Справа №: 343/1459/26
Провадження №: 2/343/1080/26
Р І Ш Е Н Н Я
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 жовтня 2026 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Лицура І.М.,
секретаря судового засідання - Бойків В.П.,
з участю адвокатів - Креховецької Н.М. та Кузьмич О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Долина Калуського району Івано-Франківської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимоги, просила стягнути з відповідача на її користь 56 218,00 грн. як частину фактично понесених додаткових витрат на лікування малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також судові витрати по справі. Свої вимоги мотивувала тим, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.09.2020 року. В даному шлюбі в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 . 04 серпня 2020 року Долинським районним судом Івано-Франківської області видано судовий наказ, яким стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 в розмірі частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03.08.2020 року і до досягнення дитиною повноліття. В подальшому, рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.01.2026 року зменшено розмір аліментів з 1/4 до 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, що призвело до збільшення фінансового навантаження на неї, оскільки їхня дитини потребує лікування. Так, дочка ОСОБА_4 через захворювання очей навчається у Вигодській спеціальній школі, тому вона несе постійні витрати на лікування зору дитини. Також у дитини діагностовано алергію на пиловий кліщ, що потребує лікування дороговартісними препаратами. Дитина має проблеми із серцем, а саме: пролапс МК зі збереженою функцією, аневризма МПП. Крім того, у ОСОБА_5 є значні стоматологічні захворювання, які потребували неодноразового дороговартісного лікування у стоматологічній клініці під наркозом. Дочка також хворіє хронічним бронхітом, частими пневмоніями, тому потребує дороговартісного щеплення для імунізації та профілактики захворювань; алергічним ринітом та гіпертрофією аденоїдів 2-3 ст., їй рекомендовано оперативне лікування. Отже, дочка ОСОБА_4 потребує постійного лікування та медичного нагляду, проведення спеціалізованих обстежень, придбання лікарських засобів та проходження консультацій профільних спеціалістів, використання спеціальних засобів медичної корекції. Загальна сума фактично понесених додаткових витрат на дитину становить 112 436,00 грн., половину якої, тобто 56 218,00 грн., слід стягнути з відповідача, який у добровільному порядку не приймає участі у додаткових витратах на дитину, тому вона змушена звернутися в суд з цим позовом.
Представником відповідача ОСОБА_2 згідно з ордером на надання правничої допомоги серії АТ № 1145721 від 17.07.2026 року (звор. а.с. 64) адвокатом Кузьмич О.І. подано до суду відзив на позов (а.с. 67-70), в якому остання просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити та стягнути з позивачки на користь відповідача понесені ним судові витрати. Відзив мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 ніколи не ухилявся від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він сумлінно сплачує аліменти з моменту їх присудження згідно судового наказу, виданого у 2020 році, регулярно спілкується з донькою, приймає участь у її житті та додатково забезпечує потреби дитини. Так, відповідачем сплачено аліментів станом на червень 2026 року на загальну суму 422 017,27 грн., що не заперечується позивачкою. Окрім аліментів, ОСОБА_2 добровільно та систематично приймає участь у додаткових витратах на дитину. В 2025 році за місцем своєї роботи (НГВУ «Долинанафтогаз») забезпечив дочці путівку на оздоровлення у ЛОК «Дружба», особисто сплативши 10 % вартості путівки в сумі 1 995,00 грн. при повній ринковій вартості близько 19 950,00 грн., тобто організував та профінансував оздоровлення дитини. До того ж дочка ОСОБА_4 щомісяця проживає з відповідачем певний період часу, протягом якого він повністю забезпечує її всім необхідним: харчуванням, одягом, засобами гігієни та предметами побуту виключно за власний рахунок. ОСОБА_2 постійно приймає активну участь у забезпеченні належного розвитку дочки, зокрема, нещодавно придбав для дитини планшет, організовував спільний відпочинок, у тому числі, поїздки до аквапарку, а також повністю оплачував усі пов`язані з цим витрати. При цьому, позивачка та її представник посилаються на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.01.2026 року у справі № 343/1893/25, яким визначено, що при виборі між розміром 1/6 (про який просив відповідач) та 1/4 (попередній розмір), суд встановив 1/5 частку саме тому, що врахував необхідність додаткових коштів на лікування дитини. Суд відмовив батьку у зменшенні аліментів до 1/6 частки саме з огляду на стан здоров`я дитини, а розмір 1/5 частка є результатом свідомого балансування судом інтересів обох сторін. Позивачка, посилаючись на це рішення як на «факт, що не підлягає повторному доказуванню», намагається повторно стягнути з відповідача кошти за той самий факт, який вже визначив розмір аліментів. Це є подвійним обтяженням відповідача за одну й ту саму обставину та суперечить засадам справедливості й принципу правової визначеності. Позивачка на підтвердження стоматологічних витрат за 2021-2025 роки в сумі 29 884,00 грн. надала виключно акти виконаних робіт Центру Практичної Стоматології. При цьому, до матеріалів справи не долучила жодного фіскального чека, банківської виписки, квитанції або іншого платіжного документа, який би свідчив про те, що ці кошти були нею фактично сплачені. Зведений акт від 13.10.2025 року охоплює чотирирічний період (26.06.2021-01.07.2025) і виданий одночасно з іншими документами, підготовленими для цього позову, що свідчить про його формування виключно з метою судового провадження, а не про реальний рух коштів. За відсутності платіжних документів вимоги в цій частині на суму 29 884,00 грн. не підлягають задоволенню. Окрім того, відповідача не було повідомлено про стоматологічне лікування під загальним наркозом у липні 2022 року, про даний факт він дізнався з матеріалів даного позову. Загальний наркоз є серйозним медичним втручанням, рішення про яке, відповідно до ст.