Номер провадження: 22-ц/813/6312/26
Справа № 522/21705/15-ц
Головуючий у першій інстанції Федчишена Т. Ю.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.09.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Носенко Олександр Володимирович про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,
ВСТАНОВИВ:
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про забезпечення позову.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 522/21705/15-ц, в якій, з посиланням на ст. с. 149-150 ЦПК України, просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 ; заборонити державним реєстраторам, нотаріусам та будь-яким особам здійснювати реєстраційні дії, змінювати власника, укладати договори щодо відчуження, вчиняти будь-які дії, пов`язані зі зміною прав на майно; заборонити фактичні дії (за потреби) передавати майно третім особам, змінювати користування, здійснювати виселення.
Заява вмотивована тим, що у межах даної справи судом раніше було вжито заходів забезпечення позову, однак відповідачем подано заяву про їх скасування, у зв`язку з чим існує реальна загроза їх скасування, однак ризики, які були підставою для забезпечення позову не зникли та навіть посилились. Посилається на те, що на сьогодні існує реальна загроза негайного відчуження спірного майна, перереєстрації прав на третіх осіб, створення штучного статусу «добросовісного набувача», унеможливлення виконання майбутнього рішення суду. Вважає, що подання заяви про скасування заходів забезпечення позову саме по собі підтверджує намір відповідача усунути обмеження та здійснити подальші дії щодо майна. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову порушить право на ефективний судовий захист.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити заяву про забезпечення позову, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд відмовив виключно з підстави «розгляд справи завершено», однак це не є самостійною підставою для відмови у забезпеченні позову. Було надано заяву за нововиявленими обставинами та у рамках даної справи позивач просив забезпечити позов.
Сповіщення сторін та заяви у справі.
Про судове засідання, призначене на 30 вересня 2026 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.
23 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про слухання справи без участі позивача.
30 вересня 2026 року адвокат Ткач Т.А., яка діє в інтересах ОСОБА_4 ,подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони відповідача.
30 вересня 2026 року адвокат Латій О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подала заяву про слухання справи за її відсутності.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
Отже, з аналізу наведених норм слідує, що суд має право за заявою учасника справи вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Водночас, як слідує з матеріалів даної справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
У рамках розгляду даної справи ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2016 року за заявою ОСОБА_1 вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського управління юстиції вносити зміни до Єдиного державного реєстру речових прав щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Носенко О.В., про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Отже, у справі ухвалено остаточне судове рішення, яке набрало законної сили 09 грудня 2025 року та яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
При цьому чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено можливості вирішення питання про забезпечення позову у справі, розгляд якої завершено.
У такому випадку не буде забезпечено мети інституту забезпечення позову.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильно висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не узгоджується з вимогами цивільного процесуального законодавства та задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.
Щодо доводів апеляційної скарги, то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі №519/2-5034/11).
Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Апеляційний суд зазначає, що розгляд справи завершений винесенням рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року про відмову у задоволенні позовних вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 червня 2017 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Таким чином, у справі наявне судове рішення, яке набрало законної сили, і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 фактично відмовлено.
Посилання скаржника на те, що він подав заяву в межах перегляду справи за нововиявленими обставинами, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу необхідності застосування заходів забезпечення позову.
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.
21 квітня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у відповідачів оригінали та копії документів, що підтверджують оплату; документи щодо джерела походження коштів; документи щодо зв`язку платежів із спірним договором.
Апеляційний суд зазначає, що предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про витребування доказів щодо перерахування коштів, джерела їх походження та щодо зв`язку платежів із спірним договором фактично стосуються розгляду позовних вимог по суті, а не перегляду питання щодо забезпечення позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Питання про забезпечення позову розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суду, доводи апеляційної скарги цього не спростовують, ухвала постановлена у відповідності до вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 жовтня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
С.М. Сегеда