КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/16429/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 753/23853/25
05 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алпатьєвої Наталі Юріївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року, постановлене під головуванням судді Шаповалова К.В., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради «Київтеплоенерго» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, у якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 190 517, 74 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 01.05.2018 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2, а саме: з 01.05.2018 до 31.10.2021 - виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води; з 01.11.2021 - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку та є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою, проте внаслідок неналежної оплати за надані послуги у них утворилась заборгованість у вищезазначеному розмірі, яку позивач просить стягнути з останніх на свою користь.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість:
- за спожиті послуги з централізованого опалення за період до 01 травня 2018 року у розмірі 14 594,73 грн, інфляційну складову у розмірі 2 524,89 грн та 3% від суми боргу - 618,98 грн;
- за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року у розмірі 33 096,11 грн, інфляційну складову у розмірі 5 725,63 грн та 3% від суми боргу - 1 403,64 грн;
- за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 18 958,55 грн, інфляційну складову у розмірі 3 279,83 грн та 3% від суми боргу - 804,05 грн;
- за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 45 077,59 грн, інфляційну складову у розмірі 7 798,42 грн та 3% від суми боргу - 1 911,78 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 22 870,19 грн, інфляційну складову у розмірі 3 191,22 грн та 3% від суми боргу - 769,42 грн, пеню - 936,12 грн;
- за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги постачання гарячої води у розмірі 20 395,53 грн, інфляційну складову у розмірі 2 784,73 грн та 3% від суми боргу - 662,71 грн, пеню -806,30 грн;
- за обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 23,66 грн;
- за обслуговування вузла комерційного обліку постачання гарячої води у розмірі 22,67 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії у розмірі 1 477,24 грн;
- за абонентське обслуговування за постачання гарячої води у розмірі 783,75 грн, що в загальному розмірі складає 190 517, 74 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» судовий збір в сумі 3 028,00 грн, а саме по 1 514,00 грн з кожного.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 19 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Алпатьєва Н.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, в іншій частині позовних вимог оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з позивача витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 не перебуває у фактичних договірних відносинах з позивачем, оскільки не є власницею квартири. Основний обов`язок щодо сплати комунальних послуг лежить на власникові нерухомості (стаття 322 Цивільного кодексу України).
Крім того, ОСОБА_1 не проживає у квартирі АДРЕСА_2 . Відповідно до акту від 03 серпня 2026 року ОСОБА_1 з лютого 2016 року фактично проживає за іншою адресою, а саме в квартирі АДРЕСА_3 .
26 січня 2019 року відповідачка вийшла заміж за ОСОБА_3 , з яким продовжила проживати в квартирі АДРЕСА_3 , яка належала їй на праві приватної власності. ОСОБА_1 , яка не є власницею квартири АДРЕСА_2 і тільки залишалася зареєстрованою за даною адресою, проживаючи в іншому місці, не могла уявити, що власник квартири, її колишній чоловік - ОСОБА_2 не оплачує житлово-комунальні послуги.
Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Отже вважає, ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у даній справі. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не з`ясував вказані обставини, в результаті чого дійшов помилкового висновку щодо покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальність за погашення заборгованості, що виникла з оплати житлово-комунальних послуг.
Суд також не перевірив наданий позивачем розрахунок заборгованості. З цього приводу заявник звертає увагу, що відповідний розрахунок є нечітким, і з нього неможливо визначити, яка саме сума та за який місяць якого року була нарахована за постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Відповідно до зазначеного у розрахунках позивача в квартирі АДРЕСА_2 відсутній лічильник гарячого водопостачання, проте це спростовується актами виконаних робіт до договору повірки лічильників гарячого та холодного водопостачання. Позивач не вказав, яку кількість гарячої води було реально спожито, хоча покази лічильника, зі слів співвідповідача - ОСОБА_2 щомісяця передавалися.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У свою чергу, статтею 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ, якими, крім іншого, є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
З огляду на межі та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в частині вимог, заявлених до ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду не оскаржується.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01 травня 2018 року надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підставі договору № 602-18 від 11 жовтня 2018 року про відступлення права вимоги (цесії) ПАТ «Київенерго» передало право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору - КП «Київтеплоенерго».
Будинок АДРЕСА_4 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_5 .
Отже, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_5 , а відповідачі споживачами вказаних послуг.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки протягом відповідних частин спірного періоду регулювалися Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, було передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відносини щодо надання послуги з постачання теплової енергії з 01 листопада 2021 року регулюються також Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830.
Відповідно до пункту 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.
За положеннями розділу III Методики № 315 загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у разі його наявності, після чого відповідний обсяг розподіляється між приміщеннями будівлі у встановленому Методикою порядку.
Правовідносини щодо надання послуги з постачання гарячої води з 01 листопада 2021 року регулюються Правилами надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» споживач щомісяця передає показання вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії виконавцю відповідних комунальних послуг або визначеній власником (співвласниками) іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, у спосіб, передбачений договором. Виконавець періодично, не менше одного разу на рік, проводить контрольне зняття показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у присутності споживача або його представника.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону відповідачі, які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_2 , тобто є споживачами наданих позивачем житлово-комунальних, зобов`язані оплачувати отримані житлово-комунальні послуги. У свою чергу, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов`язань з відповідачами по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами.
Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, в результаті чого мають заборгованість по оплаті. Відповідач ОСОБА_1 не довела наявності підстав для звільнення її від обов`язку щодо оплати наданих позивачем комунальних послуг, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг.
Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов`язань по сплаті житлово-комунальних послуг, суд визнав правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь заборгованості за спожиті послуги.
На спірні правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення виконання зобов`язання.
У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідачів 3% річних, пені та інфляційних втрат від суми заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки такі нараховані правильно з урахуванням вимог постанови КМУ від 05.03.2022 № 206.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується зі встановленим судом фактом порушення прав позивача, наявністю заборгованості та її розміром в межах позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у вказаній справі не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються положеннями частини третьої статті 9 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VII, відповідно до яких дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність нарахування за послугу з постачання гарячої води за показниками загальнобудинкового лічильника, а не індивідуального лічильника, яким обладнана квартира АДРЕСА_2 , то такі не заслуговують на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу конкретних показань засобу обліку за спірний період: відомостей особистого кабінету, квитанцій чи інших підтверджень прийняття показань, листування з виконавцем, платіжних документів із зазначенням відповідних показань або інших доказів, які дозволяли б установити як сам факт їх передачі, так і конкретні значення показань за відповідні місяці.
Відповідно до пункту 31 Правил № 1182 у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуги, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуги за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуги, але не менше 15 діб.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Таким чином, сама по собі наявність у квартирі засобу розподільного обліку гарячої води не виключає застосування передбаченого Правилами № 1182 порядку визначення обсягу послуги у разі ненадання споживачем його показань.
Оскільки відповідачем не підтверджено належними доказами обставини, на які вона безпосередньо посилається в апеляційній скарзі, а саме щомісячної передачі позивачу конкретних показань засобу обліку, сам факт наявності такого засобу обліку не спростовує здійсненого позивачем розрахунку.
Наведені заявником доводи не спростовують правильності висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені та плати за абонентське обслуговування.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводів, спрямованих на спростування конкретного арифметичного розрахунку заявлених КП «Київтеплоенерго» інфляційних втрат і трьох процентів річних, апеляційна скарга не містить.
Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.
Отже, зважаючи на наведене підстави для скасування рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року наведені в апеляційній скарзі відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути змінено та скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Апеляційний суд, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України не вбачає підстав для компенсації відповідачам понесених ними судових витрат на стадії апеляційного перегляду справи.
Керуючись ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Алпатьєвої Наталі Юріївни залишено без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена до Верховного Суду.
Головуючий: Судді: