ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 160/14830/25
адміністративне провадження № К/990/19871/26
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 (суддя - Ніколайчук С.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Чередниченко В.Є., Шальєва В.А.) у справі №160/14830/25.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Альвіс 2000» (далі - ТОВ «Альвіс 2000») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області) від 10.04.2025 №[номер приховано], №[номер приховано] від 10.04.2025, №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано], №[номер приховано].
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «П» 1 998 925 грн.; № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «В1» 2 347 629 грн.; № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «В4» 246 078 грн; № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «ПН» на суму 193 257,75 грн.; № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «Р» на суму 11 565 157,5 грн.; № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «Р» на суму 1 223 368,75 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 в адміністративній справі №160/14830/25 змінено, викладено абз. 147 його мотивувальної частини в редакції даної постанови та абз. 2 його резолютивної частини в частині визначення суми податкового повідомлення-рішення № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «В1», зазначивши вірно суму 2934536,25 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 залишено без змін.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.3, абз. «г» 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок неврахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у постановах від 05.05.2023 у справі № 1340/5998/18, від 16.01.2018 № К/9901/2558/18, що призвело до неправильного вирішення справи, судом неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи.
У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності. Також за висновком контролюючого органу, ТОВ «Альвіс 2000» за період з 01.04.2018 по 31.09.2024 зайво списано вартість сировини, яка фактично не використовувалась у господарській діяльності підприємства, на собівартість готової продукції.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ «АЛЬВІС 2000» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: № 1224102[телефон приховано]. Місцезнаходження: 52002, Дніпропетровська область, м. Підгородне, вулиця Робоча, будинок 80б. Основним видом діяльності ТОВ «АЛЬВІС 2000» є відновлення відсортованих відходів (КВЕД 38.32). На підприємстві працює 17 осіб.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АЛЬВІС 2000» за період діяльності 01.04.2018 - 30.09.2024 з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПІС, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством, та з питань дотримання законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.04.2018 - 30.09.2024.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 697/04-36-07-12/36727276 від 21.02.2025, в якому відображено висновки про порушення ТОВ «АЛЬВІС 2000»:
підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 2 396 612,00 грн. у зв`язку з використанням товарів, за якими встановлено факт нестачі, не в господарській діяльності;
підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в частині заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 7 990 378,00 грн. у зв`язку зі списанням сировини у виробництво без виходу готової продукції, що розцінене як використання не в господарській діяльності;
пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в частині завищення витрат на суму 7 305 312 грн. за операціями з ТОВ «ІМПЕКС», ТОВ «ВО «ПАПІР-МАЛ» та ТОВ «ЮКРЕЙН МОБ-ТОРГ»;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в частині завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 1 458 951 грн. за операціями з тими ж контрагентами.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки № 697/04-36-07-12/36727276 від 21.02.2025, позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких контролюючий орган зробив висновок, що висновки акту документальної планової виїзної перевірки ТОВ «АЛЬВІС 2000» № 697/04-36-07-12/36727276 від 21.02.2025 є обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству (лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 30473/6/04-36-07-12 від 03.04.2025)
На підставі акту № 697/04-36-07-12/36727276 від 21.02.2025, ГУ ДПС у Дніпропетровській області 10.04.2025 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№[номер приховано] форми «П» згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1 998 925 грн;
№[номер приховано] форми «В1» про визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ внаслідок завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 2347629 грн. та штрафні санкції на суму 586907,25 грн;
№[номер приховано] форми «В4» згідно з яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість за жовтень 2020 року в розмірі 246 078 грн;
№[номер приховано] форми «ПН» згідно з яким за нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних застосовано штраф в сумі 193 257,75 грн;
№[номер приховано] форми «Н» згідно з яким за порушення граничних строків реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за березень 2024, застосовано штраф в сумі 40,76 грн;
№[номер приховано] форми «Р» згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 11 565 157,5 грн. в тому числі суму основного платежу 9252126 грн. та штрафних санкцій 2313031,50 грн;
№[номер приховано] форми «Р» згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 223 368,75 грн. в тому числі основний платіж на суму 978695 грн. та штрафні санкції 244673,75 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що товарність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами в їх сукупності, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, відповідачем не доведено правомірність висновків викладених в акті перевірки, що спростовує позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Пункт 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, між ТОВ «АЛЬВІС 2000» та ТОВ «ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 31149603) було укладено Договір постачання №120721 від 07.06.2021, згідно якого постачальник - ТОВ «ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 31149603) зобов`язується у встановлений термін, в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити та передати у власність покупця «відходи поліетилену», в подальшому товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість за цінами попередньо узгодженими сторонами.
Також між ТОВ «АЛЬВІС 2000» та ТОВ ВО «ПАПІР-МАЛ» (нова назва ТОВ «МІЖНАРОЖНА КОМПАНІЯ «ВТОРБУТРЕСУРС») (код ЄДРПОУ 41312809) був укладений договір постачання № 0910/19ВА від 09.10.2019. На виконання умов договору постачання № 0910/19ВА від 09.10.2019 було здійснено постачання «відходів поліетелену» на адресу ТОВ «АЛЬВІС 2000», які в подальшому слугували сировиною для виробництва готової продукції.
Крім того, ТОВ «АЛЬВІС 2000» перебував у господарських відносин з ТОВ «ЮКРЕЙН МОБ-ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42408161) щодо придбання «Відходи поліетилену» на підставі договору постачання № 270921 від 27.09.2021.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з даними контрагентами платник податків ТОВ «АЛЬВІС 2000» надав видаткові та товарно-транспортні накладні, виписані постачальниками на адресу Позивача, податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН, а також платіжні доручення, що підтверджують оплату за товар. Позивач оприбуткував отриману сировину на склад і в подальшому використав її у виробництві (що підтверджується виробничими звітами). З виготовленої з цієї сировини гранули було отримано дохід від реалізації, який відображений у бухгалтерському обліку і декларувався.
Представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Податковий орган не ставив під сумнів той факт, що відповідна готова продукція була вироблена та реалізована.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Альвіс 2000» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Верховними Судом сформована стала та послідовна практика щодо застосування наведених норм права. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19, вказала наступне.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У справі, що розглядається, контролюючий орган на порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів та не надав належні докази, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки позивача та про обізнаність платника податків щодо можливої протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, що встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішення судами першої та апеляційної інстанцій.
Як слідує у цій справі відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Крім того, відповідачем не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
Враховуючи наведені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення № [номер приховано] від 10.04.2025 та №[номер приховано] від 10.04.2025 є протиправними та підлягають скасуванню.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 10.04.2025 були висновки відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування всього на суму 2934536,25 грн.
Між тим, як встановлено судами, посадовими особами ГУ ДФС у Дніпропетровській області на підставі наказу № 2340-п від 16.04.2019 була проведена документальна позапланова виїзна перевірку ТОВ «АЛЬВІС 2000» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за лютий 2019 року.
За висновками вказаної перевірки не встановлено порушення ТОВ «Альвіс 2000» (код 36727276) вимог Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за лютий 2019 року у сумі 2591710 грн., що підтверджується Довідкою № 24949/04-36-12-02/36727276 від 06.05.2019 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Альвіс 2000» (код 36727276) з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника у банку за лютий 2019 року».
Відповідно до пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.
Таким чином, з огляду на вказані обставини справи та приписи законодавства, є вірним висновок судів щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 10.04.2025 та його скасування.
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 № [номер приховано] стали висновки контролюючого органу про те, що ТОВ «Альвіс 2000» за період з 01.04.2018 по 31.09.2024 було зайво списано вартість сировини, яка фактично не використовувалась у господарській діяльності підприємства, на собівартість готової продукції на суму 39 951 908,87 грн.
За пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:
придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;
придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Так, відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Як з`ясовано судами, доказів на спростовування того, що сировина, яка на переконання податкового органу, була зайво списана, фактично була використана у господарській діяльності та врахована у собівартості готової продукції не надано. Більше того, в акті перевірки визнано використання цієї сировини в процесі виробництва.
При цьому, відповідачем, при формуванні наведених висновків, не було враховано, що період перевірки охоплює лише період до 30.09.2024, а інвентаризація проведена вже після завершення цього періоду; усі інвентаризаційні документи (протоколи, описи, накази) були надані контролюючому органу, у тому числі щодо залишків на відповідальному зберіганні; висновки про нецільове використання сировини не ґрунтуються на належних доказах, а зроблені шляхом припущень контролюючих осіб. У цій справі контролюючий орган не вказав, з якого саме моменту сировина начебто перестала використовуватись у господарській діяльності.
Поряд з вказаним, з`ясовано, що листом-запитом від 05.02.2025, контролюючий орган зобов`язав ТОВ «АЛЬВІС 2000» провести інвентаризацію 07.02.2025.
У відповідь на такий запит підприємством було організовано інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей одночасно на всіх об`єктах зберігання та виробництва. Проведення інвентаризації здійснювалося у присутності інвентаризаційної комісії, матеріально відповідальних осіб, а також представників податкового органу на тих об`єктах, де вони з`явилися.
Надані за результатами інвентаризації документи підтверджують її проведення належним чином у визначені строки, саме на виконання вимог контролюючого органу. Результати інвентаризації, проведеної в м. Дніпро, м. Луцьку, а також залишки ТМЦ, що знаходились на відповідальному зберіганні у ТОВ «ОЛІМП», були підтверджені наданими документами. Таким чином, фактична наявність усіх залишків сировини була зафіксована, а доводи контролюючого органу про «відсутність» ТМЦ ґрунтуються припущеннях.
З урахуванням вищенаведеного, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 № [номер приховано].
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №[номер приховано] від 10.04.2025 були висновки податкового органу про безпідставне ненарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на вартість сировини, що не використана в господарській діяльності підприємства, яка у бухгалтерському обліку «штучно» списана у виробництво; заниження показника у рядку 4.1 (колонка Б) та, як наслідок, показника 9 (колонка Б) Декларації з ПДВ за вересень 2024 рік; здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції з постачальниками ТОВ «ВО «ПАПІР-МАЛ» (нова назва ТОВ «МІЖНАРОЖНА КОМПАНІЯ «ВТОРБУТРЕСУРС» (код ЄДРПОУ 41312809), ТОВ «ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 31149603) та ТОВ «ЮКРЕЙН МОБ-ТОРГ» (код ЄДРПОУ 42408161), що привело до завищення суми бюджетного відшкодування на 9 252 126 грн.
За результатами перевірки зроблено висновок, що протягом 2018 - 2024 років ТОВ «Альвіс 2000» нібито безпідставно віднесло на виробничі витрати сировину, яка не дала виходу готової продукції, і таким чином занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 7 990 378,00 грн (20% від вартості сировини).
Судами з`ясовано, що ТОВ «АЛЬВІС 2000» здійснює переробку відходів полімерів (поліетилену, поліпропілену тощо) у вторинну гранулу, про що свідчать надані Технічні умови ТУ У 20.1-36727276-001:2013 та технологічні карти виробництва.
Відповідно до пояснень позивача, відображених в адміністративному позові, особливістю такого виробництва є те, що сировиною є вже відпрацьовані полімерні вироби (плівка, мішки тощо), які містять домішки та не придатні для прямого повторного використання.
Технологічний процес передбачає втрати маси сировини у межах певного діапазону з цієї причини наказом по підприємству № 1 від 01.06.2012 встановлено норматив виходу готової продукції з сировини в межах 7095 % залежно від її властивостей. Тобто при переробці 1000 кг відходів поліетилену вихід товарної гранули може становити від 700 до 950 кг, а решта припадає на неминучі технологічні втрати (волога, забруднення, усадка тощо).
Аналіз технологічного процесу переробки відходів поліетилену дає підставу стверджувати про відсутність «зворотних відходів» у виробництві позивача, оскільки позивач переробляє відходи у корисний продукт і вторинних відходів, що підлягали б оприбуткуванню, технологія не передбачає.
Таким чином, з огляду на вказані пояснення позивача, які податковим органом не спростовані, факт того, що витрачена сировина перевищує вихід готової продукції, не свідчить про нецільове використання частини сировини це свідчить лише про технологічний процес виробництва вторинних полімерів.
Податковий орган натомість застосував економічно необґрунтований підхід, фактично вимагаючи 100% виходу продукції з сировини.
Відповідно до акту перевірки № 697/04-36-07-12/36727276 від 21.02.2025, податковий орган розрахував умовну «нестачу» сировини як різницю між витратою та виходом за кожен місяць, і визнав вартість цієї різниці такою, що не пов`язана з господарською діяльністю.
Однак, податковим органом не було взято до уваги, об`єктивні виробничі втрати, що суперечить внутрішнім нормативам підприємства, наданим при перевірці (наказ №1/2012 про норми виходу).
Операції зі списання сировини у виробництво підтверджені належними первинними документами, які відображають реальний хід виробничого процесу.
Позивач надавав до перевірки виробничі звіти за кожний місяць, що містять дані про кількість використаної сировини і вихід готової продукції, акти списання сировини за формою, затвердженою внутрішнім наказом, з зазначенням кількісних та вартісних показників, а також, у випадку відхилень від нормативного виходу, акти понаднормових витрат із вказівкою причин (низька якість сировини, засміченість, технологічні втрати тощо).
Ці документи були в розпорядженні податкового органу (що підтверджується посиланнями на них у акті) і жодних зауважень до їх оформлення чи достовірності контролюючий орган не висловив.
Також перевіркою не встановлено оприбуткування залишків невикористаної сировини або здійснення її відчуження третім особам, а навпаки, вся придбана сировина списувалася на рахунок 23 «Виробництво» і надалі у складі собівартості переходила на рахунок 26 «Готова продукція», що підтверджується даними бухгалтерського обліку (головна книга, оборотно-сальдові відомості по рахунках 20, 23, 26 тощо). За даними податкового обліку, уся придбана сировина була використана для виготовлення оподатковуваної продукції, яка реалізована позивачем, і податковий орган не заперечує факт реалізації та отримання доходу. Отже, з боку платника відсутні ознаки виведення сировини з господарського обороту для нефінансових цілей.
Доводи податкового органу також суперечать результатам позапланової перевірки 2019 року, під час якої аналізувалися аналогічні показники (списання сировини у 2018 р.) і жодних порушень в цій частині не встановлено.
Враховуючи наведені обставини Суд не може не погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 № [номер приховано].
Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 року № [номер приховано] були висновки відповідача про те, що в порушення пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 Nє2755-VI (зі змінами та доповненнями) не здійснено реєстрацію податкових накладних (відсутня реєстрація) в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок порушення пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання 51 934 951,14 грн.
Згідно акту документальної перевірки, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на встановлення порушення, а саме того, що позивачем протиправно не нараховані податкові зобов`язання з ПДВ на вартість сировини, що не використана у господарській діяльності підприємства, яка в бухгалтерському обліку «штучно» списана у виробництво на загальну суму 7990378,00 грн.
Між тим, як було встановлено судами податковий орган дійшов хибних висновків щодо протиправності дій позивача в частині ненарахування податкових зобов`язань з ПДВ на вартість сировини, що не використана у господарській діяльності підприємства, яка в бухгалтерському обліку «штучно» списана у виробництво на загальну суму 7990378.00 грн.
Відтак, суди вірно вважали про протиправність та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2025 №[номер приховано].
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до мотивувальної та резолютивної частини судового рішення судом першої інстанції було визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № [номер приховано] від 10.04.2025 форми «В1» 2 347 629 грн. Однак, відповідно до матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення № [номер приховано] від 10.04.2025 було прийнято суму 2934536.25 грн.
Враховуючи обставини даної справи, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що твердження контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованими та недоведеними, а тому прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 у справі №160/14830/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття , є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді В.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова