ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №420/32597/25
адміністративне провадження № К/990/28756/26 № К/990/38285/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (ухвалене у складі головуючого судді Марина П.П.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року (ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Бойко А.В., Тарновецького І.І., Шевчука О.А.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №1 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року №951360135716 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) як особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має необхідний стаж державної служби та право на переведення на пенсію державного службовця, а відмова відповідача з посиланням на відсутність підстав для перерахунку такої пенсії є протиправною, оскільки він звернувся із заявою про переведення на пенсію за іншим законом, а не про її перерахунок.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року №951360135716 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ), Закону №889-VIII з 27 серпня 2025 року.
4. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, Закону №889-VIII з 27 серпня 2025 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні правовідносини стосуються переведення позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а тому посилання пенсійного органу на відсутність законодавчих підстав для перерахунку пенсій державних службовців не є належною підставою для відмови у такому переведенні.
6. Суди дійшли висновку, що позивач відповідає умовам, за яких зберігається право на пенсію державного службовця, визначеним статтею 37 Закону №3723-XII та пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. При цьому попереднє призначення позивачу пенсії державного службовця та подальший перехід на пенсію за іншим законом не позбавляють його права на повернення до пенсійного забезпечення за Законом №3723-XII.
7. Також суди зазначили, що право вибору пенсії належить позивачу, тому висновок пенсійного органу про недоцільність переведення у зв`язку з меншим розміром пенсії державного службовця не може обмежувати реалізацію цього права. Встановивши наявність умов для такого переведення, суди визнали належним способом захисту скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання Управління призначити позивачу пенсію державного службовця з 27 серпня 2025 року - дати звернення із відповідною заявою, а Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач перебуває на обліку, - здійснити її виплату.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову
9. На обґрунтування касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 37 Закону №3723-XII, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, частини третьої статті 45, статті 58 Закону №1058-IV, а також не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14, №21-429а14 та постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а.
10. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначає, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII статтю 37-1 Закону №3723-XII викладено у новій редакції, відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України, а постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року №1013 (далі - постанова КМУ № 1013) виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року №865, яким раніше визначався механізм такого перерахунку. У зв`язку з цим, на думку скаржника, з 15 грудня 2015 року законодавством не передбачено ані суб`єктивного права на перерахунок пенсії державного службовця у зв`язку з підвищенням заробітної плати, ані механізму його здійснення та відповідного обов`язку органів Пенсійного фонду України.
11. На підтвердження цих доводів Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області посилається на висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14 та №21-429а14.
12. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково розцінили звернення позивача як реалізацію збереженого права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, хоча позивачеві така пенсія вже призначалася, а з 23 червня 2021 року його за власною заявою було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. Тому, на переконання скаржника, спірні правовідносини стосуються не первинного призначення пенсії державного службовця, а повторного переведення на раніше призначений вид пенсії та визначення її розміру за новими довідками про заробітну плату.
13. У цьому контексті Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає помилковим застосування судами висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22, оскільки, на його думку, суди не врахували відмінностей фактичних обставин і предмета спору. Скаржник наголошує, що у цій справі позивач просить фактично здійснити повторне переведення на пенсію державного службовця з обчисленням її розміру за новими довідками про заробітну плату, тоді як чинне законодавство не передбачає механізму перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною заробітної плати.
14. Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
15. На обґрунтування касаційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 37 Закону №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, положення Закону №1058-IV, а також не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а.
16. Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області вказує, що після 01 травня 2016 року право на пенсію державного службовця зберігається лише за умов, визначених статтею 37 Закону №3723-ХІІ та пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а питання призначення, переведення та виплати пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
17. Також Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зазначає, що з 15 грудня 2015 року законодавством не передбачено механізму перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв`язку зі зміною заробітної плати, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 виключено пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865, яким раніше визначався механізм такого перерахунку.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
18. Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшла до Суду 22 червня 2026 року.
19. Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/32597/25, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
20. Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області надійшла до Суду 14 серпня 2026 року.
21. Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/32597/25 та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
22. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 06 жовтня 2026 року.
23. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи інших клопотань заявлено не було.
Позиція інших учасників справи
24. У поданому відзиві позивач зазначає, що має необхідний страховий стаж та понад 38 років стажу державної служби, а тому відповідає умовам для переведення на пенсію державного службовця, передбаченим статтею 37 Закону №3723-XII та пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Посилаючись на статтю 10 та частину третю статті 45 Закону №1058-IV, наголошує на своєму праві вибору пенсійного забезпечення та зазначає, що звернувся із заявою про переведення на пенсію за іншим законом, а не про перерахунок раніше призначеної пенсії. На підтвердження своєї позиції наводить постанову Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22, відповідно до якої попереднє призначення пенсії за Законом №3723-XII не виключає можливості подальшого переведення на таку пенсію за умови дотримання вимог пунктів 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
25. Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що ОСОБА_1 з 27 серпня 2007 року призначено пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).
26. З 01 жовтня 2009 року на підставі заяви позивача його переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
27. Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 25 червня 2021 року позивача з 23 червня 2021 року переведено з пенсії за віком за Законом № 3723-XII на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
28. 27 серпня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-XII.
29. До заяви позивач додав трудову книжку та, зокрема, видані Головним управлінням ДПС в Одеській області довідки:
- від 22 серпня 2025 року № 212/17-927-143 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років);
- від 22 серпня 2025 року № 212/17-927-144 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд);
- від 22 серпня 2025 року № 212/17-927-145 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.
30. 03 вересня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 951360135716 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
31. У зазначеному рішенні відповідач послався на те, що у зв`язку з набранням чинності Законом № 889-VIII стаття 37-1 Закону № 3723-XII втратила чинність відповідно до пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
32. Також відповідач зазначив, що постановою КМУ № 1013 скасовано пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» від 31 травня 2000 року № 865 (далі - постанова КМУ № 865), яким визначався механізм перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 3723-XII.
33. За позицією відповідача, оскільки Закон № 889-VIII не передбачає проведення перерахунку пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону № 3723-XII, а постановою КМУ № 1013 скасовано пункт 4 постанови КМУ № 865, підстави для видачі довідок про заробітну плату для перерахунку пенсій, передбаченого статтею 37-1 Закону № 3723-XII, відсутні. Пенсії, призначені за Законом № 3723-XII, перераховуються лише у випадку, якщо складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати тощо) визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.
34. Крім того, відповідач послався на пункт 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, відповідно до якого, якщо особі призначено пенсію за Законом № 3723-XII, її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, встановленому до переведення.
35. Відповідач зазначив, що розмір пенсії позивача за Законом № 3723-XII становить 5577,14 грн, що є меншим за розмір пенсії за Законом № 1058-IV - 11249,82 грн, у зв`язку із чим визнав переведення позивача на пенсію за Законом № 3723-XII недоцільним.
36. З огляду на наведене відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії за Законом № 3723-XII за підставою «Збільшення зарплати (пенсії за спецзаконами)».
37. Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року № 951360135716, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
38. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
39. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
40. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
41. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
42. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року не відповідають, а доводи касаційних скарг є обґрунтованими з огляду на таке.
43. Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
44. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
46. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
47. Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
48. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом.
49. Право на пенсійне забезпечення гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо). Законодавець повинен робити це з дотриманням вимог Конституції України, в тому числі принципів рівності та справедливості.
50. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
51. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом № 3723-ХІІ, зокрема, статтею 37 цього Закону.
52. 10 грудня 2015 року прийнято Закон № 889-VIII, який регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням. У зв`язку з набуттям з 01 травня 2016 року чинності зазначеним Законом, положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
53. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.
54. Відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
55. Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
56. Частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.
57. Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які:
а) досягли певного віку;
б) мають передбачений законодавством страховий стаж;
в) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
58. За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
59. Тобто, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
60. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17, від 11 квітня 2023 року у справі № 1.380.2019.003855.
61. Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14 вересня 2016 року № 622, яка застосовується з 01 травня 2016 року (далі - Порядок № 622).
62. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII мають право особи, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII:
- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України;
- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України.
63. При цьому відповідно до пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом № 889-VIII не призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, мають, зокрема, чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.; 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.
64. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року зберігається за особами, які відповідають умовам, визначеним пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статтею 37 Закону №3723-ХІІ.
65. Разом з тим наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом №889-VIII, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.
66. Суд ураховує Рішення Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано неконституційним унеможливлення перерахунку розмірів пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, водночас підтверджено збереження для осіб, визначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону № 889-VIII, права на пенсійне забезпечення за цією статтею. При цьому Конституційний Суд України відтермінував втрату чинності відповідним приписом Закону № 889-VIII до спливу трьох місяців з дня припинення чи скасування в Україні воєнного стану та зобов`язав Верховну Раду України внормувати такий перерахунок. Отже, зазначене Рішення не встановлює безпосереднього механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі нової довідки про заробітну плату.
67. Крім того, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. Отже, законодавець розмежовує поновлення виплати раніше призначеної пенсії у попередньому розмірі та визначення нового розміру такої пенсії.
68. Подібний підхід до застосування пункту 13 розділу XV Закону №1058-IV Верховний Суд застосовував, зокрема, у постановах від 29 липня 2020 року у справі №820/5169/17 та від 09 грудня 2021 року у справі №806/3182/17, виходячи з того, що після переходу особи на пенсію на інших підставах закон передбачає можливість поновлення попередньої пенсії саме у раніше встановленому розмірі, а не її нового обчислення за зміненими показниками.
69. Як установлено судами попередніх інстанцій, з 01 жовтня 2009 року ОСОБА_1 отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ. Надалі на підставі його заяви та згідно з протоколом перерахунку пенсії від 25 червня 2021 року позивача з 23 червня 2021 року переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
70. Таким чином, право на пенсію за віком державного службовця ОСОБА_1 вже реалізував, а пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ йому було призначено до набрання чинності Законом №889-VIII.
71. Звертаючись 27 серпня 2025 року до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком державного службовця та подавши довідки про складові заробітної плати від 22 серпня 2025 року №212/17-927-143, №212/17-927-144 та №212/17-927-145, позивач фактично порушив питання про повернення до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з визначенням її розміру на підставі нових довідок про складові заробітної плати після того, як право на такий вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.
72. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач відповідає умовам, визначеним статтею 37 Закону №3723-ХІІ та пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а попереднє призначення пенсії державного службовця не позбавляє його права на переведення на таку пенсію після отримання пенсії за Законом №1058-IV. При цьому суди розмежували переведення на пенсію за іншим законом та перерахунок раніше призначеної пенсії, визнавши посилання відповідача на відсутність законодавчих підстав для перерахунку недостатнім для відмови у задоволенні заяви позивача.
73. Водночас скаржники не погоджуються з такими висновками та зазначають, що позивач уже реалізував право на пенсію за віком державного службовця, а його звернення про повернення до цієї пенсії з обчисленням її розміру на підставі нових довідок про заробітну плату фактично спрямоване на перерахунок раніше призначеної пенсії, для якого чинне законодавство не передбачає правових підстав.
74. Отже, предметом спору у цій справі є не первинна реалізація права на пенсію державного службовця, а наявність у позивача права після переходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV повернутися до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з визначенням її нового розміру на підставі довідок про складові заробітної плати від 22 серпня 2025 року, що за своєю суттю передбачає перерахунок раніше призначеної пенсії із застосуванням нових показників заробітної плати.
75. Колегія суддів зазначає, що сама лише обставина, що позивач визначив своє звернення як заяву про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, не є визначальною для правильного вирішення спору. Для цілей правозастосування вирішальне значення має правова природа відповідного звернення.
76. Як установлено судами попередніх інстанцій, з 01 жовтня 2009 року позивач отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, а з 23 червня 2021 року за його заявою був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
77. За таких обставин звернення позивача від 27 серпня 2025 року не може розглядатися як первинна реалізація права на пенсію за віком державного службовця, оскільки таке право він уже реалізував раніше.
78. Крім того, разом із заявою від 27 серпня 2025 року позивач подав нові довідки про складові заробітної плати від 22 серпня 2025 року №212/17-927-143, №212/17-927-144 та №212/17-927-145.
79. Подання цих довідок у сукупності зі змістом звернення свідчить, що позивач порушив питання про визначення нового розміру пенсії державного службовця за новими документами та показниками заробітної плати, а не лише про поновлення її виплати у раніше встановленому розмірі.
80. Відтак заява позивача за своєю правовою природою спрямована на повернення до раніше призначеної пенсії за віком державного службовця з одночасним визначенням її нового розміру, що за своїм змістом передбачає перерахунок такої пенсії із застосуванням нових показників заробітної плати після того, як право на цей вид пенсійного забезпечення вже було реалізовано.
81. Суд вказує, що аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №523/9208/17.
82. У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що у випадку, коли особі вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, а в подальшому її за заявою було переведено на інший вид пенсійного забезпечення, звернення такої особи із вимогою про поновлення виплати пенсії державного службовця фактично є зверненням за повторним призначенням пенсії відповідно до Закону №3723-ХІІ. Верховний Суд зазначив, що оскільки особі вже призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, права на повторне призначення такої пенсії вона не має.
83. Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 25 липня 2025 року у справі №140/5363/24, від 3 червня 2026 року у справі №400/8750/24. Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство не передбачає можливості повторного призначення раніше призначеної пенсії державного службовця з визначенням її нового розміру за новими показниками заробітної плати, а також не встановлює механізму її перерахунку у зв`язку зі зміною складових заробітної плати. Правовідносини у цих справах є подібними до спірних, оскільки особи, які раніше отримували пенсію за віком державного службовця, після переходу на пенсію за Законом №1058-IV звернулися щодо повернення до попереднього виду пенсійного забезпечення з урахуванням нових довідок про заробітну плату.
84. У зазначених постановах Суд також зауважив, що ані Закон №889-VIII, ані Закон №1058-IV не передбачають підстав та механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв`язку зі збільшенням заробітної плати працюючих державних службовців. Таких підстав не встановлює і стаття 37 Закону №3723-ХІІ, яка регулює призначення пенсії державним службовцям.
85. Наведені висновки підлягають урахуванню під час вирішення цієї справи, оскільки, за встановленими судами обставинами, ОСОБА_1 з 01 жовтня 2009 року отримував пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ, з 23 червня 2021 року був переведений на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, а 27 серпня 2025 року звернувся щодо повернення на пенсію державного службовця з поданням нових довідок про складові заробітної плати від 22 серпня 2025 року.
86. Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, фактично ототожнили право на призначення пенсії державного службовця, збережене пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, із правом особи, яка вже реалізувала його раніше, на повторне визначення розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.
87. Однак Закон №889-VIII, стаття 37 Закону №3723-ХІІ та Порядок №622 не передбачають права особи після переходу на пенсію за іншим законом повторно реалізувати право на призначення вже отримуваної пенсії державного службовця з обчисленням її нового розміру на підставі нових довідок про заробітну плату, але тих самих законодавчих положень, за якими таке право вже було реалізовано.
88. Пункти 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII гарантують збереження права на призначення пенсії державного службовця особам, які відповідають установленим законом умовам, проте не створюють правових підстав для повторного призначення раніше призначеної пенсії з визначенням її нового розміру після переходу на пенсійне забезпечення за іншим законом.
89. Отже, збереження права на призначення пенсії державного службовця відповідно до зазначених положень не може тлумачитися як надання особі права на повторне призначення такої пенсії або її перерахунок за новими показниками заробітної плати після того, як це право вже було реалізовано.
90. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 03 вересня 2025 року №951360135716 щодо відмови у визначенні нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця на підставі поданих позивачем довідок є правомірним, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у ОСОБА_1 права на повернення до такої пенсії з обчисленням її розміру за новими довідками про складові заробітної плати є помилковими.
91. Посилання судів попередніх інстанцій та позивача на постанову Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 не спростовує цього висновку, оскільки фактичні обставини зазначеної справи відрізняються від обставин справи, що розглядається. У справі №580/3805/22 особа після отримання пенсії по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ просила призначити інший вид пенсії - пенсію за віком державного службовця. Натомість ОСОБА_1 раніше вже отримував саме пенсію за віком державного службовця, а його звернення спрямоване на повернення до цього самого виду пенсії з визначенням її нового розміру на підставі довідок про складові заробітної плати від 22 серпня 2025 року.
92. Право вибору виду пенсії не означає права при поверненні до раніше призначеного виду пенсії визначати її новий розмір за новими показниками заробітної плати. Частина третя статті 45 Закону №1058-IV регулює переведення з одного виду пенсії на інший, але не встановлює підстав для такого перерахунку пенсії державного службовця.
93. При цьому колегія суддів ураховує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області обґрунтувало відмову відсутністю законодавчих підстав для перерахунку пенсії державного службовця, а також послалося на можливість поновлення її виплати у розмірі, встановленому до переведення на пенсію за іншим законом. Наведені мотиви стосуються суті звернення позивача, оскільки подана ним заява разом із новими довідками про складові заробітної плати спрямована на визначення нового розміру раніше призначеної пенсії, а не лише на поновлення її виплати у попередньому розмірі.
94. При цьому пункт 13 розділу XV Закону №1058-IV не позбавляє позивача можливості поновити виплату раніше призначеної пенсії державного службовця у розмірі, встановленому до переведення. Водночас ця норма не передбачає визначення нового розміру такої пенсії на підставі нових довідок про заробітну плату.
95. При цьому посилання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на недоцільність переведення через менший розмір пенсії саме по собі не є належною підставою для відмови, оскільки вибір пенсійного забезпечення належить особі. Однак цей недолік мотивування не спростовує іншої зазначеної в оскаржуваному рішенні підстави - відсутності правового механізму визначення нового розміру раніше призначеної пенсії державного службовця за новими показниками заробітної плати.
96. Отже, висновок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відсутність підстав для перерахунку пенсії за поданими позивачем довідками є обґрунтованим. Називання відповідного звернення заявою про переведення на пенсію державного службовця не створює права на повторне призначення такої пенсії з обчисленням її нового розміру.
97. Колегія суддів також ураховує посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №752/20012/16-а. У зазначеній справі висновок про відсутність підстав для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію був зумовлений тим, що заяву особи не було розглянуто по суті, а відмова ґрунтувалася виключно на недотриманні порядку подання документів. За таких обставин належним способом захисту було визначено зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву.
98. Натомість у справі, що розглядається, пенсійний орган розглянув заяву позивача та відмовив у її задоволенні з мотивів відсутності законодавчих підстав для перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця. Отже, наведений висновок щодо способу захисту не підлягає безпосередньому застосуванню до спірних правовідносин. Підставою для відмови в позові у цій справі є відсутність у позивача права на обчислення раніше призначеної пенсії державного службовця в новому розмірі на підставі поданих довідок про заробітну плату.
99. Крім того, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин підходу, викладеного у постановах Верховного Суду України від 17 березня 2015 року у справах №21-371а14 та №21-429а14, оскільки ці справи стосувалися перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та були вирішені за іншого нормативно-правового регулювання.
100. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
101. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
102. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
103. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
104. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
105. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а касаційні скарги відповідачів - задоволенню.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
Касаційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
С.М. Чиркін