П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м. Київ
Справа № 932/5856/25
Провадження № 22-ц/824/10194/2026
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.
сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром
Маркет»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Константиновим Олексієм Геннадійовичем, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що між 15 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1457253, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 8 500,00 грн строком на 30 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені умовами кредитного договору, зі сплатою платежу кредиту, процентів та комісії.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 28 травня 2025 року становить 25 882,50 грн, з яких: 8 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17 382,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками, що є предметом позовних вимог.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, згідно умов якого ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253.
03 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, згідно умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253.
ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253 у розмірі 25 882,50 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» суму заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253 у розмірі 25 882,50 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а всього на загальну суму 5 922,40 грн.
Рішення суду мотивоване тим, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, по відсоткам за користування кредитом, а також по передбаченим договором санкціям. Правомірність наданого позивачем розрахунку суми заборгованості відповідач не оспорював. Суму боргу позивач довів належними і допустимими доказами.
06 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Константинов О. Г. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики у загальному розмірі 13 454,50 грн, з яких: 8 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 954,50 грн - заборгованість за відсотками. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з умовами кредитного договору, строк договору - 30 днів, дата надання позики - з 15 лютого 2021 року до 17 березня 2021 року - дата повернення позики (останній день). Таким чином, строк кредитування за кредитним договором сплив 17 березня 2021 року.
Заявник вказує, що відповідно до пункту 5.2 договору, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Дійсно, розділ 7 правил надання грошових коштів у позику, що позивач надав разом із позовною заявою містить певні умови продовження строку користування позикою. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору. Надані позивачем правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної зі сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний ОСОБА_1 і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Позивач не надав доказів звернення ОСОБА_1 за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений договором, чи законом.
У первісного кредитора виникло право нарахування процентів за договором тільки у межах строку його дії, тобто до 17 березня 2021 року, а отже він не мав права нараховувати проценти за користування кредитом поза строком кредитування, тому, починаючи із зазначеної дати, нарахування процентів за користування кредитом не відповідає вимогам закону, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Заявник звертає увагу на те, що враховуючи зазначене вище, підстав для нарахування та сплати відсотків за період з 17 березня 2021 року до 17 грудня 2024 року, у розмірі 12 428,00 грн немає. В цей же час заявник наводить власний розрахунок, згідно якого відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 15 лютого 2021 року та закінчуючи 17 березня 2021 року, розмір яких складає 4 954,50 грн (8 500,00 грн х 1,99 % / 100 % = 169,15 грн х 30 днів).
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а отже зменшенню на 51,98 %, тому позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 48,02 % пропорційно до розміру задоволених вимог (3 500*48,02 % /100 %) у сумі 1 680,70 грн. Щодо зменшення стягнення суми судового збору заявник вказує, що стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду пропорційно розміру задоволених вимог (2 422,40 грн * 48,02 % (13 454,50 грн) / 100 %) у сумі 1 163,23 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 06 квітня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Константиновим О. Г., на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, викладених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Константиновим О. Г., на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року у справі за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Витребувано з Дніпровського районного суду м. Києва матеріали справи № 932/5856/25 за позовом ТОВ «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
06 травня матеріали справи № 932/5856/25 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону
є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).
29 квітня 2026 року ТОВ «Фінпром Маркет» подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суд ум. Києва від 01 квітня 2026 року - без змін.
Відзив мотивований тим, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, належним чином оцінив подані сторонами докази та виніс рішення, яке повністю відповідає нормам законодавства України. Аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не підтверджуються доказами, а їх юридична основа є необґрунтованою. Суд першої інстанції не допустив порушень процесуальних норм, а ухвалене рішення є справедливим і відповідає принципам верховенства права та справедливості. Згідно із пунктом 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. Підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
29 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Константинов О. Г. подав до Київського апеляційного суду відповідь на відзив, у якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики у загальному розмірі 13 454,50 грн, з яких: 8 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 954,50 грн - заборгованість за відсотками. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Аргументи відповіді на відзив є аналогічними аргументам, наведеним в апеляційній скарзі.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення нарахованих відсотків. В іншій частині оскаржуване судове рішення не оскаржується, а тому відповідно д частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та у відповіді на відзив, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом встановлено, що 15 лютого 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1457253.
За умовами п.п. 2.1, 2.2 та 2.3 договору сума позики - 8 500,00 грн, проценти за користування кредитом 1 249,50 грн, строком на 30 (тридцять) днів, знижена процентна ставка - 0,49 %, процентна ставка (базова) - 1,99 % (день).
У матеріалах справи є Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів», затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів», протокол від14 травня 2021 року № 14/05/2021 відповідно до пункту 6.5 яких у разі, неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) нараховуються проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» і ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, згідно умов якого ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253.
03 квітня 2023 року між ТОВ «ФК «Фінансова компанія управління активами» і ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, згідно умов якого ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до боржників, в точу числі до відповідача за кредитним договором від 15 лютого 2021 року № 1457253.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконав свої зобов`язання, проте, відповідач порушив умови щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів у встановлені строки та порядку, у зв`язку з чим у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті кредиту та процентів, яка станом на 28 травня 2025 року становить 25 882,50 грн, з яких: 8 500,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17 382,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками, що є предметом позовних вимог.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Спірні правовідносини виникли щодо стягнення тіла кредиту і нарахованих відсотків за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Факт укладення між сторонами 15 лютого 2021 року кредитного договору № 1457253, отримання кредитних коштів в сумі 8 500,00 грн та обов`язку їх повернення разом з нарахованими відсотками сторона відповідача не заперечує, аргументів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції в цій частині в апеляційній скарзі немає.
Разом з цим, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих процентів в сумі 17 382,50 грн, заявник в апеляційній скарзі вказував, що вони нараховані неправомірно, поза межами дії кредитного договору, пролонгацію якого відповідач не погоджував.
Надаючи оцінку цим аргументам апеляційної скарги апеляційний суд враховує таке.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі №524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Згідно зі ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість останнього за договором позики, на думку позивача, складає 25 882,50 грн, з яких: 8 500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 17 382,50 грн - прострочена заборгованість за відсотками.
На підтвердження розміру заборгованості позивач подав розрахунок суми заборгованості за договором позики від 15 лютого 2021 року № 1457253.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Ця правова позиція в подальшому застосована Верховним Судом при вирішені інших судових справ, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 300/438/18.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.
Сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору) 30 днів до 17 березня 2021 року.
Слід зауважити, що додаткових угод до договору позики від 15 лютого 20221 року № 1457253 сторони не укладали, строк дії договору позики не продовжували.
Разом з тим, як вбачається з розрахунку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», останнім нараховувалися проценти і поза межами строку дії договору, а саме з 17 березня 2021 року до 28 травня 2025 року.
Враховуючи, що договором позики визначений строк його дії, який становить 30 днів, саме протягом даного строку ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право нараховувати відповідачці передбачені цим договором відсотки за користування грошовими коштами.
Виходячи із суми позики у розмірі 8 500,00 грн., узгодженої сторонами процентної ставки та строку кредитування (строку договору) тривалістю 30 днів, заборгованість відповідача по відсоткам за договором позики від 15 лютого 2021 року № 1457253 за період з 15 лютого 2021 року до 17 березня 2021 року становить 4 954,50 грн (8 500,00 грн х 1,99 % / 100 % = 169,15 грн х 30 днів).
Нарахування кредитодавцем процентів за період після 17 березня 2021 року не відповідають вимогам закону, а відтак підстави для їх стягнення відсутні.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правила надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Апеляційний суд відхиляє аргументи позивача про те, що сторони погодили пролонгації кредитного договору у зв`язку з ознайомленням ОСОБА_1 з Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів», затверджених рішенням загальних зборів учасників ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних ресурсів», протокол від14 травня 2021 року № 14/05/2021, оскільки на вказаних правилам немає підпису ОСОБА_1 , що свідчить про те, що він з ним на момент укладення кредитного договору ознайомлений не був.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає зміні, загальна сума стягнутої з відповідачки за рішенням суду заборгованості за договором підлягає зменшенню з 25 882,50 грн до 13 454,50 грн з вищевказаних підстав.
Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позову Товариством було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 269,63 грн, (13 454,50 х 2 422,40 / 25 882,50). За таких обставин, суд змінює рішення суду першої інстанції і в цій частині, зменшує розмір стягнутого с ОСОБА_1 на користь Товариства судового збору з 2 422,40 грн до 1 269,63 грн.
Окрім того, слід зменшити витрати на правничу допомогу (стягнуті з відповідача на користь Товариства) пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме з 3 500,00 грн до 1 819,40 грн (13 454,50 х 3 500,00 / 25 882,50).
За подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 2 907,00 грн. судового збору. З Товариства на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 381, 85 грн. (5 246,49 х 2 907,00 /10 000 = 1 525, 15 ; 2 907,00 - 1 525,15 = 1 381,85) за подачу апеляційної скарги, оскільки суд частково задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Константинова Олексія Геннадійовича - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року змінити, зменшити суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості з 25 882,50 грн до 13 454,50 грн, зменшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованості за відсотками з 17 382,50 грн до 4 954,50 грн.
Зменшити розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судового збору з 2 422, 40 грн до 1 269,63 грн та витрат на правничу допомогу з 3 500,00 грн до 1 819,40 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 1381,85 грн.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О.І. Шкоріна