ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
УХВАЛА
"07" жовтня 2026 р. Справа№ 910/4765/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пономаренка Є.Ю.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026
у справі № 910/4765/25 (суддя - Паламар П.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Атлантик Україна"
до ОСОБА_1
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Концерн Комплекс"
за участю приватного виконавця Виконавчого округу м. Києва Жданович Вікторії Михайлівни
про звернення стягнення на предмет іпотеки, ціна позову 36 601 975,61 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/4765/25 виправлено допущені в рішенні господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2025 р. арифметичні помилки, вказавши розмір заборгованості, в рахунок погашення якої звернено стягнення на предмет іпотеки, замість "23004678 грн" належною сумою "23295883,20 грн", витрат по оплаті судового збору замість "276056,14 грн" належною сумою "279550,60 грн".
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі №910/4765/25 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просять суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 про виправлення арифметичної помилки і постановити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Київ-Атлантик Україна" від 28.11.2025 про виправлення арифметичної помилки відмовити повністю.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді Корсак В.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження по справі №910/4765/25. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи.
02.07.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження по справі №910/4765/25.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи №910/4765/25 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Б.О. - головуючий суддя, судді: Сітайло Л.Г. Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою від 01.09.2026 прийнято справу №910/4765/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/4765/25 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді: Сітайло Л.Г. Пономаренко Є.Ю. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2026 у справі № 910/4765/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
06.10.2026 через відділ документального забезпечення суду від боржника/відповідача надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої останній просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та шляхом заборони приватному виконавцю та ДП «СЕТАМ» вчиняти дії.
- зупинити звернення стягнення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 08 червня 2026 року №910/4765/25, виданого на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2025, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2026, ухвали Господарського суду міста Києва від 01.06.2026, про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
- заборонити приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні та Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти дії у виконавчому провадженні №81276490 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
- про вжиття заходів забезпечення позову постановити ухвалу, копію якої надіслати для відома та виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жданович Вікторії Михайлівні та Державному підприємству «СЕТАМ».
Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Системний аналіз зазначеної норми дозволяє дійти висновку, що подання заяви забезпечення позову є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду, тобто після відкриття провадження у справі судом першої, апеляційної чи касаційної інстанції та до ухвалення судового рішення за результатами такого розгляду, яке набрало законної сили.
Після ухвалення судового рішення судовий процес припиняється. Разом із тим, процес захисту прав продовжується у формі виконання судового рішення, яке може відбуватися у добровільному чи примусовому порядку (виконавче провадження).
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
На цій підставі слід дійти висновку, що невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення, що набуло законної сили.
Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.10.2018 у справі № 638/643/17, від 18.04.2019 у справі № 808/2291/16, від 21.11.2019 у справі № 344/8720/16-а, від 29.11.2019 у справі № 805/5043/15-а, від 20.02.2020 у справі № 15/6834/15 та від 18.02.2022 у справі № 520/3601/19.
Також колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 24 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угоду ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд.
Крім того, у доповіді, схваленій Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), зазначається, що принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ (пункт 44).
Суд також враховує сформовані та вже усталені позиції ЄСПЛ стосовно виконання судових рішень, які полягають у наступному: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції («Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу («Бурдов проти Росії», заява № 589498/00, пункт 34).
Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема у справах «Hornsby v. Greece» (заява № 18357/91, пункт 40), «Деркач та Палек проти України» (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок («Immobiliare Saffi v. Italy», заява № 22774/93, пункт 74).
Відповідно до пункту 34 рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Крім того, у пункті 33 рішення ЄСПЛ «Сокур проти України» (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Зазначений вище підхід був застосований Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі № 826/4174/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 802/2135/17-а, від 8 листопада 2018 року у справі № 642/917/17, від 22 січня 2019 року у справі № 813/142/16, від 7 лютого 2019 року у справі № 2-а-1259/11, від 14 лютого 2019 року у справі № 2-а-2727/11/2209, від 14 лютого 2019 року у справі № 813/673/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 815/2345/13-а, від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21, від 1 червня 2022 року у справі №640/25836/20, від 27 липня 2022 року у справі № 540/606/20 та
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України (на яку містить посилання заява про вжиття заходів забезпечення позову) позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З наведених норм права вбачається, що суд може вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Такий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.11.2021 у справі №910/11552/20 (провадження № 12-44гс21).
Необхідною умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача (відповідачів) на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (подібний висновок викладено в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №902/909/19 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №310/9167/20).
Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Стаття 327 ГПК України регламентує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).
За таких обставин, вжиття заходів забезпечення позову на стадії перегляду оскаржуваної ухвали про виправлення описки/арифметичної помилки шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (судового наказу) та заборони звернення стягнення в процедурі виконавчого провадження фактично спрямовані на зупинення виконання судового рішення в цій справі, що свідчить про порушення прав позивача, як стягувача у виконавчому провадженні.
Заява відповідача не відповідає меті правового інституту забезпечення позову, не направлена на реальне та ефективне виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, а відповідні доводи та обґрунтування заявника в цій частині ґрунтуються на невірному тлумаченні положень п. 5 ч. 1 ст. 137 ГПК України.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 6 ст.327 ГПК України за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що наразі відсутній розгляд справи №910/4765/25 по суті, що підтверджується відкритими виконавчим провадження №81276490, колегія суддів зазначає, що на даний момент у відповідача/заявника відсутні правові механізми для подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову у порядку ст.ст. 136, 137 ГПК України, оскільки, на стадії виконання рішення тільки особа, на користь якої ухвалено рішення, може звернутись до суду з заявою, а суд, у свою чергу, з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу
Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів зазначає, що господарський суд не наділений правом зупинення виконання судового рішення в рамках поданої відповідачем заяви про забезпечення позову, у зв`язку із чим заява відповідача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 327 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та шляхом заборони приватному виконавцю та ДП «СЕТАМ» вчиняти дії - відмовити.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді Л.Г. Сітайло
Є.Ю. Пономаренко