ст. 141, 159 СК України, мають прийматись обома батьками спільно або з обов`язковим повідомленням другого з батьків. Позивачка свідомо не повідомила відповідача про медичне втручання, позбавивши останнього можливості обговорити альтернативні методи лікування або погодитись на такий метод. Водночас, відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_1 самостійно відвезти доньку до стоматології та взяти участь у лікуванні, однак позивачка відмовилась від цієї пропозиції. Таким чином, саме відмова позивачки, а не ухилення відповідача, стала причиною того, що стоматологічне лікування відбулось без його безпосередньої участі. Що стосується витрат на гігієну та споживчі товари, то такі не є додатковими витратами. Так, у склад стоматологічних витрат позивачка включила регулярну професійну гігієну ротової порожнини, зубну пасту дитячу, зубну пасту Curaprox та зубну щітку монопучкову, цукерку, коробочку для зуба. Зазначені витрати є звичайними профілактичними та споживчими витратами, які не відносяться до витрат за особливих обставин у розумінні ст. 185 СК України та мають покриватися аліментами на утримання дитини. Щодо алергологічного лікування, то позивачка на підтвердження витрат на таке лікування в сумі 41 600,00 грн. надала лише один рецепт форми Ф-1, виданий 06.12.2024 року, який є дійсним протягом одного місяця з дати виписки, тобто до 06.01.2025 року. Три платежі на загальну суму 31 600,00 грн. від 22.04.2025 року (10 000,00 грн.), 13.10.2025 року (10 800,00 грн.) та 05.05.2026 року (10 800,00 грн.) були здійснені відповідно через 3, 5, 9 та 16 місяців після закінчення терміну дії єдиного наявного рецепта. Жодного іншого рецепта позивачка не надала. Придбання рецептурних препаратів після закінчення терміну дії рецепта є неможливим у законний спосіб і ставить під серйозний сумнів зв`язок цих трьох платежів із призначеним лікуванням дитини. Крім того, подані платіжні документи є банківськими роздруківками про переказ коштів на рахунок ФОП ОСОБА_6 та підтверджують лише факт переказу коштів, але не містять найменування придбаних товарів чи послуг. Відтак, немає можливості встановити, що саме було придбано та чи пов`язано це з лікуванням дитини. Окрім цього, позивачка посилається на наявність у дитини захворювання серця як на підставу для стягнення додаткових витрат, однак наданий нею ж консультаційний висновок кардіолога від 26.01.2026 року свідчить про те, що скарги з боку серцево-судинної системи відсутні, систолічна функція міокарду збережена, встановлений діагноз: Z00.1 - чергове обстеження стану здоров`я. Виявлена аневризма МПП є анатомічною особливістю, яка у переважній більшості випадків не потребує медикаментозного чи хірургічного лікування, а лише динамічного спостереження (ЕхоКГ). Жодного призначення медикаментів кардіологом не зроблено. Таким чином, витрати на кардіологічне обстеження є фактично витратами на профілактичне спостереження. Що стосується лікування зору дитини, то позивачка придбала 13.10.2025 року в один день чотири одиниці оптики на загальну суму 13 752,00 грн., що включає щонайменше три пари окулярів з різними лінзами. Жодного медичного призначення щодо необхідності придбання такої кількості оптики одночасно не надано. Офтальмолог клініки «Люкс Віжн» на консультації від 12.08.2025 року рекомендувала лише «адекватну оптичну корекцію» без уточнення кількості пар окулярів та класу лінз. Відповідач не заперечує необхідності оптичної корекції для дитини, однак вважає, що розумні витрати на одну пару окулярів суттєво менші від заявленої суми в 13 752,00 грн. Відвідування дитиною музичної школи не є підставою для стягнення додаткових витрат, оскільки згідно з постановою Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц, витрати на відвідування дитиною гуртків та секцій не відносяться до «особливих обставин» у розумінні ст. 185 СК України. Разом з тим, фінансове становище відповідача є скрутним, оскільки на його утриманні знаходиться дружина ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю III групи, не працює та перебуває у відпустці по догляду за малолітньою дочкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обидва батьки дружини померли, що також встановлено судом в рішенні від 28.01.2026 року. Суд вже встановив, що 1/5 частка заробітку є максимально можливим розміром аліментів для відповідача з урахуванням усіх обставин. Таким чином, стягнення з відповідача додатково 56 218,00 грн. зробить виконання ним своїх зобов`язань щодо сплати аліментів неможливим, оскільки середньомісячний заробіток відповідача у 2026 році становить близько 41 000 грн., а після утримання податків та внесків (~ 9 500,00 грн.) і аліментів (~ 6 500,00 грн.) на утримання себе, дружини та малолітньої дочки залишається близько 25 000 грн.
Представник позивачки згідно з ордером на надання правничої допомоги серії АТ № 1139607 від 21.05.2026 року (а.с. 67) адвокат Креховецька Н.М. подала відповідь на відзив (а.с. 87-92), в якій зазначила, що планшет був подарований відповідачем дочці на її десятий день народження (2026 року), тобто такий подарунок є добровільним проявом уваги батька до дитини, однак жодним чином не може розцінюватися як виконання обов`язку щодо участі у додаткових витратах, передбачених ст. 185 СК України. Не стосуються предмета спору також посилання відповідача на відвідування дитиною аквапарку, оскільки така поїздка мала місце ще задовго до виникнення цього спору та не перебуває у жодному взаємозв`язку із витратами на лікування. Крім того, твердження відповідача про те, що донька нібито регулярно проживає разом із ним та він повністю забезпечує її всім необхідним, не відповідають фактичним обставинам справи. Малолітня дочка сторін ОСОБА_4 постійно проживає разом із позивачкою. До батька дитина приїжджає лише на окремі вихідні дні за його запрошенням або за власним бажанням, що є звичайною реалізацією права дитини на спілкування з батьком, однак жодним чином не свідчить про її регулярне проживання разом із відповідачем. При цьому, перед кожним таким перебуванням саме позивачка забезпечує дитину необхідним одягом, взуттям, білизною, піжамою, верхнім одягом та іншими особистими речами відповідно до пори року. Щодо доводів представника відповідача у відзиві на позов стосовно стоматологічного лікування дитини, то малолітня ОСОБА_4 протягом тривалого часу проходить лікування у одного й того ж дитячого лікаря-стоматолога. Це обумовлено не бажанням позивачки самостійно визначати медичний заклад, а особливостями стану здоров`я дитини. Дівчинка панічно (до втрати свідомості) боїться будь-яких стоматологічних маніпуляцій, болю, вигляду крові та медичних втручань, у зв`язку з чим під час лікування неодноразово виникали обставини, які унеможливлювали проведення повноцінного стоматологічного лікування без застосування медикаментозного сну. На момент проведення лікування стан зубів дитини був критичним, так як значна кількість зубів була уражена карієсом, частина зубів підлягала видаленню, а один із зубів взагалі потребував встановлення стоматологічної коронки через неможливість застосування інших методів лікування. Саме тому лікарями було прийнято рішення про проведення комплексного лікування під медикаментозним сном. При проведенні лікування позивачка повідомила ОСОБА_2 про застосування медикаментозного сну. Більше того, відповідач висловлював власне негативне ставлення до такого способу лікування та ставив позивачці запитання щодо причин його застосування. Отже, про проведення лікування під медикаментозним сном відповідачу було відомо задовго до звернення до суду. Остаточне рішення про необхідність застосування медикаментозного сну було прийнято лікарями виключно з огляду на медичні показання та психоемоційний стан малолітньої дитини. При цьому, незважаючи на отриману інформацію про проведене лікування, відповідач не ставив питання про компенсацію понесених витрат, не запропонував добровільно взяти участь у їх оплаті та не вчинив жодних дій, спрямованих на виконання свого обов`язку щодо участі у додаткових витратах на дитину. Сам по собі факт пропозиції відповідача звернутися до іншого лікаря не може свідчити про необґрунтованість фактично понесених витрат на лікування. На підтвердження понесених витрат ОСОБА_1 подано акти виконаних робіт, видані медичним закладом, які містять відомості про проведене лікування та його вартість. Саме такі документи видаються стоматологічним закладом після проведення лікування та підтверджують обсяг наданої медичної допомоги і вартість стоматологічних послуг. Стосовно алергологічного лікування дитини, то як стверджує представник відповідача, що надані позивачкою платіжні документи нібито не підтверджують придбання лікарських засобів саме для лікування дитини, а також звертає увагу на дату видачі рецепта, роблячи з цього власні припущення щодо необґрунтованості понесених витрат. Малолітня ОСОБА_4 перебуває під постійним наглядом лікаря-алерголога та протягом тривалого часу проходить спеціалізоване алергологічне лікування. Лікарські препарати, необхідні для проведення такого лікування, позивачка придбавала безпосередньо у фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 , яка здійснює відповідну медичну діяльність у сфері алергології та забезпечує пацієнтів необхідними препаратами для проведення лікування. Отже, кошти перераховувалися не сторонній особі та не невідомому продавцю товарів, а безпосередньо суб`єкту господарювання, який здійснює алергологічне лікування дітей та забезпечує пацієнтів необхідними препаратами. Сам по собі факт того, що банківські документи не містять детального переліку кожного препарату, жодним чином не свідчить про те, що зазначені кошти не були використані саме для лікування малолітньої ОСОБА_5 . Більше того, відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував факт проходження дитиною алергологічного лікування або підтверджував використання сплачених коштів на інші потреби. При цьому, особливістю спеціалізованого алергологічного лікування є його тривалий та безперервний характер. Позивачка підтримувала постійний зв`язок із лікуючим лікарем, виконувала його рекомендації та придбавала препарати відповідно до
призначеного лікування. Окремі рецепти надсилалися лікарем в електронному вигляді, а у разі необхідності придбання препаратів, які вже тривалий час застосовувалися дитиною, позивачка за погодженням із медичним працівником надсилала наявний рецепт, що було достатнім для відпуску відповідних препаратів. Щодо доводів відповідача та його представника, що у дитини нібито відсутнє захворювання серця, яке потребує лікування і понесені позивачкою витрати не можуть вважатися додатковими, то такі твердження є наслідком неправильного тлумачення поданих до суду медичних документів. ОСОБА_1 ніколи не стверджувала, що дитина перебуває на стаціонарному лікуванні або постійно приймає лікарські препарати у зв`язку із захворюванням серця. Однак, медичними документами підтверджується необхідність постійного кардіологічного спостереження, проходження регулярних ультразвукових досліджень серця (ЕхоКГ) та консультацій лікаря-кардіолога з метою контролю за станом здоров`я дитини. Саме виконання рекомендацій лікарів щодо періодичного медичного контролю і зумовлює необхідність несення відповідних витрат. Щодо витрат на придбання для дитини окулярів, оправи та оптичних лінз, то такі придбавалися протягом різних періодів лікування та корекції зору Анни. У зв`язку з необхідністю подання доказів до суду, позивачка звернулася до оптики із проханням повторно сформувати інформацію щодо здійснених покупок, але працівники оптики повідомили, що програмне забезпечення не дає можливості повторно сформувати кожний документ датою його первинного оформлення, тому архівний перелік усіх здійснених покупок був сформований датою звернення позивачки. Саме цим пояснюється зазначення однієї дати на документах, що жодним чином не свідчить про одночасне придбання кількох пар окулярів. При цьому, малолітня ОСОБА_4 користується окулярами вже протягом тривалого часу. В зв`язку з ростом дитини, зміною показників зору та природною необхідністю заміни оптичних лінз і оправ ОСОБА_1 неодноразово несла відповідні витрати. Більше того, протягом цього часу неодноразово здійснювався також ремонт окулярів, однак такі роботи взагалі не були включені до позовних вимог, оскільки відповідні документи не містять персоніфікації покупця та не можуть бути належним чином ідентифіковані. Що стосується матеріального становища відповідача та його можливості приймати участь у додаткових витратах на дитину, то саме надані відповідачем документи до відзиву на позовну заяву підтверджують наявність у останнього стабільного офіційного місця роботи та значного постійного доходу. З долученої до відзиву довідки про доходи вбачається, що відповідач протягом тривалого часу отримує стабільну заробітну плату, розмір якої в окремі місяці перевищував 80 000,00 грн., а також майже 90 000,00 грн., що свідчить про належний рівень його матеріального забезпечення. Посилання відповідача на те, що одноразове стягнення заявленої до відшкодування суми нібито є надмірним фінансовим навантаженням, не підтверджене жодними належними доказами. У матеріалах справи відсутні будь-які докази існування у відповідача виняткових обставин, які б свідчили про його об`єктивну неспроможність приймати участь у додаткових витратах, пов`язаних із лікуванням малолітньої доньки. Водночас, народження у відповідача другої дитини чи перебування його дружини у відпустці по догляду за дитиною не припиняє та не обмежує його обов`язку щодо забезпечення належного лікування своєї дитини від попереднього шлюбу. У відзиві відповідач детально описує власну участь у дозвіллі дитини, придбанні подарунків та інших добровільних витратах, однак заперечує необхідність участі у документально підтверджених витратах на її лікування, які безпосередньо пов`язані зі станом здоров`я малолітньої ОСОБА_5 . Така позиція є внутрішньо суперечливою та не узгоджується з принципом найкращих інтересів дитини, який повинен бути визначальним під час вирішення сімейних спорів. Саме на відповідачі лежав обов`язок довести, що після виконання інших сімейних обов`язків він об`єктивно позбавлений можливості приймати участь у додаткових витратах на дитину. Жодних розрахунків доходів та обов`язкових витрат, доказів існування критичного фінансового навантаження чи інших обставин, які б свідчили про таку неможливість, суду не надано. Відповідач не заперечує факту наявності у малолітньої ОСОБА_5 проблем зі здоров`ям, не спростовує факту проходження дитиною стоматологічного, алергологічного, кардіологічного лікування та обстежень, не ставить під сумнів необхідність корекції зору, а також не надав жодного належного доказу того, що понесені позивачкою витрати були зайвими, необґрунтованими чи не пов`язаними із лікуванням дитини. ОСОБА_2 не надав жодного медичного висновку, консультації лікаря, експертного висновку чи будь-якого іншого спеціального доказу, який би свідчив про відсутність у дитини потреби у відповідному лікуванні або про неправильність обраної лікарями тактики лікування. Фактично медичні рішення, що прийняті кваліфікованими лікарями, відповідач намагається спростувати виключно власними припущеннями та суб`єктивною оцінкою. Усі витрати, заявлені позивачкою до відшкодування, виникли не з власної ініціативи чи бажання, а у зв`язку із необхідністю забезпечення малолітній дитині належної медичної допомоги, проведення рекомендованих лікарями обстежень, лікування та придбання необхідних медичних виробів. ОСОБА_1 , як мати дитини, не мала можливості відмовитися від лікування чи відкласти його лише з тієї причини, що відповідач не бажав приймати участь у відповідних витратах або висловлював незгоду із вибором лікаря чи методів лікування. Водночас відповідач, заперечуючи проти позову, фактично не запропонував жодного альтернативного способу забезпечення лікування дитини та не довів, що відповідних витрат можна було уникнути без шкоди для її здоров`я.
Представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Кузьмич О.І. подано заперечення на відповідь на відзив (а.с. 94-97), в яких вона вказала, що позивачка у позовній заяві стверджує, що зменшення розміру аліментів об`єктивно збільшило фінансове навантаження на позивачку, яка самостійно забезпечує лікування малолітньої доньки. Однак, це твердження спростовується хронологічним аналізом заявлених до стягнення витрат. Так, рішення Долинського районного суду від 28.01.2026 року у справі № 343/1893/25 набрало законної сили наприкінці лютого 2026 року. Відповідно, аліменти у зменшеному розмірі 1/5 частки відповідач сплачує лише починаючи з кінця лютого 2026 року. До цього моменту аліменти сплачувались у повному розмірі 1/4 частки від заробітку. Аналіз заявлених витрат свідчить, що близько 86 % від загальної суми були понесені у період, коли аліменти сплачувались у розмірі частки, тобто до набрання чинності рішенням від 28.01.2026 року. Зокрема, усі витрати на стоматологічне лікування (2021-2022 років), переважна більшість витрат на алергологічне лікування (грудень 2024 року - жовтень 2025 року) та витрати на зір (серпень - жовтень 2025 року) понесені тоді, коли розмір аліментів залишався незмінним. Позивачка включила до вимог витрати, понесені з 26 червня 2021 року. Протягом цього часу ОСОБА_1 жодного разу не зверталась до відповідача з вимогою розділити конкретні витрати та не подавала позов. Відсутність будь-якого звернення до відповідача з пропозицією розподілити зазначені витрати протягом п`яти років свідчить про те, що позивачка або не вважала ці витрати настільки обтяжливими, щоб вимагати участі батька, або свідомо утримувалась від такого звернення. Твердження позивачки про те, що донька лише інколи приїжджає на окремі вихідні дні суперечить обставинам, оскільки під час відсутності матері донька перебуває у батька від кількох вихідних до трьох тижнів чи місяця. Крім того, позивачка має молодшу дитину від іншого шлюбу і у разі її хвороби старша донька також проживає у відповідача. Протягом усіх цих періодів відповідач особисто відвозить і забирає доньку зі школи, забезпечує її харчуванням, одягом, канцелярським приладдям та ліками за власний рахунок. Щодо стоматологічного лікування, то у відповіді на відзив представник позивачки зазначила, що акти виконаних робіт підтверджують обсяг наданої медичної допомоги і вартість стоматологічних послуг, проте такі акти не підтверджують факту їх оплати. Позивачка не надала жодного платіжного документа, який би підтверджував факт оплати стоматологічних послуг. Витрати в сумі 29 884,00 грн. за 2021-2025 роки залишаються непідтвердженими з точки зору факту їх оплати. З матеріалів справи вбачається, що дитина двічі проходила стоматологічне лікування під загальним наркозом: 17.07.2021 року (тривалість 4 год., вартість 6 100,00 грн.), відповідача повідомлено після проведення втручання; 28.07.2022 року (тривалість 3 год. 50 хв., вартість 6 484,00 грн.), відповідача не повідомлено ні до, ні після проведення. Позивачка не надала жодного медичного документа, що підтверджував би неможливість застосування альтернативних методів лікування без загального наркозу. Відповідач, дізнавшись про перший наркоз, запропонував позивачці самостійно відвезти доньку до іншого стоматолога з метою отримання альтернативної медичної думки щодо методів лікування. Позивачка від цієї пропозиції відмовилась. Замість залучення батька до вирішення питання про метод лікування позивачка вдруге застосувала той самий підхід і вдруге без повідомлення батька. Щодо алергологічного лікування, то позивачка пояснює хронологічну невідповідність між рецептом та платежами тим, що рецепти надсилалися лікарем в електронному вигляді. Водночас, жодного електронного рецепта до матеріалів справи не долучено. Більше того, ФОП ОСОБА_6 зареєстрована за основним КВЕД 86.22 Спеціалізована медична практика, однак також має додаткові види діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах та 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, тобто ФОП ОСОБА_6 здійснює не лише медичну діяльність, а й роздрібну торгівлю різними товарами. З огляду на те, що банківські виписки не містять найменування придбаних товарів або послуг, встановити що саме було придбано у ФОП ОСОБА_6 за відповідними платежами неможливо. Щодо витрат на корекцію зору, то позивачка повідомила, що програмне забезпечення не дає можливості сформувати документ датою первинного оформлення, тому архівний перелік усіх покупок сформований однією датою - датою звернення. Подані позивачкою документи від оптики «Майстри Зору» не є фіскальними чеками у розумінні закону, а є внутрішніми обліковими документами підприємства. Позивачка посилається на те, що заробіток відповідача в окремі місяці перевищував 80 000,00 грн. і майже 90 000,00 грн. З офіційних довідок АТ «Укрнафта» вбачається, що йдеться виключно про липень 2024 року (80 024,00 грн.) та липень 2025 року (89 444,00 грн.), місяці, в яких до основної заробітної плати додаються відпускні за весь накопичений період. Це разова виплата, а не постійний рівень доходу. І саме у ці місяці відповідач сплатив найбільші суми аліментів. Щодо твердження позивачки про відсутність доказів фінансового навантаження на відповідача, то позивачка стверджує, що наявність другої дитини та дружини, яка є особою з інвалідністю, не припиняє обов`язку відповідача щодо участі у додаткових витратах на дитину. Однак, при визначенні розміру додаткових витрат суд враховує матеріальне та сімейне становище обох батьків. Наявність інших утриманців є не підставою для звільнення від обов`язку, а обставиною, що впливає на визначення розміру участі та пропорції між батьками.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Креховецька Н.М. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 56 218,00 грн. як частину фактично понесених додаткових витрат на лікування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Кузьмич О.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, обґрунтувавши свою позицію аргументами, викладеними у відзиві на позов та у запереченнях. Крім того, відповідач додатково пояснив, що додаткові витрати на дитину, заявлені до стягнення, не підтверджено жодними належними доказами того, що вони виникли внаслідок особливих обставин, викликаних захворюваннями дочки. Фактично дочка знаходиться під спостереженням у лікарів алерголога та кардіолога, якими не було призначено дитині будь-якого медикаментозного лікування. Щодо лікування дитині зубів, то він пропонував позивачці пролікувати зуби дитині у його друзів, на що ОСОБА_1 відмовилася.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (ч. 2 ст. 185 СК України).
Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні. Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку і підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов, про що вказав Верховний Суд у постанові від 08.05.2023 року в справі № 756/9882/19.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).
У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому в них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про її народження серії НОМЕР_1 від 17.02.2016 року, видане виконкомом Новоселицької сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с. 14).
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 28.01.2026 року зменшено розмір аліментів, що стягувалися згідно судового наказу від 04.08.2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_9 на утримання їх малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/5 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків для дитини відповідного віку, які вирішено стягувати з дня набрання законної сили рішенням суду і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 15-18).
Судом встановлено, що позивачка впродовж 2021-2026 років понесла додаткові витрати на дитину, пов`язані з її лікуванням.
Так, довідка від 03.11.2025 року № 17/06-21/09, видана Вигодською спеціальною школою Івано-Франківської обласної ради, висновок алерголога КНП «Івано-Франківська обласна дитяча клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» від 06.12.2024 року, консультація офтальмолога Центру офтальмології «Люкс Віжн» від 12.08.2025 року, результати ехокардіоскопії від 25.08.2025 року та від 18.08.2023 року, ультразвукове обстеження серця від 12.07.2021 року, консультаційний висновок лікаря-кардіолога дитячого від 26.01.2026 року, ехокадіографічне обстеження серця від 26.01.2026 року, консультаційний висновок спеціаліста від 01.09.2026 року та довідка Центру практичної стоматології від 17.09.2026 року № 43 (а.с. 19,23,27-32,34-35,118,185) підтверджують, що на лікування дочки ОСОБА_5 позивачкою було понесено додаткові витрати на загальну суму 95 956,00 грн., а саме:
- витрати пов`язані із захворюванням органів зору, загальний розмір яких складає 15 602,00 грн., що підтверджуються рахунком-фактурою № 2 медичного центру «Дитячий зір» від 26.01.2026 року на суму 900,00 грн., квитанціями оптики «Майстри зору»: № ОД000897 на суму 6 350,00 грн., № ОД015445 на суму 2 760,00 грн., № ОД008735 на суму 4 092,00 грн. та № ОД007785 від 13.10.2025 року на суму 550,00 грн., фіскальним чеком ТОВ Люкс віжн» № [номер приховано] від 24.08.2026 року на суму 950,00 грн.(а.с. 24,26,135);
- витрати на стоматологічне лікування в розмірі 29 254,00 грн., що підтверджуються зведеним актом виконаних робіт за період з 26.06.2021 року по 01.07.2025 року, наданим Центром Практичної Стоматології 13.10.2025 року на суму 31 584,00 грн., з яких суд приймає до уваги суму 27 104,00 грн., актом виконаних робіт, наданим Центром Практичної Стоматології 28.05.2026 року на суму 2 150,00 грн., довідкою ФОП ОСОБА_10 № 43 від 17.09.2026 року, яка підтверджує, що ОСОБА_3 обслуговується в клініці Центр Практичної Стоматології з червня 2021 року і за всі надані послуги була внесена оплата матір`ю пацієнтки ОСОБА_1 (а.с. 39-43,132,185);
- витрати на алергологічне лікування в розмірі 50 300,00 грн., про що свідчать квитанції (платіжні інструкції) АТ КБ «Приват Банк» № 2.648533121.1 від 05.05.2026 року на суму 10 800,00 грн., № 0.0.4077641405.2 від 18.12.2024 року на суму 6 400,00 грн., № 0.0.4075524721.2 від 17.12.2024 року на суму 3 600,00 грн., № 0.0.4327279649.2 від 22.04.2025 року на суму 10 000,00 грн., та № 2.825114047.1 від 02.09.2026 року на суму 19 500,00 (а.с. 48-49,138).
Наведені докази підтверджують той факт, що позивачка понесла зазначені витрати на лікування дочки ОСОБА_5 і такі витрати є додатковими в розумінні ст. 185 Сімейного кодексу України.
Суд приймає до уваги пояснення позивачки про те, що оптикою «Майстри зору» через особливості програмного забезпечення архівний перелік усіх здійснених покупок був сформований за датою її звернення 13.10.2025 року, оскільки сам відповідач не заперечує, що дитина протягом всіх цих років користується окулярами, які час від час змінюються в зв`язку з її дорослішанням та змінами зору.
Що стосується заперечень сторони відповідача в частині стягнення витрат на алергологічне лікування малолітньої ОСОБА_3 з тих підстав, що подані платіжні документи є банківськими роздруківками про переказ коштів на рахунок ФОП ОСОБА_6 та підтверджують лише факт переказу коштів, але не містять найменування придбаних товарів чи послуг, то суд їх до уваги не приймає, оскільки платіжні інструкції АТ КБ «Приват Банк» № 2.648533121.1 від 05.05.2026 року на суму 10 800,00 грн., № 0.0.4077641405.2 від 18.12.2024 року на суму 6 400,00 грн., № 0.0.4075524721.2 від 17.12.2024 року на суму 3 600,00 грн., № 0.0.4327279649.2 від 22.04.2025 року на суму 10 000,00 грн., та № 2.825114047.1 від 02.09.2026 року на суму 19 500,00 (а.с. 48-49,138) є належними платіжними документами і в них зазначено про купівлю ліків від алергії - таблеток «Лайс».
При цьому суд визнає правомірними заперечення сторони відповідача в частині стягнення витрат на лікування захворювання серця в дитини, оскільки з фіскального чеку № [номер приховано], виданого ФОП ОСОБА_11 від 26.01.2026 року (а.с. 33), який позивачка надала на підтвердження цих витрат, вбачається, що кошти сплачено за проведення електрокардіограми, ехокардіографії та консультації спеціаліста, що є складовими процесу діагностики. Доказів того, що після проведеної діагностики дитині було призначено лікування, суду не надано, тому вказані витрати не є додатковими і повинні покриватися за рахунок аліментів.
Також суд не приймає до уваги квитанцію (платіжну інструкцію) АТ КБ «Приват Банк» № 2.352513305.1 від 13.10.2025 року на суму 10 800,00 грн. (а.с. 49), як доказ підтвердження витрат на лікування дитини, оскільки цей документ підтверджує тільки оплату за надані послуги, а доказів того, що це були саме послуги з лікування дитини, суду не надано.
В той же час, суд також встановив безпідставність вимоги позивачки в частині заявленої до стягнення суми витрат на оплату зубної пасти дитячої, зубної щітки монопучкової, професійної гігієни ротової порожнини та цукерки в загальному розмірі 4 480,00 грн., про що зазначено в зведеному акті виконаних робіт за період з 26.06.2021 року по 01.07.2025 року, виданому Центром Практичної Стоматології 13.10.2025 року на суму 31 584,00 грн. (а.с. 39-42), оскільки такі витрати не були викликані особливими обставинами, а є добровільним волевиявленням матері та повинні покриватися за рахунок аліментних платежів, тому відсутні підстави для їх стягнення в порядку ст. 185 СК України.
Суд вважає за необхідне зазначити, що своєчасне та якісне лікування дитини має вирішальне значення для формування її навичок, можливості адаптації у суспільстві та реалізації права на повноцінне життя. Відсутність належного лікування може негативно вплинути на розвиток дитини та обмежити її подальші можливості.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, ч. 3 ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21.01.1999 року), зокрема, зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
За наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, відсутня потреба давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними та суттєвими для прийняття рішення в даній справі.
Суд вважає, що сплата відповідачем аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 не нівелює його обов`язку як батька приймати фінансову участь в додаткових витратах на утримання своєї дитини, які пов`язані з незадовільним станом здоров`я останньої та вимушеними витратами у зв`язку із цим.
При визначенні розміру додаткових витрат суд враховує, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини і зобов`язані приймати участь у додаткових витратах на дитину, та зважає на те, що позивачка особисто понесла такі додаткові витрати в розмірі 95 956,00 грн., що підтверджено наявними у справі письмовими доказами, а відповідач не приймав участі у вказаних додаткових витратах, відтак, стягненню з нього підлягає частка від вартості понесених витрат на лікування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складає 47 978,00 грн.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, в ч. 1 якої зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачка при зверненні до суду була звільнена від сплати судового збору, а позов щодо стягнення додаткових витрат підлягає до часткового задоволення (85,34 % від заявленої до стягнення суми 56 218,00 грн.), то з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 136,05 грн., що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Щодо розподілу понесених сторонами витрат на професійну правничу допомогу, то їх представники заявили про намір подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141,150,180,185 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 259,263-265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 47 978,00 грн. (сорок сім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім гривень) як частину фактично понесених додаткових витрат на лікування малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовивши у решті позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 136,05 грн. (одну тисячу сто тридцять шість гривень і 05 копійок) судового збору
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Позивачка: ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий 16.03.2023 року органом 2617.
Відповідач: ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Долинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 08.12.2005 року.
Суддя: