Справа № 539/4464/26
Провадження № 2-а/539/46/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
за участю секретаря судового засідання Берко О. С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У вересні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції в Полтавській області, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову інспектора 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Рубана Е. В. серії ЕНА № 7864059 від 11 вересня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 11 вересня 2026 року інспектором Рубаном Е. В. винесено постанову серії ЕНА № 7864059 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн із застосуванням статті 36 КУпАП. Зі змісту постанови вбачається, що 11 вересня 2026 року о 09.06 год на 207 км автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» інспектор поліції вказав на два вчинені позивачем правопорушення: керування транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, державний номерний знак НОМЕР_1 , на якому номерний знак був зафарбований чорною фарбою, а саме символіка України, яка відображається на номерному знаку, чим порушено пункт 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), та вчинено правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП; керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушено пункт 9.8 Правил дорожнього руху та вчинено правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та необґрунтованою, такою, що винесена без належного встановлення обставин справи та без достатніх доказів наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Щодо правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, позивач зазначає, що адміністративна відповідальність за цією нормою настає, зокрема, за керування транспортним засобом із номерним знаком, закритим іншими предметами, з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, а також із забрудненим номерним знаком, якщо таке забруднення не дає можливості чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів. На автомобілі встановлено державні номерні знаки зразка 2004-2015 років, на яких, на думку позивача, відсутня будь-яка символіка України у вигляді Державного Герба (Тризуба) чи Державного Прапора, яка могла б бути зафарбована. Номерний знак НОМЕР_1 встановлено на транспортному засобі належним чином, його буквено-цифрова комбінація є чіткою, контрастною та придатною для ідентифікації транспортного засобу, жоден із символів не прихований та не закритий стороннім предметом, а букви та цифри залишаються доступними для візуального сприйняття. Сам по собі факт наявності забарвлення на поверхні номерного знака, на переконання позивача, не є достатнім для встановлення складу адміністративного правопорушення, оскільки необхідно встановити, що нанесене покриття перешкоджає або ускладнює ідентифікацію номерного знака або що його символи неможливо чітко визначити з відстані двадцяти метрів. Такі обставини відповідач належними та допустимими доказами не довів: у постанові відсутні відомості про проведення фактичної перевірки читабельності номерного знака з відстані двадцяти метрів, не зазначено, яким способом інспектор встановив неможливість ідентифікації номера, з якої відстані здійснювалася перевірка та яким чином покриття перешкоджало встановленню буквено-цифрової комбінації НОМЕР_1 . Тому висновок про наявність правопорушення ґрунтується лише на суб`єктивному твердженні посадової особи.
Щодо правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, позивач вказує, що на момент руху транспортний засіб рухався з увімкненими денними ходовими вогнями, що відповідає вимогам пункту 9.8 Правил дорожнього руху, за яким поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Отже, на думку позивача, вимога щодо позначення транспортного засобу, що рухається, виконувалася, а твердження про порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху не відповідає фактичним обставинам події.
Крім того, позивач зазначає, що застосування статті 36 КУпАП можливе лише за умови належного встановлення факту вчинення кожного з адміністративних правопорушень, а саме по собі посилання на цю статтю не звільняє посадову особу від обов`язку довести наявність кожного окремого складу адміністративного правопорушення. Оскільки факт порушення пункту 9.8 Правил дорожнього руху ним заперечується, підстав вважати доведеним відповідне правопорушення немає.
Посилаючись на частину другу статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивач наголошує, що саме відповідач повинен довести факт вчинення ним правопорушення, наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, те, що номерний знак НОМЕР_1 перешкоджав або ускладнював його ідентифікацію, неможливість чіткого визначення символів номерного знака з відстані двадцяти метрів, факт невиконання вимог пункту 9.8 Правил дорожнього руху та правомірність застосування статті 36 КУпАП. За відсутності належних доказів такі обставини не можуть вважатися доведеними, а для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо формального посилання на норму Правил дорожнього руху.
Представник відповідачів - Департаменту патрульної поліції та Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції - Грешнова А. Ю. подала до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні у повному обсязі та розглядати справу без її участі.
В обґрунтування заперечень представник відповідачів зазначила, що незгода правопорушника з притягненням до адміністративної відповідальності не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення його від відповідальності. Позивач 11 вересня 2026 року о 09.06 год на 207 км автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» керував транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , на якому номерний знак був зафарбований чорною фарбою, а саме символіка України, яка відображається на номерному знаку, а також керував вказаним транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар. Правила дорожнього руху встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, а учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати їх вимоги.
Щодо правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, представник відповідачів послалася на підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, яким водієві заборонено керувати транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає вимогам стандартів, закритий іншими предметами чи забруднений, та наголосила, що диспозиція частини першої статті 121-3 КУпАП передбачає окремі, самостійні склади адміністративного правопорушення, а саме керування або експлуатацію транспортного засобу: без номерного знака; з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам; з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію; забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів; а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака. Крім того, відповідно до пункту 30.2 Правил дорожнього руху забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» номерні знаки повинні відповідати встановленим зразкам та вимогам, які встановлюються Міністерством внутрішніх справ України, а затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166 Вимоги до номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки номерних знаків транспортних засобів не передбачають нанесення на номерні знаки покриття чи будь-яких інших предметів.
Щодо правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, представник відповідачів зазначила, що відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар; увімкнення денних ходових вогнів (ближнього світла фар) поза населеними пунктами спрямоване на привернення уваги всіх учасників дорожнього руху до транспортного засобу, що рухається. Диспозиція частини другої статті 122 КУпАП є альтернативною та встановлює два види порушень: порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами та порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. Оскільки ближнє світло фар відноситься до зовнішніх освітлювальних приладів, пункт 9.8 Правил дорожнього руху визначає порядок їх використання, а його невиконання утворює склад правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.
Щодо місця вчинення правопорушення представник відповідачів вказала, що відповідно до Правил дорожнього руху населений пункт - це забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52. На відеозаписі зафіксовано, що транспортний засіб під керуванням позивача рухався поза межами населеного пункту, оскільки по периметру дороги відсутні будь-які забудови. Крім того, з відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області та доданої до неї відповіді ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» вбачається, що на автомобільній дорозі М-03 «Київ-Харків-Довжанський» на ділянці з км 186+400 по км 190+700 розташоване село Пишне, а наступний населений пункт - місто Хорол - розташоване на ділянці з км 238+850 по км 240+200, тобто на 207 км зазначеної дороги будь-який населений пункт відсутній.
Щодо доказів у справі представник відповідачів, посилаючись на статтю 72 КАС України, статтю 251 КУпАП, підпункт 2 пункту 4.1 розділу IV Посадової інструкції поліцейського патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 05 січня 2016 року № 4/1, та статті 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», зазначила, що в оскаржуваній постанові наявне посилання на відеозапис з нагрудної камери № 468872 та відеореєстратора Aspiring, на яких зафіксовано виявлення правопорушення та розгляд справи про адміністративне правопорушення. Ці докази покладено в основу рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому доводи позивача про відсутність належних і допустимих доказів є необґрунтованими.
Щодо порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення представник відповідачів зазначила, що на місці розгляду справи позивача ознайомлено з правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери інспектора; жодних заяв та клопотань від позивача не надходило. Оскаржувана постанова винесена на місці вчинення правопорушення відповідно до частини четвертої статті 258 КУпАП, інспектором дотримано порядок розгляду справи, передбачений статтями 279, 280 КУпАП, а докази оцінено за внутрішнім переконанням відповідно до статті 252 КУпАП. Зміст оскаржуваної постанови повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП, усі обов`язкові реквізити зазначені, допущене порушення описане, а нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність, вказаний. Відповідачем надано належні та допустимі докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, тоді як позивач жодних доказів, які б свідчили про відсутність у його діях складу правопорушення, не надав.
Рух справи
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 539/4464/26 передано судді Пилипчуку М. М.
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі як другого відповідача Департамент патрульної поліції, визначено розгляд справи здійснювати у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін, призначено судове засідання на 01 жовтня 2026 року, витребувано у Департаменту патрульної поліції матеріали щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЕНА № 7864059 від 11 вересня 2026 року, у тому числі повний відеозапис з нагрудної камери (відеореєстратора) № 468872, запропоновано відповідачам подати відзив на позовну заяву, роз`яснено позивачу право подати відповідь на відзив, а відповідачам - заперечення на відповідь на відзив.
22 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідачів Грешнова А. Ю. подала до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього доказами, у тому числі відеозаписами з нагрудної камери поліцейського. Копію відзиву з додатками направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням 22 вересня 2026 року.
Відповіді на відзив позивач до суду не подав.
У судовому засіданні 01 жовтня 2026 року позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Представник відповідачів у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позовну заяву просила розглядати справу без її участі.
У судовому засіданні судом досліджено письмові докази та відеозаписи, подані відповідачем на виконання ухвали суду від 21 вересня 2026 року.
Відповідно до частини першої статті 227 КАС України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 06 жовтня 2026 року.
Фактичні обставини, встановлені судом
Суд встановив, що за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7864059, яку 11 вересня 2026 року о 09.15 год виніс інспектор 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області старший лейтенант поліції Рубан Е. В. на місці розгляду справи: Полтавська область, Лубенський район, автомобільна дорога М-03 «Київ-Харків-Довжанський», 207 км, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія НОМЕР_2 , 11 вересня 2026 року о 09.06 год на 207 км автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» керував транспортним засобом Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , власником якого зазначено ОСОБА_2 , на якому номерний знак був зафарбований чорною фарбою, а саме символіка України, яка відображається на номерному знаку, а також керував вказаним транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкненого ближнього світла фар, чим порушив пункт 9.8 Правил дорожнього руху (частина друга статті 122 КУпАП) та підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів (частина перша статті 121-3 КУпАП), із застосуванням статті 36 КУпАП. На позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.
У графі 7 постанови зазначено, що до неї додаються відеозаписи з нагрудної камери № 468872 та відеореєстратора Aspiring. У графах 8 та 9 постанови наявні підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про роз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, строку оскарження постанови відповідно до статті 289 КУпАП, а також про отримання копії постанови. Постанова містить відривну квитанцію про сплату штрафу з реквізитами для його сплати.
Відповідно до відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області від 26 травня 2026 року № 513/09 2173/05-30-09/217-887, наданої на запит Управління патрульної поліції в Полтавській області від 12 травня 2026 року № 5196/41/26/03-2026, та доданої до неї відповіді ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» від 19 травня 2026 року № 19/05/26, яке здійснює експлуатаційне утримання автомобільної дороги загального користування державного значення М-03 «Київ-Харків-Довжанський», за результатами обстеження вказаної дороги встановлено, що дорожні знаки 5.51 «Початок населеного пункту» та 5.52 «Кінець населеного пункту» села Пишне розташовані на км 186+400 та км 190+700, а дорожні знаки 5.51 та 5.52 міста Хорол - на км 238+850 та км 240+200. Ділянка автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» на 207 км знаходиться поза межами населених пунктів.
Позивач у судовому засіданні не заперечував, що керований ним автомобіль Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений працівником поліції поза межами населених пунктів.
У судовому засіданні досліджено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського № 468872, з яких вбачається таке.
11 вересня 2026 року о 09.05 год (за часом відеозапису) працівником патрульної поліції на 207 км автомобільної дороги «Київ-Харків-Довжанський» зупинено транспортний засіб Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , який наближався до місця зупинки без увімкненого ближнього світла фар або денних ходових вогнів. На відеозаписі видно, що під час руху на транспортному засобі були увімкнені лише габаритні вогні, які не є ні денними ходовими вогнями, ні ближнім світлом фар. Рух транспортного засобу відбувався у світлу пору доби на ділянці дороги.
Зупинивши транспортний засіб, працівник патрульної поліції представився (інспектор патрульної поліції старший лейтенант Рубан), повідомив водія про здійснення відеофіксації та пояснив причину зупинки - керування транспортним засобом поза межами населеного пункту без увімкнення ближнього світла фар, а також те, що на номерному знаку зафарбовано символ державної належності - зображення Державного Прапора України та літери «UA» (офіційний міжнародний розпізнавальний автомобільний код України). Після цього працівник поліції попросив водія пред`явити посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб.
Водієм транспортного засобу виявився ОСОБА_1 , який звернувся до працівника поліції із проханням: «Прошу понять, простіть і отпустіть», після чого пред`явив посвідчення водія (в електронному вигляді у мобільному телефоні) та реєстраційний документ на транспортний засіб.
О 09.07 год працівник патрульної поліції повідомив позивача про те, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності за два адміністративні правопорушення із застосуванням статті 36 КУпАП, та роз`яснив йому зміст статті 268 КУпАП і статті 63 Конституції України.
Позивач пояснив працівнику поліції, що транспортний засіб належить не йому, а його брату, який є військовослужбовцем, і саме тому символіка України на номерному знаку закрита; цей автомобіль завжди так їздить, і ніхто раніше претензій з цього приводу не мав. Щодо неувімкнення ближнього світла фар позивач стверджував, що рухався з увімкненими ходовими вогнями.
Працівник патрульної поліції вдруге пояснив позивачу, що поза межами населеного пункту необхідно вмикати ближнє світло фар, проте таке світло на його автомобілі не було увімкнене, та вимагав від позивача усунути покриття з номерного знака, яким закрито зображення Державного Прапора України та літери «UA», попередивши, що в іншому разі заборонить подальше керування транспортним засобом. Під час детальнішого огляду номерних знаків з`ясувалося, що символ державної належності на них зафарбовано фарбою, у зв`язку з чим працівник поліції неодноразово звертав увагу позивача на необхідність зняти (здерти) фарбу з символу державної належності. Позивач у відповідь вказував, що це не його автомобіль, він не знає, як це зробити, а автомобіль завжди так їздить, оскільки належить військовому. Працівник поліції роз`яснив, що транспортний засіб може бути евакуйовано, та о 09:16 год заборонив подальше керування ним.
Після цього працівник патрульної поліції зачитав позивачу постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, оголосив розмір штрафу, роз`яснив, що у разі несплати штрафу у встановлений строк його розмір буде подвоєно, та заборонив позивачу подальше керування транспортним засобом. Позивач отримав копію постанови, про що поставив свій підпис.
На відеозаписі зафіксовано, що на передньому та задньому номерних знаках транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , ліву частину, призначену для розміщення символу державної належності транспортного засобу (зображення Державного Прапора України та літер «UA»), зафарбовано фарбою темного кольору.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (стаття 7 КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до пунктів 8, 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно з частиною п`ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
За пунктами 1.3, 1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Позивач як відповідача у справі зазначив Управління патрульної поліції в Полтавській області, вказавши при цьому ідентифікаційний код 40108646, який є ідентифікаційним кодом Департаменту патрульної поліції.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною першою статті 121-3, частиною другою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції, які утворюються як юридичні особи публічного права, у тому числі як міжрегіональні територіальні органи. Відповідно до пунктів 1, 3 розділу I Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73, Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який входить до системи органів Національної поліції України.
Управління патрульної поліції в Полтавській області є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції і не є самостійною юридичною особою публічного права, а поліцейський цього управління, який виніс оскаржувану постанову, діяв від імені Департаменту патрульної поліції. Саме Департамент патрульної поліції як юридична особа публічного права є суб`єктом, на якого у разі задоволення позову було б покладено обов`язок виконання рішення суду, і в розпорядженні якого перебувають матеріали справи про адміністративне правопорушення, у тому числі відеозаписи з нагрудних камер поліцейських.
Враховуючи, що позивач клопотання про заміну первісного відповідача не заявляв, ухвалою суду від 21 вересня 2026 року відповідно до частини четвертої статті 48 КАС України до участі у справі як другого відповідача залучено Департамент патрульної поліції, який є належним відповідачем у цій справі.
Таким чином, Управління патрульної поліції в Полтавській області є неналежним відповідачем у справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, пред`явлених до нього. Водночас суд розглядає спір по суті щодо належного відповідача - Департаменту патрульної поліції.
Частиною першою статті 121-3 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з пунктом 30.2 Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про дорожній рух» номерні знаки транспортних засобів повинні відповідати встановленим зразкам та вимогам. Єдині зразки номерних знаків та вимоги до них, у тому числі тих, що виготовляються за індивідуальним замовленням, встановлюються Міністерством внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 березня 2021 року № 166 «Про деякі питання номерних знаків транспортних засобів» затверджено Вимоги до номерних знаків транспортних засобів та Єдині зразки номерних знаків транспортних засобів, відповідно до яких номерні знаки, залежно від типу, обов`язково містять символ державної належності транспортного засобу. При цьому номерні знаки, видані до набрання чинності вказаним наказом, можуть використовуватися на дорогах України, однак лише у тому вигляді, в якому вони були виготовлені та видані відповідно до чинних на час їх видачі стандартів.
Розкриваючи значення символу державної належності на номерних знаках, суд зазначає таке.
Символ державної належності транспортного засобу - це обов`язковий елемент інформаційного змісту державного номерного знака, який розміщується зліва від буквено-цифрової комбінації і складається із зображення Державного Прапора України та літер «UA». На номерних знаках зразка, встановленого на транспортному засобі позивача (зразка 2004-2015 років, на що вказує сам позивач), символ державної належності так само розміщується зліва і складається із зображення Державного Прапора України та літер «UA», а на номерних знаках більш пізніх зразків - із зображення Державного Прапора України та літер «UA» на тлі прямокутника синього кольору.
Відповідно до частини першої статті 20 Конституції України державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів (частина друга статті 20 Конституції України). Згідно зі статтею 65 Конституції України шанування державних символів України є обов`язком громадян України.
Літери «UA» є міжнародним розпізнавальним кодом України як держави реєстрації транспортного засобу. Відповідно до статті 37 Конвенції про дорожній рух, вчиненої у Відні 08 листопада 1968 року, учасником якої є Україна, кожен автомобіль у міжнародному русі повинен мати розпізнавальний знак держави, в якій його зареєстровано, а додатком 3 до цієї Конвенції допускається включення такого розпізнавального знака безпосередньо до реєстраційного номерного знака. Саме таким розпізнавальним знаком і є символ державної належності на номерних знаках українського зразка.
Отже, символ державної належності є складовою ідентифікації транспортного засобу: у поєднанні з буквено-цифровою комбінацією він засвідчує, що транспортний засіб зареєстровано саме в Україні, а номерний знак виданий уповноваженим органом Української держави, і відрізняє його від номерних знаків інших держав, які можуть містити аналогічні буквено-цифрові комбінації. Зафарбовування цього символу змінює позначення та колір номерного знака, робить його таким, що не відповідає встановленим зразкам та вимогам, і є нанесенням покриття, яке ускладнює ідентифікацію номерного знака, що прямо заборонено пунктом 30.2 Правил дорожнього руху та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Щодо доводів позивача про те, що для притягнення його до відповідальності необхідно було встановити неможливість чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, суд зазначає таке.
Диспозиція частини першої статті 121-3 КУпАП містить кілька альтернативних, самостійних складів адміністративного правопорушення. Умова щодо неможливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів законодавцем пов`язана виключно із забрудненим номерним знаком. Натомість керування транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає встановленим зразкам або вимогам, а також з нанесенням покриття, що ускладнює його ідентифікацію, є окремими складами правопорушення, наявність яких не залежить від того, чи можна прочитати буквено-цифрову комбінацію з відстані двадцяти метрів.
Для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, за ознакою невідповідності номерного знака встановленим вимогам підлягає встановленню саме факт такої невідповідності, а не лише наявність чи відсутність перешкод для зчитування його символів з певної відстані; посилання на те, що зміна номерного знака не впливала на його читабельність, саме по собі не виключає кваліфікації дій особи за частиною першою статті 121-3 КУпАП. Встановлення очевидних візуальних ознак номерного знака, зафіксованих на відеозаписі, не потребує спеціальних знань чи проведення експертного дослідження.
Пунктом 30.2 Правил дорожнього руху заборонено наносити на номерні знаки додаткові позначення, а тому адміністративна відповідальність водія настає у разі керування транспортним засобом із номерними знаками, на які нанесені додаткові позначення, що не пов`язується з умовою розпізнавання такого знака з відстані двадцяти метрів.
Зафарбовування символу державної належності змінює встановлене позначення та колір номерного знака. З огляду на це відсутність у постанові відомостей про перевірку читабельності номерного знака з відстані двадцяти метрів не впливає на правомірність притягнення позивача до відповідальності, а доводи позивача про те, що буквено-цифрова комбінація НОМЕР_1 залишалася доступною для візуального сприйняття, не спростовують наявності в його діях складу правопорушення.
Те, що в оскаржуваній постанові при описі порушення підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху відтворено загальне формулювання цієї норми щодо номерного знака, закритого іншими предметами чи забрудненого, не свідчить про протиправність постанови, оскільки фактичні обставини правопорушення - керування транспортним засобом, на якому номерний знак зафарбований чорною фарбою, а саме символіка України, яка відображається на номерному знаку, - викладені у постанові чітко і зрозуміло, а дії позивача охоплюються диспозицією частини першої статті 121-3 КУпАП, яка зазначена у постанові.
Доводи позивача про відсутність на номерних знаках зразка 2004-2015 років будь-якої символіки України, яка могла б бути зафарбована, є безпідставними та спростовуються встановленими судом обставинами. Як зазначено вище, на номерних знаках цього зразка символ державної належності у вигляді зображення Державного Прапора України та літер «UA» розміщується зліва від буквено-цифрової комбінації. На дослідженому відеозаписі зафіксовано, що саме ця частина номерного знаку транспортного засобу Jeep Grand Cherokee, номерний знак НОМЕР_1 , зафарбована. Крім того, на наданих самим позивачем фотокопіях номерних знаків зліва від буквено-цифрової комбінації також вбачається поле символу державної належності з літерами «UA».
До того ж, під час зупинки транспортного засобу позивач не заперечував факту закриття символу державної належності, а навпаки, пояснював це тим, що автомобіль належить військовослужбовцю. Твердження позивача у позовній заяві про відсутність на номерних знаках символіки, яка могла бути зафарбована, суперечать його ж поясненням, наданим на місці зупинки, і зафіксованим відеозаписом.
Надані позивачем чорно-білі фотокопії номерних знаків не спростовують встановлених обставин, оскільки не містять відомостей про дату, час і місце фотографування, а тому не дають змоги встановити стан номерних знаків саме на момент зупинки транспортного засобу 11 вересня 2026 року.
Не можуть бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності і його посилання на те, що транспортний засіб йому не належить, а належить військовослужбовцю, що він не знає, як зняти фарбу, що автомобіль завжди так їздить і раніше ніхто претензій не мав. Диспозиція частини першої статті 121-3 КУпАП та підпункт «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху встановлюють відповідальність саме водія за керування транспортним засобом з номерним знаком, що не відповідає встановленим вимогам, незалежно від того, хто є власником транспортного засобу. Відповідно до підпункту «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху водій перед виїздом зобов`язаний перевірити стан транспортного засобу, а отже, і стан номерних знаків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено права власників транспортних засобів чи осіб, які керують такими транспортними засобами, змінювати або приховувати символ державної належності на державних номерних знаках. Те, що раніше до водіїв цього транспортного засобу не застосовувалися заходи відповідальності, не свідчить про правомірність експлуатації транспортного засобу з такими номерними знаками.
Отже, факт керування позивачем 11 вересня 2026 року транспортним засобом Jeep Grand Cherokee з номерними знаками НОМЕР_1 , на яких зафарбовано символ державної належності, належним чином доведений відповідачем, а дії позивача правильно кваліфіковані за частиною першою статті 121-3 КУпАП.
Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 9.8 Правил дорожнього руху на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху населений пункт - забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.49, 5.50, 5.51, 5.52.
Відповідно до відповіді Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Полтавській області від 26 травня 2026 року та доданої до неї відповіді ТОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» від 19 травня 2026 року 207 км автомобільної дороги М-03 «Київ-Харків-Довжанський» знаходиться між селом Пишне (км 186+400 - км 190+700) та містом Хорол (км 238+850 - км 240+200), тобто поза межами населених пунктів. Це підтверджується і дослідженим відеозаписом, на якому відсутня забудова вздовж дороги. Позивач факт руху поза межами населеного пункту не заперечує.
Доводи позивача про те, що він рухався з увімкненими денними ходовими вогнями, спростовуються дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що транспортний засіб Jeep Grand Cherokee під керуванням позивача рухався поза межами населеного пункту у світлу пору доби з увімкненими лише габаритними вогнями, які не є ні денними ходовими вогнями, ні ближнім світлом фар. Жодних доказів того, що конструкцією транспортного засобу передбачено денні ходові вогні та що вони були увімкнені під час руху, позивач суду не надав.
Денні ходові вогні та ближнє світло фар забезпечують помітність транспортного засобу для інших учасників дорожнього руху у світлу пору доби. Натомість габаритні вогні призначені для позначення габаритів транспортного засобу під час зупинки або руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості або використовуються разом із ближнім чи дальнім світлом фар. Технічно та функціонально габаритні вогні не можуть замінювати денні ходові вогні чи ближнє світло фар, а тому використання габаритних вогнів як єдиного джерела світла під час руху у світлу пору доби поза населеним пунктом не відповідає вимогам пункту 9.8 Правил дорожнього руху.
Ближнє світло фар у викладі законодавця виступає заміною денних ходових вогнів у разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу та є за своєю суттю зовнішнім освітлювальним приладом, а тому в разі його неувімкнення відповідно до вимог Правил дорожнього руху настає відповідальність саме за частиною другою статті 122 КУпАП.
Отже, дії позивача правильно кваліфіковані поліцейським за частиною другою статті 122 КУпАП, а доводи позивача про відсутність у його діях складу цього правопорушення є безпідставними.
Відповідно до частини другої статті 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Оскільки судом встановлено, що позивач вчинив обидва адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 121-3 та частиною другою статті 122 КУпАП, справи про які одночасно розглядалися одним і тим самим поліцейським, стягнення правомірно накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення - частини першої статті 121-3 КУпАП, яка передбачає штраф у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 грн. Тому доводи позивача про неправомірність застосування статті 36 КУпАП не знайшли свого підтвердження. Зазначення у відзиві на позовну заяву про накладення на позивача стягнення у сумі 510 грн є очевидною опискою, яка не впливає на зміст оскаржуваної постанови, якою штраф визначено у розмірі 1 190 грн.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Частиною першою статті 40 цього Закону визначено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати, зокрема, фото- і відеотехніку, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які, в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.
Відеозапис з нагрудної камери поліцейського № 468872, на який міститься посилання в оскаржуваній постанові та який подано до суду на виконання ухвали суду від 21 вересня 2026 року, у тому числі з урахуванням клопотання позивача про його витребування, фіксує події з моменту зупинки транспортного засобу до завершення розгляду справи, містить дані, на підставі яких можливо встановити обставини допущених позивачем правопорушень, а тому є належним та допустимим доказом у розумінні статей 73, 74 КАС України. Отже, висновки поліцейського ґрунтуються не на його суб`єктивному твердженні, як вважає позивач, а на об`єктивних даних, зафіксованих технічним засобом відеозапису.
Відповідачем, на виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, доведено правомірність оскаржуваної постанови, зокрема факт вчинення позивачем обох адміністративних правопорушень, наявність у його діях складу кожного з них, невідповідність номерних знаків встановленим вимогам, факт невиконання вимог пункту 9.8 Правил дорожнього руху та правомірність застосування статті 36 КУпАП. Натомість позивач, всупереч частині першій статті 77 КАС України, не надав доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Також з дослідженого відеозапису вбачається, що поліцейський представився, повідомив позивача про здійснення відеофіксації та причину зупинки, роз`яснив йому права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, вислухав його пояснення, після чого виніс постанову, оголосив її зміст і вручив позивачу її копію. Отже, порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначений статтями 268, 278-280, 283 КУпАП, поліцейським дотримано, а оскаржувана постанова містить усі передбачені статтею 283 КУпАП відомості.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події та складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 121-3 та частиною другою статті 122 КУпАП, а доводи позивача, викладені у позовній заяві, повністю спростовуються матеріалами справи.
Поліцейський правомірно визнав позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною першою статті 121-3 та частиною другою статті 122 КУпАП, і наклав на нього із застосуванням статті 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 190 грн, отже, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, є обґрунтованою та не підлягає скасуванню.
За таких обставин у задоволенні позовних вимог до Управління патрульної поліції в Полтавській області слід відмовити як до неналежного відповідача, а у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції - у зв`язку з їх необґрунтованістю.
Оскільки позивач судовий збір за подання позовної заяви не сплачував, а інших судових витрат учасниками справи не заявлено, підстав для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 9, 48, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 286, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Полтавській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).
Відповідач - Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: Полтавська область, Полтавський район, село Розсошенці, вулиця Кременчуцька, 2В).
Відповідач - Департамент патрульної поліції (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3; ЄДРПОУ - 40108646).
Суддя М. М. Пилипчук