УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №120/5560/25
адміністративне провадження №К/990/44641/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, скаржник, В/ч НОМЕР_1 ), про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії В/ч НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 08.08.2020 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
- зобов`язано В/ч НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок його грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 08.08.2020 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, В/ч НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2026 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений ухвалою від 23.02.2026, на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги.
15.04.2026 В/ч НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2026 продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, у зв`язку з неусуненням недоліків.
14.05.2026 В/ч НОМЕР_1 повторно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважних причин пропуску та наданням відповідних доказів. Залишаючи скаргу без руху, судом зауважено, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого статтею 295 КАС України.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2026 визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені апелянтом (відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору та перебування військової частини у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану), та продовжено строк для усунення недоліків.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 у справі № 120/5560/25 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки скаржником не зазначено обставин, які об`єктивно перешкоджали подати апеляційну скаргу вчасно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою.
Ухвалою Суду від 01.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому ухвалою Суду від 28.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви В/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 01.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
01.10.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25.
За правилами частини першої статті 334 КАС України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 КАС України, Суд дійшов висновку, що вказана скарга підлягає залишенню без руху з огляду на зазначене нижче.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що в касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Ураховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження в справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас наведені у касаційній скарзі доводи не містять належного обґрунтування того, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі.
Згідно з частинами першою-третьою статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено 24.08.2026, а 31.08.2026 через підсистему «Електронний суд» вперше подано касаційну скаргу, тобто в межах передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Суду від 01.09.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
В подальшому ухвалою Суду від 28.09.2026 відмовлено у задоволенні заяви В/ч НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, касаційну скаргу В/ч НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25 повернуто особі, яка її подала на підставі частини другої статті 332 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Суду від 01.09.2026 про залишення касаційної скарги без руху. Одночасно скаржнику було роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду касаційної інстанції.
Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про повернення касаційної скарги від 28.09.2026) доставлено в Електронний кабінет скаржника 29.09.2026 14 год 25 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
01.10.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла повторна касаційна скарга на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі № 120/5560/25, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження.
Одночасно з повторно поданою касаційною скаргою скаржник просив визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити строк на касаційне оскарження, обґрунтовуючи це тим, що первісно касаційну скаргу було подано невідкладно та в межах установленого процесуального строку після отримання повного тексту судового рішення. Скаржник також посилається на те, що В/ч НОМЕР_1 в умовах воєнного стану переведена на штат воєнного часу, виконує завдання, пов`язані із забезпеченням оборони України та відсіччю збройній агресії російської федерації, а значна частина її особового складу безпосередньо залучена до виконання відповідних заходів. На думку скаржника, своєчасне первісне звернення до суду касаційної інстанції та сукупність його послідовних дій, спрямованих на реалізацію права на касаційне оскарження у найкоротші строки, свідчать про наявність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку.
Вирішуючи заяву скаржника в частині поновлення строків на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.
Суд зауважує, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема, і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.
Приписи пункту 4 частини першої статті 333 КАС України є імперативними та передбачають відмову у відкритті касаційного провадження, якщо у строк, визначений судом відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, особою не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені нею інші підстави для поновлення такого строку визнані судом неповажними.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Проаналізувавши вищенаведені приписи процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду підкреслювала, що ними чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду.
Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини другої статті 332 КАС України у системному зв`язку із частиною восьмою статті 169 КАС України, зі змісту яких слідує, що скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Суд звертає увагу касатора, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника.
При цьому поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін. У разі подання скаржником клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводити ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Водночас скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості оформити касаційну скаргу відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України. При цьому такі дії залежали виключно від скаржника.
Реагуючи на доводи скаржника щодо того, що В/ч НОМЕР_1 в умовах воєнного стану переведена на штат воєнного часу, виконує завдання, пов`язані із забезпеченням оборони України та відсіччю збройній агресії Російської Федерації, а значна частина її особового складу безпосередньо залучена до виконання відповідних заходів, Суд зазначає про таке.
У постанові Верховного Суду від 12.08.2026 у справі № 500/4151/25 зазначено, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило, а в окремих випадках унеможливило повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень. Водночас введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, а сама по собі ця обставина, без належного обґрунтування того, яким чином вона у конкретних умовах унеможливила або істотно ускладнила реалізацію учасником справи своїх процесуальних прав та обов`язків, і без підтвердження таких обставин належними та допустимими доказами, не може бути достатньою підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку органом державної влади чи іншим суб`єктом владних повноважень за відсутності відповідних обґрунтувань і доказів того, як саме обставини воєнного стану вплинули на роботу такого органу та об`єктивно перешкодили своєчасному вчиненню процесуальної дії.
При цьому особливості організації роботи в установі самі по собі не впливають на обов`язок учасника справи неухильно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, у тому числі з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних із процедурою погодження та проведення платежів, здійсненням бюджетних видатків та іншими внутрішніми процедурами.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстав введення воєнного стану в Україні необхідно враховувати, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або її розташування у безпосередній близькості до районів бойових дій; інтенсивність ракетних обстрілів у відповідний період; тривалість пропущеного строку; наявність або відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право у встановлений процесуальний строк; поведінку особи, яка звертається із заявою про поновлення строку, зокрема вжиття нею розумних заходів для своєчасного вчинення процесуальної дії або якнайшвидшого її вчинення після припинення відповідних перешкод.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2026 у справі № 160/25830/25, від 06.08.2026 у справі № 380/4462/25, від 09.07.2026 у справі № 160/6860/25 та від 07.08.2026 у справі № 340/7587/25.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не зазначено об`єктивних причин пропуску строку на касаційне оскарження та не надано доказів, які б підтверджували наявність таких причин.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи та заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини другої статті 330, статтею 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними підстави пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на касаційне оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5560/25.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Недоліки необхідно усунути шляхом подання до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
1) уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
2) заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині усунення недоліків касаційної скарги, пов`язаних із дотриманням вимог статті 330 КАС України, касаційна скарга буде повернута.
Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в частині, що стосується вимог частини третьої статті 332 КАС України, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
А.Г. Загороднюк
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду