Постанова № 140386296 у справі № 917/271/26 від 06.10.2026

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2026 року м. Харків Справа №917/271/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Васильєв Є.О., суддя Істоміна О.А., суддя Стойка О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні (вх. №1603 П/3)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26

(суддя Ківшик О.В., повне судове рішення складено 29.06.2026)

за позовом Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні

до Фізичної особи - підприємця Марховець Галини Миколаївни

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

1. Стисле викладення історії справи

1.1. Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні (далі - Підприємство, позивач, апелянт) 24.02.2026 звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Марховець Галини Миколаївни (далі - ФОП Марховець Г.М., відповідач) про стягнення 173 990,72 грн, з яких 167 666,62 грн основного боргу за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року включно, 786,70 грн пені, 3 999,62 грн інфляційних втрат та 1 537,78 грн 3 % річних.

1.2. В обґрунтування позову Підприємство послалося на неналежне виконання відповідачем, як власником нежитлового приміщення площею 420,70 кв. м у житловому будинку №42 по просп. Героїв Дніпра у м. Горішні Плавні, обов`язку з оплати послуг, наданих за індивідуальними договорами про надання послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води від 01.11.2021, тексти яких опубліковано на вебсайті позивача 01.10.2021 і які, за доводами позивача, є публічними договорами приєднання. Правовими підставами позову визначено, зокрема, статті 520, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.3. Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.03.2026 (вх. №3511) проти позову заперечив, зазначивши, що з 01.11.2021 між сторонами відсутні договірні відносини в будь-якій формі; у відповідача відсутній прямий законодавчо встановлений обов`язок укладати з позивачем договір; його об`єкт має самостійне призначення (торговельне, побутове та інше непромислове), не знаходиться в тепловому контурі будинку, був і залишається неопалюваним; відсутні докази того, що це приміщення є підвальним чи прибудованим до житлового будинку; позивач приховує інформацію щодо встановлення вузлів розподільного обліку; опалювальна площа приміщень будинку, наведена позивачем, не збігається із загальною площею будинку за даними балансоутримувача; Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315, на думку відповідача, не відповідає вимогам законодавства.

Позивач 30.03.2026 подав відповідь на відзив (вх. №4039), до якої долучив документи на підтвердження вихідних даних для розрахунку обсягів теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; клопотання про поновлення строку на подання доказів позивач не заявляв. Відповідач 20.04.2026 подав заперечення (вх. №5195), в яких наполягав на тому, що його приміщення є неопалюваним, а позивач не обґрунтував свого розрахунку; 29.04.2026 позивач подав пояснення (вх. №5725), в яких наводив спростування доводів відповідача.

1.4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26 у задоволенні позову відмовлено повністю; судовий збір покладено на позивача.

Суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про модель договірних відносин та з урахуванням фактичного отримання відповідачем послуги між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, а відсутність письмового договору не є підставою для неоплати реально спожитої теплової енергії. Суд послався на те, що відокремлення (відключення) приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власника від обов`язку відшкодовувати витрати на загальнобудинкові потреби, а також від плати за абонентське обслуговування (пункт 39 Правил надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182), і встановив, що гаряче водопостачання приміщення відповідача відключено механічним шляхом без проведення процедури відключення (акт від 07.02.2024).

Разом з тим суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів факту споживання відповідачем теплової енергії у спірний період у визначеному ним розмірі: позивач не надав належного та перевірюваного розрахунку обсягів теплової енергії, спожитої саме приміщенням відповідача; до матеріалів справи долучено лише пояснення та зведені таблиці, підписані в односторонньому порядку працівниками позивача; матеріали справи не містять доказів походження та обґрунтованості розміру максимального теплового навантаження будинку, площ усіх приміщень будинку, площ опалюваних приміщень, оснащених і не оснащених вузлами (приладами) розподільного обліку; технічної документації, проєктних матеріалів, актів приєднання не надано. Констатувавши неможливість самостійної арифметичної перевірки суми позовних вимог, суд відмовив у стягненні основного боргу, а вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат відхилив як похідні.

2. Узагальнені доводи апеляційної скарги та межі апеляційного перегляду справи

2.1. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач 22.07.2026 через підсистему "Електронний суд" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

2.2. Доводи апеляційної скарги в узагальненому вигляді зводяться до такого:

2.2.1. суд першої інстанції встановив і не спростував, що позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, між сторонами діють індивідуальні договори від 01.11.2021, а відповідач є власником нежитлового (підвального, прибудованого) приміщення загальною (опалювальною) площею 420,70 кв. м у житловому будинку №42 по просп. Героїв Дніпра у м. Горішні Плавні; отже, відповідач як власник цього приміщення зобов`язаний відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, опалення місць загального користування (загальнобудинкові потреби), на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а також вносити плату за абонентське обслуговування за обома договорами;

2.2.2. житловий будинок обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії "Суперком-01" (SKS-3) з дистанційним зняттям показань; у приміщенні відповідача відсутні прилади опалення, розподільний вузол обліку теплової енергії та лічильник гарячої води; згідно з актом від 07.02.2024, підписаним відповідачем, гаряче водопостачання відключено механічним шляхом, відповідач самовільно демонтував лічильники води та систему гарячого водопостачання, а документів, які б підтверджували законність відключення відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 №169, не надав. Відповідно до пункту 14 Правил №830, пунктів 13, 15 Правил №1182 та підпункту 11 пункту 40 індивідуального договору таке відключення не звільняє споживача від обов`язку відшкодування витрат теплової енергії на загальнобудинкові потреби;

2.2.3. плата за абонентське обслуговування не є комунальною послугою або її частиною; за визначенням частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" це платіж, який включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору, розподілом обсягу спожитих послуг, нарахуванням і стягненням плати, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку тощо; її розмір встановлюється наказом підприємства, не має відношення до обсягів споживання теплової енергії чи теплового навантаження і визначається виключно розрахунком витрат позивача; відповідні документи є в матеріалах справи;

2.2.4. нарахування відповідачу за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року здійснювалися за обсяг теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та опалення місць загального користування (загальнобудинкові потреби), а також як плата за абонентське обслуговування за обома договорами, з урахуванням уточнення опалювальних площ нежитлових приміщень будинку і коригування в листопаді 2025 року розподілу за опалювальні періоди 2021/2022, 2022/2023, 2023/2024 та 2024/2025 років; розподіл за ці періоди проведено лише в листопаді 2025 року через карантинні обмеження 2020 року та припинення з початком воєнного стану доступу до державних реєстрів (постанова Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №209);

2.2.5. відповідно до пункту 26 Правил №830 та підпункту 7 пункту 41 договору про надання послуги з постачання гарячої води саме споживач зобов`язаний надавати виконавцю інформацію про опалювану площу приміщення та її зміну; виконавець здійснює розподіл на підставі даних, наявних у його базі (з попередніх договорів, документів про право власності тощо);

2.2.6. нарахування частини обсягу теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснювалося за пунктом 2 розділу III, пунктом 2 розділу V, пунктом 8 розділу IV Методики №315, а частини обсягу теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання - за пунктом 3 розділу V, пунктами 1, 5, а з 01.01.2024 - за формулою 28 розділу V Методики; в цій формулі не використовуються показники теплового навантаження будинку чи окремого приміщення, а необхідні лише дані про довжину трубопроводів у підвалі, шахтах чи каналах і час надання послуги; обсяг гарячої води, спожитої будинком, формується з показань індивідуальних лічильників та норм споживання;

2.2.7. позивач застосовує одноставковий тариф на теплову енергію, затверджений рішеннями виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради, який відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, не розподіляється на умовно-постійну та умовно-змінну частини; двоставкові тарифи для споживачів позивача ніколи не встановлювалися; тому висновок суду першої інстанції про нарахування відповідачу умовно-постійної частини двоставкового тарифу за приєднане теплове навантаження не відповідає матеріалам справи, як і не нараховувалася відповідачу теплова енергія на опалення самого приміщення;

2.2.8. у розрахунках позивача зазначено категорії споживачів будинку, періоди нарахувань, кількість діб, опалювальні площі споживачів і будинку, діючі тарифи, застосовані пункти Методики, загальні обсяги теплової енергії за показаннями вузла комерційного обліку, загальні витрати теплової енергії та гарячої води на будинок у розрахунку на 1 кв. м; обсяг розподіляється пропорційно опалювальній площі, тому суд першої інстанції мав змогу перевірити розрахунок математично, а позивач не зобов`язаний доводити походження та обґрунтованість розміру максимального теплового навантаження будинку чи приміщення відповідача шляхом надання технічної документації, проєктних матеріалів, актів приєднання;

2.2.9. суд першої інстанції помилково послався на пункти, розділи і формули Методики, які не застосовувалися позивачем при нарахуваннях.

2.3. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з частиною четвертою цієї статті суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

3. Позиція інших учасників справи

3.1. У суді першої інстанції відповідач проти позову заперечував (відзив на позовну заяву від 17.03.2026 вх. №3511, заперечення на відповідь на відзив від 20.04.2026 вх. №5195), посилаючись на відсутність з 01.11.2021 договірних відносин між сторонами, неопалюваність свого приміщення, його розташування поза тепловим контуром будинку, розбіжність площ, використаних позивачем у розрахунку, з даними балансоутримувача, та невідповідність Методики №315 вимогам законодавства (пункт 1.3 цієї постанови).

3.2. На виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 ФОП Марховець Г.М. подала відзив на апеляційну скаргу, поданий 18.08.2026 засобами поштового зв`язку, в якому заперечує проти доводів апелянта в повному обсязі. Доводи відзиву в узагальненому вигляді зводяться до такого:

3.2.1. між сторонами не виникло договірних відносин: відповідач не отримувала від позивача пропозиції (оферти) укласти індивідуальні договори, не приймала її, заяви-приєднання не підписувала, рахунків не сплачувала, з умовами договорів, розміщених в мережі Інтернет, не ознайомлювалася та послуг не замовляла; відповідно до пункту 2 частини першої статті 208, статей 633, 634, 638, 641, 642 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами вчиняється у письмовій формі, а відсутність волевиявлення сторони на укладення договору свідчить про його неукладеність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц);

3.2.2. акти готовності будинку до опалювального періоду, розпорядження міського голови про початок та закінчення опалювальних сезонів, акти приймання вузла комерційного обліку на абонентський облік не є актами цивільного законодавства, не підтверджують згоди відповідача на умови договору, а також фактичного надання та отримання нею послуг; обов`язок споживача з оплати житлово-комунальних послуг виникає лише за умови фактичного користування ними, а питання такого користування входить до предмета доказування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 22.05.2019 у справі №642/8210/16-ц, від 09.08.2019 у справі №459/3958/15-ц, від 04.08.2021 у справі №461/12597/15);

3.2.3. нарахування позивачем плати за послуги, які відповідач не замовляла і не отримувала, на думку відповідача, порушує свободу договору, рівність сторін та принцип добросовісності, має ознаки агресивної та нечесної підприємницької практики у розумінні статей 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", Директиви Ради 93/13/ЄЕС, Директиви 2005/29/ЄС та Керівних принципів для захисту інтересів споживачів (Резолюція Генеральної Асамблеї ООН №39/248); умова індивідуальних договорів про право виконавця змінювати умови договору є явно обтяжливою для споживача (частина друга статті 634 ЦК України);

3.2.4. Методика №315 не є законом, містить колізії та юридичну невизначеність, а її підходи до розрахунку, за оцінкою Державної регуляторної служби України (лист від 29.03.2024 №1219/20-24), є методологічно недосконалими, суперечать законам та не забезпечують прав та інтересів споживачів; з огляду на статті 8, 19 Конституції України та постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №520/2098/19 такий акт не повинен застосовуватися, а докази, отримані на його основі, є недопустимими (доктрина "плодів отруйного дерева");

3.2.5. об`єкт відповідача не є підвальним, прибудованим чи вбудованим приміщенням житлового будинку №42 по просп. Героїв Дніпра: у свідоцтві про право власності від 31.08.2005 він визначений як приміщення бару-ресторану "Міні-Люкс" загальною площею 420,7 кв. м, у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - як приміщення без ознак вбудованого чи прибудованого, а за схемою розрізу житлового будинку, що є частиною проєктної документації, це самостійне ізольоване підземне нежитлове приміщення, яке не входить до житлового фонду; спільною з будинком є лише поштова адреса, як і в інших зареєстрованих за цією адресою об`єктів (зокрема металевого кіоску), на які позивач розподіл не здійснює;

3.2.6. приміщення відповідача було і залишається неопалюваним: воно не забезпечується тепловою енергією ні від централізованого, ні від автономного джерела, в ньому не нормується температура внутрішнього повітря, відсутні опалювальні прилади, транзитні трубопроводи внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, а тепловий обмін з будинком неможливий; ці обставини підтверджуються актом обстеження від 07.02.2024; для власних потреб відповідач використовує проточні водонагрівачі, кондиціонери, тепловий насос та електроплити; отже, відповідач не є споживачем послуг позивача;

3.2.7. твердження апелянта про самовільний демонтаж відповідачем системи гарячого водопостачання не відповідає дійсності: у 2012 році відповідач власноруч проклала окрему тупикову (нециркуляційну) трубу гарячого водопостачання з власними вузлами обліку, опломбованими КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" м. Горішні Плавні, яку було обрізано приблизно десять років тому, тобто до затвердження Порядку №169 та запровадження індивідуальних договорів; акти від 03.05.2018 та 12.03.2020 оформлювалися з КП ВУВКГ, яке не є учасником справи; договір від 16.05.2012 №788 укладено з КВП "Комсомольськтеплоенерго", строк його дії закінчився, а чинність він втратив 22.12.2020, тому додаток №2 до нього є неактуальним і недопустимим доказом;

3.2.8. вихідні дані позивача щодо площ є недостовірними: у спірні опалювальні періоди до розподілу не було включено частину площ приміщень будинку (за даними відповідача - 2 056,27 кв. м у 2021/2022, 2 002,27 кв. м у 2022/2023, 1 591,27 кв. м у 2023/2024, 934,27 кв. м у 2024/2025 роках, що встановлюється у справі №917/1149/26 за позовом того самого позивача до ТОВ "Альбатекс"); площу нежитлових приміщень будинку позивач зазначав як 2 892,8 кв. м, а на 12.08.2026 оперує площею 4 895,07 кв. м, тоді як за листом КЖЕП №4 від 04.03.2026 вих. №170 загальна площа будинку становить 17 642,68 кв. м, з них житлових приміщень 13 333,08 кв. м, нежитлових - 4 309,60 кв. м; реконструкції нежитлових приміщень, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав, здійснено до набрання чинності Методикою №315, а відомості з реєстру (інформаційна довідка №398580581 від 09.10.2024) позивач отримував ще у 2024-2025 роках, що спростовує його доводи про неможливість отримання актуальної інформації до листопада 2025 року;

3.2.9. позивач не надав доказів визначення категорій приміщень будинку (опалюваних, неопалюваних, з індивідуальним опаленням, з транзитними трубопроводами) за кожен розрахунковий період, підстав віднесення приміщень до цих категорій та доведення їх до відома споживачів, фактично поділивши споживачів лише на "населення" та "інших"; наданий "розрахунок" обсягу теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання не містить ні самого розрахунку, ні вказівки на застосовану формулу (для будинку з рушникосушарками чи без них), ні значень змінних та доказів на їх підтвердження; походження "показів будинкового лічильника тепла" не встановлено, актів контрольного зняття показань і доказів повірки приладів немає; наведені позивачем опалювальна площа будинку 17 781,91 кв. м та площа "населення" 12 886,84 кв. м доказами не підтверджені;

3.2.10. розрахунок заборгованості та неоплачені рахунки не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а складений позивачем в односторонньому порядку розрахунок без первинних документів не може підтверджувати наявність заборгованості; розрахунок, що ґрунтується на припущеннях, не є доказом у розумінні статті 73 ГПК України;

3.2.11. у листопаді 2025 року позивач безпідставно виставив відповідачу рахунки №9039 та №9040 з перерахунком за період з листопада 2021 року по квітень 2025 року на суму 116 453,21 грн і включив цю суму до основного боргу; на думку відповідача, перерахунок відповідно до законодавства (зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2024 №127) може здійснюватися лише у бік зменшення плати, перерозподіл проводиться не більше ніж за дванадцять розрахункових періодів, а перерахунок "заднім числом" суперечить частині другій статті 5 ЦК України та засадам справедливості, добросовісності і розумності (постанова Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №679/1103/23);

3.2.12. з огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано визнав заперечення відповідача правомірними, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

3.3. У відзиві відповідач просить долучити відзив і додатки до матеріалів справи, визнати її приміщення неопалюваним та констатувати відсутність у неї будь-яких зобов`язань майнового чи немайнового характеру перед позивачем, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 - без змін.

До відзиву додано докази його направлення позивачу, копію листа Державної регуляторної служби України від 29.03.2024 №1219/20-24 та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2024 №398580581.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції

4.1. Апеляційна скарга Підприємства надійшла до Східного апеляційного господарського суду 22.07.2026. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2026 визначено склад суду: головуючий (суддя-доповідач) Васильєв Є.О., судді Істоміна О.А., Стойка О.В.

4.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.08.2026 поновлено позивачу строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до частини десятої статті 270 ГПК України.

4.3. Відповідач разом із відзивом на апеляційну скаргу подала копію листа Державної регуляторної служби України від 29.03.2024 №1219/20-24 та копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 09.10.2024 №398580581. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Обидва документи датовані раніше ухвалення рішення суду першої інстанції, а обґрунтування неможливості їх подання до суду першої інстанції відповідач не навела. З огляду на це колегія суддів не приймає зазначені документи як нові докази.

4.5. Апелянт 28.08.2026 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій переважно відтворив доводи апеляційної скарги та просив долучити до матеріалів справи новий доказ - лист від 18.06.2026. Цей доказ колегія суддів не приймає з мотивів, наведених у пункті 4.3 цієї постанови: апелянт не обґрунтував неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

4.5. Згідно з частиною тринадцятою статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в суді апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, тому фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

5. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

5.1. Комунальне виробниче підприємство "Теплоенерго" м. Горішні Плавні (код ЄДРПОУ 13940851) відповідно до пункту 2.2 Статуту здійснює виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надає споживачам міста Горішні Плавні послуги з централізованого постачання гарячої води та опалення, укладає договори із споживачами на постачання теплової енергії і гарячої води (том 1, а.с. 8-12). Позивач є виконавцем комунальних послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, зокрема для житлового будинку №42 по просп. Героїв Дніпра у м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області.

5.2. ФОП Марховець Г.М. на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31.08.2005 є власником приміщення бару-ресторану "Міні-люкс" по вул. Леніна (нині - просп. Героїв Дніпра), 42 у м. Комсомольськ (нині - м. Горішні Плавні) Полтавської області, що підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1, а.с. 20-22). Перейменування вулиці відбулося на підставі рішення Комсомольської міської ради Полтавської області від 20.10.2015 про перейменування вулиць та провулку. Нежитлове приміщення відповідача загальною (опалювальною) площею 420,70 кв. м є підвальним приміщенням, прибудованим до житлового будинку №42 по просп. Героїв Дніпра.

5.3. До матеріалів справи позивачем долучено договір від 16.05.2012 №788 про постачання теплової енергії в гарячій воді (том 1, а.с. 24-25).

5.4. Позивач 01.10.2021 опублікував на своєму вебсайті тексти індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, датованих 01.11.2021 (далі разом - індивідуальні договори), складених за типовими формами, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 та №1023. Рішення про вибір моделі організації договірних відносин з виконавцем співвласники будинку №42 по просп. Героїв Дніпра не приймали; відповідач до позивача з питання вибору моделі договірних відносин чи укладення іншого договору не звертався, заяви-приєднання не підписував.

5.5. Відповідно до пункту 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, визначеної відповідно до Правил №830 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання, та плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на вебсайті позивача. Згідно з пунктом 31 цього договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію. За пунктом 33 індивідуальних договорів виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати. Відповідно до пункту 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії споживач здійснює оплату щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати (аналогічні умови містить індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води); пунктом 45 цього договору передбачено сплату пені в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, нарахування якої починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати.

5.6. Житловий будинок №42 по просп. Героїв Дніпра обладнано вузлом комерційного обліку теплової енергії на потреби опалення (акти приймання вузла комерційного обліку "Суперком-01" (SKS-3) №15100 на абонентський облік від 06.09.2019 та від 11.08.2023, том 1, а.с. 90-91). Постачання гарячої води для індивідуальних споживачів будинку здійснюється через індивідуальний тепловий пункт. Розподільного вузла обліку теплової енергії у приміщенні відповідача немає. У матеріалах справи містяться акти готовності будинку до опалювальних періодів (том 1, а.с. 37-41), розпорядження міського голови про початок та закінчення опалювальних сезонів (том 1, а.с. 42-50), акти приймання на абонентський облік лічильників води (том 1, а.с. 92), показання будинкового лічильника тепла (том 1, а.с. 93-94).

5.7. Актом обстеження нежитлового приміщення відповідача від 07.02.2024, складеним за участю представників позивача та відповідача, зафіксовано, що гаряче водопостачання приміщення відключено механічним шляхом від будівлі без проведення процедури відключення (том 1, а.с. 95).

5.8. Тарифи на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для позивача у спірний період встановлювалися рішеннями виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 26.10.2021 №293, від 12.09.2023 №213, від 13.08.2024 №254 та від 09.09.2025 №221 (том 1, а.с. 51-59).

5.9. Розміри плати за абонентське обслуговування за індивідуальними договорами встановлювалися наказами директора позивача від 25.10.2021 №418, від 27.06.2022 №88, від 14.09.2023 №147, від 01.09.2024 №115 та від 28.09.2025 №198 (том 1, а.с. 60-64). Згідно з рахунками на оплату, виставленими відповідачу (том 1, а.с. 73-89), та розрахунком заборгованості позивача (том 1, а.с. 65-68) за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року відповідачу нараховувалася плата за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води: з листопада 2021 року по червень 2022 року - 14,72 грн на місяць; з липня 2022 року по вересень 2023 року - 12,29 грн на місяць; з жовтня 2023 року по вересень 2024 року - 12,21 грн на місяць; з жовтня 2024 року по вересень 2025 року - 15,73 грн на місяць; з жовтня по грудень 2025 року - 21,73 грн на місяць, а також плата за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії за листопад і грудень 2025 року - 32,40 грн на місяць. Загальна сума нарахованої за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року плати за абонентське обслуговування становить 767,38 грн (702,58 грн - за договором про надання послуги з постачання гарячої води, 64,80 грн - за договором про надання послуги з постачання теплової енергії).

5.10. Загалом за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року позивач нарахував відповідачу 167 666,62 грн, до складу яких увійшли плата за обсяг теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, опалення місць загального користування (загальнобудинкові потреби), плата за обсяг теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а також плата за абонентське обслуговування. У листопаді 2025 року позивач здійснив коригування розподілу спожитих у будинку послуг з постачання теплової енергії та гарячої води за опалювальні періоди 2021/2022, 2022/2023, 2023/2024 та 2024/2025 років з урахуванням уточнення опалювальних площ нежитлових приміщень будинку, за результатами якого 28.11.2025 виставив відповідачу рахунки №9039 на суму 116 453,21 грн (перерахунок теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення за листопад 2021 року - квітень 2025 року) та №9040 на суму 1 600,70 грн (перерахунок теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання за листопад 2021 року - вересень 2024 року) (том 1, а.с. 88 зворот).

5.11. На підтвердження розміру нарахувань позивач надав розрахунок заборгованості (том 1, а.с. 65-68), розрахунок обсягу теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання по будинках м. Горішні Плавні, затверджений позивачем 02.01.2024 (том 1, а.с. 96), розрахунок обсягів теплової енергії на опалення та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання по нежитловому приміщенню відповідача (том 1, а.с. 97-123), акт звірки взаєморозрахунків (том 1, а.с. 69). Ці документи складені та підписані позивачем в односторонньому порядку.

Документи на підтвердження вихідних даних для розрахунку обсягів теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання позивач подав лише разом з відповіддю на відзив від 30.03.2026 (вх. №4039). Разом із позовною заявою ці документи подано не було; про неможливість їх подання у встановлений строк позивач суд першої інстанції не повідомляв, клопотання про поновлення строку на подання доказів не заявляв і причин неподання доказів разом із позовною заявою не наводив. Інших доказів вихідних даних для розрахунку (технічної документації на будинок, експлікації площ усіх приміщень будинку, щомісячних показань вузла комерційного обліку за кожен розрахунковий період, довжини трубопроводів у підвалі, шахтах та каналах, обсягів гарячої води, спожитої індивідуальними споживачами будинку), поданих разом із позовною заявою, матеріали справи не містять.

Згідно з розрахунком позивача 3 % річних нараховано за період з 01.03.2024 по 16.02.2026, пеню - за період з 04.03.2025 по 16.02.2026 з обмеженням нарахування по кожному розрахунковому місяцю строком 182 дні, інфляційні втрати - за період з березня 2024 року по січень 2026 року (том 1, а.с. 71).

5.12. Доказів оплати відповідачем виставлених рахунків, у тому числі в частині плати за абонентське обслуговування, матеріали справи не містять.

6. Позиція суду апеляційної інстанції

6.1. Правове регулювання спірних правовідносин

6.1.1. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6.1.2. За статтею 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться; умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

6.1.3. Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, є Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII (далі - Закон №2189-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Цією ж нормою визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону №2189-VIII у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Частинами першою, другою статті 14 Закону №2189-VIII визначено моделі організації договірних відносин у багатоквартирному будинку (індивідуальний договір, колективний договір, договір з об`єднанням співвласників як колективним споживачем) та право співвласників самостійно обрати одну з них за кожним видом комунальної послуги.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

6.1.4. Відносини між виконавцем послуг та споживачами деталізовано у Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 (у редакції постанови від 08.09.2021 №1022; далі - Правила №830), та Правилах надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1182 (у редакції постанови від 08.09.2021 №1023; далі - Правила №1182), якими затверджено також типові індивідуальні договори.

Згідно з Правилами №830 індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Відповідно до пункту 39 Правил №1182 споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.

Граничний розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808 "Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг".

6.1.5. Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначається статтею 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358; далі - Методика №315).

За розділом II Методики №315 загальний обсяг спожитої у будівлі теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на обсяг, спожитий на опалення житлових та нежитлових приміщень (Qпр), на загальнобудинкові потреби опалення (Qоп.з.п.б) та на опалення приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення (УQвідкл.і). Згідно з пунктом 12 розділу IV Методики №315 обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Пунктом 8 розділу IV Методики №315 передбачено, що у разі відсутності у виконавця розподілу даних щодо площ місць загального користування та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях і на горищах обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення може бути визначений спрощено як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі залежно від її поверховості (25 %, 20 % або 15 %). Обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається та розподіляється за правилами розділу V Методики №315 пропорційно до загальних/опалюваних площ (об`ємів) приміщень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 розділу I Методики №315 для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.

6.1.6. Колегія суддів також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.04.2024 у справі №908/710/23, згідно з яким власник нежитлового приміщення в багатоквартирному будинку є споживачем комунальних послуг у розумінні Закону №2189-VIII, а за відсутності волевиявлення співвласників щодо моделі організації договірних відносин ініціатива щодо укладення договору належить виконавцю послуг (близькі за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №908/3233/20 та від 14.12.2023 у справі №908/2078/22).

6.2. Щодо договірної підстави правовідносин сторін

6.2.1. Суд першої інстанції встановив, що між сторонами укладено індивідуальний договір, оскільки співвласники будинку не прийняли рішення про модель договірних відносин, текст договору оприлюднено позивачем на вебсайті 01.10.2021, а приєднання відповідача до договору підтверджується фактом отримання послуги (пункти 5.4, 5.6 цієї постанови). Цей висновок апелянтом не оскаржується, навпаки, апелянт на нього посилається, а відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржував. Відтак з огляду на межі апеляційного перегляду, встановлені частиною першою статті 269 ГПК України, колегія суддів виходить з того, що у спірний період відносини сторін регулювалися індивідуальними договорами від 01.11.2021.

Колегія суддів зазначає, що наявність у матеріалах справи договору від 16.05.2012 №788 про постачання теплової енергії в гарячій воді (пункт 5.3 цієї постанови) не змінює такого висновку. Згідно з пунктом 3 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність до дати набрання чинності договорами, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Жодна зі сторін не посилалася на те, що у спірний період відносини сторін регулювалися договором №788, а сам відповідач стверджував про відсутність з 01.11.2021 будь-яких договірних відносин, не наводячи доводів про продовження дії попереднього договору, а у відзиві на апеляційну скаргу прямо зазначила, що договір №788 укладено з КВП "Комсомольськтеплоенерго", строк його дії закінчився, і він втратив чинність 22.12.2020 (підпункт 3.2.7 цієї постанови). Позивач починаючи з листопада 2021 року виставляв відповідачу рахунки на підставі індивідуальних договорів, у тому числі в частині плати за абонентське обслуговування, яка існує лише в межах індивідуальних договорів за Законом №2189-VIII.

6.2.2. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу (підпункти 3.2.1, 3.2.2 цієї постанови), про відсутність з 01.11.2021 договірних відносин, неотримання оферти, непідписання заяви-приєднання та відсутність законодавчо встановленого обов`язку укладати договір з позивачем колегія суддів відхиляє. За приписами частини п`ятої статті 13 Закону №2189-VIII індивідуальний договір є публічним договором приєднання, що укладається з кожним співвласником у разі, якщо співвласники не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин; власник нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку є індивідуальним споживачем у розумінні частини першої статті 1 цього Закону. Спеціальний закон не пов`язує укладення індивідуального договору виключно з підписанням заяви-приєднання, а тому посилання відповідача на пункт 2 частини першої статті 208, статті 638, 641, 642 ЦК України та на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №227/3760/19-ц, сформульовані щодо неукладеності правочину з інших підстав, не спростовують висновку суду першої інстанції. Заперечення відповідача щодо характеру та технічного стану її приміщення (неопалюваність, розташування поза тепловим контуром будинку) стосуються обсягу теплової енергії, яка може бути розподілена на це приміщення, однак не впливають на наявність самого договірного зв`язку.

6.2.3. Доводи відповідача про те, що її приміщення є самостійним ізольованим підземним об`єктом, який має з житловим будинком №42 лише спільну поштову адресу (підпункт 3.2.5 цієї постанови), спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами (пункт 5.2 цієї постанови). Відповідач рішення суду першої інстанції не оскаржувала, а її доводи в цій частині фактично спрямовані на переоцінку доказів, досліджених судом першої інстанції. Колегія суддів також враховує, що відповідно до акта обстеження від 07.02.2024 гаряче водопостачання приміщення відповідача було відключено механічним шляхом саме від будівлі, а відповідач у відзиві на апеляційну скаргу визнає, що у 2012 році облаштувала гаряче водопостачання приміщення з вузлами обліку, мала з попередником позивача договір №788 про постачання теплової енергії в гарячій воді (підпункт 3.2.7 цієї постанови). Наведене свідчить про приєднання приміщення відповідача до внутрішньобудинкових мереж будинку №42 та про те, що відповідач перебуває в колі співвласників цього будинку, на яких поширюється модель індивідуальних договорів.

6.2.4. Посилання відповідача на положення Закону України "Про захист прав споживачів", Директиви Ради 93/13/ЄЕС, Директиви 2005/29/ЄС та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН №39/248 (підпункт 3.2.3 цієї постанови) колегія суддів відхиляє. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Відповідач є фізичною особою-підприємцем і використовує належне їй приміщення бару-ресторану для здійснення підприємницької діяльності, тож на спірні правовідносини законодавство про захист прав споживачів не поширюється. Умови індивідуальних договорів визначені типовими формами, затвердженими Кабінетом Міністрів України, і є однаковими для всіх споживачів; вимог про зміну чи розірвання договору приєднання на підставі частини другої статті 634 ЦК України відповідач не заявляла.

6.3. Щодо вимоги про стягнення вартості теплової енергії на загальнобудинкові потреби та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання

6.3.1. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін. Згідно з частиною третьою статті 13 та частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Згідно з частиною першою статті 14 ГПК України збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони; водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона, якщо інша сторона не надала доказів протилежного. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанову Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17).

6.3.2. Предметом доказування за вимогою про стягнення вартості частини обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, є не лише наявність договірних відносин і факт постачання теплової енергії до будинку, а й розмір тієї частини загального обсягу, яка відповідно до Методики №315 припадає на приміщення відповідача в кожному розрахунковому періоді. Оскільки розподіл здійснюється пропорційно до загальних/опалюваних площ (об`ємів) приміщень (пункт 12 розділу IV, розділ V Методики №315), для перевірки розрахунку необхідні, як мінімум, такі вихідні дані: загальний обсяг спожитої у будинку теплової енергії за показаннями вузла комерційного обліку за кожний розрахунковий період; частка цього обсягу, що припадає на загальнобудинкові потреби (визначена за фактичними даними або спрощено залежно від поверховості будинку); сумарна опалювальна площа всіх приміщень будинку, серед яких здійснюється розподіл, з поділом за категоріями приміщень; для розподілу обсягу теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання - вихідні параметри відповідних формул розділу V Методики №315 (зокрема довжина трубопроводів у підвалі, шахтах та каналах, тривалість надання послуги, обсяги гарячої води, спожитої у будинку).

6.3.3. Відповідно до частин першої, другої статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк, та докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина третя статті 80 ГПК України). Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Відповідно до частини другої статті 118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Наявні у справі докази на підтвердження вихідних даних для розрахунку обсягів теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання позивач подав лише разом з відповіддю на відзив від 30.03.2026, тобто з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 80 ГПК України, без повідомлення суду про неможливість їх подання разом із позовною заявою, без клопотання про поновлення строку на їх подання та без обґрунтування причин, з яких їх не було подано вчасно (пункт 5.11 цієї постанови). Ці документи є доказами обставин, на яких ґрунтуються самі позовні вимоги (розміру заборгованості), а не доказами на спростування нових обставин, наведених відповідачем у відзиві, тож обов`язок їх подання виник у позивача разом із поданням позовної заяви. За таких обставин суд першої інстанції в силу частини восьмої статті 80 ГПК України не мав приймати ці докази до розгляду та враховувати їх при вирішенні спору.

Суд першої інстанції цих доказів як підтвердження розміру вимог не врахував і дійшов висновку про недоведеність розрахунку, однак не зазначив у мотивувальній частині рішення, що вони не підлягали прийняттю до розгляду через порушення строку їх подання. Ця вада мотивування не призвела до неправильного вирішення спору в цій частині. Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи; не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. З тих самих підстав ці докази не можуть бути враховані і судом апеляційної інстанції: підстави для прийняття доказів, не поданих до суду першої інстанції у встановлений строк, визначені частиною третьою статті 269 ГПК України, а позивач на такі обставини не посилався.

6.3.4. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що матеріали справи не підтверджують висновку суду першої інстанції про нарахування відповідачу умовно-постійної частини двоставкового тарифу за приєднане теплове навантаження: тарифи, встановлені рішеннями виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради (пункт 5.8 цієї постанови), є одноставковими, а позивач не стверджував про нарахування такої складової. Відповідно, посилання суду першої інстанції на недоведеність позивачем максимального теплового навантаження будинку не мало визначального значення для вирішення спору.

Однак зазначена неточність у мотивах не спростовує правильного по суті висновку суду першої інстанції про недоведеність розміру вимоги. Навіть за підходом, який обстоює сам апелянт (розподіл обсягів за показаннями загальнобудинкового вузла обліку пропорційно до опалювальних площ), позивач мав надати докази тих вихідних величин, які він використав у розрахунку, а саме: щомісячних показань вузла комерційного обліку за весь спірний період, сумарної опалювальної площі приміщень будинку та її складу, поверховості будинку (для спрощеного визначення частки загальнобудинкових потреб за пунктом 8 розділу IV Методики №315), параметрів трубопроводів внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, обсягів спожитої у будинку гарячої води. Належних доказів цих величин, поданих з дотриманням вимог статті 80 ГПК України, матеріали справи не містять (пункти 5.11, 6.3.3 цієї постанови). Наведені у розрахунках позивача значення площ, обсягів та параметрів є твердженнями самого позивача, викладеними в односторонніх документах, а не доказами походження цих величин.

6.3.5. Колегія суддів також враховує, що відповідач у відзиві на позовну заяву прямо заперечував достовірність опалювальної площі приміщень будинку, використаної позивачем, посилаючись на її розбіжність із загальною площею будинку за даними балансоутримувача, а позивач у листопаді 2025 року, тобто після закінчення чотирьох опалювальних періодів, самостійно корегував розподіл за ці періоди з урахуванням "уточнення опалювальних площ" (пункт 5.10 цієї постанови). За таких обставин саме на позивача покладався обов`язок довести достовірність тих площ, які покладено в основу розподілу, належними і допустимими доказами. Позивач цього обов`язку належним чином не виконав: докази, подані лише разом з відповіддю на відзив, не підлягали прийняттю до розгляду (пункт 6.3.3 цієї постанови). Доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу (підпункти 3.2.8-3.2.10 цієї постанови), щодо невизначеності категорій приміщень будинку, розбіжностей у площах, використаних позивачем у різні періоди, відсутності доказів походження показань будинкового лічильника тепла та значень змінних у формулах Методики №315 додатково підтверджують правильність висновку суду першої інстанції про неможливість перевірити розрахунок позивача.

6.3.6. Посилання апелянта на обов`язок споживача надавати виконавцю інформацію про опалювану площу приміщення (пункт 26 Правил №830, підпункт 7 пункту 41 договору про надання послуги з постачання гарячої води) не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу позову. Невиконання споживачем обов`язку щодо надання інформації про площу власного приміщення не пояснює відсутності в матеріалах справи доказів загальної площі будинку, показань вузла комерційного обліку та інших вихідних даних, які перебувають у розпорядженні виконавця розподілу або можуть бути ним отримані від балансоутримувача. Так само не мають значення для розподілу тягаря доказування посилання апелянта на карантинні обмеження 2020 року та тимчасове припинення доступу до державних реєстрів у 2022 році, адже позов подано у лютому 2026 року, а зазначені обставини не перешкоджали поданню доказів разом із позовною заявою.

6.3.7. Суд не може самостійно визначати вихідні величини розрахунку замість позивача, оскільки це суперечило б принципам змагальності та диспозитивності (статті 13, 14 ГПК України). Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції мав змогу перевірити розрахунок математично, ґрунтуються на припущенні про достовірність наведених у розрахунку величин, яка сама по собі підлягала доведенню. Арифметична перевірка розрахунку можлива лише тоді, коли доведено величини, до яких застосовуються арифметичні дії.

6.3.8. Крім того, колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача щодо перерахунку, здійсненого позивачем у листопаді 2025 року (підпункт 3.2.11 цієї постанови). Відповідно до пункту 1 розділу XII Методики №315 перерозподіл обсягу спожитої послуги проводиться у тому розрахунковому періоді, у якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягів розподіленої послуги окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів. Позивач же у листопаді 2025 року здійснив коригування розподілу за чотири опалювальні періоди 2021/2022-2024/2025 років і виставив відповідачу рахунки №9039 (за листопад 2021 року - квітень 2025 року) та №9040 (за листопад 2021 року - вересень 2024 року) (пункт 5.10 цієї постанови). Посилання апелянта на карантинні обмеження та припинення доступу до державних реєстрів (підпункт 2.2.4 цієї постанови) не є підставою для відступу від цього обмеження, яке Методика №315 не пов`язує з причинами несвоєчасного отримання виконавцем інформації. Отже, навіть за умови доведеності вихідних даних донарахування за розрахункові періоди, що передували листопаду 2024 року, не відповідало б вимогам Методики №315.

Водночас колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що коригування розподілу може здійснюватися лише у бік зменшення плати і що будь-який перерахунок за минулі періоди суперечить частині другій статті 5 ЦК України. Обмеження кількістю розрахункових періодів Методика №315 встановлює незалежно від того, збільшується чи зменшується за наслідками перерозподілу частка окремого споживача, а коригування розподілу обсягу спожитої послуги за наслідками уточнення вихідних даних не є зворотною дією в часі акта цивільного законодавства.

6.3.9. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем розміру заборгованості за обсяг теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, опалення місць загального користування (загальнобудинкові потреби) та на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, а доводи апеляційної скарги, наведені в підпунктах 2.2.1, 2.2.2, 2.2.4-2.2.9 цієї постанови, в цій частині відхиляє. Доводи відповідача, наведені в підпункті 3.2.11 цієї постанови, колегія суддів враховує частково з мотивів, викладених у пункті 6.3.8 цієї постанови.

6.4. Щодо вимоги про стягнення плати за абонентське обслуговування

6.4.1. Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта (підпункт 2.2.3 цієї постанови) про те, що плата за абонентське обслуговування за своєю правовою природою відрізняється від плати за послугу і не залежить від обсягу споживання теплової енергії, теплового навантаження чи площ приміщень будинку.

6.4.2. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2189-VIII плата за абонентське обслуговування є самостійним платежем, який споживач сплачує виконавцю за індивідуальним договором і який компенсує витрати виконавця на укладення договору, розподіл обсягів, нарахування та стягнення плати, обслуговування вузлів комерційного обліку та інші функції з обслуговування абонентів (пункт 6.1.3 цієї постанови). Пунктом 30 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії плату за абонентське обслуговування визначено окремою складовою загального платежу, розмір якої встановлюється виконавцем у межах граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, та оприлюднюється на вебсайті виконавця (пункт 5.5 цієї постанови).

Таким чином, плата за абонентське обслуговування встановлюється у фіксованому розмірі на одного абонента на місяць за кожним індивідуальним договором. Її розмір визначається множенням встановленої виконавцем щомісячної ставки на кількість розрахункових місяців. Для перевірки цієї частини вимог не потрібні ні показання загальнобудинкового вузла обліку, ні площі приміщень будинку, ні параметри внутрішньобудинкових систем, недоведеність яких стала підставою для відмови в стягненні решти основного боргу.

6.4.3. Обов`язок відповідача вносити плату за абонентське обслуговування ґрунтується на самому факті перебування у договірних відносинах з виконавцем за індивідуальними договорами, наявність яких встановлена судом першої інстанції і не спростована (пункт 6.2 цієї постанови). Відповідно до пункту 39 Правил №1182, на який послався і суд першої інстанції, споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуги або у разі відключення (відокремлення) його нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого теплопостачання та постачання гарячої води. Отже, ні доводи відповідача про неопалюваність приміщення, ні встановлений актом від 07.02.2024 факт механічного відключення приміщення від системи гарячого водопостачання не звільняють відповідача від обов`язку вносити плату за абонентське обслуговування за обома індивідуальними договорами.

Доводи відповідача про те, що обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг виникає лише за умови фактичного користування ними (підпункти 3.2.2, 3.2.6 цієї постанови), колегія суддів вважає непридатними щодо плати за абонентське обслуговування. Наведені відповідачем висновки Верховного Суду та Верховного Суду України сформульовано у справах, в яких застосовувався Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV, що не передбачав плати за абонентське обслуговування як самостійного платежу. Натомість чинний Закон №2189-VIII та пункт 39 Правил №1182 прямо встановлюють, що відсутність фактичного споживання послуги не звільняє споживача від плати за абонентське обслуговування.

6.4.4. Розміри плати за абонентське обслуговування встановлювалися наказами позивача та оприлюднювалися на його вебсайті, а рахунки на оплату, що містять окремий рядок нарахування плати за абонентське обслуговування, наявні в матеріалах справи (пункт 5.9 цієї постанови). Відповідач розміру плати за абонентське обслуговування не оспорював, доводів про перевищення граничного розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №808, не наводив, а доказів оплати відповідних рахунків не надав.

Доводи відповідача щодо безпідставності перерахунку, проведеного позивачем у листопаді 2025 року (підпункт 3.2.11 цієї постанови), стосуються розподілу обсягів теплової енергії за опалювальні періоди 2021/2022-2024/2025 років, у стягненні вартості яких відмовлено (пункти 6.3.8, 6.3.9 цієї постанови). Плата за абонентське обслуговування має фіксований щомісячний розмір, не залежить від площ приміщень будинку і не була предметом такого перерахунку: рахунок №9039 виставлено за перерахунок теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, а рахунок №9040 - за перерахунок теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (пункт 5.10 цієї постанови).

6.4.5. Суд першої інстанції, пославшись на пункт 39 Правил №1182 та дійшовши висновку про укладеність індивідуальних договорів, не дослідив окремо плату за абонентське обслуговування як самостійну складову позовних вимог, розмір якої не залежить від вихідних даних, недоведеність яких він встановив, та відмовив у позові в повному обсязі. Таким чином, суд першої інстанції не надав оцінки частині позовних вимог, яка є доведеною і розмір якої піддається перевірці, чим порушив вимоги частини п`ятої статті 236 та пункту 5 частини четвертої статті 238 ГПК України, а також не застосував частину першу статті 1 Закону №2189-VIII, статті 526, 530, 610, 612 ЦК України, які підлягали застосуванню до цієї частини спірних правовідносин.

6.4.6. Перевіривши розмір нарахованої плати за абонентське обслуговування на підставі наявних у матеріалах справи рахунків (том 1, а.с. 73-89) та наказів позивача (том 1, а.с. 60-64), колегія суддів встановила, що за період з листопада 2021 року по грудень 2025 року (50 розрахункових місяців) відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води: за кожен з восьми місяців з листопада 2021 року по червень 2022 року - по 14,72 грн, разом 117,76 грн; за кожен з п`ятнадцяти місяців з липня 2022 року по вересень 2023 року - по 12,29 грн, разом 184,35 грн; за кожен з дванадцяти місяців з жовтня 2023 року по вересень 2024 року - по 12,21 грн, разом 146,52 грн; за кожен з дванадцяти місяців з жовтня 2024 року по вересень 2025 року - по 15,73 грн, разом 188,76 грн; за кожен з трьох місяців з жовтня по грудень 2025 року - по 21,73 грн, разом 65,19 грн, а всього 702,58 грн. Крім того, за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу нараховано плату за абонентське обслуговування за листопад і грудень 2025 року - по 32,40 грн, разом 64,80 грн. Плату за абонентське обслуговування за цим договором за попередні розрахункові періоди позивач відповідачу не нараховував і до складу позовних вимог не включав, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог (частина перша статті 14 ГПК України). Загальна сума заборгованості з плати за абонентське обслуговування становить 767,38 грн. Доказів оплати цієї суми відповідач не надала, отже ця заборгованість підлягає стягненню.

6.4.7. Колегія суддів зазначає, що обмеження, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", стосуються заборгованості населення за житлово-комунальні послуги та не поширюються на заборгованість фізичної особи-підприємця за послуги, надані щодо нежитлового приміщення, яке використовується для здійснення підприємницької діяльності (приміщення бару-ресторану).

6.5. Щодо вимог про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат

6.5.1. Оскільки частина вимоги про стягнення основного боргу (плата за абонентське обслуговування) є обґрунтованою, висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні пені, 3 % річних та інфляційних втрат як похідних від недоведеного основного боргу підлягає перегляду. Ці вимоги можуть бути задоволені в частині, нарахованій на заборгованість з плати за абонентське обслуговування.

6.5.2. Позивач не надав окремого розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з плати за абонентське обслуговування, а його загальний розрахунок здійснено на всю суму основного боргу, розмір якого в іншій частині не доведено. Колегія суддів, перевіряючи обґрунтованість нарахувань, здійснює власний розрахунок на суму доведеної заборгованості в межах періодів нарахування, визначених позивачем (пункт 5.11 цієї постанови): 3 % річних - з 01.03.2024 по 16.02.2026; пені - з 04.03.2025 по 16.02.2026, але не більше ніж за 182 дні прострочення по кожному розрахунковому місяцю; інфляційних втрат - за період з березня 2024 року по січень 2026 року. При цьому 3 % річних та інфляційні втрати колегія суддів нараховує лише на заборгованість з плати за абонентське обслуговування за розрахункові періоди починаючи з березня 2024 року.

6.5.3. Щодо строку виконання грошового зобов`язання. Відповідно до пункту 34 індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії плата за розрахунковий період (календарний місяць) вноситься не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (пункт 5.5 цієї постанови). Аналогічне положення закріплено договором про надання послуги з постачання гарячої води.

Згідно з частиною п`ятою статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Оскільки жоден із граничних строків оплати у спірний період не припадав на святковий чи неробочий день, перенесенню підлягали лише строки, що закінчувалися в суботу або неділю. Прострочення виконання зобов`язання за кожен розрахунковий місяць починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку оплати, а нарахування пені - з першого робочого дня, наступного за цим днем (частина перша статті 26 Закону №2189-VIII, пункт 45 індивідуального договору).

6.5.4. Щодо пені. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Підставою для стягнення пені в цій справі є частина перша статті 26 Закону №2189-VIII та пункти 45 індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії та про надання послуги з постачання гарячої води, якими встановлено пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення, загальний розмір якої не може перевищувати 100 % загальної суми боргу, з початком нарахування з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати.

Позивач обмежив нарахування пені по кожному розрахунковому місяцю строком 182 дні. Тому пеня обчислюється з першого робочого дня, наступного за граничним строком оплати, протягом не більше ніж 182 днів від цієї дати, і лише за ті дні, що припадають на заявлений позивачем період з 04.03.2025 по 16.02.2026. Суд не виходить за межі позовних вимог (частина перша статті 14 ГПК України).

6.5.5. Щодо 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми боргу на сукупний індекс інфляції за період прострочення, визначений як добуток місячних індексів споживчих цін, оприлюднених Державною службою статистики України, з подальшим відніманням суми боргу. При цьому, якщо прострочення виникло в період з 1 по 15 число місяця, цей місяць враховується, а якщо з 16 по 31 число - розрахунок починається з наступного місяця; аналогічно, якщо останній день періоду нарахування припадає на період з 16 по 31 число місяця, цей місяць включається до розрахунку, а якщо з 1 по 15 число - не включається; індекси дефляції (менше 100 %) враховуються при визначенні сукупного індексу за період (висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

6.5.6. Розрахунок 3 % річних. Ці проценти нараховуються на борг за кожен розрахунковий місяць починаючи з березня 2024 року - з дня, наступного за граничним строком оплати, по 16.02.2026 включно, з урахуванням того, що 2024 рік налічував 366 днів.

Сума 3 % річних за кожен розрахунковий місяць визначається за формулою: сума боргу Ч 3 % Ч кількість днів прострочення / 365 (для днів 2024 року - / 366).

Нижче зазначено: місяць, за який нараховано плату; сума боргу; початок прострочення; кількість днів - сума 3 % річних:

- березень 2024 року: 12,21 грн, з 01.05.2024, 657 днів - 0,66 грн;

- квітень 2024 року: 12,21 грн, з 01.06.2024, 626 днів - 0,63 грн;

- травень 2024 року: 12,21 грн, з 02.07.2024, 595 днів - 0,60 грн;

- червень 2024 року: 12,21 грн, з 01.08.2024, 565 днів - 0,57 грн;

- липень 2024 року: 12,21 грн, з 03.09.2024, 532 дні - 0,53 грн;

- серпень 2024 року: 12,21 грн, з 01.10.2024, 504 дні - 0,51 грн;

- вересень 2024 року: 12,21 грн, з 01.11.2024, 473 дні - 0,47 грн;

- жовтень 2024 року: 15,73 грн, з 03.12.2024, 441 день - 0,57 грн;

- листопад 2024 року: 15,73 грн, з 01.01.2025, 412 днів - 0,53 грн;

- грудень 2024 року: 15,73 грн, з 01.02.2025, 381 день - 0,49 грн;

- січень 2025 року: 15,73 грн, з 01.03.2025, 353 дні - 0,46 грн;

- лютий 2025 року: 15,73 грн, з 01.04.2025, 322 дні - 0,42 грн;

- березень 2025 року: 15,73 грн, з 01.05.2025, 292 дні - 0,38 грн;

- квітень 2025 року: 15,73 грн, з 03.06.2025, 259 днів - 0,33 грн;

- травень 2025 року: 15,73 грн, з 01.07.2025, 231 день - 0,30 грн;

- червень 2025 року: 15,73 грн, з 01.08.2025, 200 днів - 0,26 грн;

- липень 2025 року: 15,73 грн, з 02.09.2025, 168 днів - 0,22 грн;

- серпень 2025 року: 15,73 грн, з 01.10.2025, 139 днів - 0,18 грн;

- вересень 2025 року: 15,73 грн, з 01.11.2025, 108 днів - 0,14 грн;

- жовтень 2025 року: 21,73 грн, з 02.12.2025, 77 днів - 0,14 грн;

- листопад 2025 року: 54,13 грн, з 01.01.2026, 47 днів - 0,21 грн;

- грудень 2025 року: 54,13 грн, з 03.02.2026, 14 днів - 0,06 грн.

Загальна сума 3 % річних, що підлягає стягненню, становить 8,66 грн.

6.5.7. Розрахунок пені. За місяці з листопада 2021 року по липень 2024 року 182-денний строк нарахування пені, обчислений з першого робочого дня після граничного строку оплати, закінчився до 04.03.2025, тому в межах заявленого позивачем періоду пеня на ці суми не нараховується.

Пеня за кожен наступний розрахунковий місяць визначається за формулою: сума боргу Ч 0,01 % Ч кількість днів прострочення (не більше 182 днів і лише в межах заявленого позивачем періоду з 04.03.2025 по 16.02.2026). Нижче зазначено: місяць, за який нараховано плату; сума боргу; період нарахування пені; кількість днів - сума пені:

- серпень 2024 року: 12,21 грн, 04.03.2025-31.03.2025, 28 днів - 0,03 грн;

- вересень 2024 року: 12,21 грн, 04.03.2025-01.05.2025, 59 днів - 0,07 грн;

- жовтень 2024 року: 15,73 грн, 04.03.2025-02.06.2025, 91 день - 0,14 грн;

- листопад 2024 року: 15,73 грн, 04.03.2025-01.07.2025, 120 днів - 0,19 грн;

- грудень 2024 року: 15,73 грн, 04.03.2025-03.08.2025, 153 дні - 0,24 грн;

- січень 2025 року: 15,73 грн, 04.03.2025-31.08.2025, 181 день - 0,28 грн;

- лютий 2025 року: 15,73 грн, 01.04.2025-29.09.2025, 182 дні - 0,29 грн;

- березень 2025 року: 15,73 грн, 01.05.2025-29.10.2025, 182 дні - 0,29 грн;

- квітень 2025 року: 15,73 грн, 03.06.2025-01.12.2025, 182 дні - 0,29 грн;

- травень 2025 року: 15,73 грн, 01.07.2025-29.12.2025, 182 дні - 0,29 грн;

- червень 2025 року: 15,73 грн, 01.08.2025-29.01.2026, 182 дні - 0,29 грн;

- липень 2025 року: 15,73 грн, 02.09.2025-16.02.2026, 168 днів - 0,26 грн;

- серпень 2025 року: 15,73 грн, 01.10.2025-16.02.2026, 139 днів - 0,22 грн;

- вересень 2025 року: 15,73 грн, 03.11.2025-16.02.2026, 106 днів - 0,17 грн;

- жовтень 2025 року: 21,73 грн, 02.12.2025-16.02.2026, 77 днів - 0,17 грн;

- листопад 2025 року: 54,13 грн, 01.01.2026-16.02.2026, 47 днів - 0,25 грн;

- грудень 2025 року: 54,13 грн, 03.02.2026-16.02.2026, 14 днів - 0,08 грн.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню, становить 3,55 грн.

6.5.8. Розрахунок інфляційних втрат. Інфляційні втрати нараховуються на борг за кожен розрахунковий місяць починаючи з березня 2024 року; для кожного такого платежу враховуються індекси інфляції починаючи з місяця, в якому виникло прострочення (оскільки прострочення в кожному випадку виникало в період з 1 по 15 число місяця); останнім враховується січень 2026 року.

Для розрахунку застосовано індекси споживчих цін (індекси інфляції), оприлюднені Державною службою статистики України, у відсотках до попереднього місяця:

- 2024 рік: травень - 100,6; червень - 102,2; липень - 100,0; серпень - 100,6; вересень - 101,5; жовтень - 101,8; листопад - 101,9; грудень - 101,4;

- 2025 рік: січень - 101,2; лютий - 100,8; березень - 101,5; квітень - 100,7; травень - 101,3; червень - 100,8; липень - 99,8; серпень - 99,8; вересень - 100,3; жовтень - 100,9; листопад - 100,4; грудень - 100,2;

- 2026 рік: січень - 100,7.

Сукупний індекс інфляції за період визначається як добуток місячних індексів, а інфляційні втрати - за формулою: сума боргу Ч (сукупний індекс / 100 - 1).

Нижче зазначено: місяць, за який нараховано плату; сума боргу; перший врахований місяць; сукупний індекс за період по січень 2026 року - сума інфляційних втрат:

- березень 2024 року: 12,21 грн, з травня 2024 року, 120,050 % - 2,45 грн;

- квітень 2024 року: 12,21 грн, з червня 2024 року, 119,334 % - 2,36 грн;

- травень 2024 року: 12,21 грн, з липня 2024 року, 116,766 % - 2,05 грн;

- червень 2024 року: 12,21 грн, з серпня 2024 року, 116,766 % - 2,05 грн;

- липень 2024 року: 12,21 грн, з вересня 2024 року, 116,069 % - 1,96 грн;

- серпень 2024 року: 12,21 грн, з жовтня 2024 року, 114,354 % - 1,75 грн;

- вересень 2024 року: 12,21 грн, з листопада 2024 року, 112,332 % - 1,51 грн;

- жовтень 2024 року: 15,73 грн, з грудня 2024 року, 110,237 % - 1,61 грн;

- листопад 2024 року: 15,73 грн, з січня 2025 року, 108,715 % - 1,37 грн;

- грудень 2024 року: 15,73 грн, з лютого 2025 року, 107,426 % - 1,17 грн;

- січень 2025 року: 15,73 грн, з березня 2025 року, 106,574 % - 1,03 грн;

- лютий 2025 року: 15,73 грн, з квітня 2025 року, 104,999 % - 0,79 грн;

- березень 2025 року: 15,73 грн, з травня 2025 року, 104,269 % - 0,67 грн;

- квітень 2025 року: 15,73 грн, з червня 2025 року, 102,931 % - 0,46 грн;

- травень 2025 року: 15,73 грн, з липня 2025 року, 102,114 % - 0,33 грн;

- червень 2025 року: 15,73 грн, з серпня 2025 року, 102,318 % - 0,36 грн;

- липень 2025 року: 15,73 грн, з вересня 2025 року, 102,523 % - 0,40 грн;

- серпень 2025 року: 15,73 грн, з жовтня 2025 року, 102,217 % - 0,35 грн;

- вересень 2025 року: 15,73 грн, з листопада 2025 року, 101,305 % - 0,21 грн;

- жовтень 2025 року: 21,73 грн, з грудня 2025 року, 100,901 % - 0,20 грн;

- листопад 2025 року: 54,13 грн, січень 2026 року, 100,700 % - 0,38 грн;

- грудень 2025 року: 54,13 грн, прострочення з 03.02.2026 - поза заявленим періодом, не нараховуються.

Загальна сума інфляційних втрат, що підлягає стягненню, становить 23,46 грн.

6.5.9. Таким чином, на заборгованість з плати за абонентське обслуговування в сумі 767,38 грн підлягають стягненню пеня в сумі 3,55 грн, 3 % річних у сумі 8,66 грн та інфляційні втрати в сумі 23,46 грн. Розраховані суми не перевищують сум відповідних вимог, заявлених позивачем (786,70 грн пені, 1 537,78 грн 3 % річних, 3 999,62 грн інфляційних втрат).

6.5.10. Відповідач про застосування позовної давності не заявляла, тому підстави для її застосування, передбачені частиною четвертою статті 267 ЦК України, відсутні.

6.5.11. В іншій частині вимог про стягнення пені (783,15 грн), 3 % річних (1 529,12 грн) та інфляційних втрат (3 976,16 грн) позов задоволенню не підлягає, оскільки ці суми нараховано на суму основного боргу, розмір якого позивачем не доведено, а також на заборгованість з плати за абонентське обслуговування за розрахункові періоди до березня 2024 року (пункт 6.5.2 цієї постанови).

6.6. Щодо інших доводів сторін

6.6.1. Згідно з висновками Європейського суду з прав людини, викладеними, зокрема, у рішеннях у справах "Проніна проти України" (заява №63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04, пункт 58), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Колегія суддів надала оцінку ключовим доводам апеляційної скарги; інші доводи сторін не спростовують наведених висновків і не впливають на результат вирішення спору.

6.6.2. Доводи відповідача про невідповідність Методики №315 вимогам законодавства (підпункт 3.2.4 цієї постанови) колегія суддів відхиляє, оскільки Методику №315 затверджено на виконання частини четвертої статті 10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", зареєстровано в Міністерстві юстиції України, в установленому порядку нечинною вона не визнавалася, а питання її законності не є предметом цього спору. До того ж ці доводи не впливають на висновок щодо стягнення плати за абонентське обслуговування, розмір якої Методикою №315 не визначається. Лист Державної регуляторної служби України від 29.03.2024 №1219/20-24, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом чи судовим рішенням і не може бути підставою для незастосування Методики №315; до того ж цей документ не прийнято судом апеляційної інстанції як новий доказ (пункт 4.4 цієї постанови). Посилання відповідача на доктрину "плодів отруйного дерева", яка стосується допустимості доказів, отриманих з порушенням прав людини, не стосується оцінки доказів у цьому господарському спорі.

6.6.3. Прохання відповідача, викладене у відзиві на апеляційну скаргу, визнати її приміщення неопалюваним та констатувати відсутність у неї будь-яких зобов`язань перед позивачем колегія суддів не розглядає по суті. Відповідно до статті 263 ГПК України відзив на апеляційну скаргу містить заперечення проти доводів апеляційної скарги, а не самостійні вимоги; за частиною другою статті 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зустрічного позову в суді першої інстанції відповідач не заявляла, а рішення суду першої інстанції не оскаржувала.

6.6.4. Посилання відповідача на обставини, які, за її твердженням, встановлюються у справі №917/1149/26 за позовом позивача до ТОВ "Альбатекс", колегія суддів не бере до уваги, оскільки рішення в цій справі у матеріалах справи відсутнє, а відповідні обставини не мають преюдиційного значення в розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України.

7. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

7.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині ухвалити нове рішення або змінити рішення.

7.2. Згідно з частиною першою статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1), невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункт 3), порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4).

7.3. Суд першої інстанції не з`ясував обставин щодо окремої складової позовних вимог - плати за абонентське обслуговування, не застосував норми матеріального права, які регулюють обов`язок споживача з її внесення, і дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні цієї заборгованості та нарахованих на неї пені, 3 % річних та інфляційних втрат. В іншій частині висновки суду першої інстанції про відмову в позові є правильними по суті: докази на підтвердження вихідних даних для розрахунку обсягів теплової енергії позивач подав з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 80 ГПК України, без клопотання про поновлення цього строку, тому вони не підлягали врахуванню, а інших доказів розміру заборгованості в цій частині позивач не надав; те, що суд першої інстанції не зазначив про це в мотивувальній частині рішення, не призвело до неправильного вирішення спору в цій частині (частина друга статті 277 ГПК України).

7.4. З огляду на викладене апеляційна скарга Підприємства підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26 - скасуванню в частині відмови у стягненні 767,38 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування, 3,55 грн пені, 8,66 грн 3 % річних та 23,46 грн інфляційних втрат з ухваленням у цій частині нового рішення про задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

8.2. За результатами апеляційного перегляду позов задоволено на суму 803,05 грн з 173 990,72 грн, що становить 0,4615 % заявлених вимог.

8.3. За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (платіжна інструкція від 16.02.2026 №1638, том 1, а.с. 5). Пропорційно розміру задоволених вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12,29 грн судового збору за подання позовної заяви; решта судового збору за подання позовної заяви покладається на позивача.

8.4. За подання апеляційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 993,60 грн (платіжна інструкція від 13.07.2026 №2216). Оскільки апеляційну скаргу задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 18,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог; решта судового збору за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, пунктом 2 частини першої статті 275, статтями 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26 скасувати в частині відмови у стягненні 767,38 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування, 3,55 грн пені, 8,66 грн 3 % річних, 23,46 грн інфляційних втрат та в частині розподілу судових витрат.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Марховець Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні (39801, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8; код ЄДРПОУ 13940851) 767,38 грн заборгованості з плати за абонентське обслуговування, 3,55 грн пені, 8,66 грн 3 % річних, 23,46 грн інфляційних втрат та 12,29 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 29.06.2026 у справі №917/271/26 залишити без змін.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Марховець Галини Миколаївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні (39801, Полтавська обл., Кременчуцький р-н, м. Горішні Плавні, вул. Молодіжна, 8; код ЄДРПОУ 13940851) 18,43 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови в порядку та у випадках, що передбачені статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 06.10.2026.

Головуючий суддя Є.О. Васильєв

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.В. Стойка