Єдиний унікальний номер № 740/4329/26
Номер провадження 2-а/741/22/26
УХВАЛА
іменем України
06 жовтня 2026 року м. Носівка
Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Крупина А.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Білецький Андрій Ігорович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
УСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року адвокат Шатілова Л.С., діючи в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулась до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві, старший лейтенант поліції Білецький Андрій Ігорович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7491164 від 04 липня 2026 року.
Розпорядженням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03 вересня 2026 року справу № 740/4239/26 передано до Носівського районного суду Чернігівської області.
16 вересня 2026 року матеріали адміністративної справи було отримано Носівським районним судом Чернігівської області.
З матеріалів цієї справи убачається, що оскаржуваною постановою Департаменту патрульної поліції позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП, за те, що 04 липня 2026 року о 17 год 08 хв у місті Києві по вул. Великій Васильківській, 139, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем BMW X5 XDRIVE 40I, державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив вимоги п.17.1 ПДР - на дорозі із смугою для маршрутних ТЗ, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняється рух і зупинка інших ТЗ на цій смузі.
Уважає, що за наведених підстав постанова від 04 липня 2026 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн, підлягає скасуванню.
Також у постанові порушено питання про поновлення строку на її (постанови ЕНА № 7491164 від 04 липня 2026 року) оскарження, оскільки, незважаючи на наявність у постанові підпису про її отримання, позивач є волонтером та тривалий час перебував у відрядженні, тому не зміг вчасно скористатись правничою допомогою та у передбачені законом строки звернутись до суду.
Таким чином, предметом даного адміністративного позову є оскарження дій та рішення, прийнятого у справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Ухвалою судді від 18 вересня 2026 року було визнано неповажними вказані представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шатіловою Л.С. у клопотанні про поновлення пропущеного строку причини пропуску строку звернення із позовною заявою до суду; адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Білецький Андрій Ігорович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення з клопотанням про поновлення пропущеного строку для подання позовної заяви залишено без руху; одночасно повідомлено позивача про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі, у строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем копії ухвали.
Роз`яснено позивачеві, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві.
Суддею установлено, що представником позивача заявлені позовні вимоги, якими оспорено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7491164 від 04 липня 2026 року, винесену щодо ОСОБА_1 .
Отже, десятиденний термін для оскарження постанови від 04 липня 2026 року, отриманої позивачем того ж дня, починаючи з наступного дня, закінчився 14 липня 2026 року включно.
З матеріалів справи убачається, що представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шатілова Л.С. через підсистему «Електронний суд» звернулась до суду з цим позовом 12 серпня 2026 року, про що свідчить автоматично сформована підсистемою позначка на позовній заяві
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Представником позивача на виконання ухвали Носівського районного суду Чернігівської області від 18 вересня 2026 року надано заяву про усунення недоліків при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом, яка була створена в підсистемі «Електронний суд» 10 жовтня 2026 року.
В обґрунтування причини поважності пропуску такого строку звернення до суду представник зазначала, що такий строк було пропущено з об`єктивних, незалежних від волі ОСОБА_1 поважних причин, пов`язаних із виконанням громадського обов`язку та станом здоров`я.
Так, Мамєдов Е.А. є волонтером, що підтверджується посвідченням волонтера, виданого 16 червня 2025 року благодійною організацією міжнародний благодійний фонд «Честь і Слава», та перебував у волонтерському відрядженні (гуманітарній місії) у м. Дніпро. Під час виконання цієї місії він зазнав травмування та після повернення з відрядження звернувся до КНП «Борзнянська МЛ» за лікуванням.
У зв`язку з отриманою травмою у період з 13 липня 2026 року позивач перебував на лікуванні з діагнозом: забій правого колінного суглобу з краєвим ускладненням колатеральних зв`язок, що підтверджується довідкою КНП «Борзнянська МЛ» БМР від 13 липня 2026 року.
Через перебування у відрядженні, подальше раптове травмування та проходження курсу лікування позивач був обмежений у пересуванні, відчував фізичний біль та об`єктивно не мав технічної та фізичної можливості самостійно скласти позов чи звернутися за кваліфікованою правовою допомогою до адвоката у встановлений законом 10-денний строк.
Одразу після завершення активної фази лікування та покращення стану здоров`я, він звернувся за правничою допомогою.
У свою чергу, адвокат Шатілова Л.С., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 22 липня 2026 року звернулася до Управління патрульної поліції у місті Києві з адвокатським запитом щодо отримання оскаржуваної постанови стосовно позивача. Копію оскаржуваної постанови фактично було отримано 31 липня 2026 року. Таким чином, саме 31 липня 2026 року є датою, коли позивач фактично отримав копію оскаржуваної постанови та отримав можливість реалізувати право на її судове оскарження. Уже 12 серпня 2026 року, тобто у межах десятиденного строку з моменту фактичної обізнаності позивача про оскаржувану постанову, в його інтересах через підсистему «Електронний суд» подано адміністративний позов про її скасування.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суддя зазначає наступне.
Так, за визначенням ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Отже, чинне законодавство встановленими строками обмежує звернення особи до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків має на меті досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може, встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Ураховуючи зазначене, загальний строк для звернення до суду з позовом у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності становить десяти днів та починає обчислюватись з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №824/284/19-а.
Поряд з тим, частиною 1 ст. 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до правової позиції щодо застосування норм права викладеної Верховним Судом у постанові від 04 жовтня 2019 року у справі № 820/4188/18 поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
З поданої до суду копії оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 04 липня 2026 року серії ЕНА № 7491164 слідує, що у графах 8 та 9 про роз`яснення вимог статей 268 та 289 КУпАП та отримання копії постанови містяться власноручні підписи ОСОБА_1 , факту чого його представник адвокат Шатілова Л.С. не оспорює.
Отже, факт обізнаності ОСОБА_1 про існування оскаржуваної постанови та її зміст, починаючи з 04 липня 2026 року є беззаперечним й не заперечується стороною позивача.
При цьому, ст. 286 КАС України, так і ст. 289 КУпАП, жодним чином не пов`язують строк оскарження постанови із залученням адвоката (укладенням угоди про надання правничої допомоги), а лише з днем її винесення та часом отримання постанови, у цій справі, що, у даному випадку, є 04 липня 2026 року.
Суддя уважає, що положення статей 286 КАС України та 289 КУПАП ніяким чином не пов`язують строк оскарження постанови із залученням адвоката (укладенням угоди про надання правничої допомоги), а лише з днем її винесення та часом отримання постанови, в цій справі це 04 липня 2026 року.
При винесенні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 поліцейським роз`яснено вимоги статті 289 КУпАП щодо строку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, що свідчить його власноручний підпис.
Щодо тверджень представника позивача про поважність пропуску строку, оскільки ОСОБА_1 13 липня 2026 року позивач перебував на лікуванні з діагнозом: забій правого колінного суглобу з краєвим ускладненням колатеральних зв`язок, що підтверджується довідкою КНП «Борзнянська МЛ» БМР від 13 липня 2026 року, суддя зазначає таке.
Сама по собі наявність довідки про звернення за медичною допомогою чи тимчасову непрацездатність не є безумовною та автоматичною підставою для поновлення пропущеного строку. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено та отримано позивачем особисто 04 липня 2026 року, тобто за 9 днів до початку його звернення до медичного закладу (13 липня 2026 року). Отже, у позивача був достатній строк упродовж 9 днів до виникнення травми, для своєчасного звернення до суду з позовом або для оформлення повноважень представника (адвоката). Будь-яких об`єктивних, непереборних і виняткових перешкод правового чи фізичного характеру, які б об`єктивно унеможливлювали для позивача можливість подати позовну заяву протягом 05-12 липня 2026 року (до настання події травмування), матеріали справи не містять. Посилання на волонтерську діяльність та відрядження також не спростовують того факту, що позивач мав достатньо часу для реалізації свого процесуального права у межах встановленого законом строку, проте розпорядився ним пасивно, що виключає можливість визнання причин пропуску строку поважними.
Однак, жодних обставин, що унеможливлювали залучення позивачем ОСОБА_1 адвоката у період з 05 липня 2026 року та по 12 липня 2026 року, тобто у межах законодавчо визначеного строку оскарження постанови, у позові та заяві не вказано та доказів існування таких обставин не надано.
У свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).
Суддею не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку, а наведені представником позивача доводи щодо пропуску строку, є необґрунтованими та такими, що не можуть вважатися поважними причинами пропуску строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.
З огляду на встановлені обставини слід дійти висновку про те, що звернення представника позивача Мамєдова Е.А. із цим адміністративним позовом 12 серпня 2026 року відбулось із пропуском установленого процесуальним законом десятиденного строку.
Слід зазначити, що при належному добросовісному відношенні до своїх прав та виконанні своїх обов`язків позивач не був позбавлений можливості подати адміністративний позов у межах строку, встановленого статтею 286 КАС України, проте таким правом не скористався.
Приймаючи вищевикладене, надаючи оцінку вищевикладеним обставинам в цілому, суддя уважає підстави вказані у поданому клопотанні для поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, неповажними.
Приймаючи вищевикладене в цілому, суддя додатково зазначає.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме:
- забезпечувати юридичну визначеність і остаточність;
- захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів;
- та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись надокази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства».
Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.
Суддя зазначає, що відмова у поновленні строку на звернення до суду з позовом, не є втручанням у право на справедливий суд, визначеного Конвенцією, натомість є процесуальним рішенням суду, яке узгоджується із процесуальним законодавством - КАС України.
Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено.
За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31 березня 2021 року.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав,свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того,щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 лютого 2020 року у справі 340/1019/19.
Для суду є очевидним, що причини, які перешкодили особі реалізувати право на звернення до суду у визначений процесуальним законом строк, повинні не залежати від волі заявника, мати об`єктивний характер та бути оціненими судом у наступному, зважаючи на обґрунтованість їх поважності.
Приймаючи вищевикладене та надаючи оцінку викладеним позивачем обставинам, як на поважність причин пропуску строку для звернення до суду з цим позовом, суддя доходить до висновку про їх неповажність, оскільки вони є безпідставними та не доведеними.
Одночасно суддею враховується, що у відповідності до положень КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 6 КАС України).
Відповідно до положень ст. 8 КАС України, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
За наслідком вищевикладеного, приймаючи що не вчинення особою власних процесуальних дій є її правом та відповідальністю та не є поважною причиною для поновлення процесуальних строків, суддя уважає додаткові доводи позивача для поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом викладені у клопотанні на усунення недоліків, необґрунтованими, безпідставними, а пропущений позивачем строк на звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Частинами 1, 2 статті 123 КАС України передбачено,що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані не поважними, суд повертає позовну заяву.
Частиною 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо зокрема: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, викладені представником позивача адвокатом Шатіловою Л.С. в порядку усунення недоліків поданого позову після залишення позову без руху, є неповажними, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Білецький Андрій Ігорович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, підлягає поверненню позивачеві на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити адвокату Шатіловій Л.С. - представнику позивача ОСОБА_1 у поновленні строку звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - поліцейський 1 взводу 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в місті Києві старший лейтенант поліції Білецький Андрій Ігорович, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку передбаченому статтею 297 КАС України протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Анатолій КРУПИНА