльність в сфері переробки пшениці, закупівлі сировини й продажу готової продукції, а також організації роботи на млиновому комплексі ТОВ СП «Веда-Холдинг» за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9.

Як встановлено досудовим розслідуванням, ініційованим, зокрема, позивачем, у ТОВ «СП «Веда-Холдинг», яке мало кредитні зобов`язання перед АСУБ «Грант», в забезпечення виконання яких були укладені договори застави, в 2005 році виникла заборгованість перед банком, з метою погашення якої між сторонами 27.09.2005 було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, внаслідок чого АСУБ «Грант» набув право власності на нежитлові приміщення за вказаною вище адресою.

Між ТОВ «Діскавері+» та АСУБ «Грант» у 2005 році було укладено кредитний договір, на забезпечення виконання якого було передано квартиру, що належала матері позивача - ОСОБА_13 , на яку в подальшому за рішенням суду звернуто стягнення в інтересах іпотекодержателя - ОСОБА_14 , як правонаступника банку.

Позивачем надано копії її заяв до органів прокуратури від 13.03.2007, 20.08.2008, 25.11.2009, згідно із якими вона зверталася із повідомленнями щодо незаконних дій посадових осіб АСУБ «Грант», що призвели до неможливості здійснення господарської діяльності ТОВ «Діскаверві+» та втрати позивачем майна.

У червні 2008 року ОСОБА_1 прокурором Дзержинського району м. Харкова надана відповідь, якою повідомлено про цивільний характер правовідносин, що склався між ОСОБА_14 та позивачкою, та спрямування її заяви до органу досудового розслідування для прийняття рішення щодо наявності ознак злочину, передбаченого ст. 206 КК України.

18.12.2012 до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з прокуратури Комінтернівського району міста Харкова надійшла заява позивача - ОСОБА_1 , засновника та директора ТОВ «Діскавері+», в якому вона просила вжити заходів до співробітників АТ «Банк «Грант» ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , директора ТОВ «Енліль» ОСОБА_17 , які шляхом шахрайства у період з 17.02.2005 до 02.03.2006 заволоділи майном ТОВ СП «Веда-Холдинг», розташованого за адресою: м. Харків, вул. Матросова, 9, з яким ТОВ «Діскавері+» співпрацювало, в зв`язку з чим їй було завдано матеріальної шкоди.

19.12.2012 за заявою ОСОБА_1 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст. 190 КК України.

28.06.2013 року за матеріалами, що надійшли з прокуратури Комінтернівського району м. Харкова за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст.388 КК України; 09.08.2013 року на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 липня 2013 року до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч.2 ст.364 КК України; 01.10.2013 року за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст.206 КК України; 01.10.2013 року за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст.367 КК України; 01.10.2013 року за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ст.219 КК України; 01.10.2013 року за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст.212 КК України; постановою прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова від 16.01.2014 року вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження за №1201222[телефон приховано]; 19.12.2012 року за заявою ОСОБА_2 до ЄРДР внесено відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст.190 КК України. Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02.06.2014 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст.190 КК України виділено в окреме провадження за № 1201422[телефон приховано]. Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02.06.2014 року матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст.190, ч.1 ст.388, ч.2 ст.364, ч. 1 ст.206, ч. 1 ст.367, ст.219, ч. 1 ст.212, ч.1 ст.383, ч.2 ст.357 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201422[телефон приховано] за ч. 1 ст.190 КК України об`єднано в одне провадження № 1201222[телефон приховано].

Матеріали справи містять листування потерпілих із органами прокуратури та Національної поліції України щодо стану досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням.

21.07.2017 СУ ГУНП в Харківській області надало письмову відповідь на звернення, зокрема, ОСОБА_1 , з якої вбачається, що слідчого СВ Слобідського ВП, у провадженні якого перебувало вказане кримінальне провадження, попереджено про недопущення випадків тяганини під час досудового розслідування та наголошено на його активізації.

13.10.2023 Офісом Генерального прокурора повідомлено про направлення листа керівнику Харківської обласної прокуратури з метою забезпечення належного нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.

У період з 2012 року до моменту пред`явлення позову вказане кримінальне провадження неодноразово закривалось, однак в подальшому постанови про закриття провадження скасовувались у зв`язку із неповнотою проведення досудового розслідування за скаргами потерпілих, зокрема, ОСОБА_1 , поданими в порядку ст. 303 КПК України.

Всього на момент пред`явлення позову слідчими було винесено 18 постанов про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано], що підтверджено у судовому засіданні представником відповідача ГУНП в Харківській області та не заперечувалось іншими учасниками справи.

Матеріали справи містять копії ухвали Харківського апеляційного суду від 11.03.2019, ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2021, ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.01.2022, ухвали Харківського апеляційного суду від 05.03.2024, ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.05.2024, якими скарги потерпілих за вказаним кримінальним провадженням, зокрема, ОСОБА_1 на постанови слідчих про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] задоволено, вказані постанову скасовані, а матеріали кримінального провадження направлені для продовження досудового розслідування.

Так, у мотивувальній частині ухвали Харківського апеляційного суду від 11.03.2019 у справі № 641/2729/17, якою постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження від 28.12.2018 скасовано, зазначено, зокрема, що в ході досудового розслідування слідчим було залишено поза увагою доводи заяви та покази ОСОБА_1 щодо заволодіння майном, належним ТОВ «Діскавері +». Зокрема, у постанові про закриття кримінального провадження не надано оцінки доводам заявниці з приводу зерна, яке було залишене на території млинового комплексу, не встановлено якому саме підприємству воно належало, кількість та вартість цього майна, не перевірено ким саме були отримані кредити в банку «Грант» під заставу квартири матері ОСОБА_1 та брата ОСОБА_2 , з якою метою вони були отримані та яким чином були використані. Окрім того, слідчим не вжито заходів для встановлення руху коштів, отриманих за договором кредиту з банком «Грант» на 100 000 доларів США під заставу квартири матері ОСОБА_1 , в що вони були перетворені, ким та з якою метою були використані.

В ухвалі слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 29.07.2021 по справі № 641/2729/17, якою постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження від 02.04.2021 скасовано, зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, не надано належної правової оцінки доводам заявників та обставинам, які були зазначені Харківським апеляційним судом в ухвалі від 11.03.2019 року у справі № 641/2729/17, якою було скасовано постанову слідчого від 28.12.2018 року про закриття кримінального провадження №1201222[телефон приховано]. під час розслідування слідчим в повному обсязі не було виконано всіх слідчих дій, про які йде мова в ухвалі Харківського апеляційного суду від 11.03.2019 року та у наданих прокурором вказівок в порядку п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК України, та не надана відповідна правова оцінка у оскаржуваній постанові про закриття кримінального провадження доводам заявниці щодо зерна, яке було залишене на території млинового комплексу, обставини отримання кредитних коштів під заставу нерухомого майна ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .

Згідно із мотивувальною частиною ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.01.2022 по справі № 641/8187/18, якою постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження від 21.10.2021 скасовано, відсутні дані щодо виконання слідчим в повному обсязі всіх слідчих дій, спрямованих на з`ясування об`єктивної істини по справі, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.1 ст.388, ч.2 ст.364, ч.1 ст.206, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 357, ч.1 ст.383 КК України, та закриття даного кримінального провадження є передчасним.

У мотивувальній частині ухвали Харківського апеляційного суду від 05.03.2024 у справі № 641/753/16-к, якою постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження від 21.11.2023 скасовано, вказано, що зі змісту матеріалів кримінального провадження та постанови слідчого вбачається, що слідчим проведено низку слідчих дій на виконання ухвали Харківського апеляційного суду від 11.03.2019 року, однак не зазначено до розслідування яких саме кримінальних правопорушень вони відносяться та не проведено аналізу зібраних раніше доказів та отриманих нових доказів з вказівкою що саме підтверджують чи спростовують зібрані докази з урахуванням заяв потерпілих та проведених інших слідчих дій. Зі змісту постанови вбачається, що слідчий зазначив, що не зрозуміло яким чином кредитні грошові кошти ТОВ «СП «Веда-Холдинг», які біло отримано після застави квартири матері ОСОБА_1 , опинились на рахунках ТОВ «Дискарері+», однак постанова про закриття кримінального провадження за своєю суттю не може містити питань чи сумнівів слідчого щодо встановлення певних обставин кримінального провадження, а навпаки повинен містити остаточні висновки щодо підтвердження чи спростування заяв потерпілих та повинен обґрунтовуватись зібраними доказами.

В ухвалі слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13.09.2024 по справі № 641/753/16-к, якою постанову слідчого про закриття вказаного кримінального провадження від 27.05.2024 скасовано, зазначено, що при винесенні оскаржуваної постанови слідчим, в порушення вимог ч. 2 ст. 9 КПК України щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, в повній мірі не надано належної правової оцінки доводам заявників та обставинам, які були зазначені Харківським апеляційним судом в ухвалі від 05.03.2024 року у справі № 641/753/16-к, якою було скасовано постанову слідчого від 21.11.2023 року про закриття кримінального провадження №1201222[телефон приховано] а також ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 08.05.2024 року. Слідчим частково було здійснено виправлення недоліків попередньої постанови про закриття кримінального провадження, а саме які були зазначені в ухвалі Харківського апеляційного суду від 05.03.2024 року. Зокрема слідчим було направлено до суду клопотання про надання тимчасового доступу до речей та документів у кримінальному провадженні №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року, отримано відповідну ухвалу слідчого судді щодо надання тимчасового доступу до документів , які перебувають у володінні АТ" Державний експортно-імпортний банк України", а саме до інформації по руху коштів по рахунку ТОВ "Діскавері+" в період часу з 01.01.2005 по 06.05.2015 року, та згідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25.10.2023 року на підставі вищевказаної ухвали було вилучено у АТ «УкрЕксімБанк» копію наявної інформації в електронному вигляді, що записана на електронний носі CD-R диск, на якому зроблений напис «БТ-1731» ТОВ «»Діскавері+ виписка». Однак, в матеріалах кримінального провадження №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року відсутні дані щодо фіксування слідчим процесуальної дії щодо огляду зазначеної інформації, яка містяться на електронному носії CD-R диску, на якому зроблений напис «БТ-1731» ТОВ «»Діскавері+ виписка», тобто слідчим не було складено відповідний протокол процесуальної дії щодо огляду та фіксації інформації, яка міститься на вищевказаному електронному носію. Та не надано належної оцінки зазначеним доказам в їх зв`язку та сукупності з іншими доказами які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Також в матеріалах справи містяться копія ухвали слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 та копія ухвали Ленінського районного суду м. Полтави про відмову у задоволенні клопотань прокурора про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.1 ст.388, ч.2 ст.364, ч.1 ст.206, ч.1 ст.367, ч.2 ст.357, ч.1 ст.383 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 25.11.2019 у справі № 641/8840/19 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття зазначеного кримінального провадження, з огляду на те, що Харківським апеляційним судом 11.03.2019 встановлена передчасність закриття даного кримінального провадження, клопотання прокурора не містить відомостей про те, які слідчі дії проводились з 11.03.2019 по момент звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження до суду, а потерпілий має сподівання щодо захисту його прав, встановлення винних осіб і витребування від них втраченого житла.

В ухвалі Ленінського районного суду м. Полтави від 22.02.2023 у справі № 553/3952/22, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, суд зауважив, що попередніми судовими рішеннями була звернута увага на передчасність закриття кримінального провадження, не надання правової оцінки доводів заявників, не проведення під час розслідування всіх слідчих дій та виконання вказівок прокурора, проте після 2021 року в матеріалах кримінального провадження наявні лише постанови про закриття кримінального провадження, а подане клопотання не містить нових доводів чи аргументів.

На момент пред`явлення позову досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснювалось слідчим відділом відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ НП в Харківській області за процесуального керівництва Слобідської окружної прокуратури м. Харкова.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції №1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Гетьман В.Г. від 30.09.2024 року кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року за ч.1 ст. 190, ч.1 ст. 388, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 206, ч.1 ст.367, ч.2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2024, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.01.2025, у задоволенні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30.09.2024 року про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 року відмовлено.

Також позивачем надано копії процесуальних документів, винесених за іншими кримінальними провадженнями, які суд не бере до уваги, оскільки відсутні документальні підтвердження того, що ОСОБА_1 має у них статус потерпілої особи.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, зокрема, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеня зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року в справі № 686/5244/21 (провадження № 61-14316св21) зазначено, що: «правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України, шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги.

Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями.

Незгода з процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні, які оскаржено в порядку, передбаченому КПК України, та скасування цих рішень в судовому порядку не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди».

Подібні за змістом висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20), від 12 лютого 2024 року у справі № 757/4970/22-ц (провадження № 61-1781св23), від 18 вересня 2024 року у справі № 757/63852/21 (провадження № 61-336св24).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 463/1698/21 (провадження №61-9237св23) зроблено висновок, що «правовою підставою для відшкодування шкоди є не лише сам факт скасування процесуальних рішень, прийнятих прокурором або судом, а встановлення протиправності та систематичної бездіяльності слідчих або посадових осіб органів прокуратури, надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні та спричинених у зв`язку із цим негативних наслідків для позивачки. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово визначала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Така правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17 і постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 квітня 2018 року у справі № П/9901/137/18 (800/426/17) та від 27 лютого 2020 року у справі № 800/304/17».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Наведені норми процесуального права позивачем не дотримано, доказів, які б підтверджували наявність складових для відшкодування моральної шкоди, судам першої та апеляційної інстанцій не надано.

Так на обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що упродовж понад 18 років досудове розслідування здійснювалося неефективно, а у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] систематично виносилися постанови про закриття провадження без належного дослідження доказів та доводів заявників. За її твердженням, такі постанови неодноразово скасовувалися судами як передчасні та необґрунтовані, однак органи досудового розслідування та прокуратури повторно приймали аналогічні рішення, фактично не виконуючи вимоги слідчих суддів.

Також у межах цього провадження подавалися клопотання про його закриття у зв`язку із закінченням строків давності. ОСОБА_1 вважає, що бездіяльність органів прокуратури та поліції, неналежне розслідування кримінальних правопорушень, ігнорування її численних звернень і скарг, а також приховування, на її думку, протиправних дій посадових осіб банку призвели до втрати майна, документації, можливості здійснювати підприємницьку діяльність та втрати житла, а також позбавили її можливості ефективно захистити свої права та заявити цивільні позови у межах кримінального провадження. У зв`язку із цим позивач посилаються на порушення її права власності, права на підприємницьку діяльність, права на житло та права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку

Суд першої інстанції, всупереч наведеним правовим висновкам Верховного Суду, фактично ототожнив надмірну тривалість кримінального провадження із наявністю незаконної бездіяльності органів прокуратури та автоматичним виникненням права на компенсацію моральної шкоди.

Так, 19.12.2012 до ЄРДР внесено відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст. 190 КК України; 28.06.2013 за матеріалами, що надійшли з прокуратури Комінтернівського району м. Харкова до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст. 388 КК України; 09.08.2013 на виконання ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.07.2013 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 2 ст. 364 КК України; 01.10.2013 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст. 206 КК України; 01.10.2013 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст. 367 КК України; 01.10.2013 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ст. 219 КК України; 01.10.2013 до ЄРДР внесено відомості за № 1201322[телефон приховано] за ч. 1 ст. 212 КК України; постановою прокурора прокуратури Комінтернівського району м. Харкова від 16.01.2014 вказані кримінальні провадження об`єднані в одне провадження за № 1201222[телефон приховано]. 19.12.2012 до ЄРДР внесено відомості за № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 190 КК України.

Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02.06.2014 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст.190 КК України виділено в окреме провадження за № 1201422[телефон приховано].

Постановою прокурора прокуратури м. Харкова від 02.06.2014 матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201222[телефон приховано] за ч. 1 ст.190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ст. 219, ч. 1 ст. 212, ч. 1 ст. 383, ч. 2 ст. 357 КК України та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 1201422[телефон приховано] за ч. 1 ст. 190 КК України об`єднано в одне провадження № 1201222[телефон приховано].

Вказані кримінальні провадження до ЄРДР вносились за заявами первісного позивача у справі та позивачки щодо на їх думку заволодіння співробітниками АСУБ «Грант» та ТОВ «Енліль» у період з 17.02.2005 по 02.03.2006 шляхом шахрайства майном ТОВ СП «Веда-Холдинг», з яким ТОВ «Діскавері+» співпрацювало; а також за чисельними заявами ОСОБА_2 на незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, стосовно колишнього директора ТОВ СП «Веда-Холдинг» ОСОБА_5 , колишнього директора ТОВ СУТП «Агросінтез» ОСОБА_6 , директора ТОВ «Допомога» ОСОБА_7 , директора ТОВ «Енліль» Купцової Т.В., голови правління ПАТ СУБ «Грант» ОСОБА_9 , президента АСУБ «Грант» ОСОБА_10 та інших службових осіб ПАТ «СУАБ «Грант», діями яких нанесено збитки підприємству в сумі 7 130 736 грн; протиправних дій службових осіб КП «Харківське МБТІ» та приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Калініченко С.О.; привласнення документів та печаток ТОВ СП «ВедаХолдінг» службовими особами АСУБ «Грант»; завідомо неправдивого повідомлення від ТОВ СП «Веда-Холдінг» про вчинення злочину службовими особами АСУБ «Грант». У зв`язку з тим, що під час досудового розслідування слідством не було здобуто доказів, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, слідчими, які здійснювали досудове розслідування вказаного кримінального провадження неодноразово приймалися рішення про закриття кримінального провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із встановленням відсутності складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України, які скасовувались за скаргами, у тому числі і позивачки. Так, постановою старшого слідчого слідчого відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 Головного Управління Національної поліції в Харківській області від 30.09.2024 кримінальне провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012 за ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 388, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 206, ч. 1 ст. 367, ч. 2 ст. 357, ч. 1 ст. 383 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою Комінтернівський районного суду м. Харкова від 06.11.2024 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на постанову слідчого від 30.09.2024 про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] від 19.12.2012. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21.01.2025 залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ухвалу слідчого судді Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.11.2024 про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого від 30.09.2024 про закриття кримінального провадження № 1201222[телефон приховано] залишено без змін

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції не звернув увагу, що кримінальне провадження № 1201222[телефон приховано] постановою слідчого від 30.09.2024 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, скарги ОСОБА_1 на вказану постанову ухвалами Комінтернівський районного суду м. Харкова від 06.11.2024 та Харківського апеляційного суду від 21.01.2025 залишені без задоволення.

Залишаючи постанову про закриття кримінального провадження без змін судами зазначено, що приймаючи вказану постанову слідчим проаналізовано та надано оцінку за кожною статтею кримінального кодексу окремо, проаналізовані рішення слідчих суддів та судів апеляційної інстанції. Крім того, слідчим виконані всі вказівки ухвали Харківського апеляційного суду від 05.03.2024, за таких обставин, доводи апелянта про незаконність постанови є необґрунтованими.

Слідчими суддями встановлено, що матеріалами скарг та кримінального провадження жодним чином не підтверджується вчинення будь-якого кримінального правопорушення за обставин вказаних заявниками, а тому відсутня необхідність продовження проведення будь яких слідчих дій, оскільки отриманими матеріалами вже підтверджено відсутність складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190,ч. 1 ст. 388 ,ч. 2 ст. 364 383 КК України . , ч. 1 ст. 206 , ч. 1 ст. 367 , ч. 2 ст. 357 , ч. 1 ст. Таким чином, підстав стверджувати про порушення прав позивача у вказаному кримінальному провадженні не існує, твердження позивачки про те, що досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні будь-яким чином могло завдати втрат немайнового характеру, моральної шкоди, тощо, не підтверджується доказами та вочевидь суперечить об`єктивній дійсності.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами неправомірність дій посадових осіб відповідачів і не свідчить про завдання їй моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Таким чином, підставами для початку досудового розслідування є заява (громадян про вчинений злочин; з`явлення із зізнанням); повідомлення (підприємств установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості; представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину; повідомлення, опубліковані в пресі); самостійне виявлення слідчим, прокурором із будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (під час іншого досудового розслідування, через засоби масової інформації, матеріали оперативних підрозділів, виконавчої служби, контролюючих органів тощо).

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 214 КПК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості, зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Отже, аналіз змісту положень статті 214 КПК України вказує на те, що не всі прийняті та зареєстровані заяви повинні бути внесені слідчим до ЄРДР, а лише ті заяви, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Визначення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, є обов`язком слідчого, а не заявника.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів встановлення в порядку судового контролю слідчим суддею протиправності у діях органу досудового розслідування, що могли спричинити душевні страждання позивачу.

Незгода з процесуальними рішеннями у кримінальному провадженні, які оскаржено в порядку, передбаченому КПК України, та скасування цих рішень в судовому порядку не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди. Наявність певних недоліків у процесуальній діяльності слідчого та прокурора не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування шкоди.

Отже, позивач всупереч процесуальних обов`язків доказування підстав заявленого позову, передбачених статтями 12, 81 ЦПК України, не надав до суду належних і допустимих доказів у розумінні статті 76 ЦПК України завдання йому моральної шкоди, причинний зв`язок між діями уповноважених осіб та настанням тих негативних наслідків, на які вона посилалась.

З огляду на відсутність доведення позивачем факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, не встановлення факту протиправності дій уповноважених осіб, факту наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями (бездіяльністю) зазначеного органу та його вини в заподіянні цієї шкоди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки висновки суду не відповідають матеріалам справи, суд помилився із застосуванням норм матеріального права, то відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України скасовує оскаржене рішення суду та постановляє нове про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційні скарги Державного бюро розслідувань адвоката - Олійника Андрія Дмитровича, Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області, Офісу Генерального прокурора задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України, треті особи: ОСОБА_2 , Державне бюро розслідувань, Донецька обласна прокуратура, про визнання дій та бездіяльності неправомірними та відшкодування шкоди відмовити.

Судовий збір сплачений за подання апеляційних скарг у розмірі 3633,60 грн на користь Державного бюро розслідувань, у розмірі 2662, 40 грн на користь Харківської обласної прокуратури, у розмірі 2906,88 грн на користь Головного управління Нацоінальної поліції, у розмірі 2906,88 грн на користь Офісу Генерального Прокурора компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 06 жовтня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді О.В.Маміна.

О.Ю.Тичкова.